Ухвала

від 07.07.2015 по справі 822/1244/15

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/1244/15

Головуючий у 1-й інстанції: Феленюк Д.М.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

07 липня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Совгири Д. І.

суддів: Білоуса О.В. Курка О. П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Восход Трейдінг" до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 травня 2015 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з даною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2015 року судове засідання призначено в режимі відеоконференції на 07 липня 2015 року.

Однак, по технічним можливостям, а саме відсутності мережі інтернету, з'єднання з Хмельницьким окружним адміністративним судом виявилось не можливим, а тому колегія суддів апеляційної інстанції прийняла рішення про перехід розгляду справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 8 ст. 122-1 КАС України у разі виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, за наявності ухвали суду про таку участь, суд відкладає розгляд справи, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи.

Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що в період часу з 11.11.2014 року по 24.11.2014 року працівником Славутської ОДПІ на підставі направлення від 03.11.2014 року №371, виданого Савутською ОДПІ, на підставі п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, відповідно до наказу Славутської ОДПІ від 30.10.2014 року №820 проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ "Восход Трейдінг" код 38920648, з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні взаєморозрахунків із ТОВ "Вітал-Тех" код 38098097 за період з 01.10.13 року по 30.11.13 року відповідно до затвердженого плану перевірки.

У періоді, який перевірявся, позивач був платником: податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати; податку на прибуток приватних підприємств; авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств; податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 16.10.2013 №200146437, виданого Славутською ОДПІ, індивідуальний податковий номер - 389206422141); єдиного внеску, нарахованого роботодавцем на суми: заробітної плати, винагороди за договорами цивільно-правового характеру, допомоги по тимчасовій непрацездатності.

За результатами перевірки відповідачем складено акт "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Восход Трейдінг" код 38920648 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні взаєморозрахунків із ТОВ "Вітал-Тех" код 38098097 за період з 01.10.13 року по 30.11.13 року" від 12.12.2014 року №1684/22/38920648.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки №1684/22/38920648 від 12.12.2014 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 13.01.2015 року №0000012214, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 1167733,50 грн., в тому числі: 778489 грн. - за основним платежем та 389244,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 13.01.2015 року №0000012214, позивач оскаржив його в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області (скарга від 26.01.2015 року). За результатами розгляду скарги, Головним управлінням Міндоходів у Хмельницькій області прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги від 18.03.2015 року №2983/10/22-01-10-03-14, відповідно до якого податкове повідомлення-рішення від 13.01.2015 року №0000012214 залишено без змін, а скаргу ТОВ "Восход Трейдінг" - без задоволення.

Підставою для визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 778489,00 грн. є викладені в акті перевірки №1684/22/38920648 від 12.12.2014 року висновки відповідача про порушення позивачем п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.44.1 п.44.2 п.44.6 ст.44, п.198.1 п.198.3 п.198.6 ст.198, п.201.1 п.201.7 ст.201 ПК України, а саме завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 778489,00 грн. за листопад 2013 року за рахунок відображення в його складі ПДВ в сумі 778489,00 грн. з операцій з придбання у ТОВ "Вітал-Тех" сировини, напівфабрикатів, комплектуючих до меблів при відсутності документального підтвердження їх реального характеру.

Розглядаючи даний позов суд першої інстанції дійшов висновку про те, що податковим органом протиправно, необґрунтовано з порушенням норм чинного законодавства застосовано прийнято оскаржуване рішення. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

25.10.2013 року між ТОВ "Вітал-Тех" (продавець) та ТОВ "Восход Трейдінг" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №251013, відповідно до якого продавець зобов'язується передати товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити за нього встановлену даним договором вартість (п.1.1); усі накладні, що оформлені між сторонами протягом терміну дії даного договору вважаються такими, що поставлені на підставі та в межах даного договору, навіть при відсутності вказівки (посилання) на даний договір в самій накладній (п.1.2 договору).

На виконання умов договору від 28.10.2013 року №251013, позивачем укладено наступні договори.

25.10.2013 року між ТОВ "Вохсход Трейдінг" (замовник) та ТОВ "Аква-Родос" (підрядник) укладено договір підряду №2П-Дс (на виготовлення продукції з давальницької сировини), відповідно до умов якого замовник в порядку і на умовах, визначених цим договором, доручає і зобов'язується прийняти та оплатити, а підрядник в порядку та на умовах, визначених цим договором зобов'язується на власний ризик виконувати у відповідності до умов цього договору роботу, визначену у п.2.1 цього договору (п.1.1 договору); характер робіт, що виконуються підрядником: систематичне виробництво меблів для ванних кімнат, частин для меблів та їх комплектуючих, меблів для спалень та дитячих кімнат, меблів для їдалень та житлових кімнат, а також інших виробів на виробничих площах підрядника з матеріалів замовника (п.2, п.2.1 договору); цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2015 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п.10.1 договору).

31.10.2013 року між ТОВ "Вохсход Трейдінг" (покупець) та ТОВ "АКВА-РОДОС" (продавець) укладено договір купівлі-продажу №311013, відповідно до якого постачальник постачає та продає, а покупець купує товарно - матеріальні цінності (товар) партіями у кількості та асортименті, який вказується в рахунках-фактурах, накладних та в інших супроводжувальних документах, що узгоджується сторонами при кожному постачанні та є невід'ємною частиною цього договору (п.1.1 договору); договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до моменту його повного виконання (п.10.1 договору).

01.11.2013 року між ТОВ "АКВА-РОДОС" (покупець) ТОВ "Восход Трейдінг" (продавець) укладено договір купівлі-продажу №11113, відповідно до якого постачальник постачає та продає, а покупець купує товарно-матеріальні цінності (товар) партіями у кількості та асортименті, який вказується в рахунках-фактурах, накладних та в інших супроводжувальних документах, що узгоджуються сторонами при кожному конкретному постачанні та є невід'ємною частиною цього договору (п.1.1 договору); договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до моменту його повного виконання (п.10.1 договору).

01.09.2014 року між громадянином ОСОБА_2 (орендодавець) та ТОВ "Восход Трейдінг" (орендар) укладено договір оренди майна в„–20 -ОР, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування майно а саме: офісне приміщення, складські приміщення та будинок охорони, розміщені за адресою: АДРЕСА_1 (п.1 договору); мета використання: здійснення господарської діяльності; площа: загальна площа приміщень становить: офісних - 174 кв.м., складських - 1890 кв.м.; вартість за експертною оцінкою становить: офісних приміщень - 297533,04 грн., складських приміщень - 3070229,40 грн. (п.1.1 договору); цей договір укладено строком на два роки, що діє з 01 вересня 2014 року до 01 вересня 2016 року (п.4.1 договору).

01.11.2013 року між громадянином ОСОБА_2 (орендодавець) та ТОВ "Восход Трейдінг" (орендар) укладено договір комплексу будівель №14-ОР, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування комплекс будівель, забезпечений водопостачанням та водовідведенням, який включає в себе частину складу меблевого цеху №5, окремо визначене нежитлове приміщення в„–20 на третьому поверсі адмінбудинку, розміщені за адресою: АДРЕСА_2 (п.1.1 договору); мета використання: для здійснення господарської діяльності (п.1.2 договору); площа: 573,9 кв.м., вартість за експертною оцінкою становить 94874,86 грн. (п.1.3 договору); цей договір укладено строком на два роки одинадцять місяців, що діє з 01 листопада 2013 року до 30 вересня 2016 року (п.4.1 договору).

На підтвердження виконання умов договору купівлі-продажу №251013 від 28.10.2013 року у між ТОВ "Вітал-Тех" та ТОВ "Восход Трейдінг" позивачем до матеріалів справи надано видаткові накладні, податкові накладні, акти надання послуг з переробки, акти здачі-прийняття робіт, оборотно-сальдові відомості, ТТН на доставку готової продукції, акти надання послуг з переробки, довіреності на отримання товару, копії яких містяться в матеріалах справи. Розрахунки позивачем проведено у безготівковій формі, що не заперечується відповідачем.

Транспортування товару, отриманого позивачем від ТОВ "Вітал-Тех" (комплектуючих, складових меблів), здійснювалось відповідно до умов договору від 28.10.2013 року №251013 контрагентом позивача ТОВ "Вітал-Тех".

Суд відхиляє як необґрунтоване твердження відповідача про ненадання позивачем ТТН на переміщення товару за адресою: Броварський р-н, с. Погребки, вул. Лісова, 12 (п.3.1 договору), як на підтвердження фактичного відвантаження, переміщення (передачі) ТМЦ.

Так, згідно Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 року №2344-III, з наступними змінами та доповненнями, перевезення вантажів здійснюється на підставі цивільно-правових договорів, без застереження щодо обов'язкового застосування ТТН, які за своєю суттю можуть бути тільки однією з рекомендованих форм договору перевезення.

Як випливає з преамбули наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, яким затверджені Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, вони розроблені у виконання цілого ряду державних документів, направлених на забезпечення збереження вантажів, захисту їх від розкрадання, безпеки пасажирів на транспорті, боротьби із злочинністю.

Дотримання Правил №363, зокрема, вимоги про наявність ТТН під час перевезення вантажів є обов'язковим для перевізників. Отже, ТТН є документами, що регламентують тільки взаємини перевізника і замовника як учасників транспортного процесу.

Також, суд зважає на те, що ТТН є підставою для списання ТМЦ у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу ТМЦ. Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що ТТН не відносяться до обов'язкових документів податкової звітності, передбаченої ПК України.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що ТТН не може бути первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, та, відповідно, набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Вищого адміністративного суду України №К/800/41631/13 від 27.02.2014 року.

Наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не можуть бути підставою для висновків про відсутність господарської операції, або не підтвердження первинними документами вчинених операцій, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю дійсно мали місце. Також самого по собі факту відсутності транспортних документів при факті оприбуткування покупцем товару та наявності інших первинних бухгалтерських документів щодо господарської операції недостатньо для висновку про безтоварність господарських операцій з придбання товару без врахування умов виконання договору щодо поставки товару та передачі його у власність покупця. Аналогічна правова позиція міститься в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 01.02.2012 року №К/9991/52426/11-с.

Частиною 2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст.1 Закону №996-XIV, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст.9 Закону №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (далі - Положення №88), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, визначені п.2.4 Положення №88, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Аналогічну позицію викладено в ухвалі Вищого адміністративного суду України по справі №К/9991/47202/11 від 28.03.2013 року.

Згідно із пунктами 2.15, 2.16 вказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Зі змісту зазначених приписів чинного законодавства вбачається, що для підтвердження правомірності включення витрат на виконання робіт (надання послуг) до складу витрат та податкового кредиту підприємством має бути складено первинний бухгалтерський документ, який повинен містити необхідні відомості, у тому числі про зміст господарської операції та її обсяги.

Отже, суд погоджується з твердженням податкового органу, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст.1 Закону №996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Суд встановив, що ТОВ "Восход Трейдінг", в межах своєї господарської діяльності, було укладено договори із контрагентом - ТОВ "Вітал-Тех". Вподальшому придбаний у ТОВ "Вітал-Тех" товар був використаний позивачем у власній господарській діяльності, а саме реалізовані контрагентам (покупцям) позивача.

В матеріалах справи в повному об'ємі наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом та відповідають вимогам до первинних документів і є достатньою підставою віднесення вартості товару до витрат.

Результати цієї операції відображені позивачем в бухгалтерському та податковому обліку.

Суд встановив, що наявні у позивача документи (видаткові накладні, податкові накладні, акти надання послуг з переробки, акти здачі-прийняття робіт, оборотно-сальдові відомості) якими оформлені придбання товарів від ТОВ "Вітал-Тех" відповідають вимогам до первинних документів і отримавши від постачальника товару (ТОВ "Вітал-Тех") податкові накладні, які засвідчують факт придбання товару, та оплативши його вартість, позивач відніс податок на додану вартість, сплачений в його ціні в сумі 778489,00 грн. - до податкового кредиту звітного періоду (жовтень-листопад 2013 року).

Суд відхиляє, як необґрунтовані, доводи відповідача щодо відсутності реальних наслідків господарських операції з поставки товару від ТОВ "Вітал-Тех", а відтак, і безпідставного віднесення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченого в їх ціні, оскільки, досліджені судом докази свідчать про те, що сторони договору: позивач та його контрагент виконали укладені договори в повному обсязі. Зазначене підтверджується первинними документами, оформленими сторонами з дотриманням вимог ст.9 Закону №996-XIV.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем не було надано до суду доказів на підтвердження фальшивості зазначених документів, або на невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам, або на відсутність у контрагента позивача статусу платника ПДВ, або на завищення вартості товару, або на несумісність зазначеного в документах товару з власною господарською діяльністю ТОВ "Восход Трейдінг". У ході перевірки відповідачем не встановлено проведення ТОВ "Восход Трейдінг" збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності товарно-матеріальних цінностей, отриманих від контрагента (ТОВ "Вітал-Тех"), обізнаності щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди (в тому числі і податкової).

При цьому суд бере до уваги, що докази, які б вказували на відсутність реальності господарської операції ТОВ "Восход Трейдінг" з ТОВ "Вітал-Тех", відповідач до суду за правилами ч.2 ст.71 КАС України не надав, а судом самостійно таких доказів не виявлено.

В силу п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України, визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Приєднані до матеріалів справи копії складених ТОВ "Вітал-тех" податкових накладних відповідають вимогам ст.201 ПК України, ч.2 ст.9 Закону №996-XIV.

Видані контрагентом позивачу податкові накладні не мають недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин. Отримавши від постачальника товару (ТОВ "Вітал-Тех") податкові накладні та оплативши товар, позивач відніс до податкового кредиту відповідних звітних періодів податок на додану вартість, сплачений в ціні цих товарів та послуг.

Крім того, суд вважає неправомірним посилання відповідача на неможливість проведення зустрічної звірки з контрагентом позивача (ТОВ "Вітал-Тех") та з контрагентами контрагента позивача (ТОВ "Алюмельс") (акт перевірки ДПІ у Києво - Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 31.07.2014 року №393/22-03/38098097 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Вітал-Тех" (код за ЄДРПОУ 38098097) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами постачальникам та контрагентами покупцями за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року"; акт перевірки №1773/26-59-22-03/38619438 від 01.08.2014 року, складений ДПІ у Шевченківському районі м. Києва), оскільки акти про неможливість проведення зустрічних звірок не є тим самим, що і результати проведених зустрічних звірок, які є джерелом отримання податкової інформації, що положеннями ст.83 ПК України визначена в якості підстави для висновків під час проведення перевірок. Сама по собі неможливість реалізації контролюючими органами визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок вказаного контрагента не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства ТОВ "Восход Трейдінг". Аналогічна правова позиція міститься в постанові Вищого адміністративного суду України по справі №К/800/41631/13 від 27.02.2014.

Суд відхиляє як необґрунтовані доводи відповідача, викладені в акті перевірки №1684/22/38920648 від 12.12.2014 року щодо відсутності у ТОВ "Вітал-Тех" та ТОВ "Алюмельс" необхідних умов для здійснення господарських операцій (відсутні основні фонди, трудові ресурси, виробничі активи, складські приміщення, транспорті засоби), оскільки, відповідач не довів, а суд не встановив наявність будь-яких визначених нормативно-правовими актами нормативів кількості працюючих, та інших засобів, необхідних для укладання певних видів господарських договорів.

Тому, висновки відповідача щодо відсутності достатньої кількості працюючих та основних засобів суперечать ст.ст.6, 12 Господарського кодексу України. Крім того, суд звертає увагу на те, що чинним законодавством України не передбачено обов'язку покупця перевіряти у продавця місцезнаходження майна, наявність основних засобів, трудових ресурсів. Аналогічна правова позиція міститься в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 04.03.2014 року по справі №К/9991/27474/12. Також, укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів постачальником. До того ж, відповідачем не доведено неможливості поставки спірними постачальниками товарів наявними у них силами та засобами (ухвала Вищого адміністративного суду України від 26.06.2013 року по справі №К/9991/71450/12).

Щодо доводів відповідача щодо недобросовісності контрагента позивача (ТОВ "Вітал-Тех") та контрагентів контрагента позивача (ТОВ "Алюмельс"), а також наявності кримінального провадження №32014000000000016, під час досудового слідства якого встановлено, що група осіб, діючих впродовж 2012-2014 років, розробила злочинну схему ухилення від сплати податків під час надання послуг у переведенні безготівкових коштів у готівку та незаконному формуванню податкового кредиту з ПДВ в результаті проведення безтоварних операцій з підконтрольним їм у своїй діяльності підприємствами, в тому числі ТОВ "Вітал-Тех", суд зазначає наступне.

Частиною 4 ст.72 КАС України встановлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Диспозиція наведеної правової норми прямо вказує на те, що обов'язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок.

Також, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Водночас правова кваліфікація діяння особи, наведена у вироку в кримінальній справі або постанові про адміністративний проступок (тобто застосування тих чи інших правових норм до відповідної поведінки), не є обов'язковою для адміністративного суду, оскільки норма ч.4 ст.72 КАС України поширюється лише на особу, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову. Тому обов'язковими є лише обставини щодо безпосередньо цієї особи (засудженого (виправданого) або притягнутого (не притягнутого) до адміністративної відповідальності), а не щодо інших осіб.

Таким чином з врахуванням викладеного суд приходить до висновку, що порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій та не може свідчити про наявність підстав для висновків про фіктивність усіх правочинів, які вчинялися, зокрема юридичною особою - ТОВ "Восход Трейдінг".

Слід зазначити, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття "добросовісний платник податків". Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, суд вважає за необхідне визнати обґрунтованим застосування цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку в галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві. ПК України не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання (ухвали Вищого адміністративного суду України від 11.11.2010 року у справі №К-23404/07, від 28.10.2010 року у справі №К-19470/07, від 08.07.2010 року у справі №К-23280/07).

За законом платник податків, не може нести відповідальність за дії контрагентів при відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як невід'ємного елемента верховенства права (ст.8 Конституції України), індивідуальний характер відповідальності - тобто, що відповідати має саме той, хто припустився порушення (ст.61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (ст.129 Конституції України).

Несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту (рішення Верховного Суду України від 29.10.2010 року у справі №21-14-а10).

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту (рішення Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі №21-47а10).

Суд також враховує рішення Європейського суду з прав людини у справах "Інтерсплав проти України", "Булвес" АД проти Болгарії і "Бізнес Супорт Центр проти Болгарії", які відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між ТОВ "Восход Трейдінг" та ТОВ "Вітал-Тех" не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 13.01.2015 року №0000012214, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 1167733,50 грн., в тому числі: 778489,00 грн. - за основним платежем та 389244,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) є протиправним та необґрунтовані.

Тому, враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 травня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Головуючий Совгира Д. І.

Судді Білоус О.В.

Курко О. П.