Рішення

від 13.08.2009 по справі 29/143пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29/143пд

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

13.08.09 р.                                                                                     Справа № 29/143пд                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Джарти  В.В.

при секретарі судового засідання                                      Косенко Ю.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

За позовом: Закритого акціонерного товариства „АзовЕлектроСталь” м. Маріуполь

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Талант ЛТД” м. Донецьк

Предмет спору: визнання недійсною угоди.

Представники сторін: Від позивача: не з'явився.

                                        Від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПРАВИ:

          Закрите акціонерне товариство „АзовЕлектроСталь” м. Маріуполь звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Талант ЛТД” м. Донецьк про визнання недійсною угоду щодо постачання металевих конструкцій, оформленої видатковими накладними №  РН-0000081 від 22.08.08р., № РН-0000083 від 09.09.08року та № РН-0000084 від 16.09.08року - недійсною.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на видаткові накладні №  РН-0000081 від 22.08.08р., № РН-0000083 від 09.09.08року та № РН-0000084 від 16.09.08року, за якими позивачем, в період з серпня по вересень 2008року, було отрино металеві конструкції (арматуру) та  на ст..ст. 203,208, 215 ЦК України, ст.. 180 ГК України.

Крім того, позивачем заявлено клопотання про вжиття заходів щодо забезпечення позову шляхом:

-          заборони відповідачу вчиняти будь-які дії, які направлені на уступку своїх прав за спірної угодою , відносно постачання металевих конструкцій (арматури), оформленої видатковими накладними №  РН-0000081 від 22.08.08р., № РН-0000083 від 09.09.08року та № РН-0000084 від 16.09.08року;

-          накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться на  поточних рахунках відповідача, у розмірі 1 046 173,70грн, що відповідає розміру грошових коштів, отриманих від позивача за спірною угодою.

           Представник відповідача надав відзив,  згідно якого з позовними вимогами не погоджується та вважає, їх такими, що не підлягають задоволенню з таких підстав: Згiдно ст..207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формi, якщо його змiст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. За приписам ч. 1 ст.180 ГК України, господарський договір за загальними правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосiб, тобто шляхом обмiну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом пiдтвердження прийнятгя до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спецiальнi вимоги до форми та порядку укладеного даного виду договорiв.

           Представник позивача до жодного судового засідання не з'являвся, але направляв на адресу господарського суду Донецької області телеграми про неможливість направлення повноважного представника до судового засідання, у зв'язку з неповним робочим тижнем.

Клопотання щодо фіксації судового процесу сторонами не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Ухвалою заступника голови господарського суду Донецької області від 06.06.09року, строк розгляду справи було продовжено.

Заслухавши у судовому засіданні представників сторін, розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд встановив:   

  Між Закритим акціонерним товариством „АзовЕлектроСталь” м. Маріуполь та товариством з обмеженою відповідальністю „Талант ЛТД” м. Донецьк, укладено угоду, щодо постачання металевих конструкцій (арматури), оформлену  видатковими накладними №  РН-0000081 від 22.08.08р., № РН-0000083 від 09.09.08року та № РН-0000084 від 16.09.08року

 Статтею 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та iнших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, якi йому не суперечать. Вiдповiдно до ст.11 ЦК України, підставами для виникнення цивiльних прав та обов'язкiв є, зокрема, договори та iншi правочини.

Частиною 1 ст.181 ГК України передбачено, що господарський договiр за загальним правилом викладаєься у формi єдиного документа, пiдписаного сторонами та скрiпленого печатками; допускається укладення господарських договорiв у спрощений спосiб, тобто шляхом обмiну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо. а також шляхом пiдтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спецiальнi вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорiв.

Єдиного документа на поставку металевих конструкцій (арматури), пiдписаного сторонами та скрiпленого печатками, не складалось, тому суд робить висновок, що мiж сторонами фактично склалися цивiльнi правовiдносини, шляхом здiйснення поставки товару та його наступної часткової оплати.  

Вiдповiдно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та iншим учасником (учасниками) відносин у сферi господарювання з пiдстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона) зобов'язаний вчинити певну дiю господарського чи управлiнсько-господарського характеру на користь iншого суб'єкта (виконати роботу).

       Відповідач у відзиві пояснив, що у процесi укладення договору на поставку продукції, між позивачем та відповідачем були пiдписані видатковi накладнi № РН-000070 вiд 23.07.2008р., № РН-ОООО72 вiд 01.08.2008р., № РН-000073 вiд 01.08.2008р., № РН-000074 вiд 06.08.2008р., № РН-000076 вiд 11.08.2008р, № РН-000077 вiд 13.08.2008р, № РН-000081 вiд 22.08.2008р, № РН-000083 вiд 09.09.2008р, № РН-000084 вiд 16.09.2008р.

       Згідно видаткових накладних, вiдповiдач видав позивачу рахунки - фактури, які позивачем були сплачені частково,  що пiдтверджуеться банкiвськими виписками, доданими до матеріалів справи.

       30.10.08року, відповідачем було направлено на адресу позивача претензію № 61/10 про сплату останнім заборгованості за отриману продукції (металеві конструкції), на яку позивач надав вiдповiдь № 301/1 вiд 02.12.2008 року, згідно якої просить узгодити графiк погашення заборгованостіi за отриману продукцiю.

        Крім того, в матеріалах справи є акт звірки розрахунків, який підписаний представниками обох підприємств та скріплений їх печатками.

        В позовній заяві, позивач посилається на невідповідність первинної документації ст.. 9 Закону України „ Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні”, оскільки у  видаткових накладних не вказана займана посада особи, яка підписала накладну та відсутні печатки підприємства позивача про  прийняття продукції, як на підставу визнання спірної угоди недійсною.

        Суд не приймає до уваги вищевикладене, оскільки у видаткових накладних та довiреностями на отримання матерiальних цiнностей  вказанi призвище, iм'я та по батьковi вiдповiдальної особи,  засвiдченi печаткою та штампом пiдприємства позивача (копiї яких додані до матеріалів справи).

         Форма довiреностей на отримання товарно-матерiальних цiнностей, затверджена наказом Miністерства Статистики України № 192 вiд 21.06.92р. та  є бланком суворої звiтностi, має номера, пiдлягає облiку пiдприємством позивача та зазначається в журналi де i вказуються yci необхiднi даннi про особу, яка отримала довiренiсть.

         Kpiм того, на завірених належним чином копіях спірних видаткових накладних, які були надані відповідачем мається штам „ОМТС № 1 ЗАТ „АзовЕлектроСталь”, який поставлений на підписі посадової особи підприємства позивача, яка отримала товар, згідно довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей. Згiдно Iнструкцiї Miністерства внутрiшнiх справ „Про порядок виготовлення, використання печаток та штампiв” встановлено, що вiдповiдальнiсть за використання печаток та штампiв несе керiвник пiдприемства.

        В матеріалах справи відсутні докази про те, що даний штамп був втрачено, знищено або викрадено, про що повинен був зробити публiкацiю в офiцiйних печатних виданнях, зробити заяву в правоохороннi орган

        Крім того, позивач в позовній  заяві посилається на ст.. 180 ГК України, а саме на  те,  що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.  При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

        Відсутність письмово оформленого договору між Позивачем та Відповідачем, з врегульованими питаннями щодо істотних умов даного договору, на думку позивача,  є  ще однією підставою визнання угоди, оформленої  видатковими накладними №  РН-0000081 від 22.08.08р., № РН-0000083 від 09.09.08року та № РН-0000084 від 16.09.08року – недійсною.

     Посилання позивача на те, що сторони не узгодили вимоги щодо якостi отриманої продукції, судом до уваги не приймається та  спростовується видатковими накладними № РН-0000083 вiд 09.09.08р, № РН- 0000081 вiд 22.08.08року та № РН-0000084 вiд 16.09.08року, оскільки в них маються вказiвки на державнi стандарти, а саме: у  видатковій накладній від 22.08.08року № РН-0000081 - ДСТУ 3760-2005, ГОСТ 5781-82, № РН-0000084 вiд 16.09.08року – ГОСТ 5781-82; № РН-0000083 вiд 09.09.08року – ДСТУ 3760-2005, ГОСТ 5781-82.

       В світлі норм ч. 2 ст.. 268 ГК України, якою передбачено, що номери, індекси стандартів, технічних умов або іншої документації про якість товарів зазначаються в договорі, сторони узгодили якість продукції. Також, кожна партiя отриманого позивачем  товару підтверджується сертифiкатами якостi пiдприємства виробника, копії яких долучені до матеріалів справи.

       Крім того, як би позивач був незгоден з якістю отриманою продукції, останній мав змогу звернутись до відповідача з відповідним листом. Однак, доказів незгоди чи  звернення позивача до вiдповiдача з претензiями вiдносно якостi отриманої продукцiї, в матеріалах справи відстутні.

       З огляду на вищевикладене, вбачається, що угода мiж сторонами відбулась, yci iстотні  умови якої сторонами було узгоджено та пiдтверджені виконанням таких конклюдентних дiй, як  здійснення відповідачем поставки товару та  часткова сплата вартiсть отриманої продукції зі сторони позивача.

Наразі позивачем не наведено суду жодних правових підстав щодо невідповідності укладеної угоди, вимогам чинного законодавства, що мало б наслідком її недійсність, так само як і не представлено доказів в обґрунтування позовних вимог в цій частині.

За таких обставин, в позовних вимогах Закритого акціонерного товариства „АзовЕлектроСталь” м. Маріуполь слід відмовити.

       Крім того, позивачем до прийняття рішення по справі було заявлено клопотання про вжиття заходів щодо забезпечення позову шляхом:

-          заборони відповідачу вчиняти будь-які дії, які направлені на уступку своїх прав за спірної угодою , відносно постачання металевих конструкцій (арматури), оформленої видатковими накладними №  РН-0000081 від 22.08.08р., № РН-0000083 від 09.09.08року та № РН-0000084 від 16.09.08року;

-          накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться на  поточних рахунках відповідача, у розмірі 1 046 173,70грн, що відповідає розміру грошових коштів, отриманих від позивача за спірною угодою.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на грошові суми, що належать відповідачеві.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що грошові суми, які є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення.

Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” від 22.12.06р. № 9  розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.   

Судовими доказами, за визначенням ст. ст. 32-36 ГПК України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.

Жодних доказів, або належного правового обґрунтування в підтвердження необхідності вжиття заходів забезпечення позову позивачем суду не представлено.

Також слід зазначити, що позивач не зазначив банківські реквізити рахунків відповідача, на які саме необхідно накласти арешт, що унеможливлює застосування заходів по забезпеченню позову з урахуванням інтересів підприємства та попередження завдання шкоди його підприємницької діяльності.

З огляду на наведене, заяву Закритого акціонерного товариства „АзовЕлектроСталь” м. Маріуполь про забезпечення позовних вимог  слід залишити без задоволення.

Судові витрати відповідно до положень ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на позивача.

В судовому засіданні оголошено рішення відповідно  ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст. 173, 174, 180, 181, 268 ГК України, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 33, 34, 38, 43, 49, 66, 67, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

У позовних вимогах Закритого акціонерного товариства „АзовЕлектроСталь” м. Маріуполь до Товариства з обмеженою відповідальністю „Талант ЛТД” м. Донецьк про визнання недійсною угоду щодо постачання металевих конструкцій (арматури), оформленої видатковими накладними №  РН-0000081 від 22.08.08р., № РН-0000083 від 09.09.08року та № РН-0000084 від 16.09.08року - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту його прийняття.

Суддя