Постанова

від 25.06.2015 по справі 916/3180/13

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2015 р.Справа № 916/3180/13 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Петрова М.С.,

суддів: Принцевській Н.М., Разюк Г.П.

(Склад колегії суддів змінено згідно із розпорядженням Одеського апеляційного господарського суду №203 від 23.06.2015)

при секретарі судового засідання: Полінецькій В.С

за участю представників сторін:

від позивача:

- Горпинченко Л.В. довіреність № 2104/15-1 від 21.04.15

- Куковицький Д.В. довіреність № б/н від 01.01.15

від відповідача: не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Транс-Авто-Д"

на рішення господарського суду Одеської області від 20.05.2015 р.

по справі № 916/3180/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бітум ІІ», яке відповідно до ст.25 ГПК України замінено на Приватне підприємство "Транс-Авто-Д"

до Фірми "Аліса" у формі ТОВ

про стягнення 240731,55 грн.

В С Т А Н О В И В :

Відповідно із печаткою поштового відділення, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бітум II" 13.11.2013 р. надіслало до господарського суду Одеської області позовну заяву із доданими до неї документами, в якій просив суд стягнути з Фірми „Аліса" у формі ТОВ суму основної заборгованості у розмірі 222942 грн., суму пені у розмірі 14491,23 грн., 3% річних від простроченої суми у розмірі 3298,32 грн. на підставі договору підряду №10/10 від 10.10.2008 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.11.2013р. суддею Малярчук І.А. порушено провадження у справі №916/3180/13.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.12.2013р. в порядку ст.25 ГПК України залучено до участі у справі правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю "Бітум ІІ" - Приватне підприємство „Транс-Авто-Д".

Рішенням господарського суду Одеської області від 24.01.2014р. по справі №916/3180/13 у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Транс-Авто-Д" відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.03.2014 року рішення господарського суду Одеської області від 24.01.2014р. по справі №916/3180/13 залишено без змін, апеляційну скаргу Приватного підприємства "Транс-Авто-Д" без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.06.2014р. задоволено касаційну скаргу Приватного підприємства "Транс-Авто-Д", скасовано постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.03.2014 року та рішення господарського суду Одеської області від 24.01.2014 року у справі № 916/3180/13, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Після надходження матеріалів справи до господарського суду Одеської області, згідно даних автоматичного розподілу справ між суддями справу № 916/3180/14 призначено до розгляду судді Зайцеву Ю.А.

Рішенням господарського суду Одеської області від 10.09.2014р. по справі №916/3180/13 у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Транс-Авто-Д" відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.12.2014 року рішення господарського суду Одеської області від 10.09.2014р. по справі №916/3180/13 залишено без змін, апеляційну скаргу Приватного підприємства "Транс-Авто-Д" - без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.02.2015р. задоволено касаційну скаргу Приватного підприємства "Транс-Авто-Д", скасовано постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.12.2014 року та рішення господарського суду Одеської області від 10.09.2014 року у справі № 916/3180/13, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Після надходження матеріалів справи до господарського суду Одеської області, згідно даних автоматичного розподілу справ між суддями справу № 916/3180/14 розподілено до розгляду судді Д'яченко Т.Г., у зв'язку з чим ухвалою суду від 10.03.2015р. справу №916/3180/14 було прийнято до свого провадження суддею Д'яченко Т.Г. та призначено до розгляду у судовому засіданні.

Відповідач - Фірма „Аліса" у формі ТОВ проти задоволення позовних вимог у справі заперечувало, 23.01.2014р. до господарського суду Одеської області надійшла заява про застосування строків позовної давності (а.с. 98-99 т.1), у якій представник відповідача просив суд застосувати строки позовної давності до вимог Приватного підприємства "Транс-Авто-Д" до Фірми „Аліса" у формі ТОВ про стягнення 240731,55 грн. за договором підряду № 10/10 від 10.10.2008р. та додатковою угодою від 23.06.2010 р. та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В ході розгляду справи, 14.08.2014р. та 18.05.2015р. представником Приватного підприємства "Транс-Авто-Д" було подано письмові пояснення, у яких представник позивача просив суд відновити Приватному підприємству "Транс-Авто-Д" пропущений строк позовної давності як такий, що пропущено з поважних причин.

Рішенням господарського суду Одеської області від 20.05.15 р. (суддя Д'яченко Т.Г.) у позові відмовлено з огляду на те, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо заявлених позовних вимог і про застосування наслідків пропуску строку позовної давності відповідачем подано відповідну письмову заяву.

При цьому суд 1 інстанції дійшов висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності без поважних причин, оскільки необізнаність Приватного підприємства "Транс-Авто-Д" про сплив строку позовної давності на час укладання договору про відступлення права вимоги та початок перебігу строку позовної давності з 14.09.10 р. після його переривання 13.09.10 р., а також введення його в оману ТОВ «Бітум ІІ» відносно обставин пропуску строку позовної давності та неотримання достовірних документальних даних щодо виконання договору підряду, не є поважними обставинами, так як вказують лише на недбалість Приватного підприємства "Транс-Авто-Д" у веденні власної господарської діяльності, невірній оцінці господарських ризиків.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Приватне підприємство "Транс-Авто-Д" через господарський суд Одеської області звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 20.05.15 р., оскільки зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та неповним з'ясуванням обставин, що мають істотне значення для розгляду справи.

В обґрунтування апеляційної скарги Приватне підприємство "Транс-Авто-Д" посилається на те, що судом 1 інстанції при прийнятті оскарженого рішення неправильно була застосована ст.257 ЦК України та не застосовані положення ст.261 ЦК України, так як не враховано, що перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. Скаржник стверджує, що про порушення свого права він дізнався після звернення до ТОВ «Бітум ІІ» задля отримання банківських виписок чи інших банківських документів по оплатам, здійсненим відповідачем за договором підряду.

Наявні матеріали справи на думку скаржника свідчать про те, що він міг дізнатися про порушення своїх прав не раніше 25.11.13 р., тобто після підписання з ТОВ «Бітум ІІ» договору про відступлення права вимоги і отримання гарантійного листа від 25.11.13 р.

З наведених обґрунтувань скаржника випливає, що він взагалі не пропустив строк позовної давності щодо заявлених позовних вимог.

В той же час скаржник вважає, що вищенаведені обставини є поважними причинами для поновлення строку позовної давності і суд 1 інстанції не надав оцінки цім обставинам та не захистив його порушені права.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, про причини неявки не повідомив, клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги не заявляв, тобто без поважних причин не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні, тому апеляційну скаргу розглянуто за відсутністю представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників позивача, перевіривши правильність юридичної оцінки судом першої інстанції встановлених фактичних обставин справи і застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія приходить до наступного.

10 жовтня 2008 року між Фірмою „Аліса" у формі ТОВ (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Бітум II" (Підрядник) було укладено договір підряду №10/10, за умовами п. 1 якого Замовник доручив, а Підрядник зобов'язався виконати ремонтні роботи власними силами та засобами на об'єкті (магазин „Кокон light"), що знаходиться за адресою: м.Одеса, вул. Грецька, 31.

З урахуванням положень п. 3 договору вартість виконання робіт, доручених Підряднику за даним договором становить 572942 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 95490 грн., та визначається договірною ціною, що підписується сторонами.

У відповідності до п. 7. договору оплата по цьому договору здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника на умовах поетапної сплати повної вартості робіт у строк до 10.02.2009р.

На виконання умов Договору підряду №10/10 від 10 жовтня 2008 року, у листопаді 2008р. Товариством з обмеженою відповідальністю „Бітум II" виконано, а Фірмою „Аліса" у формі ТОВ прийнято підрядні роботи на загальну суму 572942 грн., що підтверджується копією акту приймання виконаних робіт, залученої до матеріалів справи (а.с. 23-24, Т.1).

Згідно із наявними матеріалами справи, Фірмою „Аліса" у формі ТОВ умови Договору підряду №10/10 від 10 жовтня 2008 року в частині оплати вартості підрядних робіт виконувались не належним чином.

23 червня 2009р. між Фірмою „Аліса" у формі ТОВ (Замовник) та ТОВ „Бітум II" (Підрядник) було укладено додаткову угоду до договору підряду №10/10 від 10.10.2008р., за умовами якого сторони встановлюють, що станом на дату підписання цієї додаткової угоди заборгованість Замовника згідно договору становить 552942 грн. (в т.ч. ПДВ 20%). У зв'язку з негативним впливом світової економічної кризи на господарську діяльність замовника, сторони домовились, що погашення заборгованості згідно договору буде здійснюватись починаючи з 01.07.2009р. щомісячно, у строк не пізніше 3-го числа розрахункового місяця, рівними платежами в розмірі 50000 грн. (в т.ч. ПДВ 20%), до моменту повного погашення заборгованості за вищевказаним договором включно до 03.06.2010р.

Таким чином, кінцевим строком оплати виконаних підрядних робіт за вищенаведеною додатковою угодою є 03.06.10 р.

На виконання Договору підряду №10/10 від 10 жовтня 2008 року, в редакції додаткової угоди від 23 червня 2009р. Фірмою „Аліса" у формі ТОВ було частково сплачено заборгованість за виконані роботи на суму 350000 грн., що підтверджується копіями виписок з банківського рахунку у Тернопільській філії ПАТ „КБ „Приватбанк" за 10.02.2009р., 11.03.2009р., 12.06.2009р., 03.07.2009р., 03.08.2009р., 07.09.2009р., 10.09.2009р., 16.11.2009р., 15.09.2009р., 12.10.2009р., 01.12.2009р., 09.12.2009р., 15.02.2010р., 08.07.2010р., 12.07.2010р., 13.09.2010р. (копії а.с. 33-48, Т.1), у зв'язку з чим не сплаченою залишилась сума у розмірі 222942 грн.

У зв'язку з несплатою Фірмою „Аліса" у формі ТОВ вартості виконаних за договором підряду №10/10 від 10.10.2008р. робіт, ТОВ „Бітум II" надсилались відповідачу претензії №45/2 від 12.05.2009р., №52/2 від 03.06.2009р., №9 від 06.04.2011р., №9 від 01.06.2012р., №17 від 01.11.2012р., №16 від 18.10.2013р. (копії а.с. 27-32, Т.1), які були залишені відповідачем без відповіді.

З урахуванням положень п.8 договору підряду №10/10 від 10.10.2008р., в редакції додаткової угоди від 23.06.2009р., у випадку несвоєчасної оплати замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, що підлягає сплаті, за кожний день прострочення, крім того, сплачує на користь виконавця 3 відсотки річних від суми, що підлягає сплаті.

З огляду на вищенаведене, а також відповідно із печаткою поштового відділення ТОВ «Бітум ІІ» 13.11.13 р. звернулося до господарського суду Одеської області із даним позовом до Фірми „Аліса" у формі ТОВ про стягнення з останньої суми основної заборгованості у розмірі 222942 грн., пені у розмірі 14491,23 грн., 3% річних від простроченої суми у розмірі 3298,32 грн.

Таким чином, з врахуванням положень додаткової угоди від 23.06.2009 р. до договору підряду від 10.10.2008 р. та перериванням строку позовної давності в результаті оплати відповідачем останнього платежу 13.09.10 р., строк позовної давності щодо заявлених ТОВ «Бітум ІІ» позовних вимог сплив 13.09.13 р., а останній як зазначалося, звернувся із позовом 13.11.13 р., тобто із пропуском строку позовної давності.

При цьому як вбачається із наявних матеріалів справи, в ній відсутні докази, які б свідчили про об'єктивну неможливість ТОВ «Бітум ІІ» своєчасно звернутися із даним позовом до суду, оскільки такі докази не надані а ні ТОВ «Бітум ІІ», а ні його правонаступником ПП «Транс-Авто-Д». ТОВ «Бітум ІІ» достеменно було відомо коли відповідач сплатив частину заборгованості і коли був здійснений останній платіж та перервано строк позовної давності, а відповідно із цим і коли закінчувався строк позовної давності.

Після подачі ТОВ «Бітум ІІ» даного позову із пропуском строку позовної давності, 25 листопада 2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Бітум II" (Цедент) та Приватним підприємством „Транс-Авто-Д" (Цессіонарій) було укладено договір про відступлення права вимоги №2511, згідно п. 1.1 якого Цедент передає Цессіонарію, а Цессіонарій приймає право вимоги, що належить Цеденту, і стає кредитором за договором підряду №10/10 від 10.10.2008р. на загальну суму заборгованості у розмірі 222942грн. та суму штрафних санкцій за невиконання зазначеного договору на суму 17798,55 грн., всього на загальну суму заборгованості в розмірі 240731,55грн., яка вже була предметом судового розгляду у господарському суді Одеської області по справі №916/3180/13.

З урахуванням п. п. 1.2, 1.5 договору про відступлення права вимоги, Цессіонарій одержує право (замість Цедента) вимагати від боржника належного виконання зобов'язань за договором на загальну суму заборгованості у розмірі 240731,55 грн.; моментом переходу права вимоги за цим договором до Цессіонарія, визначеного у п.1.1. цього договору, є дата підписання акту приймання-передачі документації.

У відповідності до умов п.п. 2.1., 2.2. договору про відступлення права вимоги, за згодою сторін даного договору вартість майнових прав, що вказані у п.1.1. даного договору та є предметом даного договору, склала 1000 грн. Цессіонарій зобов'язаний сплатити суму грошових коштів, вказану у п.2.1. цього договору, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Цедента.

На виконання договору про відступлення права вимоги №2511 від 25.11.2013р. між Приватним підприємством „Транс-Авто-Д" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Бітум II" було підписано акт приймання-передачі документації від 25.11.2013 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.12.2013р. в порядку ст.25 ГПК України залучено до участі у справі правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю "Бітум ІІ" - Приватне підприємство „Транс-Авто-Д".

Відповідно із ч.2 ст.25 ГПК України усі дії, вчинені у судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Після вступу у справу Приватне підприємство „Транс-Авто-Д" позовні вимоги обґрунтовувало набуттям у встановленому порядку права вимоги до Фірми „Аліса" у формі ТОВ на суму заборгованості у розмірі 222942грн. та суму штрафних санкцій на суму 17798,55грн. за умовами договору підряду №10/10 від 10.10.2008р. та договору про відступлення права вимоги від 25.11.2013р., невиконанням прийнятих на себе договірних зобов'язань Фірмою „Аліса" у формі ТОВ та направлені на стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 240731,55грн.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193 ГК України).

Положеннями ст. 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом 1 інстанції правомірно встановлено факт неналежного виконання Фірмою „Аліса" у формі ТОВ прийнятих на себе зобов'язань за умовами договору підряду №10/10 від 10.10.2008р., строк виконання яких настав, за умовами додаткової угоди до договору підряду від 23 червня 2009р., включно до 03.06.2010р. В свою чергу, Фірмою „Аліса" у формі ТОВ на виконання договору підряду №10/10 від 10.10.2008р. було сплачено лише 350000 грн., останній платіж було проведено 13.09.2010р., відповідно сума у розмірі 222942 грн. залишилась непогашеною.

Відповідно, починаючи з 03.06.2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Бітум II" як первісний кредитор могло реалізувати своє право на звернення до суду про стягнення з Фірми „Аліса" у формі ТОВ несплачених коштів.

Однак, як зазначалося вище, таким правом Товариство з обмеженою відповідальністю "Бітум II" скористалось тільки 13.11.2013р., коли відповідну позовну заяву було надіслано до суду. При цьому останнє не надало будь-яких доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку позовної давності.

Положеннями статті 512 Цивільного Кодексу України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 Цивільного Кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, Приватним підприємством „Транс-Авто-Д" у встановленому порядку набуто право вимоги до Фірми „Аліса" у формі ТОВ на суму 240731,55грн., що виходить з договору підряду №10/10 від 10.10.2008р. Відповідно набуваючи таке право за договором про відступлення права вимоги від 25.11.2013р. Приватне підприємство „Транс-Авто-Д" прийняло усі ризики первісного кредитора, пов'язані з договором підряду №10/10 від 10.10.2008р., у тому числі і щодо наслідків пропуску строку позовної давності.

23.01.2014 року відповідач у справі - Фірма „Аліса" у формі ТОВ звернувся до господарського суду Одеської області із заявою про застосування строків позовної давності, в якій просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав пропуску строку позовної давності.

Згідно положень ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Положеннями ч. 2-4 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється в три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, останній платіж за договором підряду №10/10 від 10.10.2008р. Фірмою „Аліса" у формі ТОВ було здійснено 13.09.2010р., тим самим перервано перебіг строку позовної давності, у зв'язку з чим саме з цієї дати слід відраховувати відлік трирічного строку для звернення до суду для кредитора за договором підряду №10/10 від 10.10.2008р.

В свою, чергу, як було зазначено вище, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бітум II" було надіслано позовну заяву до суду тільки 13.11.2013р., тобто у строк більш ніж три роки з моменту переривання строку позовної давності, що вказує на пропуск строку для звернення до суду за захистом права, що визначений у статті 257 Цивільного кодексу України.

Відповідно, враховуючи обставини справи, суд 1 інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позиції Фірми „Аліса" у формі ТОВ відносно необхідності застосування до спірних правовідносин інституту позовної давності.

Відповідно до п. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Приймаючи до уваги те, що позов у справі подано після спливу строку позовної давності, а також те, що відповідачем у встановленому порядку подано до суду письмову заяву про застосування до позовних вимог позовної давності, у розумінні положень п. 4 ст.267 ЦК України у суду 1 інстанції були відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

При цьому, судом 1 інстанції правомірно не враховано доводи представника Приватного підприємства „Транс-Авто-Д" щодо необізнаності на момент укладення договору про відступлення права вимоги №2511 від 25.11.2013р. про факт початку перебігу позовної давності (в результаті переривання строку позовної давності) з 13.09.2010р. за договором підряду №10/10 від 10.10.2008р., щодо приховання та введення первісним кредитором Товариством з обмеженою відповідальністю "Бітум II" позивача в оману відносно обставин пропуску позовної давності та неотримання достовірних документальних даних щодо виконання договору підряду №10/10 від 10.10.2008р., оскільки дані обставини не є поважними, так як можуть вказувати лише на недбалість позивача у веденні власної господарської діяльності, невірній оцінці господарських ризиків.

Про вищенаведене свідчать наступні матеріали справи.

Згідно із п.3.1 договору про відступлення права вимоги №2511 від 25.11.13 р. Цедент зобов'язується передати Цесіонарію всі документи, які засвідчують права, що передаються в рамках виконання даного договору, та інформацією, яка є важливою, для здійснення таких прав, у дань підписання даного договору. Перелік та зміст оригіналів документів вказується в акті приймання-передачі документації, що є додатком №1 до цього договору і є його невід'ємною частиною.

Відповідно із актом приймання-передачі документації від 25.11.13 р. Приватне підприємство „Транс-Авто-Д" прийняло від ТОВ «Бутум ІІ» у тому числі платіжні доручення, банківські виписки по рахунку та інші документи, що підтверджують взаєморозрахунки.

Зазначені документи, які прийняло Приватне підприємство „Транс-Авто-Д" надавали можливість останньому чітко визначити взаєморозрахунки між ТОВ «Бітум ІІ» та відповідачем, у тому числі і дату останнього платежу, здійсненого відповідачем, а відповідно із цим визначити строки позовної давності щодо заявлених ТОВ «Бітум ІІ» позовних вимог.

При цьому, як зазначалося вище, строк позовної давності при подачі даного позову було пропущено вже ТОВ «Бітум ІІ», однак Приватне підприємство „Транс-Авто-Д" не надало жодних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку позовної давності Товариством з обмеженою відповідальністю «Бітум ІІ».

Натомість Приватне підприємство „Транс-Авто-Д" вважає, що строк позовної давності пропущено саме ним і в підтвердження цього надає гарантійний лист ТОВ «Бітум ІІ» від 25.11.13 р., в якому останнє помилково зазначило, що останній платіж в погашення заборгованості за договором підряду відповідачем здійснено 13.09.11 р. і це стало причиною для пропуску строку позовної давності. Однак, незважаючи на зазначене, навіть ці обставини не можуть бути прийняті до уваги, оскільки Приватне підприємство „Транс-Авто-Д" мало в наявності банківську виписку по рахунку ТОВ «Бітум ІІ» та інші документи, що підтверджують взаєморозрахунки з відповідачем. Крім того, слід зазначити, що гарантійний лист від 25.11.13 р. в акті прийому-передачі документації від 25.11.13 р. взагалі не значиться.

Як вбачається з ст. 514 Цивільного Кодексу України до нового кредитора Приватного підприємства „Транс-Авто-Д" перейшли права у тому обсязі, що належали Товариству з обмеженою відповідальністю "Бітум II" за договором підряду №10/10 від 10.10.2008р., відповідно, діюче законодавство не наділяє нового кредитора за зобов'язанням правом на забезпечення судового захисту у більший строк ніж це визначено Законом.

З огляду на вищенаведене, судова колегія вважає, що суд 1 інстанції дійшов правильного висновку про відсутність поважних причин пропуску позивачем строку позовної, а тому правомірно відмовив у задоволені позову у зв'язку із пропуском позивачем строку позовної давності щодо заявлених позовних вимог.

За таких обставин апеляційна скарга Приватного підприємства „Транс-Авто-Д" підлягає залишенню без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 20.05.15 р. - без змін.

Згідно із ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства „Транс-Авто-Д" залишити без задоволення, рішення господарського суду Одеської області від 20.05.15 р. - без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 26.06.2015р.

Головуючий суддя Петров М.С.

Суддя Разюк Г.П.

Суддя Принцевська Н.М.