Ухвала

від 18.06.2015 по справі 820/3423/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2015 р.Справа № 820/3423/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Індустріальної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2015р. по справі № 820/3423/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кантегір"

до Індустріальної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення , ,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кантегір" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Кантегір") звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі по тексту - відповідач, Індустріальна ОДПІ), в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000082220 Індустріальної ОДПІ від 03.02.2015 року про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 6585, 00 грн., в тому числі 5268, 00 грн. за основним платежем та 1317,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2015р. по справі № 820/3423/15 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кантегір" до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення - задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000082220 від 03.02.2015 року про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Кантегір" суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 6585, 00 грн., в тому числі 5268, 00 грн. за основним платежем та 1317,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2015р. та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив про порушення судом першої інстанції, зокрема, вимог ст.ст. 11, 159 КАС України. Вказав на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки факту відсутності реальності вчинення господарських операцій позивачем із платником податків та зборів ТОВ НВП "Спеценергосервіс". Пояснив, що до перевірки не було надано документального підтвердження отримання позивачем замовлення на виконання робіт, зазначених в укладеному позивачем із ТОВ НВП "Спеценергосервіс" договорі. У зв`язку з відсутністю первинного договору підряду, вважає недоцільним укладення договору субпідряду та зв'язку між замовленням робіт за договором субпідряду з господарською діяльністю позивача. Також, вказав на відсутність доказів прийому передачі матеріалів із зазначенням їх найменування, вартості та кількості. Крім того, зазначив, що до перевірки не надано документів на підтвердження транспортування товаро - матеріальних цінностей, їх отримання та зберігання до моменту використання, а також розрахунків вартості. Крім зазначеного, звертає увагу на те, що основною діяльністю позивача є будівництво житлових і нежитлових будівель, а контрагента - діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, тобто вважає недоцільним замовлення субпідряду на виконання будівельних робіт, якщо підприємство само спеціалізується на будівництві. З огляду на зазначене, вважає вірними висновки акту перевірки про заниження позивачем податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість за серпень 2014 року в розмірі 5268 грн., та не вбачає підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення від 03.02.2015 року № 0000082220.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Кантегір", пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу юридичної особи - код 38634660, місцезнаходження: Харків, вул. Киргизька, 19. Перебуває на податковому обліку з 24.05.2013 р. за № 20371385730 в Індустріальній ОДПІ м. Харкова та є платником податку на додану вартість, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 01.07.2013 р. №200129687.

ТОВ "Кантегір" отримано ліцензію Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 31.10.2013 року серії АЕ №279989 - господарська діяльність, пов'язана із створенням об'єктів архітектури - на строк з 25.10.2013 року по 25.10.2016 року.

Як вбачається з матеріалів справи позивач орендує офісне приміщення за адресою м. Харків, вул. Киргизька, 19 площею 18 кв. м. в літ А-4-5-7-8 на 4-му поверсі № 124 на підставі договору оренди від 06.06.2013 року № КА-1.

З використанням нерухомого майна ТОВ "Кантегір" веде власну господарську діяльність. Тобто, позивач відповідає ознакам підприємства та здійснює систематичну комерційну діяльність.

04.12.201 року на підставі направлення від 04.12.2014 року № 2473, виданого Індустріальною ОДПІ, наказу від 27.11.2014 року № 2083 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Кантегір" (код ЄДРПОУ 38634660)" у відповідності до п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 року, проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача, за результатами якої було складено акт № 4271/20-36-22-03-07/38634660 від 11.12.2014 року "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Кантегір", код за ЄДРПОУ 38634660 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ НВП "Спеценергосервіс", код ЄДРПОУ 32135502 та подальшому ланцюгу постачання за період серпень 2014 р." (далі по тексту - акт перевірки).

Згідно висновків акта перевірки встановлено порушення п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2756-VI ТОВ "Кантегір" завищено суму ПДВ до сплати у розмірі 5268 грн. за серпень 2014 року.

На підставі акта перевірки ТОВ "Кантегір" відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000082220 Індустріальної ОДПІ від 03.02.2015 року про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 6585, 00 грн., в тому числі 5268, 00 грн. за основним платежем та 1317,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням № 0000082220 від 03.02.2015 року, ТОВ "Кантегір" звернулось до суду з вимогою про його скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при винесенні вказаного податкового повідомлення - рішення діяв не в межах наданих повноважень та не у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України.

Так, судом першої інстанції зазначено, що реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ НВП "Спеценергосервіс", підтверджується матеріалами справи. Зазначив, що позивачем було правомірно віднесено суму податку на додану вартість в розмірі 5268, 00 грн. до складу податкового кредиту у серпні 2014 року по господарським операціям із ТОВ НВП "Спеценергосервіс".

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що спірне податкове повідомлення-рішення № 0000082220 від 03.02.2015 року прийнято податковим органом на підставі висновків відповідача про непідтверження реальності здійснення господарських операцій ТОВ "Кантегір" із ТОВ НВП "Спеценергосервіс". Такий висновок відповідачем зроблено з посиланням на відсутність первинних документів, які б достовірно підтвердили реальність господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом, а також на підставі матеріалів відпрацювання ТОВ НВП "Спеценергосервіс", які надійшли від ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області, якими встановлено, що єдиною метою укладення угоди між ТОВ "Кантегір" та контрагентами - покупцями є штучне завищення вартості продукції, що в свою чергу призвело до збільшення податкового кредиту. З урахуванням викладеного, відповідач дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту, що призвело до заниження суми податку на додану вартість в сумі 5268 грн.

Колегія суддів вважає такі висновки відповідача хибними, виходячи з наступного.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правовідносини щодо формування платником податків податкового кредиту з ПДВ з 01 січня 2011 року врегульовано статтею 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Вимоги до оформлення податкової накладної передбачено пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), згідно з яким платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг) платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, колегія суддів зазначає, що вимоги щодо документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-Х1У та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.95р. №88 (зареєстровано в Мін'юсті України 05.06.95р. №168/704).

За змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З огляду на вищезазначені норми, колегія суддів зазначає, що право на формування податкового кредиту з ПДВ безпосередньо пов'язане з господарською діяльністю платника податку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного розгляду, у перевіряємому податковим органом період позивач мав господарські взаємовідносини із ТОВ НВП "Спеценергосервіс", яке зареєстроване юридичною особою 17.09.2002 р. за адресою: Київська обл.., Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Ватутіна, 69.

Матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ "Кантегір" (підрядник) та ТОВ НВП "Спеценергосервіс" (субпідрядник) було укладено договір підряду №КР-31/14 від 07.06.2014 року.

Згідно п. 1.1 договору субпідрядник приймає на себе зобов'язання по виконанню наступних робіт: встановлення монорельсів і монтажу крана однобалкового почепного в/п 2 т розташованого за адресою: м. Харків, вул. Академічна, 1, а підрядник зобов'язується надати субпідряднику будівельний майданчик і оплатити роботи.

У п. 2.1 вартість робіт складається з: компенсації витрат субпідрядника та оплати субпідряднику за виконану роботу. До витрат субпідрядник відноситься вартість обладнання.. Роботи виконуються з матеріалів підрядника та субпідрядника.

Згідно п. 2.2 договору вартість робіт визначається на основі договірної ціни та складає: 26339,09 грн. ПДВ 20% - 5267, 82 грн. Всього 31606, 91 грн.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 30.09.2014 р. (п. 3.1. договору).

Факт виконання договору підтверджується копіями: договірної ціни, локального кошторису № 2-1-1, підсумковою відомістю ресурсів, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, акт № ОУ -0000124 приймання виконаних будівельних робіт за серпень від 28.08.2014 року на суму 31606, 91 грн., підсумковою відомістю ресурсів (витрати- по факту), податкової накладної № 159 від 28.08.2014 року, платіжного доручення від 24.09.2014 року (а.с. 71-92).

Вищевказаний договір був укладений позивачем з субпідрядником - ТОВ НВП "Спеценергосервіс" на виконання договору підряду із замовником - Українським науково - технологічним центром, а саме: № КР 10/14 від 04.03.2014 року на виконання робіт з встановлення монорельсів і монтажу крана однобалкового почепного в/п 2 т розташованого за адресою: м. Харків, вул. Академічна, 1 (а.с. 36-39).

Факт прийняття виконаних обсягів будівельних робіт замовником Українським науково - технологічним центром підтверджується копіями: договірної ціни, локального кошторису № 2-1-1, розрахунку загальновиробничих витрат до кошторису № 2-1-1, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за серпень 2014 р., акт № 11 приймання виконаних будівельних робіт за серпень від 29.08.2014 року на суму 77856, 82 грн., підсумковою відомістю ресурсів (витрати- по факту), розрахунку загальновиробничих витрат до акта КБ-2в №11, податкових накладних, платіжних доручень (а.с. 40-66).

Вищевказані операції по договору підряду №КР-31/14 від 07.06.2014 року було відображено позивачем в бухгалтерському обліку: Д-т 377 К-т - 311 - 31606, 91 грн., К-т 631 Д-т - 377 -31606, 91 грн.

Сума податку на додану вартість по податковій накладній № 159 від 28.08.2014 року включено підприємством до складу податкового кредиту за серпень 2014 року, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, який відповідає додатку №5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ за серпень 2014 року та даним Єдиного реєстру податкових накладних.

Колегія суддів вказує на те, що укладений між позивачем та ТОВ НВП "Спеценергосервіс" договір містить положення щодо предмету, ціни робіт, кошторису та порядку розрахунків, строків дії договору та виконання робіт, прав та обов`язків сторін, приймання виконаних робіт, відповідальності сторін, форс-мажору, вирішення спорів, інших умов, що свідчить про наявність наміру щодо настання реальних наслідків в момент укладення договору, оскільки, укладаючи угоду, сторони домовлялися щодо істотних умов правочину.

Доводи податкового органу щодо недоцільності залучення ТОВ "Кантегір", на виконання договору підряду із замовником - Українським науково - технологічним центром до виконання робіт, субпідрядника ТОВ НВП "Спеценергосервіс", оскільки позивач, здійснюючи будівельну діяльність міг самостійно виконати замовлені роботи, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на таке.

Згідно спеціального витягу № 20548457 від 12.05.2015 року ТОВ НВП "Спеценергосервіс" включене до ЄДР ЮО та ФОП, що підтверджується копією витягу № 19506489 від 27.10.2014 р. та має наступні види економічної діяльності: 43.22 монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; 71.12 діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 74.90 інша професійна, технічна діяльність, н.в.і.у.;41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель; 42.21 будівництво трубопроводів.

Предметом договору підряду №КР-31/14 від 07.06.2014 року є встановлення монорельсів і монтажу крана однобалкового почепного в/п 2 т

Отже, з урахуванням встановленої економічної діяльності контрагента позивача ТОВ НВП "Спеценергосервіс", колегія суддів вказує на наявність можливостей у даного субпідрядника виконати зазначені у договорі №КР-31/14 від 07.06.2014 року роботи.

Крім того, з урахуванням висновків суду касаційної інстанції щодо необхідності врахування при розгляді справи положень ст. 838 ЦК України, колегія суддів зазначає, що відповідно до положень зазначеної статті, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також згідно з положеннями ст.319 Господарського кодексу України, до виконання договорів підряду підрядник має право залучати як третіх осіб субпідрядників.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України №668 від 01.08.2005 р. "Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду у капітальному будівництві" було визначено порядок укладення та виконання договорів підряду на проведення робіт з нового будівництва, реконструкції будівель і споруд та технічного переоснащення діючих підприємств (капітальне будівництво об'єктів), а також комплексів і видів робіт, пов'язаних із будівництвом об'єктів.

Відповідно до п.п. 61, 66 Загальних умов, підрядник може, якщо інше не встановлено договором підряду, залучати до виконання робіт інших осіб (субпідрядників), а також робочу силу в необхідній кількості та відповідної кваліфікації, якщо інше не передбачено договором підряду.

Отже, чинним законодавством передбачено право підрядника залучати до виконання договору підряду третіх осіб - субпідрядників. Таке право може бути обмежено лише прямою вказівкою про це в договорі або законодавстві.

Як вбачається з матеріалів справи, договір підряду із замовником - Українським науково - технологічним центром, а саме: № КР 10/14 від 04.03.2014 року не містять обмежень щодо залучення позивачем субпідрядників до виконання робіт з встановлення монорельсів і монтажу крана однобалкового почепного в/п 2 т, що є предметом договорів, отже, вказані твердження апелянта спростовані наявними в матеріалах справи доказами.

Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника. Такі документи у свою чергу є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів.

Пунктом 2.1 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Пунктом 2.4 вказаного положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналізуючи первинні документи позивача за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

З наявних в матеріалах справи копій вищезазначених первинних документів вбачається, що останні оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704), а податкові накладні - згідно з нормами п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України. Вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що наявними у матеріалах справи копіями первинних документів повністю підтверджено факт отримання позивачем робіт зі встановлення монорельсів і монтажу крана однобалкового почепного в/п 2 т від ТОВ НВП "Спеценергосервіс".

Щодо посилань відповідача на матеріали відпрацювання ТОВ НВП "Спеценергосервіс", які надійшли від ОДПІ ГУ Міндоходів к Київській області, як на підставу для висновку про нереальність здійснення господарських операцій ТОВ "Кантегір" із даним контрагентом, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб.

Також, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення операцій між позивачем та його контрагентом. Крім того, не надано доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та ТОВ НВП "Спеценергосервіс" взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє наведені доводи відповідача та вказує на реальність спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ НВП "Спеценергосервіс", що повністю підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем, при розрахунку податкового кредиту за серпень 2014 року, правомірно враховано суму ПДВ у розмірі 5268 грн. по господарським операціям з ТОВ НВП "Спеценергосервіс".

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення № 0000082220 від 03.02.2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 6585, 00 грн., в тому числі 5268, 00 грн. за основним платежем та 1317,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, з порушенням вимог ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Індустріальної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2015р. по справі № 820/3423/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Жигилій С.П. Судді Дюкарєва С.В. Перцова Т.С. Повний текст ухвали виготовлений 23.06.2015 р.