Постанова

від 12.05.2015 по справі 820/3423/15

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

12 травня 2015 р. № 820/3423/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Бадюкова Ю.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Кантегір" до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проскасування податкового повідомлення-рішення,- В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кантегір" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Кантегір") звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі по тексту - відповідач, Індустріальна ОДПІ), в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000082220 Індустріальної ОДПІ від 03.02.2015 року про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 6585, 00 грн., в тому числі 5268, 00 грн. за основним платежем та 1317,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що на підставі акта Індустріальної ОДПІ про результати документальної позапланової виїзної перевірки № 4271/20-36-22-03-07/38634660 від 11.12.2014 року було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Позивач вважає необґрунтованими висновки відповідача, зроблені в акті перевірки, у зв'язку з чим просив суд скасувати зазначене податкове повідомлення-рішення, оскільки воно не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства. На думку позивача, формування ТОВ податкового кредиту з податку на додану вартість за перевіряємий період підтверджено належним чином складеними первинними документами, які відображають реальність господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ НВП "Спеценергосервіс". Вважає, що матеріали відпрацювання ТОВ НВП "Спеценергосервіс", які надійшли від ОДПІ ГУ Міндоходів к Київській області, якими встановлено, що єдиною метою укладення угоди між ТОВ «Кантегір» та контрагентами - покупцями є штучне завищення вартості продукції, що в свою чергу призвело до збільшення податкового кредиту, не може бути доказом по справі в розумінні ст. 70 КАС України та не може свідчити про неправомірність віднесення позивачем сум до податкового кредиту.

Представник відповідача надав до суду письмові заперечення проти позову, в яких послався на обґрунтованість висновків акта Індустріальної ОДПІ та прийнятого на підставі зазначеного акта оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0000082220 Індустріальної ОДПІ від 03.02.2015 року.

Зазначив, що в ході перевірки встановлено, що позивач у серпні 2014 року мав взаємовідносини з ТОВ НВП "Спеценергосервіс". До перевірки не було надано документального підтвердження отримання позивачем замовлення на виконання зазначених робіт. Відсутність первинного договору підряду, унеможливлює встановлення доцільності укладення договору субпідряду та зв'язку між замовленням робіт за договором субпідряду з господарською діяльністю позивача.

За умовами договору роботи виконуються з матеріалів підрядника та субпідрядника, проте доказів прийому передачі матеріалів із зазначенням їх найменування, вартості та кількості до перевірки не надано. Матеріали перевірки не містять і жодних документів на підтвердження транспортування товаро-матеріальних цінностей, їх отримання та зберігання до моменту використання. Не зрозумілим залишається і визначення ціни послуг, адже розрахунки вартості не надавалися до перевірки.

Позивач, повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи до суду не з'явився, надав клопотання про розгляд справи без участі представника за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не з'явився, Про причину неявки, всупереч ч. 2 ст. 40 КАС України, суд не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи або про розгляд справи без участі представника відповідача до суду не надходило.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно вимог ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 КАС України під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).

Перевіривши матеріали справи і оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд визнає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кантегір", пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу юридичної особи - код 38634660, місцезнаходження: Харків, вул. Киргизька, 19. Перебуває на податковому обліку з 24.05.2013 р. за № 20371385730 в Індустріальній ОДПІ м. Харкова та є платником податку на додану вартість, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 01.07.2013 р. №200129687.

ТОВ «Кантегір» отримано ліцензію Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 31.10.2013 року серії АЕ №279989 - господарська діяльність, пов'язана із створенням об'єктів архітектури - на строк з 25.10.2013 року по 25.10.2016 року.

Як вбачається з матеріалів справи позивач орендує офіснеприміщення за адресою м. Харків, вул. Киргизька, 19 площею 18 кв. м. в літ А-4-5-7-8 на 4-му поверсі № 124 на підставі договору оренди від 06.06.2013 року № КА-1.

З використанням нерухомого майна ТОВ "Кантегір" веде власну господарську діяльність. Тобто, позивач відповідає ознакам підприємства та здійснює систематичну комерційну діяльність.

Відповідно до ч. 1 статті 62 Господарського кодексу України підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Судом встановлено, що 04.12.201 року на підставі направлення від 04.12.2014 року № 2473, виданого Індустріальною ОДПІ, наказу від 27.11.2014 року № 2083 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Кантегір» (код ЄДРПОУ 38634660)» у відповідності до п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 року, проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача, за результатами якої було складено акт № 4271/20-36-22-03-07/38634660 від 11.12.2014 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Кантегір», код за ЄДРПОУ 38634660 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ НВП «Спеценергосервіс», код ЄДРПОУ 32135502 та подальшому ланцюгу постачання за період серпень 2014 р.» (далі по тексту - акт перевірки).

Згідно висновків акта перевірки встановлено порушення п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2756-VI ТОВ "Кантегір" завищено суму ПДВ до сплати у розмірі 5268 грн. за серпень 2014 року.

Зазначені висновки відповідачем були зроблені на підставі матеріалів відпрацювання ТОВ НВП "Спеценергосервіс", які надійшли від ОДПІ ГУ Міндоходів к Київській області, якими встановлено, що єдиною метою укладення угоди між ТОВ «Кантегір» та контрагентами - покупцями є штучне завищення вартості продукції, що в свою чергу призвело до збільшення податкового кредиту.

На підставі акта перевірки ТОВ "Кантегір" відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000082220 Індустріальної ОДПІ від 03.02.2015 року про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 6585, 00 грн., в тому числі 5268, 00 грн. за основним платежем та 1317,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Як вбачається з матеріалів справи у перевіряємому податковим органом період позивач мав господарські взаємовідносини із ТОВ НВП "Спеценергосервіс", яке зареєстроване юридичною особою 17.09.2002 р. за адресою: Київська обл.., Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Ватутіна, 69.

Згідно спеціального витягу № 20548457 від 12.05.2015 року ТОВ НВП "Спеценергосервіс" включене до ЄДР ЮО та ФОП, що підтверджується копією витягу № 19506489 від 27.10.2014 р. та має наступні види економічної діяльності: 43.22 монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; 71.12 діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, адання послуг технічного консультування в цих сферах; 74.90 інша професійна, найкова, технічна діяльність, н.в.і.у.;41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель; 42.21 будівництво трубопроводів.

Судом встановлено, що між ТОВ «Кантегір» (підрядник) та ТОВ НВП «Спеценергосервіс» (субпідрядник) було укладено договір підряду №КР-31/14 від 07.06.2014 року.

Згідно п. 1.1 договору субпідрядник приймає на себе зобов 'язання по виконанню наступних робіт: встановлення монорельсів і монтажу крана однобалкового почепного в/п 2 т розташованого за адресою: м. Харків, вул. Академічна, 1, а підрядник зобов 'язується надати субпідряднику будівельний майданчик і оплатити роботи.

У п. 2.1 вартість робіт складається з: компенсації витрат субпідрядника та оплати субпідряднику за виконану роботу. До витрат субпідрядник відноситься вартість обладнання.. Роботи виконуються з матеріалів підрядника та субпідрядника.

Згідно п. 2.2 договору вартість робіт визначається на основі договірної ціни та складає: 26339,09 грн. ПДВ 20% - 5267, 82 грн. Всього 31606, 91 грн.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 30.09.2014 р. (п. 3.1. договору).

Факт виконання договору підтверджується копіями: договірної ціни, локального кошторису № 2-1-1, підсумковою відомістю ресурсів, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, акт № ОУ -0000124 приймання виконаних будівельних робіт за серпень від 28.08.2014 року на суму 31606, 91 грн., підсумковою відомістю ресурсів (витрати- по факту), податкової накладної № 159 від 28.08.2014 року, платіжного доручення від 24.09.2014 року (а.с. 71-92).

Вищевказаний договір був укладений позивачем з субпідрядником - ТОВ НВП "Спеценергосервіс" на виконання договору підряду із замовником - Українським науково - технологічним центром, а саме: № КР 10/14 від 04.03.2014 року на виконання робіт з встановлення монорельсів і монтажу крана однобалкового почепного в/п 2 т розташованого за адресою: м. Харків, вул. Академічна, 1 (а.с. 36-39).

Факт прийняття виконаних обсягів будівельних робіт замовником Українським науково - технологічним центром підтверджується копіями: договірної ціни, локального кошторису № 2-1-1, розрахунку загальновиробничих витрат до кошторису № 2-1-1, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за серпень 2014 р., акт № 11 прймання виконаних будівельних робіт за серпень від 29.08.2014 року на суму 77856, 82 грн., підсумковою відомістю ресурсів (витрати- по факту), розрахунку загальновиробничих витрат до акта КБ-2в №11, податкових накладних, платіжних доручень (а.с. 40-66).

Вищевказані операції по договору підряду №КР-31/14 від 07.06.2014 року було відображено позивачем в бухгалтерському обліку: Д-т 377 К-т - 311 - 31606, 91 грн., К-т 631 Д-т - 377 -31606, 91 грн.

Сума податку на додану вартість по податковій накладній № 159 від 28.08.2014 року включено підприємством до складу податкового кредиту за серпень 2014 року, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, який відповідає додатку №5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ за серпень 2014 року та даним Єдиного реєстру податкових накладних.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентом при укладанні і виконанні договору підряду взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

За таких умов, суд приходить до висновку, що ТОВ "Кантегір" та ТОВ НВП "Спеценергосервіс" зазначений вище договір підряду був виконаний у повному обсязі, як результат їх реального виконання, отримані роботи були використані позивачем для забезпечення власної господарської діяльності.

Також суд зазначає, що згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1, 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.1 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Пунктом 2.4 вказаного положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши зазначені вище первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми або змісту, які в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Суд зазначає, що у позивача право на податковий кредит виникло на дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання товару чи послуг.

Спір по справі склався, з приводу формування платником податків податкового кредиту з ПДВ, а тому суд при розгляді справи вважає за необхідне керуватись п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України де вказано, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (п.п."а"п.198.1 ст.198).

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За правилами п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону. Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідачем по справі не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми за якими позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права, а таким чином за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Судом встановлено та відображено в актах перевірки, що позивач та його контрагент на момент здійснення господарських операцій перебували зареєстрованими у встановленому порядку як юридичні особи. Разом з тим, податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договору поставки.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що під час розгляду відповідачем за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірним правочином.

З огляду на наведене вище, оцінивши наявні в справі докази, суд приходить до висновку, що оскільки ТОВ "Кантегір" була отримана податкова накладна від ТОВ НВП "Спеценергосервіс", яка за формою та змістом відповідає нормам чинного законодавства України та засвідчує факт отримання позивачем товару, сплачено кошти за товар, який використано у власній господарській діяльності підприємства, суд приходить до висновку, що ТОВ "Кантегір" правомірно включило до складу податкового кредиту оскаржувану суму податку на додану вартість за перевіряємий період.

Суд вказує на те, що дані перевірок контрагентів позивача іншими податковими органами не можуть бути підставою для висновку про неправомірність віднесення сум до валових витрат визнання податкового кредиту непідтвердженим.

Доказами порушення правил віднесення сум до валових витрат та формування податкового кредиту є матеріали перевірки платника податків, проведених з дослідженням його первинних бухгалтерських документів, а не дані актів перевірок чи про неможливість проведення зустрічних звірок.

У зв'язку з тим, що відсутній об'єкт донарахування податку на податку на додану вартість, відсутні підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими , прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що прийняте Індустріальною ОДПІ податкове повідомлення-рішення № 0000082220 від 03.02.2015 року підлягає скасуванню, як таке, що прийняте з порушенням ч. 3 ст. 2 КАС України, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кантегір" до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення- задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000082220 від 03.02.2015 року про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Кантегір" суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 6585, 00 грн., в тому числі 5268, 00 грн. за основним платежем та 1317,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Бадюков Ю.В.