Ухвала

від 02.07.2015 по справі 802/1021/15-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/1021/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Слободонюк М.В.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

02 липня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Гонтарука В. М. Матохнюка Д.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес А" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гермес А" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 15.05.2015 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № НОМЕР_1 від 12 грудня 2014 року.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15.05.2015 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просив постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 19.12.2014 року скасувати, дав пояснення, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі.

На адресу суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження.

В судове засідання представник відповідача (апелянт) не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про його дату, час і місце, а також враховуючи те, що їх явка в судове засідання не визнавалась обов'язковою, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України, за наявними у справі матеріалами, при цьому, згідно ч.6 ст.12, ч.1 ст.41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 ст.2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст.71 КАС України).

Частиною 1 ст.195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що 27.11.2014 року головним державним ревізором - інспектором відділу супроводження особливо важливих перевірок управління податкового аудиту Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, інспектором податкової служби ІІІ рангу ОСОБА_2 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Гермес А", код за ЄДРПОУ 32455545, з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Дніпросфера", код за ЄДРПОУ 38964910, за березень 2014 року (у акті перевірки зазначено за березень 2013 року).

За наслідками проведеної перевірки складено акт №1733/26-59-22-05/32455545 від 28.11.2014 року, у висновках якого зазначено про порушення ТОВ "Гермес А" п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; п.9.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями) від 16.07.1999 року №996-XIV; п.198.3, п.198.6, ст.198, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет України на суму 141667,00 грн., в тому числі за березень 2014 року у сумі 141667,00 грн.

На підставі даних висновків ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві 12.12.2014 року прийнято податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1, яким ТОВ "Гермес А" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 141667,00 грн.

Вважаючи висновки податкового органу безпідставними, а рішення - неправомірними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновки акта перевірки щодо вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по господарських операціях позивача з ТОВ "Дніпросфера" спростовуються дослідженими обставинами справи. Оспорюванні висновки податкового органу про порушення позивачем норм податкового законодавства не знайшли свого підтвердження при розгляді справи у суді, наслідком чого є визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 12 грудня 2014 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання необоротних активів; в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг; придбанням основних фондів.

Пунктом 200.1 ст.200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між ТОВ "Дніпросфера" (продавець) та ТОВ "Гермес А" (покупець) укладено договір поставки №20-2/03 від 20.03.2014 року, відповідно до умов якого ТОВ "Дніпросфера" зобов'язалось передати у власність позивача мелясу (патоку) бурякову, а позивач - прийняти і оплатити їх вартість. Загальна кількість товару, що постачається в межах даного договору становить 3000 тонн (п.1.2 Договору). Ціна за одну тонну товару складає 1700 грн., з урахуванням ПДВ (п.3.1 Договору). Загальна вартість товару складає 5100000,00 грн., з урахуванням ПДВ (п.3.2 Договору). Відповідно до п.5.2 Договору передача товару здійснюється на умовах DDP місце поставки: ДП "Червоненський завод продтоварів" Житомирська область, Андрушівський район, смт. Червоне, вул. Перемоги, 14а, відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів "Інкотермс-2010", якщо інше не встановлено в додатках до договору.

Відповідно до п.5.4, п.5.5 Договору обов'язок продавця вважається виконаним з моменту передачі товару уповноваженому представнику покупця. Моментом переходу права власності від продавця до покупця на товар є вручення товару покупцеві, що підтверджується видатковою накладною, підписаною уповноваженою особою покупця.

На виконання взятих на себе зобов'язань за договором поставки №20-2/03 від 20.03.2014 року ТОВ "Гермес А" було здійснено на користь ТОВ "Дніпросфера" попередню оплату за товар у сумі 850000,00грн., з урахуванням ПДВ - 141666,67 грн., що підтверджується платіжним дорученням №33 від 21.03.2014р. У зв'язку з чим, ТОВ "Дніпросфера" видало позивачу податкову накладну №117 від 21.03.2014 року на суму 850000 грн., з яких ПДВ 141666,67 грн., відомості про яку внесено до Єдиного реєстру податкових накладних.

Факт передачі товару підтверджується виписаними ТОВ "Дніпросфера" на адресу позивача видатковими накладними на поставку меляси у кількості 290,34 тонн на загальну суму 493578,00 грн., зокрема: №РН-0000684 від 21.03.2014 року на поставку меляси у кількості 15,6 тонн на суму 26520,00 грн.; №РН-0000685 від 25.03.2014 року на поставку меляси у кількості 35,94 тонн на суму 61098,00 грн.; №РН-0000686 від 26.03.2014 року на поставку меляси у кількості 35,86 тонн на суму 60962,00 грн.; №РН-0000687 від 26.03.2014 року на поставку меляси у кількості 31,88 тонн на суму 54196,00 грн.; №РН-0000688 від 27.03.2014 року на поставку меляси у кількості 36,00 тонн на суму 61200,00 грн.; №РН-0000689 від 27.03.2014 року на поставку меляси у кількості 32,02 тонн на суму 54434,00 грн.; №РН-0000690 від 29.03.2014 року на поставку меляси у кількості 34,88 тонн на суму 59296,00 грн.; №РН-0000691 від 30.03.2014 року на поставку меляси у кількості 33,86 тонн на суму 57562,00 грн.; №РН-0000692 від 31.03.2014 року на поставку меляси у кількості 34,30 тонн на суму 58310,00 грн.

Факт транспортування придбаної меляси підтверджується товарно-транспортними накладними, зокрема: №132/03 від 21.03.2014 року, 131/03 від 25.03.2014 року, №134/03 від 26.03.2014 року, №135/03 від 26.03.2014 року, №149/03 від 27.03.2014 року, №150/03 від 27.03.2014 року, №148/03 від 29.03.2014 року, №147/03 від 30.03.2014 року, №146/03 від 31.03.2014 року.

Висновки податкового органу про те, що товарно-транспорті накладні оформлені із порушенням, зокрема в графі "пункт навантаження" не зазначено повної адреси (назви вулиці та № будівлі), в графі "автомобіль" та "причіп/напівпричіп" не вказано або частково вказано номерні транспортних засобів колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки, в матеріалах справи містяться ТТН містять відомості про кількість меляси, підписи уповноважених осіб за відпуск та прийняття нафтопродуктів. Пунктом розвантаження згідно ТТН є ДП "Червоненський завод продтоварів" (Житомирська область, Андрушівський район, смт.Червоне, вул.Перемоги, 14а) відповідно до договору виготовлення продукції з давальницької сировини №08-1704 від 08.11.2013 року укладеного між позивачем та ДП "Червоненський завод продтоварів".

Факт надходження меляси на складські приміщення підтверджується копією журналу надходження меляси на склад, у якому зазначена дата її надходження, номерний знак автомобіля перевізника, пункт відправника, маса тощо. Крім того, відповідно до актів про надання послуг від 31.05.2014 року, від 30.06.2014 року, від 31.07.2014 року ДП "Червоненський завод продтоварів" переробив давальницьку мелясу, виготовив та відвантажив готову продукцію (компонент моторного палива альтернативного), що свідчить про подальше використання меляси у господарській діяльності позивача.

Товарно-транспортні накладні є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів в межах України, однак, не є обов'язковими документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких формується податковий кредит із операцій відмінних від тих які пов'язані із наданням транспортних послуг.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що певні недоліки в оформленні ТТН є суто технічними помилками та не можуть бути доказом відсутності реального вчинення господарських операцій по постачанню меляси, оскільки фактичне виконання вказаних операцій підтверджено іншими первинними документами, складеними з дотриманням вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44, ст.201 ПК України.

Як свідчать матеріали справи, в обґрунтування спірного податкового повідомлення-рішення відповідач в акті перевірки посилається також на акт перевірки, яка проводилась ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська №693/223/38964910 від 03.07.2014 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Дніпросфера" щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин їх реальності та повноти відображення в обліку за березень 2014 року".

Фактично висновок акта ґрунтується на припущенні про неспроможність вказаного контрагента позивача виконувати свої договірні зобов'язання з причин його відсутності за місцезнаходженням.

Пунктом 73.5 ст.73 ПК України передбачено порядок проведення зустрічних звірок з метою отримання податкової інформації. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що за своєю правовою природою акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є актом перевірки контролюючого органу та не може містити в собі аналізу господарських операцій платника податків та висновків про нікчемність укладених ним договорів.

Колегія суддів зауважує, що згідно ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Вищий адміністративний суд в Інформаційному листі від 20.07.2010 р. N 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" звертає увагу на необхідність індивідуалізації кваліфікації дій платників податку з формування податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з огляду на добросовісність такого платника.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Наявними в матеріалах справи доказами спростовується висновок податкового органу, що укладені позивачем договори не спрямовані на реальне настання господарських наслідків, що обумовлені ними.

Відповідно до п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з вищезазначеним Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем, як доказ здійснення господарських операцій, були надані суду належним чином засвідчені копії документів, які відповідають вимогами первинності в розумінні ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірність прийнятого на їх підставі рішення.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15 травня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий /підпис/ ОСОБА_1

Судді /підпис/ ОСОБА_3

/підпис/ ОСОБА_4

З оригіналом згідно: секретар