Постанова

від 15.05.2015 по справі 802/1021/15-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

15 травня 2015 р. Справа № 802/1021/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Слободонюка М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Франчук А.О.

представника позивача: Костіна М.К.

у відсутність представника відповідача

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес А"

до: Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Гермес А" з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Гермес А" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Дніпросфера" за березень 2014 року, відповідачем було складено акт №1733/26-59-22-05/32455545 від 28.11.2014 року, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення №0017292205 від 12.12.2014 року, яким ТОВ "Гермес А" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 141667,00 грн.

Не погоджуючись із висновками, що викладені в акті перевірки відносно не підтвердження реальності здійснення ТОВ "Гермес А" господарських операцій з придбання меляси (патоки) у ТОВ "Дніпросфера" та, відповідно, і з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду із вимогами його скасування.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись при цьому на обставини, що наведені у адміністративному позові та просив його задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з`явився, хоча про час, дату та місце судового засідання повідомлений вчасно та належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи. При цьому жодних заперечень проти позову відповідач не подавав.

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини 4 статті 128 КАС України, судом ухвалено здійснювати розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що товариство з обмеженою відповідальністю "Гермес А" зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 32455545, та згідно статутних документів адресою місцезнаходження позивача є м. Вінниця, вул. Пирогова, 73а, у зв'язку з чим дана справа територіально підсудна Вінницькому окружному адміністративному суду.

27.11.2014 року головним державним ревізором - інспектором відділу супроводження особливо важливих перевірок управління податкового аудиту Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, інспектором податкової служби ІІІ рангу Міщанчуком А.В. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Гермес А", код за ЄДРПОУ 32455545, з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Дніпросфера", код за ЄДРПОУ 38964910, за березень 2014 року (у акті перевірки зазначено за березень 2013 року).

За наслідками проведеної перевірки складено акт №1733/26-59-22-05/32455545 від 28.11.2014 року, у висновках якого зазначено про порушення ТОВ "Гермес А" п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; п. 9.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями) від 16.07.1999 року №996-XIV; п.198.3, п. 198.6, ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п.201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет України на суму 141667,00 грн., в тому числі за березень 2014 року у сумі 141667,00 грн.

На підставі даних висновків Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві 12.12.2014 року прийнято податкове повідомлення - рішення № 0017292205, яким ТОВ "Гермес А" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 141667,00 грн.

Приймаючи таке рішення податковий орган виходив із того, що у ТОВ "Гермес А" відсутні об'єкти оподаткування по операціях із придбання меляси (патоки) у ТОВ "Дніпросфера" у перевіряємий період, оскільки, на його думку, проведеною перевіркою не підтверджено факт здійснення господарських операцій та немає підстав для включення позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ вартості придбаних товарів від ТОВ "Дніпросфера".

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню, що оскаржується, суд виходить із наступного.

Згідно п. 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999р. визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

В свою чергу, відповідно до п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1. ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (п. 198.1. ст. 198 ПК України).

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Так, суд встановив, що в ході перевірки податковий орган дійшов висновку про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Дніпросфера" з приводу придбання меляси (патоки).

Проте, такі висновки відповідача свого належного підтвердження в ході судового розгляду справи не знайшли.

Досліджуючи реальність здійснення господарських операцій, суд встановив, що між ТОВ "Дніпросфера" (Продавець) та ТОВ "Гермес А" (Покупець) укладено договір поставки №20-2/03 від 20.03.2014 року, відповідно до умов якого ТОВ "Дніпросфера" зобов'язалось передати у власність позивача мелясу (патоку) бурякову, а позивач - прийняти і оплатити їх вартість.

Загальна кількість товару, що постачається в межах даного договору становить 3000 тонн (п.1.2 Договору). Ціна за одну тонну товару складає 1700 грн., з урахуванням ПДВ (п.3.1 Договору). Загальна вартість товару складає 5100000,00 грн., з урахуванням ПДВ (п.3.2 Договору). Відповідно до п.5.2 Договору передача товару здійснюється на умовах DDP місце поставки: ДП "Червоненський завод продтоварів" Житомирська область, Андрушівський район, смт. Червоне, вул. Перемоги, 14а, відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів "Інкотермс-2010", якщо інше не встановлено в додатках до договору.

Відповідно до п. 5.4, п. 5.5 Договору обов'язок продавця вважається виконаним з моменту передачі товару уповноваженому представнику покупця. Моментом переходу права власності від продавця до покупця на товар є вручення товару покупцеві, що підтверджується видатковою накладною, підписаною уповноваженою особою покупця.

На виконання взятих на себе зобов'язань за договором поставки №20-2/03 від 20.03.2014 року ТОВ "Гермес А" було здійснено на користь ТОВ "Дніпросфера" попередню оплату за товар у сумі 850000,00грн., з урахуванням ПДВ - 141666,67 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 33 від 21.03.2014р. У зв'язку з чим ТОВ "Дніпросфера" видало позивачу податкову накладну №117 від 21.03.2014 року на суму 850000 грн., з яких ПДВ 141666,67 грн., відомості про яку внесено до Єдиного реєстру податкових накладних.

Факт передачі товару підтверджується виписаними ТОВ "Дніпросфера" на адресу позивача видатковими накладними на поставку меляси у кількості 290,34 тонн на загальну суму 493578,00 грн., зокрема: №РН-0000684 від 21.03.2014 року на поставку меляси у кількості 15,6 тонн на суму 26520,00 грн.; №РН-0000685 від 25.03.2014 року на поставку меляси у кількості 35,94 тонн на суму 61098,00 грн.; №РН-0000686 від 26.03.2014 року на поставку меляси у кількості 35,86 тонн на суму 60962,00 грн.; №РН-0000687 від 26.03.2014 року на поставку меляси у кількості 31,88 тонн на суму 54196,00 грн.; №РН-0000688 від 27.03.2014 року на поставку меляси у кількості 36,00 тонн на суму 61200,00 грн.; №РН-0000689 від 27.03.2014 року на поставку меляси у кількості 32,02 тонн на суму 54434,00 грн.; №РН-0000690 від 29.03.2014 року на поставку меляси у кількості 34,88 тонн на суму 59296,00 грн.; №РН-0000691 від 30.03.2014 року на поставку меляси у кількості 33,86 тонн на суму 57562,00 грн.; №РН-0000692 від 31.03.2014 року на поставку меляси у кількості 34,30 тонн на суму 58310,00 грн.

Факт транспортування придбаної меляси підтверджується товарно-транспортними накладними, зокрема: №132/03 від 21.03.2014 року, 131/03 від 25.03.2014 року, №134/03 від 26.03.2014 року, №135/03 від 26.03.2014 року, №149/03 від 27.03.2014 року, №150/03 від 27.03.2014 року, №148/03 від 29.03.2014 року, №147/03 від 30.03.2014 року, №146/03 від 31.03.2014 року.

З матеріалів справи вбачається, що досліджуючи надані ТОВ "Гермес А" до перевірки товарно-транспортні накладні податковий орган встановив, що вони оформлені із порушенням, зокрема в графі "пункт навантаження" не зазначено повної адреси (назви вулиці та № будівлі), в графі "автомобіль" та "причіп/напівпричіп" не вказано або частково вказано номерні транспортних засобів. Зазначене, на думку податкового органу, ставить під сумнів факт реального здійснення даних господарських операцій позивача із ТОВ "Дніпросфера" щодо придбання та поставки меляси.

Проте суд із такими висновками ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві не погоджується з огляду на таке.

Долучені до матеріалів справи та надані в ході перевірки товарно-транспортні накладні містять відомості про кількість меляси, підписи уповноважених осіб за відпуск та прийняття нафтопродуктів. Пунктом розвантаження згідно ТТН є ДП "Червоненський завод продтоварів" (Житомирська область, Андрушівський район, смт. Червоне, вул. Перемоги, 14а) відповідно до договору виготовлення продукції з давальницької сировини №08-1704 від 08.11.2013 року укладеного між позивачем та ДП "Червоненський завод продтоварів".

Факт надходження меляси на складські приміщення підтверджується долученою до матеріалів справи копією журналу надходження меляси на склад, у якому зазначена дата її надходження, номерний знак автомобіля перевізника, пункт відправника, маса тощо. Крім того, відповідно до актів про надання послуг від 31.05.2014 року, від 30.06.2014 року, від 31.07.2014 року ДП "Червоненський завод продтоварів" переробив давальницьку мелясу, виготовив та відвантажив готову продукцію (компонент моторного палива альтернативного), що свідчить про подальше використання меляси у господарській діяльності позивача.

Товарно-транспортні накладні є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів в межах України, однак, не є обов'язковими документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких формується податковий кредит із операцій відмінних від тих які пов'язані із наданням транспортних послуг.

Певні недоліки в оформленні ТТН є суто технічними помилками та не можуть бути доказом відсутності реального вчинення господарських операцій по постачанню меляси, оскільки фактичне виконання вказаних операцій підтверджено іншими первинними документами, складеними з дотриманням вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44, ст. 201 ПК України.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що порушення певних правил у заповненні товарно-транспортних накладних є підставою для притягнення винних осіб до відповідальності саме за порушення цих правил. При цьому, законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання правил перевезення вантажу, які не є законодавчими документами з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку податкового кредиту.

Посилання відповідача на відсутність у названого постачальника об'єктивної можливості для виконання поставок товарів в силу відсутності їх за місцезнаходженням, відсутності основних засобів, також не можна розцінювати як доказ фіктивності спірних операцій. Адже податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів постачальником.

Крім того, позивач не зобов'язаний перевіряти дотримання податкового законодавства своїми контрагентами та господарюючими суб'єктами, які здійснюють постачання товарів чи робіт цим контрагентам, не зобов'язаний нести відповідальність за несплату податків продавцями (постачальниками), або за можливу недостовірність відомостей про них, за умови необізнаності щодо неї, що підтверджено практикою Європейського суду з прав людини та Верховного Суду України.

Окрім вказаного, суд зазначає, що заперечуючи правомірність відображення у податковому обліку господарських операцій позивача з ТОВ "Дніпросфера", податковим органом при оформленні матеріалів перевірки використано акт перевірки, яка проводилась ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська № 693/223/38964910 від 03.07.2014 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Дніпросфера" щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин їх реальності та повноти відображення в обліку за березень 2014 року".

Фактично висновок акта ґрунтується на припущенні про неспроможність вказаного контрагента позивача виконувати свої договірні зобов'язання з причин його відсутності за місцезнаходженням.

Даючи правову оцінку таким висновкам, суд враховує, що зустрічні звірки проводяться податковими органами відповідно до п.п.73.5 статті 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації. При цьому, зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження господарських виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Відповідно до п. 1 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010р. № 1232 зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

З аналізу вказаних норм вбачається, що зустрічна звірка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, в той час, як функція податкового органу щодо контролю за дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, реалізується останніми шляхом проведення перевірок у випадках та в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Таким чином, за своєю правовою природою акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є актом перевірки контролюючого органу та не може містити в собі аналізу господарських операцій платника податків та висновків про нікчемність укладених ним договорів. У зв'язку з цим, обґрунтування податковим органом виявлених порушень з посиланням на висновки такого акта є неправомірним. Відтак, суд відхиляє доводи відповідача про те, що вказаний акт "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Дніпросфера" підтверджує безтоварність господарських операцій, оскільки його зміст свідчить, що зустрічна звірка не була проведена та жодні первинні документи не перевірялися взагалі.

Враховуючи вищевикладене, висновки акта перевірки щодо вчинення правочину, який не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлений ним по господарським операціям позивача з ТОВ "Дніпросфера", спростовується зазначеними нормами законодавства та дослідженими обставинами справи.

Отже, оспорювані висновки податкового органу про порушення позивачем норм п.198.3, п. 198.6, ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п.201.10 ст. 201 ПК України не знайшли свого підтвердження при розгляді справи у суді, наслідком чого є визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0017292205 від 12 грудня 2014 року.

Згідно із ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому в силу ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач жодних заперечень щодо позову не надав та не довів належними та допустимими доказами правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. За таких обставин заявлений адміністративний позов ТОВ "Гермес А" підлягає до задоволення.

Згідно частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Позивачем під час подання адміністративного позову сплачено судовий збір в сумі 283 грн. 33 коп., який належить стягнути на користь останнього.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 0017292205 від 12 грудня 2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес А" 283 (двісті вісімдесят три) гривні 33 коп. у відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Слободонюк Михайло Васильович