Рішення

від 20.05.2015 по справі 916/3180/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" травня 2015 р.Справа № 916/3180/13

За позовом : Приватного підприємства "Транс-Авто-Д"

До відповідача : Фірми „Аліса" у формі ТОВ

про стягнення 240731,55грн.

Суддя Д'яченко Т.Г.

Представники сторін:

Від позивача: Горпинченко Л.В., представник за довіреністю

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ : Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бітум II" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з Фірми „Аліса" у формі ТОВ суму основної заборгованості у розмірі 222942 грн., суму пені у розмірі 14491,23 грн., 3% річних від простроченої суми у розмірі 3298,32 грн. Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.11.2013р. суддею Малярчук І.А. порушено провадження у справі №916/3180/13. Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.12.2013р. здійснено заміну позивача у справі - Товариства з обмеженою відповідальністю "Бітум ІІ" на його правонаступника - Приватне підприємство „Транс-Авто-Д".

Рішенням господарського суду Одеської області від 24.01.2014р. по справі №916/3180/13 у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Транс-Авто-Д" відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.03.2014 року рішення господарського суду Одеської області від 24.01.2014р. по справі №916/3180/13 залишено без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "Транс-Авто-Д" без задоволення

Постановою Вищого господарського суду України від 11.06.2014р. задоволено касаційну скаргу Приватного підприємства "Транс-Авто-Д", скасовано постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.03.2014 року та рішення господарського суду Одеської області від 24.01.2014 року у справі № 916/3180/13, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Після надходження матеріалів справи до господарського суду Одеської області, згідно даних автоматичного розподілу справ між суддями справу № 916/3180/14 призначено до розгляду судді Зайцева Ю.А.

Рішенням господарського суду Одеської області від 10.09.2014р. по справі №916/3180/13 у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Транс-Авто-Д" відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.12.2014 року рішення господарського суду Одеської області від 10.09.2014р. по справі №916/3180/13 залишено без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "Транс-Авто-Д" без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.02.2015р. задоволено касаційну скаргу Приватного підприємства "Транс-Авто-Д", скасовано постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.12.2014 року та рішення господарського суду Одеської області від 10.09.2014 року у справі № 916/3180/13, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Після надходження матеріалів справи до господарського суду Одеської області, згідно даних автоматичного розподілу справ між суддями справу № 916/3180/14 призначено до розгляду судді Д'яченко Т.Г., у зв'язку з чим ухвалою суду від 10.03.2015р. справу №916/3180/14 було прийнято до свого провадження суддею Д'яченко Т.Г. та призначено до розгляду у судовому засіданні.

Відповідач - Фірма „Аліса" у формі ТОВ проти задоволення позовних вимог у справі заперечувало, 23.01.2014р. до господарського суду Одеської області надійшла заява про застосування строків позовної давності (а.с. 98-99 Т.1), у якій представник відповідача просив суд застосувати строки позовної давності до вимог Приватного підприємства "Транс-Авто-Д" до Фірми „Аліса" у формі ТОВ про стягнення 240731,55 грн. за договором підряду № 10/10 від 10.10.2008р. та додатковою угодою від 23.06.2010 р. та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В ході розгляду справи, 14.08.2014р. та 18.05.2015р. представником Приватного підприємства "Транс-Авто-Д" було подано письмові пояснення, у яких представник позивача просив суд відновити Приватному підприємству "Транс-Авто-Д" пропущений строк позовної давності як такий, що пропущено з поважних причин.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, суд встановив.

10 жовтня 2008 року між Фірмою „Аліса" у формі ТОВ (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Бітум II" (Підрядник) було укладено договір підряду №10/10, за умовами п. 1 якого Замовник доручив, а Підрядник зобов'язався виконати ремонтні роботи власними силами та засобами на об'єкті (магазин „Кокон light"), що знаходиться за адресою: м.Одеса, вул. Грецька, 31.

З урахуванням положень п. 3 договору вартість виконання робіт, доручених Підряднику за даним договором становить 572942 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 95490грн., та визначається договірною ціною, що підписується сторонами.

У відповідності до п. 7. договору оплата по цьому договору здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника на умовах поетапної сплати повної вартості робіт у строк до 10.02.2009р.

На виконання умов Договору підряду №10/10 від 10 жовтня 2008 року, у листопаді 2008р. Товариством з обмеженою відповідальністю „Бітум II" виконано, а Фірмою „Аліса" у формі ТОВ прийнято підрядні роботи на загальну суму 572942 грн., що підтверджується копією акту приймання виконаних робіт, залученої до матеріалів справи (а.с. 23-24, Т.1).

Як вбачається з пояснень представника позивача та засвідчується поданими ним доказами, Фірмою „Аліса" у формі ТОВ умови Договору підряду №10/10 від 10 жовтня 2008 року в частині оплати вартості підрядних робіт виконувались не належним чином.

23 червня 2009р. між Фірмою „Аліса" у формі ТОВ (Замовник) та ТОВ „Бітум II" (Підрядник) було укладено додаткову угоду до договору підряду №10/10 від 10.10.2008р., за умовами якого сторони встановлюють, що станом на дату підписання цієї додаткової угоди заборгованість Замовника згідно договору становить 552942грн. (в т.ч. ПДВ 20%). У зв'язку з негативним впливом світової економічної кризи на господарську діяльність замовника, сторони домовились, що погашення заборгованості згідно договору буде здійснюватись починаючи з 01.07.2009р. щомісячно, у строк не пізніше 3-го числа розрахункового місяця, рівними платежами в розмірі 50000грн. (в т.ч. ПДВ 20%), до моменту повного погашення заборгованості за вищевказаним договором включно до 03.06.2010р.

На виконання Договору підряду №10/10 від 10 жовтня 2008 року, в редакції додаткової угоди від 23 червня 2009р. Фірмою „Аліса" у формі ТОВ було частково сплачено заборгованість за виконані роботи на суму 350000грн., що підтверджується копіями виписок з банківського рахунку у Тернопільській філії ПАТ „КБ „Приватбанк" за 10.02.2009р., 11.03.2009р., 12.06.2009р., 03.07.2009р., 03.08.2009р., 07.09.2009р., 10.09.2009р., 16.11.2009р., 15.09.2009р., 12.10.2009р., 01.12.2009р., 09.12.2009р., 15.02.2010р., 08.07.2010р., 12.07.2010р., 13.09.2010р. (копії а.с. 33-48, Т.1), у зв'язку з чим не сплаченою залишилась сума у розмірі 222942 грн.

У зв'язку з несплатою Фірмою „Аліса" у формі ТОВ вартості виконаних за договором підряду №10/10 від 10.10.2008р. робіт, ТОВ „Бітум II" надсилались відповідачу претензії №45/2 від 12.05.2009р., №52/2 від 03.06.2009р., №9 від 06.04.2011р., №9 від 01.06.2012р., №17 від 01.11.2012р., №16 від 18.10.2013р. (копії а.с. 27-32, Т.1), які були залишені відповідачем без відповіді.

З урахуванням положень п.8 договору підряду №10/10 від 10.10.2008р., в редакції додаткової угоди від 23.06.2009р., у випадку несвоєчасної оплати замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, що підлягає сплаті, за кожний день прострочення, крім того, сплачує на користь виконавця 3 відсотки річних від суми, що підлягає сплаті.

У зв'язку з простроченням сплати вартості прийнятих підрядних робіт, ТОВ „Бітум II" при поданні позову до суду було здійснено розрахунок пені (розрахунок проведено починаючи з 14.05.2013р. по 14.11.2013р.), 3% річних (розрахунок проведено починаючи з 14.05.2013р. по 14.11.2013р.). Так, відповідно до даних такого розрахунку за Фірмою „Аліса" у формі ТОВ рахується пеня в сумі 14491,23 грн., 3% річних від простроченої суми у розмірі 3298,32 грн.

25 листопада 2013р. між Приватним підприємством „Транс-Авто-Д" (Цессіонарій) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Бітум II" (Цедент) було укладено договір про відступлення права вимоги №2511, згідно п. 1.1 якого Цедент передає Цессіонарію, а Цессіонарій приймає право вимоги, що належить Цеденту, і стає кредитором за договором підряду №10/10 від 10.10.2008р. на загальну суму заборгованості у розмірі 222942грн. та суму штрафних санкцій за невиконання зазначеного договору на суму 17798,55грн., всього на загальну суму заборгованості в розмірі 240731,55грн., яка є предметом судового розгляду у господарському суді Одеської області по справі №916/3180/13.

З урахуванням п. п. 1.2, 1.5 договору про відступлення права вимоги, Цессіонарій одержує право (замість Цедента) вимагати від боржника належного виконання зобов'язань за договором на загальну суму заборгованості у розмірі 240731,55грн.; моментом переходу права вимоги за цим договором до Цессіонарія, визначеного у п.1.1. цього договору, є дата підписання акту приймання-передачі документації.

У відповідності до умов п.п. 2.1., 2.2. договору про відступлення права вимоги, за згодою сторін даного договору вартість майнових прав, що вказані у п.1.1. даного договору та є предметом даного договору, склала 1000грн. Цессіонарій зобов'язаний сплатити суму грошових коштів, вказану у п.2.1. цього договору, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Цедента.

На виконання договору про відступлення права вимоги №2511 від 25.11.2013р. між Приватним підприємством „Транс-Авто-Д" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Бітум II" було підписано акт приймання-передачі документації від 25.11.2013р.

Позовні вимоги обґрунтовані набуттям у встановленому порядку Приватним підприємством „Транс-Авто-Д" права вимоги до Фірми „Аліса" у формі ТОВ на суму заборгованості у розмірі 222942грн. та суму штрафних санкцій на суму 17798,55грн. за умовами договору підряду №10/10 від 10.10.2008р. та договору про відступлення права вимоги від 25.11.2013р., невиконанням прийнятих на себе договірних зобов'язань Фірмою „Аліса" у формі ТОВ та направлені на стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 240731,55грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193 ГК України).

Положеннями ст. 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Фірмою „Аліса" у формі ТОВ прийнятих на себе зобов'язань за умовами договору підряду №10/10 від 10.10.2008р., строк виконання яких настав, за умовами додаткової угоди до договору підряду від 23 червня 2009р., включно до 03.06.2010р. В свою чергу, як було встановлено судом, Фірмою „Аліса" у формі ТОВ на виконання договору підряду №10/10 від 10.10.2008р. було сплачено лише 350000 грн., останній платіж було проведено 13.09.2010р., відповідно сума у розмірі 222942 грн. залишилась непогашеною.

Відповідно, починаючи з 03.06.2010р . Товариство з обмеженою відповідальністю "Бітум II" як первісний кредитор могло реалізувати своє право на звернення до суду про стягнення з Фірми „Аліса" у формі ТОВ несплачених коштів.

Як встановлено судом, таким правом Товариство з обмеженою відповідальністю "Бітум II" скористалось тільки 13.11.2013р ., коли відповідну позовну заяву було надіслано до суду.

Положеннями статті 512 Цивільного Кодексу України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 Цивільного Кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, Приватним підприємством „Транс-Авто-Д" у встановленому порядку набуто право вимоги до Фірми „Аліса" у формі ТОВ на суму 240731,55грн., що виходить з договору підряду №10/10 від 10.10.2008р. Відповідно набуваючи таке право за договором про відступлення права вимоги від 25.11.2013р. Приватне підприємство „Транс-Авто-Д" прийняло усі ризики первісного кредитора, пов'язані з договором підряду №10/10 від 10.10.2008р.

23.01.2014 року відповідач у справі - Фірма „Аліса" у формі ТОВ звернувся до господарського суду Одеської області із заявою про застосування строків позовної давності, в якій просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав пропуску строку позовної давності.

Згідно положень ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Положеннями ч. 2-4 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється в три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Як було з'ясовано судом, останній платіж за договором підряду №10/10 від 10.10.2008р. Фірмою „Аліса" у формі ТОВ було здійснено 13.09.2010р. , тим самим перервано перебіг строку позовної давності, у зв'язку з чим саме з цієї дати слід відраховувати відлік трирічного строку для звернення до суду для кредитора за договором підряду №10/10 від 10.10.2008р. В свою, чергу, як було зазначено вище, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бітум II" було надіслано позовну заяву до суду тільки 13.11.2013р ., тобто у строк більш ніж три роки з моменту переривання строку позовної давності, що вказує на пропуск строку для звернення до суду за захистом права, що визначений у статті 257 Цивільного кодексу України.

Відповідно, враховуючи обставини справи, суд вважає обґрунтованою позицію Фірми „Аліса" у формі ТОВ відносно необхідності застосування до спірних правовідносин інституту позовної давності.

Відповідно до п. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Приймаючи до уваги те, що позов у справі подано після спливу строку позовної давності, а також те, що відповідачем у встановленому порядку подано до суду письмову заяву про застосування до позовних вимог позовної давності, у розумінні положень п. 4 ст.267 ЦК України у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

При цьому, судом не враховуються доводи представника Приватного підприємства „Транс-Авто-Д" щодо необізнаності на момент укладення договору про відступлення права вимоги №2511 від 25.11.2013р. про факт початку перебігу позовної давності (в результаті переривання строку позовної давності) з 13.09.2010р. за договором підряду №10/10 від 10.10.2008р., щодо приховання та введення первісним кредитором Товариством з обмеженою відповідальністю "Бітум II" позивача в оману відносно обставин пропуску позовної давності та неотримання достовірних документальних даних щодо виконання договору підряду №10/10 від 10.10.2008р., оскільки дані обставини не є поважними, так як можуть вказувати на недбалість позивача у веденні власної господарської діяльності, невірній оцінці господарських ризиків.

Як це вбачається з ст. 514 Цивільного Кодексу України до нового кредитора Приватного підприємства „Транс-Авто-Д" перейшли права у тому обсязі, що належали Товариству з обмеженою відповідальністю "Бітум II" за договором підряду №10/10 від 10.10.2008р., відповідно, діюче законодавство не наділяє нового кредитора за зобов'язанням правом на забезпечення судового захисту у більший строк ніж це визначено Законом.

Суд вважає за необхідне додатково зазначити, що оскільки позивач - Приватне підприємство „Транс-Авто-Д" вважає, що його було умисно введено Товариством з обмеженою відповідальністю "Бітум II" в оману відносно обставин пропуску позовної давності та щодо достовірних документальних даних за договором підряду №10/10 від 10.10.2008р., право позивача може бути захищене поданням відповідного позову, з підстав, що наведені у ст. ст. 229, 230 Цивільного Кодексу України.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог у справі.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Повний текст рішення складено 21 травня 2015 р.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Суддя Т.Г. Д'яченко