Постанова

від 17.08.2009 по справі 5/89-09

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5/89-09

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2009 р.                                                           Справа № 5/89-09  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Такмаков Ю.В. ,  Плужник О.В.

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю представників сторін:

позивача - МагомедоваЗ.Н.

відповідача -  не з*явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1975С/3-7) на рішення господарського суду Сумської області від 05.05.09 р. по справі № 5/89-09

за позовом ДП "Виробниче об"єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова", м. Дніпропетровськ

до ВАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об"єднання ім. М.В.Фрунзе", м. Суми

про  повернення майна

встановила:

У лютому 2009 р. позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою про зобов'язання відповідача повернути майно передане останньому по акту приймання передачі для виконання робіт по договору № 4/535 від 26.12.2001 р., укладеного між сторонами.

Рішенням господарського суду Сумської області від 05.05.2009 р. по справі № 5/89-09 (суддя - Гудим В.Д.) позов задоволено та зобов'язано відповідача повернути  позивачу майно вартістю 260 882,46 грн. передане відповідачу  по актам приймання передачі для виконання робіт по договору № 4/535 від 26.12.2001 р., укладеному між позивачем та відповідачем. Стягнуто з відповідача   2608,82 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивоване тим, що відповідач свої зобов'язання за договором  та додатковою угодою № 2 від 22.12.2003 р. щодо виконання робіт не виконав, звіт про виконання робіт не надав, майно не повернув.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується,  вважає рішення незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права,  подав апеляційну скаргу, в якій просить  рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог  відмовити.

У апеляційній скарзі відповідач зазначив, що  додаткова угода № 2 від 22.12.2003 р. до договору № 4/535 від 26.12.2001 р. з боку відповідача  підписана не головою правління Лук'яненко В.М., а невстановленою особою, у зв'язку з чим вказана додаткова угода № 2 від 22.12.2003 р. є недійсною. Окрім того,  оскільки додаткова угода № 2 від 22.12.2003 р. є недійсною, роботи повинні бути закінчитися у січні 2004 р., як це передбачено договором, а тому строк на звернення позивача до суду за захистом своїх прав та законних інтересів розпочався з наступного дня, після спливу строку виконання робіт, тобто з 01.02.2004 р. і сплив 01.02.2007 р.

Відповідач, посилаючись на нові обставини справи, вважає, що поставка та використання спірного майна проведена на виконання договорів № 1/200 від 9.10.2001 р., № 38/128 від 22.10.2001 р., що підтверджується листом позивача № 128/100 від 1.04.2002 р.

Позивач з обставинами, викладеними у апеляційній скарзі  не погоджується вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, винесеним з додержанням норм матеріального та процесуального права, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що суд  обґрунтовано залишив без задоволення клопотання відповідача про застосування строку позовної давності з посиланням на ст. 261 ЦК України, оскільки відповідно до додаткової угоди № 2 від 22.12.2003 р. договір № 4/535 від 26.12.2001 р. діє до 30.01.2006 р., отже перебіг строку позовної давності починається з лютого 2006 р.

Позивач вважає, що додаткова угода № 2 від 22.12.2003 р. до договору № 4/535 від 26.12.2001 р. укладена, оскільки  додаткова угода № 2 від 22.12.2003 р. підписана та скріплена  печатками обома сторонами.

Позивач вважає твердження відповідача про передачу спірного майна на виконання договорів № 1/200 від 9.10.2001 р., № 38/128 від 22.10.2001 р., безпідставним , так як в зазначених договорах відсутній його обов'язок передавати майно для будівництва стенду, а посилання відповідача на листи позивача № 128/100 від 1.04.2002 р. та № 128/91 від 20.03.2002 р. в яких зазначається проект договору купівлі-продажу № 700 від 19.03.2002 р., який не підписаний відповідачем.

      Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча був  належно повідомлений про час та місце розгляду скарги, нез'явлення  представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, встановила, що між позивачем та відповідачем укладений договір № 4/535 від 26.12.2001 р., відповідно до умов якого позивач зобов'язався виконати, а відповідач прийняти та оплатити  комплекс робіт та випробувань з дослідження можливості використання алюмінієвих сплавів для виготовлення сховищ зріджених газів та газових сумішей в умовах тривалої експлуатації.

Згідно з п. 5.2. договору датою виконання робіт є дата підписання сторонами договору, актів виконання робіт та приймання-передачі майна від відповідача до позивача, які сторони зобов'язуються підписати після виконання робіт, приймання робіт, повернення майна позивачу. Про виконання робіт відповідач повинен письмово повідомити позивача не пізніше трьох днів після закінчення.

Відповідно до п. 2.2.5 договору № 4/535 від 26.12.2001 р відповідач зобов'язується після виконання робіт повернути майно позивачеві по акту приймання-передачі.

    Згідно з п.1 додатково угоди № 1 від 27.03.2001 р. до договору № 4/535 від  26.12.2001 р. позивач передає, а відповідач приймає для проведення випробувань майно по акту приймання-передачі - дві ємності з алюмінієвого сплаву з трубопроводами для обв'язки, які є власністю позивача.

Відповідно до додаткової угоди № 2 від 22.12.2003 р. договір № 4/535 від 26.12.2001 діє до 30.01.2006 р.

Відповідно до додатку № 3 до договору № 4/535 від 26.12.2001 р. балансова вартість двох алюмінієвих ємкостей складає 19 4618 грн., по 97 309  грн. кожна, труби 108х5,5 у кількості  40 м - 18681,60 грн. по 467,04 грн. за м., труби 159х6 у кількості 44 м. -33 471 грн. по 760,70 грн. за м., листа 1,0х1000х2000 у кількості 99,66 кг -1411,86 грн. по 141,6 грн. за кг. Загальна заставна балансова вартість майна складає 260 882,46 грн.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що позивач свої зобов'язання щодо виконання умов договору виконав, що підтверджується  актом приймання-передачі підписаним та скріпленим печатками обох сторін, факт передачі відповідачеві двох ємкостей з алюмінієвого сплаву АЛ-1 об'ємом 50 м. куб. кожна у технічно справному стані з оціночною вартістю по 97 309 грн. кожна, що в загальній сумі складає 194 618 грн. Актом  приймання –передач  від 27.04.2002 р., підписаний та скріплений печатками обох сторін,  підтверджується факт передачі відповідачеві труби 108х5,5 сталі 12х18 Н10Т, ГОСТ 9941-81 у кількості 40 м, труби 159х6,0 зі сталі 12х18Н10Т, ГОСТ 9941-81 у кількості 44 м, лист 1,0х1000х2000 з титану ВТ1-0, ГОСТ -90218-76 у кількості 99,66 кг, загальною вартістю 66 264,46 грн., але відповідач свої зобов'язання за договором щодо виконання робіт не виконав, звіт про виконання робіт не надав, майно не повернув.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк  (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а у  ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

31.08.2007 р.  в порядку  досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача направлена претензія,  з проханням письмово повідомити дату повернення майна для виконання своїх обов'язків щодо договору № 4/535 від 26.12.2001 р., яка залишена без відповіді та задоволення.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що позивач свої зобов'язання щодо виконання умов договору виконав, але відповідач свої зобов'язання за договором щодо виконання робіт не виконав, звіт про виконання робіт не надав, майно не повернув, та правомірно задовольнив позов щодо повернення  позивачу майна вартістю 260 882,46 грн. переданого відповідачу по актам приймання передачі для виконання робіт по договору № 4/535 від 26.12.2001 р..

Суд першої інстанції  обґрунтовано залишив без задоволення клопотання відповідача  про застосування строку позовної давності з посиланням на ст. 261 ЦК України.

Відповідно до ст. 257 ЦК України  строк позовної давності складає три роки. Частиною 5 ст. 261 ЦК України встановлено, що за зобов'язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Відповідно до додаткової угоди № 2 від 22.12.2003 р. договір № 4/535 від 26.12.2001 р. діяв до 30.01.2006 р.

Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги посилання відповідача на те, що додаткова угода № 2 від 22.12.2003 р. до договору № 4/535 від 26.12.2001 не укладалася.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).  Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що додаткова угода № 2 від 22.12.2003 р. підписана та скріплена печатками обох сторін.

Посилання відповідача про передачу спірного майна на виконання договорів № 1/200 від 9.10.2001 р., № 38/128 від 22.10.2001 р. безпідставне, так як в зазначених договорах відсутній обов'язок позивача передавати майно для будівництва стенду, а посилання відповідача на листи позивача № 128/100 від 1.04.2002 р. та № 128/91 від 20.03.2002 р., в яких зазначається проект договору купівлі –продажу № 700 від 19.03.2002 р., який не підписаний відповідачем, необґрунтоване, так як зазначений договір не укладався. Крім того, в установленому законом  порядку зміни до договору  № 4/535 від  26.12.2001 р.  та додаткової угоди № 1 від 27.03.2001 р., додаткової угоди № 2 від 22.12.2003 р. не вносились, а договір не розривався.

       Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на  які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що відповідачем не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви відповідача  не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.ст. 257, 261, 207, 525, 526, 530 ЦК України, 193 ГК України, ст.ст. 101-105 ГПК України, колегія суддів

постановила:

Рішення господарського суду  Сумської області від 05.05.2009 р.  по справі № 5/89-09 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

         Головуючий суддя                                                                    Могилєвкін Ю.О.  

                                 Судді                                                                    Такмаков Ю.В.  

                                                                                                               Плужник О.В.  

Повний текст постанови підписаний 17.08.2009 р.