Постанова

від 19.05.2015 по справі 911/167/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2015 р. Справа№ 911/167/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Пашкіної С.А.

при секретарі Майданевич Г.А.

за участю

представників сторін : від позивача - Траченко І.В.

від відповідача - Клименко Є.Г.

розглянувши Товариства з обмеженою відповідальністю

апеляційну скаргу "ПРОФЕЛЕКТРО"

на рішення

господарського суду Київської області

від 03.03.2015 року

у справі № 911/167/15 ( суддя: Саванчук С.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства

"АЗОТ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"ПРОФЕЛЕКТРО"

про стягнення 40 488,28 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 03.03.2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФЕЛЕКТРО" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Залізнична, 3, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37360186) на користь Публічного акціонерного товариства "АЗОТ" (18014, Черкаська обл., м. Черкаси, Придніпровський р-н, вул. Першотравнева, 72, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00203826) 39513 (тридцять дев'ять тисяч п'ятсот тринадцять) грн. 25 коп. неустойки та 1783 (одна тисяча сімсот вісімдесят три) грн. 00 коп. судового збору.

У задоволенні решти позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 03.03.2015 року в частині стягнення 39513,25 грн. неустойки та 1783,00 грн. судового збору, та прийняти нове рішення про відмові в задоволені позовних вимог.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2015 року апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено до розгляду.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, між Публічним акціонерним товариством "АЗОТ" (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОФЕЛЕКТРО" (далі - покупець) укладено договір від 23.04.2014 № 12-04/2014 (далі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти і оплатити товар на умовах, визначених Договором. Кількість і найменування товару визначається Специфікацію (пункт 1.1. Договору).

Згідно з пунктом 2.1. Договору, ціну Договору становить 436781,02 грн., з ПДВ.

Відповідно до пунктів 2.2., 2.3. Договору, покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця у вигляді 30 % передоплати вартості товару, що складає 131034,30 грн., з ПДВ, протягом 3 банківських днів з моменту підписання Договору. 70 % вартості товару, що складає 305746,72 грн., покупець сплачує протягом 5 банківських днів з моменту поставки товару, згідно з пунктами 3.1., 3.2. Договору, на підставі видаткової накладної.

Пунктом 2.6. Договору встановлено, що у випадку зміни курсу НБУ гривні до російського рубля більше, ніж на 3 %, в сторону збільшення або зменшення, на дату поставки товару (оформлення видаткової накладної), сума кінцевого платежу, буде розрахована у відповідності з курсом НБУ на день оформлення видаткової накладної. У цьому випадку, вартість товару у видатковій накладній буде дорівнювати сумі уже виконаного платежу за товар і перерахованого остаточного платежу.

Згідно з пунктом 3.2. Договору, строк поставки товару - не більше 40 календарних днів після отримання передоплати, згідно з пунктом 2.2. Договору, з правом дострокової поставки.

Продавцем повинні бути передані покупцю наступні документи: рахунок-фактура, видаткова і товарно-транспортна накладні, податкова накладна, технічна документація (пункт 3.4. Договору).

Строк дії Договору - до 31.12.2014, а в частині фінансових і гарантійних зобов'язань - до їх повного виконання (пункт 8.5. Договору).

Авансовий платіж позивачем сплачено у повному обсязі 29.04.2014, що підтверджується платіжним дорученням від 29.04.214 № 4826 на суму 131034,30 грн., у якому визначено призначення платежу: "попередня оплата за вимикач автоматичний, згідно Договору від 23.04.2014 року № 12-04/2014".

Відтак, зобов'язання з поставки товару відповідачем мали бути виконані до 09.06.2014 року.

Відповідно до пункту 2.3. Додаткової угоди від 15.08.2014 № 1 визначено, що залишок 70% вартості товару, що складає 305746,72 грн., з урахуванням 20% ПДВ - 50957,79 грн., покупець оплачує протягом 5 банківських днів з моменту підписання представниками сторін акту готовності товару до поставки на складі продавця.

Сторонами у пункті 2.1. Додаткової угоди від 04.09.2014 року № 2 досягнуто згоди щодо збільшення ціни Договору до 487518,29 грн.

Також, пунктом 2.3. Додаткової угоди від 04.09.2014 року № 2 визначено, що залишок 70% вартості товару, що складає 356483,99 грн., з урахуванням 20% ПДВ - 59414,00 грн., покупець оплачує по факту готовності товару до поставки, на підставі акту готовності товару до поставки від 28.08.2014 року.

Позивач, на виконання умов Договору, перерахував відповідачу грошові кошти, що підтверджується копіями платіжних доручень від 03.09.2014 року №1969 на суму 305746,71 грн., від 03.09.2014 № 1981 на суму 21853,29 грн., від 03.09.2014 року № 1985 на суму 14165,70 грн. та від 03.09.2014 № 1984 на суму 14718,29 грн. в яких визначено призначення платежу: "попередня оплата за вимикач автоматичний, згідно Договору від 23.04.2014 №12-04/2014".

Таким чином, сума коштів, що перерахована позивачем на рахунок відповідача складає 356483,99 грн.

Відповідачем поставлено товар позивачу на суму 487518,29 грн., згідно з видатковою накладною від 08.09.2014 № ПЕ-0000689, чим порушено строк поставки товару, що визначений Договором.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 6.1. Договору, у випадку прострочення терміну поставки товару (пункт 3.2. Договору) продавець сплачує покупцю неустойку в розмірі 0,1% від суми не поставленого товару за кожен день прострочення поставки товару.

Позивач у повному обсязі виконав зобов'язання з оплати авансового платежу 29.04.2014 року.

Сторони зміни до пунктів 3.2, 6.1. Договору не вносили.

Відповідач порушив зобов'язання з поставки товару у 40-денний строк з моменту отримання попередньої оплати, а, відтак, у позивача виникає право на стягнення неустойки за порушення терміну поставки, що передбачена пунктом 6.1. Договору.

Судом першої інстанції здійснено перерахунок розміру нейстойки, що заявлений позивачем та вірно встановлено, що її нараховано надмірно, з огляду на таке.

Позивачем визначено період нарахування неустойки з 10.06.2014 до 09.09.2014, з урахуванням збільшення ціни Договору та визначено її у розмірі 40488,28 грн.

Однак, відповідно до видаткової накладної № ПЕ-0000689, що міститься в матеріалах справи, товар поставлено 08.09.2014.

Відповідно до частини 2 статті 251 Цивільного кодексу України, терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має немуниче настати.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно з частиною 1 статті 255 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відтак, пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення платежу.

Із системного аналізу наведених приписів чинного законодавства вбачається, що день фактичної поставки товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватись стягнення пені.

У той же час, із наданого позивачем розрахунку неустойки вбачається, що суму заявлених до стягнення грошових коштів обчислено позивачем з урахуванням дня, в який відбулася поставка товару, що суперечить нормам чинного законодавства.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 15.01.2015 у справі №910/23600/13.

Згідно з частиною 1 статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх судів України, суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Таким чином, правильний період нарахування неустойки - з 10.06.2014 до 07.09.2014.

З урахуванням вищевикладеного, позовна вимога про стягнення з відповідача неустойки підлягає частковому задоволенню у розмірі 39513,25 грн. Позовна вимога у частині стягнення з відповідача 975,03 грн. неустойки, задоволенню не підлягає.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів цілком підтримує висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Київської області від 03.03.2015 року у справі №911/167/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 911/167/15 повернути до господарського суду Київської області.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді Н.Ф. Калатай

С.А. Пашкіна

Повний текст постанови складено 20.05.2015 року.