Постанова

від 14.05.2015 по справі 822/1244/15

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

Справа № 822/1244/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2015 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіФелонюк Д.Л. при секретаріЖуковському Д.Є. за участі:представника позивача - Воловодик Н.П. за довіреністю №15 від 01.04.2015 представника відповідача - Коваль І.І. за довіреністю №24/2214/10 від 13.02.2015 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Восход Трейдінг" до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000012214 від 13.01.2015, -

У судовому засіданні проголошено вступну і резолютивну частини постанови згідно ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Восход Трейдінг" (далі - позивач, ТОВ "Восход Трейдінг") звернулось в суд з позовом до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області (далі - відповідач, Славутська ОДПІ) про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "Р" від 13.01.2015 №0000012214, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 1167733,50 грн., в тому числі: 778489 грн. - за основним платежем та 389244,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що висновки відповідача щодо порушення позивачем п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.44.1 п.44.2 п.44.6 ст.44, п.198.1 п.198.3 п.198.6 ст.198, п.201.1 п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - ПК України), які викладені в акті перевірки №1684/22/38920648 від 12.12.2014 є незаконними та безпідставними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - протиправним. Зазначає, що зі змісту акта перевірки неможливо встановити які саме порушення вимог податкового законодавства під час формування податку на додану вартість були здійсненні ТОВ "Восход Трейдінг", натомість зміст акту перевірки містить відомості про діяльність контрагента позивача - ТОВ "Вітал-Тех" та контрагента останнього (ТОВ "Алюмельс"), які жодним чином не стосуються діяльності позивача. Вказує, що висновки відповідача щодо безтоварності господарських операцій між ТОВ "Восход Трейдінг" та ТОВ "Вітал-Тех" не ґрунтуються на первинних документах бухгалтерського та податкового обліку, а лише на власній оцінці посадових осіб податкового органу про неспроможність здійснення таким контрагентом господарських операцій з огляду на відсутність матеріальних, трудових чи інших ресурсів, що є неправомірним. Зазначає, що перевіряючим були надані всі первинні документи, оформлення яких передбачене ПК України, Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Вітал-Тех".

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та підтвердив обставини на які посилається у позовній заяві, просить суд задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні та поданих письмових запереченнях (вх.№10868 від 16.04.2015) просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що проведеною документальною позаплановою виїзною перевіркою ТОВ "Восход Трейдінг" встановлено порушення ТОВ "Восход Трейдінг" п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.44.1 п.44.2 п.44.6 ст.44, п.198.1 п.198.3 п.198.6 ст.198, п.201.1 п.201.7 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у листопаді 2013 року в сумі 778489 грн., внаслідок віднесення до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 778489 грн. по операціях з придбання сировини, напівфабрикатів, комплектуючих до меблів у ТОВ "Вітал Тех", реальний характер яких документально не підтверджений.

Заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку і сукупності, суд вважає, що позовні вимоги належать до задоволення на підставі наведеного нижче.

Суд встановив, що ТОВ "Восход Трейдінг" (код ЄДРПОУ 38920648) як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа зареєстроване 01.10.2013, що підтверджується копіями довідки управління статистики у Славутському районі Головного управління статистики у Хмельницькій області з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) АБ №714870, виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. ТОВ "Восход Трейдінг" взято на облік в органах державної податкової служби 02.10.2013 за №221413156589, що підтверджується копією довідки про взяття на облік платника податків від 17.10.2013 №1322141400018.

Основними видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: неспеціалізована оптова торгівля (46.90); діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (49.19); оптова торгівля іншими товарами господарського призначення (46.49); інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (47.19).

В період часу з 11.11.2014 по 24.11.2014 працівником Славутської ОДПІ на підставі направлення від 03.11.2014 №371, виданого Савутською ОДПІ, на підставі п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, відповідно до наказу Славутської ОДПІ від 30.10.2014 №820 проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ "Восход Трейдінг" код 38920648, з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні взаєморозрахунків із ТОВ "Вітал-Тех" код 38098097 за період з 01.10.13р. по 30.11.13р. відповідно до затвердженого плану перевірки.

У періоді, який перевірявся, позивач був платником: податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати; податку на прибуток приватних підприємств; авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств; податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 16.10.2013 №200146437, виданого Славутською ОДПІ, індивідуальний податковий номер - 389206422141); єдиного внеску, нарахованого роботодавцем на суми: заробітної плати, винагороди за договорами цивільно-правового характеру, допомоги по тимчасовій непрацездатності.

За результатами перевірки відповідачем складено акт "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Восход Трейдінг" код 38920648 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні взаєморозрахунків із ТОВ "Вітал-Тех" код 38098097 за період з 01.10.13р. по 30.11.13р." від 12.12.2014 №1684/22/38920648 (далі - акт перевірки №1684/22/38920648 від 12.12.2014), відповідно до висновків якого, перевіркою встановлено порушення ТОВ "Восход Трейдінг" п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.44.1 п.44.2 п.44.6 ст.44, п.198.1 п.198.3 п.198.6 ст.198, п.201.1 п.201.7 ст.201 ПК України від 02.12.2010 №2755-VI, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 778489,00 грн., в тому числі за листопад місяць 2013 року в сумі 778489,00 грн..

На підставі висновків, викладених в акті перевірки №1684/22/38920648 від 12.12.2014 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 13.01.2015 №0000012214, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 1167733,50 грн., в тому числі: 778489 грн. - за основним платежем та 389244,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 13.01.2015 №0000012214, позивач оскаржив його в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області (скарга від 26.01.2015). За результатами розгляду скарги, Головним управлінням Міндоходів у Хмельницькій області прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги від 18.03.2015 №2983/10/22-01-10-03-14, відповідно до якого податкове повідомлення-рішення від 13.01.2015 №0000012214 залишено без змін, а скаргу ТОВ "Восход Трейдінг" - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 13.01.2015 №0000012214, позивач оскаржив його в судовому порядку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд встановив та враховує наступне.

Підставою для визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 778489,00 грн. є викладені в акті перевірки №1684/22/38920648 від 12.12.2014 висновки відповідача про порушення позивачем п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.44.1 п.44.2 п.44.6 ст.44, п.198.1 п.198.3 п.198.6 ст.198, п.201.1 п.201.7 ст.201 ПК України, а саме завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 778489,00 грн. за листопад 2013 року за рахунок відображення в його складі ПДВ в сумі 778489,00 грн. з операцій з придбання у ТОВ "Вітал-Тех" сировини, напівфабрикатів, комплектуючих до меблів при відсутності документального підтвердження їх реального характеру.

Досліджуючи правомірність зазначених висновків відповідача, суд встановив наступне.

25.10.2013 між ТОВ "Вітал-Тех" (продавець) та ТОВ "Восход Трейдінг" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №251013, відповідно до якого продавець зобов'язується передати товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити за нього встановлену даним договором вартість (п.1.1); усі накладні, що оформлені між сторонами протягом терміну дії даного договору вважаються такими, що поставлені на підставі та в межах даного договору, навіть при відсутності вказівки (посилання) на даний договір в самій накладній (п.1.2 договору); найменування, кількість та ціна товару вказується в накладних, які є невід'ємною частиною даного договору (п.1.3 договору); найменування, кількість та ціна товару вказується в накладних, які є невід'ємною частиною даного договору (п.1.3); умови цього договору викладені сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс 2010", які застосовуються із урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також тих особливостей, що випливають з умов цього договору (п.1.4 договору); кількість і асортимент товару зазначається в накладних, які є невід'ємною частиною цього договору (п.2.1 договору); місце відвантаження товару: Броварський р-н, с.Погребки, вул.Лісова, 12 (п.3.1 договору); право власності та всі ризики на товар (випадкове знищення або ушкодження товару) переходять до покупця у момент передачі товару згідно видаткових накладних (п.3.2 договору); продавець зобов'язується надати разом з кожною партією товару, яка замовлена покупцем, такі документи: накладну; податкову накладну (п.3.3 договору); сторони дійшли згоди про те, що вартість одиниці товару, яка поставляється за цим договором, а також загальна вартість товару визначена сторонами у накладних до цього договору на поставку відповідної партії товару (п.5.1 договору); сторони засвідчують, що особи, які будуть підписувати видаткові накладні є уповноваженими представниками сторін, чиї підписи на видаткових накладних на отримання товарно-матеріальних цінностях засвідчують факт домовленостей сторін про досягнуту ціну, вартість, кількість та асортимент товару (п.5.1.1 договору); ціна на товар зазначається в національній валюті України - гривнях, окремо зазначається ПДВ, разом з яким формується загальна ціна товару (п.5.2 договору); загальна вартість цього договору складається з сум, зазначених у видаткових накладних, які надані на підставі договору та орієнтовно становить 500000,00 грн. з ПДВ 20% (п.5.3 договору); даний договір набуває чинності з дня його підписання обома сторонами та діє до "31" грудня 2014р. в будь-якому випадку цей договір є чинним до остаточного виконання сторонами взаємних зобов'язань (п.6.1 договору).

На виконання умов договору від 28.10.2013 №251013, позивачем укладено наступні договори.

25.10.2013 між ТОВ "Вохсход Трейдінг" (замовник) та ТОВ "Аква-Родос" (підрядник) укладено договір підряду №2П-Дс (на виготовлення продукції з давальницької сировини), відповідно до умов якого замовник в порядку і на умовах, визначених цим договором, доручає і зобов'язується прийняти та оплатити, а підрядник в порядку та на умовах, визначених цим договором зобов'язується на власний ризик виконувати у відповідності до умов цього договору роботу, визначену у п.2.1 цього договору (п.1.1 договору); характер робіт, що виконуються підрядником: систематичне виробництво меблів для ванних кімнат, частин для меблів та їх комплектуючих, меблів для спалень та дитячих кімнат, меблів для їдалень та житлових кімнат, а також інших виробів на виробничих площах підрядника з матеріалів замовника (п.2, п.2.1 договору); цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2015 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п.10.1 договору).

31.10.2013 між ТОВ "Вохсход Трейдінг" (покупець) та ТОВ "АКВА-РОДОС" (продавець) укладено договір купівлі-продажу №311013, відповідно до якого постачальник постачає та продає, а покупець купує товарно-матеріальі цінності (товар) партіями у кількості та асортименті, який вказується в рахунках-фактурах, накладних та в інших супроводжувальних документах, що узгоджується сторонами при кожному постачанні та є невід'ємною частиною цього договору (п.1.1 договору); договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до моменту його повного виконання (п.10.1 договору).

01.11.2013 між ТОВ "АКВА-РОДОС" (покупець) ТОВ "Восход Трейдінг" (продавець) укладено договір купівлі-продажу №11113, відповідно до якого постачальник постачає та продає, а покупець купує товарно-матеріальні цінності (товар) партіями у кількості та асортименті, який вказується в рахунках-фактурах, накладних та в інших супроводжувальних документах, що узгоджуються сторонами при кожному конкретному постачанні та є невід'ємною частиною цього договору (п.1.1 договору); договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до моменту його повного виконання (п.10.1 договору).

01.09.2014 між громадянином ОСОБА_5 (орендодавець) та ТОВ "Восход Трейдінг" (орендар) укладено договір оренди майна №20-ОР, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування майно а саме: офісне приміщення, складські приміщення та будинок охорони, розміщені за адресою: АДРЕСА_1 (п.1 договору); мета використання: здійснення господарської діяльності; площа: загальна площа приміщень становить: офісних - 174 кв.м., складських - 1890 кв.м.; вартість за експертною оцінкою становить: офісних приміщень - 297533,04 грн., складських приміщень - 3070229,40 грн. (п.1.1 договору); цей договір укладено строком на два роки, що діє з 01 вересня 2014 року до 01 вересня 2016 року (п.4.1 договору).

01.11.2013 між громадянином ОСОБА_5 (орендодавець) та ТОВ "Восход Трейдінг" (орендар) укладено договір комплексу будівель №14-ОР, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування комплекс будівель, забезпечений водопостачанням та водовідведенням, який включає в себе частину складу меблевого цеху №5, окремо визначене нежитлове приміщення №20 на третьому поверсі адмінбудинку, розміщені за адресою: АДРЕСА_2 (п.1.1 договору); мета використання: для здійснення господарської діяльності (п.1.2 договору); площа: 573,9 кв.м., вартість за експертною оцінкою становить 94874,86 грн. (п.1.3 договору); цей договір укладено строком на два роки одинадцять місяців, що діє з 01 листопада 2013 року до 30 вересня 2016 року (п.4.1 договору).

На підтвердження виконання умов договору купівлі-продажу №251013 від 28.10.2013 у між ТОВ "Вітал-Тех" та ТОВ "Восход Трейдінг" позивачем до матеріалів справи надано видаткові накладні, податкові накладні, акти надання послуг з переробки, акти здачі-прийняття робіт, оборотно-сальдові відомості, ТТН на доставку готової продукції, акти надання послуг з переробки, довіреності на отримання товару, копії яких містяться в матеріалах справи. Розрахунки позивачем проведено у безготівковій формі, що не заперечується відповідачем.

Транспортування товару, отриманого позивачем від ТОВ "Вітал-Тех" (комплектуючих, складових меблів), здійснювалось відповідно до умов договору від 28.10.2013 №251013 контрагентом позивача ТОВ "Вітал-Тех".

Суд відхиляє як необґрунтоване твердження відповідача про ненадання позивачем ТТН на переміщення товару за адресою: Броварський р-н, с.Погребки, вул.Лісова, 12 (п.3.1 договору), як на підтвердження фактичного відвантаження, переміщення (передачі) ТМЦ.

Так, згідно Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-III, з наступними змінами та доповненнями, перевезення вантажів здійснюється на підставі цивільно-правових договорів, без застереження щодо обов'язкового застосування ТТН, які за своєю суттю можуть бути тільки однією з рекомендованих форм договору перевезення.

Як випливає з преамбули наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, яким затверджені Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, вони розроблені у виконання цілого ряду державних документів, направлених на забезпечення збереження вантажів, захисту їх від розкрадання, безпеки пасажирів на транспорті, боротьби із злочинністю.

Дотримання Правил №363, зокрема, вимоги про наявність ТТН під час перевезення вантажів є обов'язковим для перевізників. Отже, ТТН є документами, що регламентують тільки взаємини перевізника і замовника як учасників транспортного процесу.

Також, суд зважає на те, що ТТН є підставою для списання ТМЦ у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу ТМЦ. Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що ТТН не відносяться до обов'язкових документів податкової звітності, передбаченої ПК України.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що ТТН не може бути первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, та, відповідно, набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Вищого адміністративного суду України №К/800/41631/13 від 27.02.2014.

Наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не можуть бути підставою для висновків про відсутність господарської операції, або не підтвердження первинними документами вчинених операцій, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю дійсно мали місце. Також самого по собі факту відсутності транспортних документів при факті оприбуткування покупцем товару та наявності інших первинних бухгалтерських документів щодо господарської операції недостатньо для висновку про безтоварність господарських операцій з придбання товару без врахування умов виконання договору щодо поставки товару та передачі його у власність покупця. Аналогічна правова позиція міститься в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 01.02.2012 №К/9991/52426/11-с.

Частиною 2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст.1 Закону №996-XIV, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст.9 Закону №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 вказаної статті закріплено перелік вимог до первинних документів. Так, первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (далі - Положення №88), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, визначені п.2.4 Положення №88, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Аналогічну позицію викладено в ухвалі Вищого адміністративного суду України по справі №К/9991/47202/11 від 28.03.2013.

Згідно із пунктами 2.15, 2.16 вказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Зі змісту зазначених приписів чинного законодавства вбачається, що для підтвердження правомірності включення витрат на виконання робіт (надання послуг) до складу витрат та податкового кредиту підприємством має бути складено первинний бухгалтерський документ, який повинен містити необхідні відомості, у тому числі про зміст господарської операції та її обсяги.

Отже, суд погоджується з твердженням податкового органу, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст.1 Закону №996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Суд встановив, що ТОВ "Восход Трейдінг", в межах своєї господарської діяльності, було укладено договори із контрагентом - ТОВ "Вітал-Тех". Вподальшому придбаний у ТОВ "Вітал-Тех" товар був використаний позивачем у власній господарській діяльності, а саме реалізовані контрагентам (покупцям) позивача.

В матеріалах справи в повному об'ємі наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом та відповідають вимогам до первинних документів і є достатньою підставою віднесення вартості товару до витрат.

Результати цієї операції відображені позивачем в бухгалтерському та податковому обліку.

Суд встановив, що наявні у позивача документи (видаткові накладні, податкові накладні, акти надання послуг з переробки, акти здачі-прийняття робіт, оборотно-сальдові відомості) якими оформлені придбання товарів від ТОВ "Вітал-Тех" відповідають вимогам до первинних документів і отримавши від постачальника товару (ТОВ "Вітал-Тех") податкові накладні, які засвідчують факт придбання товару, та оплативши його вартість, позивач відніс податок на додану вартість, сплачений в його ціні в сумі 778489,00 грн. - до податкового кредиту звітного періоду (жовтень-листопад 2013 року).

Суд відхиляє, як необґрунтовані, доводи відповідача щодо відсутності реальних наслідків господарських операції з поставки товару від ТОВ "Вітал-Тех", а відтак, і безпідставного віднесення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченого в їх ціні, оскільки, досліджені судом докази свідчать про те, що сторони договору: позивач та його контрагент виконали укладені договори в повному обсязі. Зазначене підтверджується первинними документами, оформленими сторонами з дотриманням вимог ст.9 Закону №996-XIV.

Пунктом 44.1 ст.44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем не було надано до суду доказів на підтвердження фальшивості зазначених документів, або на невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам, або на відсутність у контрагента позивача статусу платника ПДВ, або на завищення вартості товару, або на несумісність зазначеного в документах товару з власною господарською діяльністю ТОВ "Восход Трейдінг". У ході перевірки відповідачем не встановлено проведення ТОВ "Восход Трейдінг" збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності товарно-матеріальних цінностей, отриманих від контрагента (ТОВ "Вітал-Тех"), обізнаності щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди (в тому числі і податкової).

При цьому суд бере до уваги, що докази, які б вказували на відсутність реальності господарської операції ТОВ "Восход Трейдінг" з ТОВ "Вітал-Тех", відповідач до суду за правилами ч.2 ст.71 КАС України не надав, а судом самостійно таких доказів не виявлено.

Відповідно до п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

В силу п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З урахуванням викладених вище положень ПК України право на нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту звітного періоду у випадку придбання товарів та послуг виникає у їх покупця за умови отримання від їх постачальника належним чином оформленої податкової накладної, яка підтверджує факт поставки товару (послуг).

В силу п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України, визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Вимоги до податкової накладної встановлено п.201.1 ст.201 ПК України.

Приєднані до матеріалів справи копії складених ТОВ "Вітал-тех" податкових накладних відповідають вимогам ст.201 ПК України, ч.2 ст.9 Закону №996-XIV.

Видані контрагентом позивачу податкові накладні не мають недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин. Отримавши від постачальника товару (ТОВ "Вітал-Тех") податкові накладні та оплативши товар, позивач відніс до податкового кредиту відповідних звітних періодів податок на додану вартість, сплачений в ціні цих товарів та послуг.

Крім того, суд вважає неправомірним посилання відповідача на неможливість проведення зустрічної звірки з контрагентом позивача (ТОВ "Вітал-Тех") та з контрагентами контрагента позивача (ТОВ "Алюмельс") (акт перевірки ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 31.07.2014 №393/22-03/38098097 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Вітал-Тех" (код за ЄДРПОУ 38098097) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами постачальникам та контрагентами покупцями за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р."; акт перевірки №1773/26-59-22-03/38619438 від 01.08.2014, складений ДПІ у Шевченківському районі м.Києва), оскільки акти про неможливість проведення зустрічних звірок не є тим самим, що і результати проведених зустрічних звірок, які є джерелом отримання податкової інформації, що положеннями ст.83 ПК України визначена в якості підстави для висновків під час проведення перевірок. Сама по собі неможливість реалізації контролюючими органами визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок вказаного контрагента не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства ТОВ "Восход Трейдінг". Аналогічна правова позиція міститься в постанові Вищого адміністративного суду України по справі №К/800/41631/13 від 27.02.2014.

Суд відхиляє як необґрунтовані доводи відповідача, викладені в акті перевірки №1684/22/38920648 від 12.12.2014 щодо відсутності у ТОВ "Вітал-Тех" та ТОВ "Алюмельс" необхідних умов для здійснення господарських операцій (відсутні основні фонди, трудові ресурси, виробничі активи, складські приміщення, транспорті засоби), оскільки, відповідач не довів, а суд не встановив наявність будь-яких визначених нормативно-правовими актами нормативів кількості працюючих, та інших засобів, необхідних для укладання певних видів господарських договорів. Тому, висновки відповідача щодо відсутності достатньої кількості працюючих та основних засобів суперечать ст.ст.6, 12 Господарського кодексу України. Крім того, суд звертає увагу на те, що чинним законодавством України не передбачено обов'язку покупця перевіряти у продавця місцезнаходження майна, наявність основних засобів, трудових ресурсів. Аналогічна правова позиція міститься в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 04.03.2014 по справі №К/9991/27474/12. Також, укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів постачальником. До того ж, відповідачем не доведено неможливості поставки спірними постачальниками товарів наявними у них силами та засобами (ухвала Вищого адміністративного суду України від 26.06.2013 по справі №К/9991/71450/12). Суд приймає до уваги доводи позивача про те, що ТОВ "Восход Трейдінг" не має права витребовувати у контрагента документи з метою доведення, ким саме виконувались прийняті ним роботи, або перевіряти кількість працюючих осіб контрагента, а, відтак, і щодо відсутності у діях позивача порушень норм чинного податкового законодавства з наведених вище підстав (постанова Вищого адміністративного суду України від 10.01.2012 по справі №К/9991/81953/11).

Щодо доводів відповідача щодо недобросовісності контрагента позивача (ТОВ "Вітал-Тех") та контрагентів контрагена позивача (ТОВ "Алюмельс"), а також наявності кримінального провадження №32014000000000016, під час досудового слідства якого встановлено, що група осіб, діючих впродовж 2012-2014 років, розробила злочинну схему ухилення від сплати податків під час надання послуг у переведенні безготівкових коштів у готівку та незаконному формуванню податкового кредиту з ПДВ в результаті проведення безтоварних операцій з підконтрольним їм у своїй діяльності підприємствами, в тому числі ТОВ "Вітал-Тех", суд зазначає наступне.

Частиною 4 ст.72 КАС України встановлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Диспозиція наведеної правової норми прямо вказує на те, що обов'язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок.

Також, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Водночас правова кваліфікація діяння особи, наведена у вироку в кримінальній справі або постанові про адміністративний проступок (тобто застосування тих чи інших правових норм до відповідної поведінки), не є обов'язковою для адміністративного суду, оскільки норма ч.4 ст.72 КАС України поширюється лише на особу, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову. Тому обов'язковими є лише обставини щодо безпосередньо цієї особи (засудженого (виправданого) або притягнутого (не притягнутого) до адміністративної відповідальності), а не щодо інших осіб.

Таким чином з врахуванням викладеного суд приходить до висновку, що порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій та не може свідчити про наявність підстав для висновків про фіктивність усіх правочинів, які вчинялися, зокрема юридичною особою - ТОВ "Восход Трейдінг".

Суд звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Лише встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або факту його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх доказах, які одержані з дотриманням закону.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (що відповідачем суду не доведено) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 29.01.2014 №К/9991/81114/11, від 22.01.2014 №К/9991/37637/12, від 17.02.2014 №К/800/50945/13, від 19.02.2014 №К/800/61338/13, від 11.03.2014 №К/800/1128/14, від 03.03.2014 №К/800/12888/13, від 02.06.2014 №К/800/6497/13, від 22.04.2014 №К/9991/32697/12, від 20.05.2014 №К/800/53111/13, від 05.06.2014 №К/800/1816/13, від 11.11.2014 №К/800/1336/14.

Слід зазначити, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття "добросовісний платник податків". Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, суд вважає за необхідне визнати обґрунтованим застосування цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку в галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві. ПК України не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання (ухвали Вищого адміністративного суду України від 11.11.2010 у справі №К-23404/07, від 28.10.2010 у справі №К-19470/07, від 08.07.2010 у справі №К-23280/07).

За законом платник податків, не може нести відповідальність за дії контрагентів при відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як невід'ємного елемента верховенства права (ст.8 Конституції України), індивідуальний характер відповідальності - тобто, що відповідати має саме той, хто припустився порушення (ст.61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (ст.129 Конституції України).

Несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту (рішення Верховного Суду України від 29.10.2010 у справі №21-14-а10).

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту (рішення Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі №21-47а10).

Суд також враховує рішення Європейського суду з прав людини у справах "Інтерсплав проти України", "Булвес" АД проти Болгарії і "Бізнес Супорт Центр проти Болгарії", які відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між ТОВ "Восход Трейдінг" та ТОВ "Вітал-Тех" не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 13.01.2015 №0000012214, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 1167733,50 грн., в тому числі: 778489,00 грн. - за основним платежем та 389244,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) є протиправним та належить до скасування.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.ст.11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Положення ч.2 ст.71 КАС України передбачають, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)).

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 6, 7, 8, 9, 11, 71, 86, 94, 104, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Славутської об'єднаної державної податкової інспекції №0000012214 від 13.01.2015.

Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Восход Трейдінг" понесені судові витрати в розмірі 500,00 грн. (п'ятсот гривень).

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 19 травня 2015 року

Суддя /підпис/ "Згідно з оригіналом" Суддя Д.Л. Фелонюк