4/6/09
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" серпня 2009 р. Справа № 4/6/09
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Л.В. Поліщук
Суддів: Л.І. Бандури, Л.І.Бойко.
На підставі розпорядження Голови Одеського апеляційного господарського суду від 16.06.2009р. №75 здійснена заміна судді Л.І. Бойко на суддю В.Б. Туренко.
На підставі розпорядження Голови Одеського апеляційного господарського суду від 12.08.2009р. № 125 здійснена заміна судді В.Б. Туренко на суддю Л.І. Бойко.
При секретарі судового засідання - А.А. Арбієві,
за участю представників сторін:
від ДП „ДАНІА ХАНДЕЛ А/С” –І.Б. Шапошніков
від ВАТ „Суднобудівний завод „Лиман” –О.А. Пущенська,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ВАТ „Суднобудівний завод „Лиман”
на рішення господарського суду Миколаївської області від 7.05.2009р.
у справі № 4/6/09
за позовом ДП „ДАНІА ХАНДЕЛ А/С”
до ВАТ „Суднобудівний завод „Лиман”
про стягнення заборгованості в сумі 4851382,12грн.
та за зустрічним позовом ВАТ „Суднобудівний завод „Лиман”
до ДП „ДАНІА ХАНДЕЛ А/С”
про визнання недійсним з моменту вчинення договору безпроцентної позики від 8.08.2008р. та додаткових угод від 10.09.2008р. та від 30.09.2008р.,
встановив:
ДП „ДАНІА ХАНДЕЛ А/С” звернулося до господарського суду з позовом та уточненнями до нього про стягнення з ВАТ „Суднобудівний завод „Лиман” заборгованості за договором позики від 08.08.2008р. у сумі 4620000,0грн. та 441803,29грн. - 20 % річних за період з 13.11.2008р. по 06.05.2009р. на підставі ст. 625 ЦК України та п.3.2 вказаного договору.
ВАТ „Суднобудівний завод „Лиман” звернулося до господарського суду із зустрічним позовом про визнання недійсними з моменту вчинення договору безпроцентної позики від 8.08.2008р. і додаткових угод до нього від 10.09.2008р. та від 30.09.2008р. на підставі ст. 207 ГК України, так як сума грошового зобов'язання виражена в них в іноземній валюті, що є порушенням ч.2 ст.198 ГК України.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 07.05.2009р. (суддя Т.М. Дубова) первісний позов задоволено в частині стягнення з відповідача 4620000,00 грн. основного боргу, 331398,36 грн. - 20 % річних за період з 13.11.08р. по 06.05.2009р. на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та п. 3.2 договору позики від 08.08.2008р. В задоволенні зустрічного позову відмовлено, оскільки визначення в договорі позики від 08.08.2008р. та додаткових угодах до нього еквіваленту грошової суми зобов'язання відносно долару США та виконання його в грошовій одиниці України не суперечить вимогам ст.ст.180, 198 ГК України та ст.524 , ст.533 ЦК України, згідно яких зобов'язання має бути виконано у національній валюті. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
ВАТ „Суднобудівний завод „Лиман”, не погоджуючись з прийнятим судом рішенням, звернулось із апеляційною скаргою, в якій просило рішення скасувати в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог, зустрічні позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, оскільки висновок суду суперечить вимогам ч.1 ст. 175, ст. 18, ч. 2 ст. 198 ГК України, ч.1ст.203, ч.1 ст. 205 ЦК України, так як грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства.
В подальшому скаржник звернувся із змінами до апеляційної скарги, згідно з якими просив рішення суду скасувати в частині стягнення з ВАТ „Суднобудівний завод „Лиман” на користь ДП „ДАНІА ХАНДЕЛ А/С” суми 1710800грн. основного боргу, 53200грн. –20% річних, а також судові витрати віднести на сторони пропорційно задоволеним вимогам, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме: статей 533 та 1049 ЦК України.
ДП „ДАНІА ХАНДЕЛ А/С” у відзиві на апеляційну скаргу просило рішення господарського суду залишити без змін а апеляційну скаргу без задоволення.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.
ДП „ДАНІА ХАНДЕЛ А/С” (позикодавець) та ВАТ „Суднобудівний завод „Лиман” (позичальник) 08.08.2008р. уклали договір позики, за умовами якого позикодавець надає позичальнику грошові кошти в національній валюті України (гривнях), як поворотну фінансову допомогу у розмірі, еквівалентному 600000,00 доларів США, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю суму позики в розмірі, еквівалентному 600000,00 доларів США у визначені цим договором строки та порядку.(п.1.1) Сума позики, яка передається позикодавцем позичальнику, а також повертається позичальником, визначається виходячи із курсу долару CШA до гривні, встановленого Національним банком України на день перерахунку грошових коштів по цьому договору. (п. 1.2).
На виконання умов п. 2.2, 2.4 договору та згідно із п. l додаткової угоди від 10.09.2008р. до вказаного договору ДП „ДАНІА ХАНДЕЛ А/С” перерахувало ВАТ „Суднобудівний завод „Лиман” суму еквівалентну 600000 дол. США в національній валюті, а саме: п/дорученням № 224 від 08.08.2008р. 1453500грн. (курс долару США станом на 11.08.08 складав 484.5грн.) і п/дорученням № 257 від 12.09.2008р. 1455690 грн. (курс долару США станом на 12.09.2008р. - 485.23 грн.)
Згідно із додатковою угодою від 30.09.2008р. строк повернення всієї суми позики встановлений до 12.11.2008р.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що сума, яка підлягає стягненню в гривнях, повинна дорівнювати сумі 600000доларів за офіційним курсом НБУ. Між тим суд не врахував, що стаття 533 ЦК України, на яку він послався при ухваленні рішення, передбачає, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Такий інший порядок встановлений статтями 1046, 1049 ЦК України, які регулюють саме правовідносини, що виникають з договору позики, і передбачають що за вказаним договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Статтею 3 Декрету кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” визначено, що валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.
Враховуючи викладене, а також те, що ВАТ „Суднобудівний завод „Лиман” фактично отримав на розрахунковий рахунок грошові кошти в сумі 1453500грн. за платіжним дорученням №224 від 08.08.2008р. та в сумі 1455690грн. за платіжним дорученням 257 від 12.09.2008р., а всього в загальній сумі 2909190грн., то і повернути повинен цю ж суму.
Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 3.2 договору позики від 08.08.2008р. передбачено, що у випадку несвоєчасного повернення суми позики (будь-якої її частини) позичальник сплачує штрафні санкції із розрахунку 20% річних від несвоєчасно повернутої суми за період прострочення
Враховуючи, що загальна сума позики - 2909190грн., то сума 20% річних за 175 днів прострочення складає 278197,5грн.
Таким чином, рішення суду підлягає зміні, а первісний позов задоволенню частково в сумі 2909190грн. основного боргу і 20% річних –278197,5грн.
Стосовно зустрічного позову, то судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність цих вимог, а також зазначає, що згідно із ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому.
Враховуючи, що ВАТ „Суднобудівний завод „Лиман” при зверненні із змінами до апеляційної скарги, в яких оскаржував частину суми, що стягнута з нього за рішенням суду, не сплатив держмито, то апеляційна інстанція стягує з нього до Держбюджету України 0,5% від оскаржуємої суми, що складає 8820,05грн.
Судові витрати по справі, в тому числі і за розгляд апеляційної скарги, розподіляються між сторонами згідно із ст. 49 ГПК України пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст. 99, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів –
постановила:
Рішення господарського суду Миколаївської області від 07.05.2009р. у справі № 4/6/09 змінити, виклавши резолютивну частину в слідуючей редакції:
„Первісний позов задовольнити частково.
Стягнути з ВАТ „Суднобудівний завод „Лиман” (вул. Портнова, 2, м. Миколаїв, код 01373890) на користь ДП „ДАНІА ХАНДЕЛ А/С” (вул. Кіквадзе, 12а, оф. 31, м. Київ, код 30520910) суму 2909190грн. основного боргу, 278197,5грн. річних, держмито в сумі 16753,65грн. і витрати на ІТЗ судового процесу –77,52грн.
В іншій частині позову відмовити.
В задоволенні зустрічного позову відмовити.”
Стягнути з ВАТ „Суднобудівний завод „Лиман” в доход Держбюджету України через ГУДК України в Одеській області держмито за розгляд апеляційної скарги в сумі 8820,05грн.
Стягнути з ДП „ДАНІА ХАНДЕЛ А/С” на користь ВАТ „Суднобудівний завод „Лиман” держмито за розгляд апеляційної скарги в сумі 8820,05грн.
Доручити господарському суду Миколаївської області видати відповідні накази.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня набрання постанови законної сили.
Головуючий суддя Л.В. Поліщук
Суддя Л.І. Бандура
Суддя Л.І. Бойко
Суд | Одеський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 13.08.2009 |
Оприлюднено | 26.08.2009 |
Номер документу | 4430498 |
Судочинство | Господарське |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні