Ухвала

від 19.05.2015 по справі 805/3487/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" травня 2015 р. м. Київ К/800/8093/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого суддіБорисенко І.В. суддів Кошіля В.В. Моторного О.А. розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постановуДонецького окружного адміністративного суду від 28.05.2013 та ухвалуДонецького апеляційного адміністративного суду від 29.01.2014 у справі № 805/3487/13-а за позовомДержавної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби доТовариства з обмеженою відповідальністю «Агросервіс» прозобов'язання вчинити дії ,-

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Калінінському районі міста Донецька Донецької області Державної податкової служби звернулася з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросервіс», в якому просила зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Агросервіс» нарахувати та сплатити податкові зобов'язання з податку на прибуток у сумі 502648 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 125662 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28.05.2013, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.01.2014, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне:

- органом державної податкової служби проведено планову виїзну перевірку відповідача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 30.09.2012, за результатами якої складено акт № 469/22-1/23980432 від 29.01.2013;

- на підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято повідомлення-рішення форми «Р» від 14.02.2013 №0000342201, яким позивачу на підставі пп.54.3.2 п.54.3 ст.54, п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 628 010 грн. (з яких: 502 648 грн. - основний платіж та 125 662 грн. - штрафні (фінансові) санкції);

- вказане податкове повідомлення-рішення оскаржене відповідачем у судовому порядку в справі №805/3203/13-а, яка перебуває в провадженні Донецького окружного адміністративного суду.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій мотивували свої рішення тим, що грошове зобов'язання по податку на прибуток, з позовними вимогами щодо якого звернувся позивач та яке визначене податковим повідомленням-рішенням від 14.02.2013 №0000342201, що оскаржується в судовому порядку, є неузгодженим, а тому у відповідача ще не виникло обов'язку щодо його нарахування та сплати.

Суд касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними, як такими, що зроблені без всебічного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи. При цьому, колегія суддів виходить з наступного.

Положення пп.20.1.38 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України надають органу державної податкової служби право звертатися з позовом до платника податків щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін.

Водночас, при реалізації зазначеного права необхідно враховувати кореспондування приписів підпункту 20.1.38 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України з іншими нормами, а саме, зі змістом статті 39 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.39.15 ст.39 Податкового кодексу України визначені із застосуванням звичайних цін база, об'єкт оподаткування та інші показники податкового обліку використовуються органами державної податкової служби для проведення розрахунку податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності за результатами проведення перевірки.

За результатами цієї перевірки приймається відповідне податкове повідомлення-рішення. У разі коли платник податків розпочинає процедуру оскарження цього податкового повідомлення-рішення, або несплати відповідної суми, визначеної в такому податковому повідомленні-рішенні, протягом строків, встановлених цим Кодексом, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним. Керівник органу державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду з позовом про нарахування та сплату податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Таким чином, у разі оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення платником податків або несплати визначеної в ньому суми таке повідомлення-рішення вважається відкликаним. І лише після цього у керівника органу державної податкової служби з'являються обов'язок та підстави для звернення з позовом до платника податків про нарахування та сплату податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Отже, звернення керівника органу державної податкової служби з даним позовом є завершенням законодавчо встановленої послідовності дій податкового органу процедури із застосування звичайних цін. При цьому, обов'язковою передумовою для звернення з даним позовом є факт відкликання податкового повідомлення-рішення, винесеного податковим органом на підставі пункту 39.15 ст.39 Податкового кодексу України.

Розглядаючи дану справу по суті, судами попередніх інстанцій не враховано, що позивачем подано адміністративний позов у березні 2013, тобто, в період дії положень статті 39 Податкового кодексу України, а тому вирішення питання про визначення суми податкового зобов'язання в цьому разі має відбуватися лише за результатами розгляду в суді позову податкового органу, пред'явленого на підставі пп.20.1.38 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що посилання судів першої та апеляційної інстанції на неузгодженість спірного грошового зобов'язання, визначеного відповідачем із застосуванням звичайних, як на підставу відмови у задоволенні позову, є безпідставним, помилковим та зробленим без врахування вимог чинного податкового законодавства.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч.2 ст.227 КАС України.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати вищевикладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області задовольнити частково.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28.05.2013 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.01.2014 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний