Постанова

від 17.08.2009 по справі 57/102-09

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

57/102-09

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2009 р.                                                           Справа № 57/102-09  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Шевель О. В., судді Афанасьєв В.В. ,  Такмаков Ю.В.

при секретарі Цвірі Д.М.

за участю представників сторін:

позивача – не з'явився

відповідача – не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2033Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської  області від 15 червня 2009 р. по справі № 57/102-09       

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Піран'я ЛТД”, м. Харків

до  Товариства з обмеженою відповідальністю  фірма “Пранк”, м. Харків

про  стягнення 92166,25 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю  фірма “Пранк”, м. Харків

до  Товариства з обмеженою відповідальністю  фірма “Піран'я ЛТД”, м. Харків

про  зобов'язання забрати обладнання

                                               встановила:

Позивач, ТОВ  фірма “Піран'я ЛТД”, у квітні 2009 р. звернувся до господарського суду Харківської області  з позовною заявою, в якій (після уточнення позовних вимог) просив стягнути з відповідача на свою користь 67162,55 грн. основного боргу по договору № 253/11/08 поставки обладнання від 10.11.2008 року, 13432,5 грн. штрафу, 7595,81 грн. пені, 6400,59 грн. інфляційних, 949,48 грн. 3% річних, а також віднести на відповідача свої витрати по оплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У червні 2009 р. відповідачем подана зустрічна позовна заява, в якій заявлені вимоги про зобов'язання позивача забрати обладнання, що поставлене за спірним договором.

Рішенням господарського суду Харківської області від 15 червня 2009 року по справі № 57/102-09 (суддя Аюпова Р.М.) відмовити відповідачу у задоволенні заяви про відкладення розгляду справи. Первісний позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Пранк” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Піран'я ЛТД” 67162,55 грн. основного боргу, 13432,5 грн. штрафу, 7595,81 грн. пені, 6400,59 грн. інфляційних, 949,48 грн. 3%річних, 955,41 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Відмовлено в задоволенні зустрічного позову повністю.

Відповідач з даним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області по даній справі та прийняти нове рішення, яким у задоволенні первісних позовних вимог відмовити, зустрічний позов задовольнити. У апеляційній скарзі відповідач посилається на  порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Як вважає відповідач, саме позивачем здійснено порушення строків поставки зобов'язання, за яке умовами договору передбачена відповідальність. Оскільки, як вважає відповідач, саме позивачем було порушено строки поставки та повідомлення про готовність продукції, відповідач втратив інтерес до виконання позивачем своїх зобов'язань та відмовився від прийняття такого зобов'язання.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання представник позивача не з'явився, причини неявки не повідомив, хоча про час та місце засідання суду був повідомлений належним чином, про що свідчить залучене до матеріалів справи повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження).

Представник відповідача в судове засідання апеляційного господарського суду також не з'явився, через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тим, що його представник не може бути присутнім у судовому засіданні, оскільки знаходиться у відрядженні, що підтверджується копією наказу про відрядження.  

Розглянувши заявлене клопотання, колегія суддів вважає, що у його задоволенні слід відмовити, оскільки відповідач завчасно був повідомлений про час та місце засіданні суду (відповідну ухвалу отримав ще 27.07.2009 р.), а тому мав можливість забезпечити явку у судовому засіданні іншого представника,  перенести строки проведення комерційних переговорів і підписання договору або для відповідних дій направити у відрядження іншого представника. При цьому, колегія суддів враховує, що чинне законодавство не обмежує сторін у виборі кола осіб, які можуть представляти його інтереси в суді, а також те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою. Крім того, будучи належним чином та завчасно повідомленим про час та місце засідання суду, відповідач мав можливість направити суду докази на підтвердження своїх заперечень (за їх наявності).

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що, як вбачається із матеріалів справи, у суді першої інстанції розгляд справи здійснювався майже два місяці, було проведено шість судових засідань, під час яких відповідачем заявлено три клопотання про відкладення розгляду справи (т. 1 арк. справи 30, 37, 104), які мотивовані неможливістю бути присутнім у судовому засіданні представника через його відрядження. Таким чином, на думку колегії суддів, подання відповідної заяви спрямоване на затягування розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне:

як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 10.11.2008 р. між сторонами по справі був укладений договір № 253/11/08 поставки обладнання (далі - договір), відповідно умов якого позивач зобов'язався поставити на адресу відповідача торгове обладнання  та здійснити його монтаж на загальну суму 554422,69 грн. Найменування, кількість та вартість  обладнання зазначені в специфікації №1, зовнішній вид обладнання -  в додатку №1-45, схема розташування обладнання - в додатку №46 до Договору.

Відповідно до п.2.4. договору, оплата по цьому договору здійснюється в три етапи: на першому етапі відповідач перераховує  аванс в розмірі 70%  вартості договору в сумі 388095,88 грн. на протязі 5-ти банківських днів з  підписання договору;  на другому етапі –аванс в розмірі 10% вартості договору в сумі 55442,27 грн. на протязі 3-х банківських днів з моменту отримання письмового повідомлення від позивача про готовність до відвантаження обладнання; на третьому етапі –залишок в розмірі 20% вартості договору в сумі 110884,54 грн. на протязі 5-ти банківських  днів  від дати підписання акта виконаних робіт по монтажу обладнання.

Відповідно до п.3.1 договору, постачальник зобов'язується підготовити обладнання до відвантаження та поставити на адресу покупця, вказану в п.3.2 договору в строк до 19.11.2008 р. після  отримання першої частини оплата в розмірі 70% від суми договору на свій рахунок.

11.12 2008 року сторони уклали додаткову угоду №1 до договору, відповідно до умов якої була змінена загальна сума договору на 510700,70 грн. та  змінені суми оплати третього етапу –на  67162,55  грн., а також Специфікація до договору була викладена в новій редакції.

На виконання умов договору, 12.12.2008 року позивачем по первісному позову на адресу відповідача по первісному позову було поставлено торгівельне обладнання на загальну суму 460298,42 грн., що  підтверджується видатковою накладною № П-00000408 від 12.12.2008 року. З боку відповідача за первісним позовом товар був отриманий уповноваженою особою завідуючим керівника роздрібною торгівлею Михайленко Тетяною Володимирівною, паспорт серії ВМ № 673692 , виданий Ємильчинським РО. ХГУ УМВСУ у Житомирської області 12.01.2008 року на підставі довіреності № 330112 від 10.12.2008 року. Зауважень до якості товару  у відповідності до умов договору не було.

Факт належного виконання робіт підтверджується актом здачі - приймання робіт по монтажу обладнання від 12.12.2008 року, згідно з яким здійснено монтаж на суму 50402,28 грн.

Таким чином, судом першої інстанції зроблені вірні висновки, що позивач за первісним позовом свої зобов'язання по договору поставки виконав повністю та належним чином, передавши відповідачу у власність товар та здійснивши монтаж переданого обладнання, проте відповідач за первісним позовом розрахунки за отриманий товар провів частково, здійснивши лише передплати по першому та другому етапу, що підтверджується виписками банку.

Внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару, у відповідача за первісним позовом виникла заборгованість по договору поставки у сумі 67162,55 грн., що стало підставою  для звернення позивача за первісним позовом до господарського суду Харківської області з відповідним позовом.

На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем по первісному позову заборгованості в добровільному порядку, фактично відповідачем вказана сума не оскаржується, однак, відповідач вважає, що саме позивачем порушені строки поставки обладнання, через що відповідач втратив інтерес до виконання зобов'язання. Відповідне і стало підставою для подання зустрічного позову.

Задовольняючи позовні вимоги позивача за первісним позовом місцевий господарський суд вірно вказав, що за загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України, ч. 2 якої підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Ч. 1 статті 16 ЦК України, ч. 2 статті 20 ГК України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Аналізуючи положення вищенаведених статей та статей 173, 174, 179, 265, 266 ГК України, статей 509, 525, 526, 598, 614, 626, 627-629, 712, 837, 853 ЦК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачем при розгляді справи не представлено жодного доказу в підтвердження відсутності його вини у порушенні зобов'язання по оплаті отриманого від позивача товару.

Судом першої інстанції з урахуванням матеріалів справи та пояснень сторін вірно встановлено, що обладнання за спірним договором було отримано відповідачем, зауважень до якості товару у відповідача  не було.

Судом першої інстанції також вірно встановлено, що позивачем дійсно були порушені умови договору щодо строку поставки товару, який був визначений умовами договору, а саме: до 19.11.2008 року, проте таке порушення останнім не може бути підставою для умови у задоволенні первісного позову, оскільки факт поставки та монтажу обладнання підтверджений матеріалами справи, а відповідачем обладнання отримано без заперечень, станом на дату прийняття обладнання відповідач також не відмовився від договору.

          Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що вимога позивача  щодо стягнення з відповідача 67162,55 грн. заборгованості по другому етапу по договору № 253/11/08 поставки обладнання від 10.11.2008 року є належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Також, з урахуванням положень статей 530, 546, 548, 610, 611 ЦК України та положень укладеного між сторонами договору (п. 7.5), колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності стягнення пені, яка за період з 21.12.2008 року  по 10.06.2009 року  склала  7595,81 грн., 13432,5 грн. штрафу за прострочку оплати обладнання  понад 20 календарних днів.

Усе вищенаведене та положення ст. 625 ЦК України дають підстави для суду апеляційної інстанції вважати обґрунтованими позовні вимоги також в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат та відсотків річних, у розмірі, що заявлено до стягнення (здійснений позивачем розрахунок перевірено судом).

Що ж стосується вимог зустрічного позову, колегія суддів також погоджується із висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення таких вимог, виходячи з наступного.

Позивач по зустрічному позову просить суд зобов'язати відповідача по зустрічному позову забрати обладнання, яке було поставлено відповідачем по зустрічному позову за спірним договором, в обґрунтування чого зазначає про  порушення відповідачем по зустрічному позову строку  поставки  цього обладнання. Факт поставки та прийняття такого обладнання відповідач (позивач за зустрічним позовом) не заперечує.

Судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що з урахуванням приписів ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України,  не передбачено такого способу захисту прав як “зобов'язання забрати обладнання”.

Колегія суддів також зазначає, що станом на дату подання позову та прийняття оскаржуваного рішення відповідач за первісним позовом не відмовився від договору, такий договір не був змінений чи розірваний у встановленому законом порядку, а відтак, з урахуванням положень ст. 653 ч. 4 ЦК України, сторони не мають права вимагати повернення того, що було ними виконано за зобов'язанням (в тому числі і прийняття товару та його часткової оплати).

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, ґрунтуються на припущеннях, не доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 99,101,102, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України,

                                                   постановила:

У задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відмовити.

Рішення господарського суду Харківської області від  15 червня 2009 року по справі № 57/102-09  залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

         Головуючий суддя                                                                    Шевель О. В.  

                                 Суддя                                                                   Афанасьєв В.В.  

                                  Суддя                                                                   Такмаков Ю.В.