Ухвала

від 19.05.2015 по справі 921/667/13-г/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"19" травня 2015 р.Справа № 921/667/13-г/11 УХВАЛА

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Сидорук А.М. розглянув заяву приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірми "Чайчинецьке" про розстрочку виконання рішення господарського суду Тернопільської області від 09 серпня 2013 року у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельної компанії «Білоцерківський комбайно - тракторний завод» , вул. Леніна, с. Озерна Білоцерківського району Київської області (поштова адреса: пр-т. Григоренка,28,оф.6, м. Київ).

до відповідача: Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірми "Чайчинецьке", с. Чайчинці, Лановецького району Тернопільської області

про стягнення заборгованості в сумі 100 000 грн. 00 коп.

За участю представників сторін:

Позивача (стягувача): не з"явився;

Відповідача (заявника): не з"явився.

Суть справи: Рішенням господарського суду Тернопільської області від 09 серпня 2013 року у справі № 921/667/13-г/11 позов задоволено, вирішено стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірми "Чайчинецьке", с. Чайчинці, Лановецького району Тернопільської області, ідентифікаційний код 03783126 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельної компанії «Білоцерківський комбайно - тракторний завод» , вул. Леніна, с. Озерна, Білоцерківського району Київської області, ідентифікаційний код 32301880 - 100 000 грн. 00 коп. - заборгованості та 2 000 грн. 00 коп. в повернення сплаченого судового збору.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 10 липня 2014 року прийнято відмову приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірми "Чайчинецьке" від апеляційної скарги, припинено провадження по розгляду апеляційної скарги.

15 липня 2014 року на виконання зазначеного рішення господарським судом Тернопільської області видано наказ.

21 квітня 2015 року на адресу господарського суду Тернопільської області від приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірми "Чайчинецьке" надійшла заява про розстрочку виконання рішення господарського суду Тернопільської області від 09 серпня 2013 року у справі № 921/667/13-г/11.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 21 квітня 2015 року судове засідання по розгляду даної заяви призначено на 30 квітня 2015 року. В порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 19 травня 2015 рокую. Зобов"язано ТзОВ «Виробничо-торгівельна компанія «Білоцерківський комбайно - тракторний завод» до дня розгляду заяви надати суду обґрунтований відзив на заяву про розстрочку виконання судового рішення.

Представники сторін в судове засідання 19 травня 2015 року не з"явились, причин неявки суду не повідомили. Однак, 18 травня 2015 року на адресу господарського суду Тернопільської області від ТзОВ «Виробничо-торгівельна компанія «Білоцерківський комбайно - тракторний завод» надійшли заперечення № 34 від 15.05.2015 р. щодо заяви про розстрочку виконання рішення суду, в яких позивач заперечує проти розстрочки судового рішення посилаючись на те, що правовідносини між сторонами склалися ще у 2011 році і повинні були бути виконані в той же 2011 році. Проте відповідач не виконав їх до даного часу, отже відстрочення виконання своїх обов"язків відповідач отримав на сьогодні вже більше ніж на чотири роки. Це свідчить про свідоме небажання відповідача виконувати свої зобов"язання за договором., а тому позивач просить суд залишити заяву відповідача про розстрочення виконання судового рішення без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заяву приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірми "Чайчинецьке" про розстрочку виконання рішення господарського суду Тернопільської області від 09.08.2013 р., суд встановив:

Згідно зі ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку, розстрочку виконання судового рішення в судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Зазначена стаття не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може відстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.

Обставини справи у їх сукупності дають підстави для висновку про те, що відповідач фактично обґрунтовує необхідність надання розстрочки виконання судового рішення посиланням на суттєве зростання цін на паливно-мастильні матеріали, насіння, мінеральні добрива та низькими цінами на сільськогосподарську продукцію (зерно пшениці, ячменю, кукурудзи, м"ясо-молочну продукцію тощо) боржник перебуває у важкому фінансовому стані.

В своїй заяві заявник посилається на той факт, що згідно бухгалтерського обліку, станом на 01.02.2015 р. на рахунках підприємства наявні кошти в сумі 58 грн. 53 коп.. Вказане обумовлює утруднення виконання рішення суду. Окрім того, заявник зазначає, що виконання рішення суду може призвести до банкрутства підприємства та припинення його діяльності. Разом з тим, стягнення заборгованості може призвести до виникнення у підприємства боргів за обов"язковими платежами, таки як податки та збори, по оплаті праці та інше, а тому просить суд розстрочити виконання рішення суду від 09.08.2013 р. рівними частками з травня 2015 року по квітень 2018 року.

Надаючи оцінку викладеним доводам у заяві про розстрочку виконання рішення, суд зазначає наступне:

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК України, і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови. Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

Згідно з пунктом 7.1.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Відповідно до пункту 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Згідно зі ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження".

Посилання відповідача на важкий фінансовий стан, відсутність грошових коштів, не є винятковими обставинами в розумінні ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, за наявності яких можливе надання розстрочка виконання рішення.

Крім того, важке фінансове становище утворилось внаслідок власної господарської діяльності боржника, а не в силу якихось об'єктивних обставин, щоб унеможливило виконання договірних зобов'язань та рішення суду.

Стаття 42 Господарського кодексу України визначає підприємництво як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

При цьому, здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Надаючи господарському суду в обґрунтування поданої заяви про розстрочку виконання судового рішення довідку підприємства про залишок коштів на рахунку та довідку про середньомісячну кількість працюючих у 2014 р. та суми річного фонду оплати праці, відрахування на соцзаходи, прибутковий податок з оплати праці та військовий збір, разом з тим, не надало жодних документів про наявність майна у підприємства.

Відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.

Посилаючись на тяжке матеріальне становище, заявник не зазначає яким чином та за рахунок чого заборгованість в розмірі 555 720 грн. 33 коп. за рішенням господарського суду Тернопільської області від 09.08.2013 р. буде погашатись рівними частками в сумі 15 566 грн. 46 коп. травня 2015 року по квітень 2018 року.

Отже, для надання розстрочки виконання рішення необхідна наявність обставин, які роблять неможливим виконання рішення.

З аналізу процесуальних норм, які регулюють питання можливості надання відстрочки та розстрочки виконання рішення суду випливає, що законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочку виконання судового рішення в судовому порядку не лише з тяжким фінансовим становищем, але й з об'єктивними, непереборними, тобто виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, договір поставки сільськогосподарської техніки був укладений між сторонами в 2011 році, відповідач на виконання укладеного договору одержав сільськогосподарську техніку у 2011 році; за одержаний товар не розрахувався а тому у зв"язку із невиконанням відповідачем зобов"язань, а саме несплатою коштів за отриманий товар по четвертому платежу, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 100 000 грн. 00 коп. заборгованості.

Тобто, укладаючи відповідні господарські правочини в 2011 році, сторони взяли на себе певні зобов'язання по виконанню умов договору, які відповідають їх реальним намірам та економічним інтересам.

Однак не виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за укладеним договорам призвело до створення заборгованості, яка в умовах інфляції погіршує фінансовий стан позивача, а також може призвести до негативних наслідків для нього.

Заявником в обґрунтування заяви про відстрочку виконання судового рішення не подано жодних доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на погашення існуючого боргу.

Відповідно до ст.ст. 33,43 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 33,43,77,86, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1.В задоволенні заяви приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірми "Чайчинецьке" (вх. № 10665 від 21.04.2015 р.) про розстрочку виконання рішення господарського суду Тернопільської області від 09 серпня 2013 року у справі № 921/667/13-г/11 - відмовити.

2. Ухвала може бути оскаржена у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

3. Ухвалу направити сторонам у справі.

Суддя А.М. Сидорук