Постанова

від 19.05.2015 по справі 808/204/15

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2015 року о 16 год. 15 хв.Справа № 808/204/15 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Шари І.В.

за участю секретаря судового засідання Панасенка О.О.

представників сторін:

позивача - Нагайцевої Ю.В.

відповідача - Міщенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізька сировинна компанія», м. Запоріжжя

до Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного Управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізька сировинна компанія», звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області,в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 29.12.2014 №0001112200.

В обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність висновків податкового органу, яких він дійшов за результатами позапланової виїзної перевірки, по взаємовідносинах з ТОВ «Люкс Лайт Груп» оскільки послуги, отримані від ТОВ «Люкс Лайт Груп», позивачем оплачені та використовувалися в господарській діяльності. Під час перевірки надані всі документи, які підтверджують фактичне здійснення даних операцій. Вказує, що жодною нормою Податкового кодексу України не поставлено в залежність право платника податку на податковий кредит від факту сплати або несплати податку на додану вартість контрагентами. Зазначає, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість від операцій з ТОВ «Люкс Лайт Груп». В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечує. В обґрунтування заперечень зазначає, що під час перевірки контрагента позивача ТОВ «Люкс Лайт Груп» позивачем не було документально підтверджено отримання послуг від вказаного контрагента.Крім того, вказує, що за відсутності наявності у ТОВ «Люкс Лайт Груп» фахівців на підприємстві, невідповідність місць надання інформаціно-консультаційних та юридичних послуг, встановлює нереальність їх виконання та не спричиняє реального настання правових наслідків.Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що в період з 01.12.2014 по 03.12.2014 співробітниками ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Люкс Лайт Груп» (код ЄДРПОУ 39196488) за серпень 2014 року, та подальшу реалізацію товарів, робіт (послуг) отриманих від ТОВ «Люкс Лайт Груп» контрагентам покупцям, за результатами якої складено акт №908/08-31-22/32006071 від 10.12.2014.

За результатами перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.186.3 ст.186, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 45166,67 грн.

На підставі акту перевірки №908/08-31-22/32006071 від 10.12.2014 податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення №0001112200 від 29.12.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 56458,75 грн., в т.ч. за основним платежем 45167,00 грн. та 11291,75 грн. за штрафними санкціями.

Позивач, не погодившись з прийнятим податковим повідомленням - рішенням, звернувся з позовом до суду.

З матеріалів справи судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення став висновок контролюючого органу про відсутність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Люкс Лайт Груп».

Відповідно до п. 198.1 ст. 198право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Положеннями п. 198.2 ПК України передбачено, щодатою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події,що відбуласяраніше:дата списаннякоштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової деклараціїпопередньогоперіоду.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того,чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.3 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг,але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом,спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 №969 (який набрав чинності з 10.01.2011), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість

Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Пунктом 201.6 ст. 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Отже, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Під час розгляду справи судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Люкс Лайт Груп» 07.07.2014 укладено договір про надання інформаційно - консультативних та юридичних послуг №70714 (далі - договір №70714). Відповідно до п.1 договору №70714 замовник - ТОВ «Запорізька сировинна компанія» доручає, а виконавець - ТОВ «Люкс Лайт Груп» надає замовнику комплексні юридичні та інформаційно-консультативні послуги, які споживаються замовником в процесі здійснення господарської діяльності, в обсязі та на умовах, передбачених даним договором (а.с.105-108).

В рамках договору №70714 позивачем замовлялись у ТОВ «Люкс Лайт Груп» послуги (а.с.55-64), а саме:

- лист №07.08/1 від 08.07.2014 щодо надання консультаційних послуг щодо порядку складання первинних документів;

- лист №07.24/1 від 24.07.2014 щодо участі представника ТОВ «Люкс Лайт Груп» на переговорах з ТОВ компанія «Тоттенхемофісізендхаусізлімітед»;

- лист №08.06/1 від 06.08.2014 щодо участі представника ТОВ «Люкс Лайт Груп» на переговорах з ТОВ «Волжський дизель»;

- лист №08.11/1 від 11.08.2014 щодо розгляду проекту договору поставки з ТОВ «Волжський дизель»;

- лист №08.12/1 від 12.08.2014 щодо консультації по оформленню первинних документів за договором №1208/14-01 від 12.08.2014 з ТОВ «Волжський дизель» та консультацій щодо застосування міжнародних правил «Інкотермс-2010»;

- лист №08.19/1 від 19.08.2014 щодо підготовки документацій на участь у конкурсних торгах з ПАТ «Запорізький електровозоремонтний завод»;

- лист №08.26/1 від 26.08.2014 щодо участі представника ТОВ «Люкс Лайт Груп» у підготовці до укладання договору купівлі-продажу з ПАТ «Гайворонський тепловозоремонтний завод»;

- лист №08.28/1 від 28.08.2014 щодо проведення аналізу проекту договору з ПАТ «Гайворонський тепловозоремонтний завод»;

- лист №08.29/1 від 29.08.2014 щодо участі представника ТОВ «Люкс Лайт Груп» у нараді з приводу дій щодо ліквідації дебіторської заборгованості ТОВ «Укрвест-Пром»;

- лист №08.29/2 від 29.08.2014 щодо аналізу проекту договору з ПАТ «Запорізький електровозоремонтний завод».

Виконання наданих ТОВ «Люкс Лайт Груп» послуг підтверджується наданим до матеріалів справи актом №ОУ-0831-01 здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковою накладною, розшифровкою до акту №ОУ-0831-01 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.08.2014 (а.с.109-111).

З матеріалів справи судом встановлено, що оплата за надані ТОВ «Люкс Лайт Груп» послуги здійснювалась позивачем платіжними дорученнями на користь ТОВ «Еліт ТрейдКомпані» та ТОВ «АлюрдаСтар» (а.с.117-121), у зв'язку з укладенням між позивачем, ТОВ «Люкс Лайт Груп», ТОВ «Еліт ТрейдКомпані» та ТОВ «АлюрдаСтар» договорів про відступлення права вимоги за договором №70714 від 07.07.2014 (а.с.113-116).

Крім того, до матеріалів справи на підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем надано договори поставки укладені з ТОВ «Волжський дизель», ПАТ «Гайворонський тепловозоремонтний завод», ПАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» (а.с.175-201), під час укладання яких фірмою ТОВ «Люкс Лайт Груп» надавались інформаційно - консультативні та юридичні послуги.

Таким чином, суд зазначає, що податкові накладні, наявні в матеріалах справи, виписані ТОВ «Люкс Лайт Груп» для документального оформлення виконання умов договорів, містять відомості про адресу місцезнаходження покупця та продавців, одиниці виміру товару, кількість товару, ціну товару, тому відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів відсутні, що не заперечується і відповідачем в акті перевірки. Податкові накладні видані особою, яка на час здійснення господарських операцій зареєстрована суб'єктом підприємницької діяльності, платником податку на додану вартість. За таких обставин, немає підстав для не включення сум податку на додану вартість по вказаних податкових накладних до складу податкового кредиту позивача.

Суд зазначає, що відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, суд дійшов висновку, що наявність первинних документів є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, а оскільки дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок відповідача щодо незаконності віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є необґрунтованим, що зумовлює відсутність підстав для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Стосовно посилань податкового органу на те, що ТОВ «Люкс Лайт Груп» не подавало до податкового органу звіти 1-ДФ, а тому за відсутності трудових ресурсів ТОВ «Люкс Лайт Груп» не могло надавати послуги позивачу, суд зазначає, що чинне законодавство не містить заборони використовувати залучені трудові ресурси та орендувати приміщення, транспортні засоби. Крім того, отримання від ТОВ «Люкс Лайт Груп» інформаційно - консультативних та юридичних послуг, не потребує наявності у контрагента штатних працівників, транспортних засобів, складських приміщень, офісних приміщень, земельних ділянок, технічних потужностей, тощо.

Щодо посилань представника податкового органу на те, що основним видом господарської діяльності ТОВ «Люкс Лайт Груп» є неспеціалізована оптова торгівля, суд зазначає, що з витягу з ЄДРПОУ встановлено, що ТОВ «Люкс Лайт Груп» здійснює поряд з основним видом господарської діяльності також інші види господарської діяльності, серед іншого, діяльність у сфері права, що в повній мірі відповідає змісту господарських операцій між позивачем та ТОВ «Люкс Лайт Груп».

Крім того, до суду не надано доказів наявності обвинувального вироку відносно посадових (службових) осіб ТОВ «Люкс Лайт Груп» та наявності рішення суду про визнання угод недійсними. Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08 та від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10.

Згідно ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява №3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірність свого рішення.

Враховуючи наведене, позивач у відповідності до норм Податкового кодексу України правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по господарських операціях з ТОВ «Люкс Лайт Груп».

Також, суд дійшов висновку, що податковий кредит підтверджений відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку та наявний зв'язок витрат позивача з його господарською діяльністю.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог публічного акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій №1».

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

У судовому засіданні, відповідно до ст.160 КАС України, сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст. 86, 158, 160-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізька сировинна компанія» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати винесене Державною податковою інспекцією у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного Управління ДФС у Запорізькій області податкове повідомлення - рішення від 29.12.2014 року №0001112200.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізька сировинна компанія» судовий збір у розмірі 182 грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В.Шара