Постанова

від 19.08.2009 по справі 55/78-09

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

55/78-09

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" серпня 2009 р.                                                           Справа № 55/78-09  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Такмаков Ю.В. ,  Плужник О.В.

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю представників сторін:

позивача - Спольник Є.О.

відповідача -  Омельницька Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2000Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 22.06.09 р. по справі № 55/78-09

за позовом ТОВ "Імпульс", м. Харків

до ВАТ "Шляхове ремонтно-будівельне управління №  33", сел. Буди

про стягнення 185320,17 грн.

встановила:

У березні 2009 р. позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення  з відповідача 185320,17 грн. боргу та судових витрат,  мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 22 від 01.09.07 р. неналежним чином виконав свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати товару.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.06.2009 р. по справі № 55/78-09 (суддя  - Гребенюк Н.В.)  позов задоволено частково та стягнуто з відповідача 167943,96 грн. основного боргу, 7592, 52 грн. інфляційних витрат, 981, 78 грн. 3% річних, 1765,18 грн. державного мита та 112,40 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. В решті заявленої вимоги про стягнення 1091, 09 грн. 3% річних та 7710,82 грн. інфляційних  відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що відповідач свої зобов'язання  щодо повної та своєчасної оплати не здійснив, доказів оплати  не надав, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК  України стягнута пеня та інфляційні.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає рішення господарського суду незаконним та необґрунтованим, з порушенням норм матеріального та процесуального права, надав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та в задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач з обставинами, викладеними у апеляційній скарзі не погоджується, вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм матеріального та процесуального права, просить  рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, встановила, що між сторонами укладений договір купівлі-продажу № 22 від 01.09.2007 р., у відповідності до умов якого позивач зобов'язався поставити та передати щебінь, гран. отсев у власність (повне господарське ведення) відповідача, а відповідач, в свою чергу, прийняти та оплатити його на умовах цього договору.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що передача товару здійснюється по мірі необхідності відповідача по замовленню, отриманому відповідачем  від позивача не менш ніж за добу та за умови отримання передплати.

Пунктами 4.1 та 4.2 договору передбачені умови оплати, яка здійснюється відповідачем в гривнях України по безготівковому розрахунку за кожну партію відвантаженого товару шляхом передплати 100% згідно рахунку - фактури, а пунктом 4.3 договору передбачені строки поставки - після оплати 10 календарних днів.

Відповідно до пункту 5.3 договору, якщо відповідачем не здійснюється передплата за товар згідно п. 4.2 договору, то товар позивачем не відвантажується.  

Пунктом 7.1 договору передбачений строк його дії, а саме договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2007 р., а у п. 7.2 договору зазначено, якщо жодна із сторін на протязі одного місяця до закінчення цього договору не заявить про свій намір його розірвати, то договір автоматично пролонгується на один рік.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що згідно з умовами договору відповідач направив замовлення на поставку товару № 779 від 06.10.08 р., № 703 від 10.09.08 р., № 756 від 29.09.08 р., № 628 від 13.08.08 р., № 624 від 12.08.08 р.

На виконання умов  договору позивачем за видатковими накладними № 50 від 15.08.08 р., № 53 від 18.08.08 р., № 56 від 26.08.08 р., № 61 від 15.09.08 р., № 68 від 21.09.08 р., № 69 від 22.09.08 р., № 73 від 03.10.08 р., № 74 від 04.10.08 р., № 80 від 13.10.08 р., № 82 від 16.10.08 р., в період з 15 серпня 2008 р. по 16 жовтня 2008 р. було поставлено на адресу відповідача товар, передбачений договором, а саме - щебінь гранітний фракцій 5-20, 5-25 та отсев  гранітний 0-20 грн. на загальну суму 336282,89 грн.

Суд першої інстанції правомірно встановив, що сторони відступили від умов договору № 22 від 01.09.2007 р., а саме в порушення  п. 5.3. договору, позивачем здійснена поставка товару, без отримання передплати від відповідача.

22.12.2008 р. позивачем на адресу відповідача  направлена претензія вих. № 11-12 з вимогою погасити заборгованість у сумі 174943,36 грн., що підтверджується копією поштового чеку та опису засвідчені належним чином, яка залишена без відповіді та задоволення.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що відповідач товар отримав,  що підтверджується видатковими накладними, які підписані обома сторонами та скріплені печатками, але свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати виконав частково  у сумі 168339,93 грн., що підтверджується витягами банку.

Як свідчать матеріали справи, між сторонами укладений договір купівлі-продажу та виникли господарські відносини.

Відповідно до ст. 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання, тобто підприємницькі  відносини регулюються  Господарським кодексом України. Пунктом 2 ч. І ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів передбачено застосування відповідних положень Цивільного  кодексу України  з урахуванням    особливостей,  передбачених  Господарським кодексом України.

Отже, при застосуванні норм діючого законодавства слід виходити з принципу пріоритету спеціального закону перед законом загальним, в першу чергу застосовуються норми ГК України, як спеціальне законодавство, а  у випадку не врегулювання або недостатнього врегулювання відповідних відносин застосовуються норми  ЦК України.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона  (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

       Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі ст. 193 ГК України, ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк  (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а у  ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що у зв'язку з тим, що сторони відступили від умов договору № 22 від 01.09.2007 р., а саме п. 5.3. договору щодо здійснення позивачем поставки товару без отримання передплати від відповідача, претензія вих. № 11-12 є вимогою погасити заборгованість у сумі 174943,36 грн., яка направлена в порядку ч. 2 ст.  530 ЦК України.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що позивач свої зобов'язання за договором виконав, але відповідач свої зобов'язання  щодо повної та своєчасної оплати не здійснив, доказів оплати  не надав та правомірно задовольнив позов щодо  стягнення суми основного боргу у розмірі 167943,96 грн.

Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги посилання відповідача на те, що з 15.09.08 р. по 16.10.08 р. між сторонами відбувались позадоговірні поставки, строк та порядок розрахунків за якими сторонами не визначений,  оскільки поставки товару здійснювались в період дії договору № 22 від 01.09.07 р., крім того за накладними  поставлявся товар, визначений в договорі № 22 від 01.09.07 р., а саме щебінь  гранітний  та отсев  гранітний, а також відповідачем були здійснені замовлення на вказаний товар, як було передбачено п. 3.4 договору.  Відповідач не надав доказів відмови або розірвання договору № 22 від 01.09.07 р.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають  правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що першим днем прострочення є 01.01.09 р, та правомірно стягнув 7592,52 грн. інфляційних витрат, 981,78 грн. 3% річних, а  в решті заявлених вимог  у сумі 1091, 09 грн. 3% річних та 7710,82 грн. інфляційних відмовив, як зайво нарахованих.  

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що відповідачем не виконано.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи, а мотиви відповідача не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.ст. 9, 525, 526, 530, 610, 611, 655, 692  ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 101-105 ГПК України

                                                      постановила:

Рішення господарського суду Харківської області від 22.06.2009  р. по справі № 55/78-09  залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

         Головуючий суддя                                                                    Могилєвкін Ю.О.  

                                 Судді                                                                    Такмаков Ю.В.  

                                                                                                               Плужник О.В.  

Повний текст постанови підписаний 19.08.2009 р.