Постанова

від 19.05.2015 по справі 810/1732/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2015 року м. Київ 810/1732/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області

до Публічного акціонерного товариства "Києво-Святошинська сільгосптехніка"

про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Києво-Святошинська сільгосптехніка" про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій у сумі 48071,55 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача з березня 2015 року виникла заборгованість до Пенсійного фонду України щодо відшкодування фактичних витрат виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах у сумі 48071,55 грн. Станом на 22.04.2015 відповідач у добровільному порядку заборгованість не сплатив, тому позивач звернувся до суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.04.2015 відкрито провадження в адміністративній справі № 810/1732/15, закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду на 19.05.2015.

У судове засідання 19.05.2015 уповноважені представники сторін не з'явились. Позивач надіслав до суду клопотання, в якому просив здійснювати судовий розгляд даної справи без участі його уповноважених представників в порядку письмового провадження.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується даними поштового повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення № 08132099999769, яке було вручено відповідачу 12.05.2015. Явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив. Заперечень на адміністративний позов, а також будь-яких заяв або клопотань до суду не надходило.

Відповідно до частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи викладене, розгляд даної справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Публічне акціонерне товариство "Києво-Святошинська сільгосптехніка" є юридичною особою, зареєстровано платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування і перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області.

На підприємстві відповідача працювали громадяни, які були зайняті на роботах, що дають їм право на призначення пенсій на пільгових умовах, відповідно до "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Як встановлено судом, позивачем виставлялись відповідачу розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"- "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (список № 2) і частини другої Прикінцевих положень Закону України від 09 липня 2003 р. №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

На підставі зазначених розрахунків, позивачем визначено розмір витрат, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача у зв'язку з виплатою та доставкою пенсії ОСОБА_2 за списком № 2 за березень 2015 року у загальному розмірі 48071,55 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначаються Законом України від 09 липня 2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон України від 09 липня 2003 № 1058-ІV), зокрема: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками тощо.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України від 09 липня 2003р. № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески, згідно зі статтею першою вказаного Закону - це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Пунктом 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09 липня 2003р. № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Коло осіб, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи за списком № 1 і за списком № 2, передбачено, зокрема підпунктами "а" і "б"- "з" частини першої статті 13 Закону України від 05 листопада 1991р. № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення".

Проте, до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди підпунктом 1 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09 липня 2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що вказаним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

У свою чергу, статті 27, 28 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" регламентують розмір та порядок визначення пенсії за віком, а також мінімальний розмір пенсії за віком.

Порядок відшкодування страхувальниками витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах, визначено Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України, затвердженою постановою Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 р. № 21-1.

Відповідно до приписів пункту 6.4 вказаної Інструкції Пенсійний фонд щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, які надсилає підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій, визначає розмір сум до відшкодування на поточний рік.

Підприємства відповідно до вимог пункту 6.8 Інструкції щомісяця до 25-го числа повинні вносити до Пенсійного фонду України зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Згідно з абзацом четвертим підпункту 1 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09 липня 2003р. № 1058-ІV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Відповідно до абзацу п'ятого підпункту 1 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09 липня 2003р. № 1058-ІV виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в" - "е" та "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Отже, зазначеною нормою абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09 липня 2003р. № 1058-ІV прямо визначено обов'язок відповідача стосовно відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, витрати Пенсійного фонду України на доставку і виплату пенсій, призначених на пільгових умовах підлягають відшкодуванню підприємствами особам, які віднесені до списку № 2 категорій і посад.

Як свідчать наявні матеріали справи, відповідно до розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України № 1788-XII, загальний розмір фактичних витрат, що підлягає відшкодуванню відповідачем з березеня 2015 року, становить 48071,55 грн.

Вказаний розрахунок було отримано відовідачем 24.03.2015, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0813207425100.

Підтвердження факту понесення позивачем витрат на виплату та доставку пільгових пенсій кореспондується з обов'язком відповідача відшкодувати такі витрати.

Відтак, з моменту отримання відповідних розрахунків сума фактичних витрат, що підлягає відшкодуванню відповідачем, є узгодженою, а оскільки таких розрахунків відповідачем не оскаржено, - вони є обов'язковим для виконання.

Суд звертає увагу, що належних та допустимих доказів неправомірності визначення розміру та складу фактичних витрат позивача на виплату та доставку пенсій, призначених за списком № 2, а також їх нарахування суду не надано, як і не надано доказів оскарження дій позивача щодо призначення пенсії працівникам відповідача саме у відповідності до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України № 1788-XII.

На підставі викладеного судом встановлено, що у відповідача утворилася та наявна заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 2 у вказаному вище розмірі.

Склад витрат та факт їх понесення позивачем підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи: розрахунками по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за списком № 2.

Згідно з Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 № 1261, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, який здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управління в районах, містах і районах у містах. Кошти Пенсійного фонду України, що зараховуються на єдиний рахунок Фонду і зберігаються на окремих рахунках його органів в уповноваженому банку, визначеному Кабінетом Міністрів України, обслуговують органи Державного казначейства.

Таким чином, територіальні органи Пенсійного фонду України у відносинах із страхувальниками та застрахованими особами з приводу виплати пенсій або стягнення заборгованості власної правосуб'єктності не мають, а діють від імені Пенсійного фонду України в межах повноважень, які поширюються на територію відповідної адміністративної одиниці.

Оскільки відповідач є боржником Пенсійного фонду України і знаходиться на території адміністративної одиниці, на яку поширюються повноваження позивача, дії позивача щодо стягнення заборгованості у сумі 48071,55 грн. на користь Пенсійного фонду України є правомірними, а позов є таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 128, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Києво-Святошинська сільгосптехніка" (ідентифікаційний код 03744267) на користь Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пенсій у сумі 48071 (сорок вісім тисяч сімдесят одна) грн. 55 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.