Постанова

від 20.05.2015 по справі 911/5056/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2015 р. Справа№ 911/5056/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Ропій Л.М.

Калатай Н.Ф.

при секретарі: Бовсунівській Л.О.,

за участю представників:

від позивача Жмарьова О.М., дов. від 01.11.2014 №1,

від відповідача Страшко В.М., дов. від 06.12.2014 №1,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «Круп-транс»

на рішення Господарського суду Київської області від 26.01.2015

(дата підписання - 29.01.2015)

у справі №911/5056/14 (суддя Ярема В.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВКМ»

до Приватного підприємства «Круп-транс»

про стягнення 25707,44 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 26.01.2015 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АВКМ» (далі - позивач) до Приватного підприємства «Круп-транс» (далі - відповідач) про стягнення 25707,44 грн задоволено повністю.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 24570,37 грн збитків, 1137,08 грн 5% річних та 1827,00 грн судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 26.01.2015 скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. На думку відповідача, він має бути звільнений від відповідальності, оскільки крадіжка автошин сталася не з його вини, а внаслідок обставин, уникнути яких він як перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути; заперечує проти стягнення з нього 5% річних компенсації

В апеляційній скарзі відповідач також заявив клопотання про витребування у міжмуніципального відділу Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації «Невельський» інформації стосовно розгляду кримінальної справи, порушеної слідчим СО МО МВС Росії Невельського р-ну за фактом крадіжки вантажу на підставі п.«б» ч.2 ст.158 Кримінального кодексу РФ.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2015 у зв'язку з перебуванням судді Калатай Н.Ф. на лікарняному було змінено склад суду: головуючий-суддя Рябуха В.І., судді Ропій Л.М., Сітайло Л.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2015 прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 01.04.2015. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 №28. Доказами належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 16.02.2015) позивачу та відповідачу - 19.02.2015, долучені до матеріалів справи.

31.03.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивач надав відзив на апеляційну скаргу.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2015 у зв'язку з виходом судді Калатай Н.Ф. з лікарняного було змінено склад суду: головуючий-суддя Рябуха В.І., судді Калатай Н.Ф., Ропій Л.М.

У судовому засіданні 01.04.2015 оголошено перерву до 15.04.2015.

У судовому засіданні 15.04.2015 оголошено перерву до 20.05.2015.

19.05.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відповідач надав письмові пояснення.

Колегія суддів відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про витребування у міжмуніципального відділу Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації «Невельський» інформації стосовно розгляду кримінальної справи, порушеної слідчим СО МО МВС Росії Невельського р-ну за фактом крадіжки вантажу на підставі п.«б» ч.2 ст.158 Кримінального кодексу РФ, оскільки матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті.

У судовому засіданні 20.05.2014 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 26.01.2015 скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У статті 909 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) вказано, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу (ч.1 ст.929 ЦК України).

12.08.2013 між позивачем (експедитор) та відповідачем (виконавець) укладено заявку-договір №1064, відповідно до якої позивач мав здійснити перевезення шин за маршрутом м. Всеволожськ (Росія) - м. Київ (Україна).

13.08.2013 між ТОВ "Тріалтранс" (далі - експедитор) та ТОВ "АВКМ" (далі - перевізник) укладено заявку на перевезення вантажів автомобільним транспортом шин у кількості 10 тонн у сполученні м.Всеволожськ (Росія) - с.Мартусівка (Бориспільський р-н, Київська обл.., Україна).

Відповідно до міжнародної вантажної накладної серії А №0541941 та інвойсу від 12.08.2013 №Т20130000276 відповідач, як перевізник, прийняв від ТОВ "Нокіан шина", як вантажовідправника, шини у кількості 1511 шт. загальною вартістю 57887,30 Євро.

Отже, перевезення було організоване позивачем на замовлення ТОВ «Тріалтранс», яке здійснювало транспортно-екпедиторські послуги за договором в вантажовідправником ТОВ «Нокіан Шина».

З постанови про відкриття кримінальної справи і прийнятті її до провадження від 26.09.2013 №120131100217 вбачається, що в ніч з 13 на 14.08.2013 із вантажної машини «Рено», д.н.з.АІ0762ЕС, розташованої на площадці митного посту «Лобок» на території Невельського р-ну Псковської обл., шляхом злому пломб на дверях напівпричепа, який є іншим сховищем, були викрадені автомобільні шини в кількості 120 шт., вартість 26,69 Євро кожна.

Листом від 15.08.2013 №13 відповідач повідомив позивача про даний випадок.

07.11.2013 ТОВ «Нокіан шина» направило ТОВ «Тріалтранс» претензію №P-NS13-0728 на сплату 140353,10 руб.

Того ж дня, ТОВ «Тріалтранс» звернувся з претензією до ТОВ «АВКМ» про сплату 34570,37 грн збитків, яка була задоволена позивачем 30.12.2013, що підтверджується платіжним дорученням №1931043519.

03.12.2013 позивачем було направлено відповідачу, як перевізнику, претензію №2 про компенсацію 34570,37 грн збитків, що полягають у вартості втраченого при перевезенні вантажу та виставлено рахунок-фактури №СФ-0000222.

05.02.2014 відповідач задовольнив претензію позивача частково та відшкодував 10000,00 грн («з призначенням платежу: оплата претензії від 03.12.2013 №2, згідно рах.від 03.12.2013 №СФ-0000222»), що підтверджується банківською випискою з рахунка позивача та відображено в акті звірки взаємних розрахунків.

В зв'язку з відсутністю решти коштів позивач 04.10.2014 направив відповідачу претензію від 01.10.2014 про відшкодування 24570,37 грн.

Відповідач претензію не задовольнив, решту суми відшкодування збитків не сплатив, в результаті чого позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ПП «Круп-Транс» 24570,37 грн часткового відшкодування вартості втраченого вантажу та 1137,08 грн 5% річних на компенсацію.

Судом першої інстанції позов задоволено, з чим колегія суддів частково погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ст. 225 ГК України).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення:

протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи;

шкідливий результат такої поведінки (збитки);

причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками;

вина правопорушника.

Відшкодування збитків є мірою відповідальності, що застосовується за наявності збитків, протиправності дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Статтею 924 ЦК України встановлено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно ст.ст. 1, 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19.05.1956 в м. Женеві, до якої Україна приєдналась у відповідності до Закону України від 01.08.2006 "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів", ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

Згідно статей 9, 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Таким чином, збитки, що можуть бути завдані клієнтові невиконанням або неналежним виконанням обов'язків експедитора іншими, залученими ним особами (безпосередніми виконавцями), підлягають стягненню з експедитора, а він, в свою чергу, може звернутись з відповідними вимогами про відшкодування до осіб, на яких було покладено виконання обов'язків, в порядку регресу.

Частиною 1 статті 1191 ЦК України визначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Отже, суд першої інстанції вірно зазначив, що після відшкодування позивачем ТОВ "Тріалтранс" 34570,37 грн збитків, що полягають у вартості втраченого при перевезенні відповідачем вантажу, до позивача, в силу приписів ст. 1191 ЦК України, перейшло право зворотної вимоги (регресу) до особи, відповідальної за завдані збитки, якою в даному випадку є відповідач, як перевізник.

Позивачем доведено існування складу цивільного правопорушення для застосування до відповідача такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, а саме: бездіяльність відповідача підтверджена матеріалами справи, яка полягає у незабезпеченні схоронності товару під час його перевезення та зберігання у нічний час, шкідливий результат такої бездіяльності - втрата частини вантажу та причинного зв'язку з бездіяльністю та збитками.

Натомість відповідачем належними доказами не доведено відсутність своєї вини (як цього вимагає ч.1 ст.18 Конвенції). Крім того, часткове відшкодування збитків в сумі 10000,00 грн свідчить про визнання відповідачем обов'язку по відшкодуванню вартості втраченого вантажу.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що він має бути звільнений від відповідальності, оскільки крадіжка автошин сталася не з його вини, а внаслідок обставин, уникнути яких він як перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути, не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки (ст.17 Конвенції).

Позивач також наводить розрахунок та просить стягнути з відповідача 5% річних, нарахованих на компенсацію, в сумі 1137,08 грн, посилаючись на ч. 1 ст.27 Конвенції, відповідно до якої позивач має право вимагати сплати відсотків на компенсацію, що підлягає сплаті. Такі відсотки, обраховані із розрахунку 5% річних, накопичуються з дня надсилання перевізнику письмової претензії або, якщо така претензія не пред'являлась, з дня початку розгляду позову.

Перевіривши наданий розрахунок позивача, суд першої інстанції задовольнив його та стягнув 1137,08 грн 5% річних, з чим суд апеляційної інстанції не погоджується з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є експедитором, а не особою, яка набуває право власності на вантаж - вантажоодержувач. Підставою для відшкодування позивачу матеріальних збитків у вигляді 5% річних на компенсацію є фактичне відшкодування ним таких збитків власнику вантажу за його вимогою.

Оскільки позивачем не доведено виплату 5% річних на компенсацію власнику вантажу, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав у позивача вимагати відшкодування відповідачем 5% річних на компенсацію.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на викладене вище, рішення Господарського суду Київської області від 26.01.2015 підлягає скасуванню в частині стягнення 1137,08 грн 5% річних.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Круп-транс» задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 26.01.2015 у справі №911/5056/14 скасувати в частині стягнення 1137,08 грн 5% річних, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Круп-транс» (08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Піщана,62, код 32724685) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВКМ» (15503, Чернігівська обл.., Чернігівський р-н, с. Павлівка, вул..30-років Перемоги, 2-б, код 37943837) 24570 (двадцять чотири тисячі п'ятсот сімдесят) грн 37 коп. збитків та 1827 (тисячу вісімсот двадцять сім) грн 00 коп. судового збору за подання позову.

В іншій частині позову відмовити.».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВКМ» (15503, Чернігівська обл.., Чернігівський р-н, с. Павлівка, вул..30-років Перемоги, 2-б, код 37943837) на користь Приватного підприємства «Круп-транс» (08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Піщана,62, код 32724685) 80 (вісімдесят) грн 81 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду Київської області.

5. Матеріали справи №911/5056/14 повернути до Господарського суду Київської області.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.І. Рябуха

Судді Л.М. Ропій

Н.Ф. Калатай