Постанова

від 14.05.2015 по справі 910/28120/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2015 р. справа№ 910/28120/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Шапрана В.В.

при секретарі: Ковальчуку Р.Ю.

за участю представників: позивача - Приходько Я.М.

відповідача - Мельник В.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Реюніон»

на рішення Господарського суду м. Києва від 16.02.2015 р.

у справі № 910/28120/14 (суддя - Демидов В.О.)

за позовом Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Реюніон»

про стягнення 594 275,03 грн

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (далі - позивач) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Реюніон» (далі - відповідач) про стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди № 1 індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, від 29.01.2014 р. у сумі 594 275,03 грн, з яких: 411 740,00 грн заборгованості з оплати орендних платежів, 25 579,00 грн заборгованості за виготовлення експертної оцінки майна та розміщення оголошень в засобах масової інформації, 68 006,10 грн пені, 411,74 грн штрафу, 9 704,89 грн 3% річних, 78 833,30 грн інфляційних втрат; зобов'язання відповідача повернути позивачу індивідуально визначене державне окремо визначене майно, а саме: сміттєвоз КО-437 на шасі МАЗ-533702, інвентарний № 105-3016, загальною вартістю 566 400,00 грн.

В процесі розгляду справи позивач подав заяву про зменшення позовних вимог та просив суд лише стягнути з відповідача заборгованість за договором оренди № 1 індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, від 29.01.2014 р. у сумі 594 275,03 грн, з яких: 411 740,00 грн заборгованості з оплати орендних платежів, 25 579,00 грн заборгованості за виготовлення експертної оцінки майна та розміщення оголошень в засобах масової інформації, 68 006,10 грн пені, 411,74 грн штрафу, 9 704,89 грн 3% річних, 78 833,30 грн інфляційних втрат (а.с. 95).

В подальшому позивач уточнив свої вимоги та подав заяву про відмову від позову в частині зобов'язання відповідача повернути позивачу індивідуально визначене державне окремо визначене майно, а саме: сміттєвоз КО-437 на шасі МАЗ-533702, інвентарний № 105-3016, загальною вартістю 566 400,00 грн (а.с 107).

Рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 910/28120/14 від 16.02.2015 р. позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Реюніон» на користь Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною заборгованість з орендної плати у розмірі 411 740,00 грн, вартість експертної оцінки майна у розмірі 25 000,00 грн, витрати з розміщення оголошення у засобах масової інформації у розмірі 579,00 грн, пені у розмірі 27 026,85 грн, інфляційних втрат у розмірі 25 726,80 грн, 3% річних у розмірі 3 279,95 грн, штрафу у розмірі 411,74 грн; припинено провадження у справі в частині вимог про зобов'язання відповідача повернути на користь позивача індивідульно визначене державне окремо визначене майно, а саме: сміттєвоз КО-437 на шасі МАЗ-533702, інвентарний № 105-3016, загальною вартістю 566 400,00 грн; в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду м. Києва від 16.02.2015., Товариство з обмеженою відповідальністю «Реюніон» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове рішення про повну відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що орендоване майно використовувалося відповідачем на території, де здійснювалася антитерористична операція, а тому орендна плата не повинна нараховуватися на підставі положень ст. 7 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», що набув чинності з 14.10.2014 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2015 р. порушено апеляційне провадження у справі № 910/28120/14, а розгляд справи призначено на 16.04.2015 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2015 р. розгляд справи було відкладено до 14.05.2015 р.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

29.01.2014 р. між Державним підприємством з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Реюніон» (далі - орендар) було укладено договір № 1 оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності (далі - договір).

Відповідно до п. 1.2 договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно, вартість якого визначена згідно зі Звітом про оцінку майна вих. № 26/11 від 26.11.2013 р. та висновком про вартість від 26.11.2013 р. і складає за незалежною оцінкою 5 672 163,68 грн.

Додатком № 1 до договору передбачено, що предметом договору є сміттєвоз КО-437 на шасі МАЗ-533702, інвентарний номер 105-3016 у кількості 1 шт.

Згідно з п. 1.3 договору майно передається в оренду з метою здійснення орендарем виключно господарської діяльності, пов'язаної із збиранням, транспортуванням та сортуванням твердих побутових відходів та забезпечення роботи сортувального комплексу.

Орендна плата визначена за результатами конкурсу на право оренди державного майна та становить за базовий місяць 57 000,00 грн (п. 3.1 договору).

Як передбачено п. 3.4 договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць в разі його підвищення.

У відповідності до п. 3.5 договору орендна плата нараховується з моменту підписання акта прийому-передачі до моменту здачі (повернення) майна з оренди відповідним актом, включаючи день повернення.

Орендна плата сплачується орендарем щомісяця в безготівковому порядку на рахунок орендодавця не пізніше 15 числа поточного місяця на підставі рахунку незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря. Рахунок на оплату орендної плати позивач направляє відповідачеві щомісячно (п. 3.7 договору).

Цей договір укладено строком на п'ять років, з 29.01.2014 р. до 29.01.2019 р. включно (п. 12.1 договору).

Майно, що є предметом договору, передане позивачем відповідачеві за актом прийому-передачі від 03.03.2014 р.

Вказаний акт був підписаний повноважними представниками сторін та скріпленим їх печатками.

Додатковою угодою від 19.08.2014 р. № 1 до договору сторони встановили, що розмір орендної плати становить 10 000,00 грн з ПДВ за кожний календарний місяць, а також встановили, що договір діє до 31.12.2014 р., але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань по даному договору.

На підтвердження користування відповідачем орендованим майном, сторонами у справі були складені та підписані Акти здачі-прийняття робіт, зокрема:

- № ОУ-0000016 від 03.03.2014 р. на суму 25 579,00 грн з ПДВ;

- № ОУ-0000024 від 31.03.2014 р. на суму 62 378,59 грн з ПДВ;

- № ОУ-0000030 від 30.04.2014 р. на суму 69 000,00 грн з ПДВ;

- № ОУ-0000037 від 31.05.2014 р. на суму 70 881,00 грн з ПДВ;

- № ОУ-0000043 від 30.06.2014 р. на суму 73 118,48 грн з ПДВ;

- № ОУ-0000049 від 31.07.2014 р. на суму 73 729,66 грн з ПДВ;

- № ОУ-0000055 від 31.08.2014 р. на суму 73 976,58 грн з ПДВ;

- № ОУ- 0000061 від 30.09.2014 р. на суму 22 080,00 грн з ПДВ.

Вищевказані акти підписані повноваженими представниками сторін без зауважень та скріплені печатками підприємств.

Крім того, відповідач не зазначив у жодному з актів про неможливість використання орендованого майна.

Спір у справ виник у зв'язку з тим, що відповідач у період дії договору орендну плату у повному обсязі не сплатив, у зв'язку з чим сума його заборгованості, на думку позивача, склала 411 740,00 грн.

Як передбачено ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як передбачено ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Плата за користуванням майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором ( ч. 5 ст. 762 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Встановлено, що позивач взяті на себе зобов'язання з передачі відповідачеві об'єкту оренди виконав, що підтверджується атом прийому-передачі майна від 03.03.2014 р., який підписаний та скріплений печатками обох сторін.

Відповідач користувався орендованим майном у період з березня по вересень 2014 року включно, що підтверджується вищезазначеними актами здачі-прийняття робіт.

Як вбачається з позовної заяви, Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною просить суд стягнути з відповідача заборгованість за період користування орендованим майном з лютого 2014 року по вересень 2014 року.

Відповідно до п. 3.8 договору орендна плата, нарахована за перші три місяці дії договору (лютий, березень, квітень), підлягає відстроченню та сплачується в останній місяць дії договору (грудень 2014 року, як зазначено у додатковій угоді до договору).

Таким чином, орендна плата, нарахована на підставі актів здачі-прийняття робіт № ОУ-0000016 від 03.03.2014 р. на суму 25 579,00 грн, № ОУ-0000024 від 31.03.2014 р. на суму 62 378,59 грн, № ОУ-0000030 від 30.04.2014 р. на суму 69 000,00 грн на час звернення позивача до суду з даним позовом сплаті не підлягала, однак на час винесення рішення місцевим судом, строк сплати орендної плати за лютий-квітень 2014 року вже настав.

Умовами пункту 3.4 договору встановлено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць в разі його підвищення (пункт) та сплачується щомісяця в безготівковому порядку не пізніше 15 числа поточного місяця.

Сторонами у справі щомісячно складалися та підписувалися акти здачі-прийняття робіт, у яких чітко визначалася сума орендної плати, що підлягає сплаті за кожний окремий місяць оренди, а тому відповідач був обізнаний про належну до сплати суму орендної плати та не заперечував проти розміру останньої.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що заборгованість з орендної плати за період з лютого 2014 року по вересень 2014 року включно підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача 411 740,00 грн.

Доводи скаржника про те, що орендоване майно використовувалося відповідачем на території, де здійснювалася антитерористична операція, а тому орендна плата не повинна нараховуватися на підставі положень ст. 7 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», що набув чинності з 14.10.2014 р., колегія суддів вважає необґрунтованими враховуючи наступне.

Як було встановлено вище, факт використання орендованого майна за призначенням підтверджений підписаними актами здачі-прийняття робіт без зауважень та заперечень.

Також, укладеним між сторонами у справі договором не встановлено, що орендоване майно повинно використовуватися саме на території міста Слов'янська і саме у період проведення антитерористичної операції. Орендоване майно не є нерухомим майном, що надавало відповідачеві можливість його транспортування та використання в іншому місці, враховуючи також те, що відповідач зареєстрований у м. Києві, а не у м. Слов'янську.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача вартість експертної оцінки майна у розмірі 25 000,00 грн та витрати з розміщення оголошення у засобах масової інформації у розмірі 579,00 грн.

Згідно з п. 6.2 договору орендар зобов'язаний відшкодувати у 30-денний термін після підписання цього договору витрати орендодавця пов'язані з виготовленням експертної оцінки майна, у сумі 25 000,00 грн, а також витрати, пов'язані з розміщенням оголошень в засобах масової інформації, в загальній сумі 579,00 грн.

На підтвердження понесення позивачем вказаних витрат в матеріалах справи наявне платіжне доручення № 300993 від 04.12.2013 р. на суму 25 000,00 грн, платіжне доручення № 301122 від 12.12.2013 р. на суму 480,00 грн та платіжне доручення № 820168 від 14.01.2014 р. на суму 99,00 грн.

Враховуючи те, що вищевказані вимоги відповідають умовам укладеного договору та фактичним обставинам справи, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача вартості експертної оцінки майна у розмірі 25 000,00 грн та витрат з розміщення оголошення у засобах масової інформації у розмірі 579,00 грн.

Також, за неналежне виконання умов договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 411,74 грн.

Пунктом 3.10 договору передбачено, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці (окрім перших трьох місяців (лютий, березень, квітень) дії договору, орендар також сплачує штраф у розмірі 0,1% від суми заборгованості.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу у сумі 411,74 грн є обґрунтованою, розмір її перевірений судом, є арифметично правильним та відповідає умовам укладеного договору.

Крім того, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 68 006,10 грн за період прострочення з 03.03.2014 р. по 27.11.2014 р.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як передбачено п. 3.9 договору, орендна плата перерахована несвоєчасно або не у повному обсязі, підлягає індексації і стягується орендодавцем з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати, за весь період існування заборгованості.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статті 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ч. 2 ст. 343 ГК України обмежують граничний розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ.

Отже, розмір пені не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України. Таку ж правову позицію підтримує і Верховний Суд України (постанова ВСУ від 24.10.2011р. у справі № 25/187).

Встановлено, що позивач здійснив нарахування пені на суму основного боргу, включаючи витрати на проведення експертизи та розміщення оголошення у ЗМІ.

Однак, під час розрахунку суми пені позивачем не було враховано, що до суми заборгованості, на яку нараховується пеня, не може включатися заборгованість з інших витрат (зокрема, витрат на проведення експертизи та розміщення оголошення у ЗМІ), оскільки пеня нараховується виключно на суму несплаченої орендної плати.

Також необґрунтованим є нарахування пені за прострочення сплати орендної плати за період оренди з лютого по квітень 2014 року включно, оскільки строк сплати вказаних орендних платежів відповідно до умов пункту 3.8 договору настав лише у грудні 2014 року.

Крім того, початком періоду нарахування пені є календарна дата, наступна за датою підписання сторонами у справі відповідного акту здачі-прийняття робіт, оскільки станом на 15 число кожного поточного місяця позивачем на адресу відповідача не надсилалися відповідні рахунки.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги про стягнення пені, з урахуванням умов договору укладеного між сторонами та перерахунку, здійсненого місцевим судом, підлягають частковому задоволенню у розмірі 27 026,85 грн.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 9 704,89 грн 3% річних та 78 833,30 грн інфляційних втрат.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що 3 % річних, з урахуванням перерахунку суду, підлягають частковому задоволенню у розмірі 3 279,95 грн, а інфляційні втрати у сумі 25 726,80 грн.

Стосовно вимоги позивача про зобов'язання відповідача повернути на користь позивача індивідуально визначене державне окремо визначене майно: сміттєвоз КО-437 на шасі МАЗ-533702, інвентарний номер 105-3016 у кількості 1 шт. загальною вартістю 566 400,00 грн, колегія зазначає наступне.

В процесі розгляду справи від позивача надійшла письмова заява про зменшення розміру позовних вимог в частині зобов'язання відповідача повернути на користь позивача вищевказане індивідуально визначене державне окремо визначене майно (а.с. 95).

В подальшому позивач уточнив свої вимоги та подав заяву про відмову від позову в частині зобов'язання відповідача повернути позивачу індивідуально визначене державне окремо визначене майно, а саме: сміттєвоз КО-437 на шасі МАЗ-533702, інвентарний № 105-3016, загальною вартістю 566 400,00 грн (а.с. 107).

Встановлено, що сміттєвоз КО-437 на шасі МАЗ-533702 інвентарний номер 105-3016 у кількості 1 шт було повернуто відповідачем Державному підприємству з питань поводження з відходами як вторинною сировиною, наведене підтверджується актом приймання-передачі індивідуально визначеного рухомого майна від 12.01.2015 р.

Згідно з ч. 1 п. 4 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що провадження у справі в частині вимог про повернення орендованого майна підлягає припиненню.

Доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 16.02.2015 р. прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Реюніон» задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Реюніон» залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 16.02.2015 р. у справі № 910/28120/14 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/28120/14 повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Андрієнко

В.В. Шапран