Ухвала

від 21.04.2015 по справі 808/5349/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

21 квітня 2015 рокусправа № 808/5349/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.

суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Губар Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року по справі

за позовом Приватного підприємства «Агрофірма «Бондарь» до Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Приватне підприємство «Агрофірма «Бондарь» (далі - ПП «Агрофірма «Бондарь») звернулося до суду з позовом до відповідача Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - Токмацька ОДПІ), в якому просить визнати протиправними та скасувати прийняті відповідачем 15.11.2013 року податкове повідомлення - рішення №0000802201, яким позивачу нараховані грошові зобов'язання зі сплати податку на додану вартість за основним платежем та штрафними санкціями на загальну суму 290 968 грн., та податкове повідомлення - рішення № 0000822201, яким нараховані грошові зобов'язання зі сплати податку на прибуток за основним платежем та штрафними санкціями на загальну суму 8 403 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 28.10.2014 року позов задоволено, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення №0000802201, № 0000822201 від 15.11.2013 року, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в розмірі 599 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Токмацькою ОДПІ подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в період з 15.10.2013 року по 23.10.2013 року Токмацькою ОДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «Агрофірма «Бондарь» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.06.2012 року по 31.08.2013 року, за результатами якої складено акт №524/22/37435874 від 30.10.2013 року.

Відповідно до викладених в акті перевірки висновків позивачем порушено приписи ст.15, ч.4 ст.4, ст.4 - 6, 11, ч.3 ст.16-19 Закону України «Про оренду землі», п.4 ст.22, ч.1 ст.124, 125 ЗК України, ст.648 ЦК України, п.16 Типового договору, ст.14,155,302,308 ПК України, в результаті чого питома вага вартості сільськогосподарських товарів і послуг) ПП Агрофірма «Бондарь» становить менше 50 % вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх 20 послідовних звітних податкових періодів сукупно, у зв'язку з чим підприємство повинно сплачувати податки на загальних підставах;

пп.133.11 п.133.1 ст.133, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1, 135.4, 135.5 ст.135, п.137.1, 137.2, 137.4, 137.10, 137.16 ст.137, п.149.1 ст.149, п.138.1, 138.4, 138.5,138.6,138.8, 138.9,138.10, 138.12 ст.138 ПК України, внаслідок чого за період з 01.06. 2012 року по 31.12.2012 року занижено податок на прибуток у загальній сумі 6178 гри.,

в порушення п.49.18 ст.49 ПК України не подані Декларації з податку на прибуток за 2012 рік;

п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.193.1 ст.193, п.194.1 ст.194, п.209.1, 209.6, 209.11 ст.209 ПК України, внаслідок чого ПП «Агрофірма «Бондарь» за період з вересня 2012 року по травень 2013 року занижено податок на додану вартість за загальною декларацією на суму 129 319 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесені 15.11.2013 року податкове повідомлення - рішення №0000802201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 290 968 грн., з яких за основним платежем в сумі 129 319 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 161 649 грн. та податкове повідомлення - рішення № 0000822201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в суму 8403 грн., з яких за основним платежем в сумі 6178 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 2225 грн.

Позивач оскаржив зазначені податкові повідомлення - рішення в судовому порядку.

Відповідно до п.209.6 ст. 209 ПК України, сільськогосподарським товаровиробником вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 % вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Приписами ст.209 ПК України визначено, що резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у п.209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування. Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Для визнання платником фіксованого сільськогосподарського податку згідно з положеннями пп.14.1.262 п. 14.1 ст. 14, п. 301.1 ст. 301 ПК України належить встановити таку ж частку у 75 % від сільськогосподарського товаровиробництва, що визначається з доходу, отриманого від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, у загальній сумі його доходу суб'єкта господарювання.

Згідно п. 302.1 ст. 302 ПК України об'єктом оподаткування фіксованим сільськогосподарським податком є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Оскільки об'єктом податку на додану вартість визнається здійснення конкретної господарської операції, то для зміни в структурі активів та зобов'язань, у власному капіталі сільськогосподарського підприємства має значення господарська діяльність з використанням основних фондів для культивації, посіву, обробки, вирощування, збирання та зберігання врожаю та продуктів його переробки, що допускає фактичне користування позивачем земельними ділянками, які можуть не відноситися до його власних основних фондів і можуть не відображатися на собівартості сільськогосподарських товарів.

Із матеріалів справи вбачається, що ПП Агрофірма «Бондарь» як сільськогосподарське підприємство з 01 червня 2012 року зареєстроване як платник фіксованого сільськогосподарського податку.

В ході перевірки податковим органом встановлено, що за перевірений період з 01.06.2012 року по 31.08.2013 року у використанні позивача знаходилися земельні ділянки, площею 900 га, із яких на земельні ділянки, площею 843,2146 га відсутні належним чином укладені договори оренди земельних ділянок, внаслідок чого , за висновком відповідача, ПП "Агрофірма "Бондарь" за період, що перевірявся, не відповідає критеріям сільськогосподарського підприємства у зв'язку з тим, що підприємство не є постачальником виробленої сільськогосподарської продукції на орендованих основних фондах - землях, так як договори оренди на земельні ділянки площею не пройшли державну реєстрацію, через що в розумінні Податкового кодексу України є не укладеними.

Суд першої інтонації дійшов вірного висновку, що використання землі без зареєстрованих договорів оренди є порушенням не податкового, а земельного законодавства, при цьому податкове законодавство не вимагає державної реєстрації договору оренди земельної ділянки (паю) як обов'язкової ознаки для кваліфікації відповідної ділянки як такої, що знаходиться у користуванні сільськогосподарського товаровиробника.

Враховуючи пріоритетність застосування норм Податкового кодексу України перед нормами інших галузей права у регулюванні податкових правовідносин, недотримання норм земельного законодавства щодо реєстрації права оренди земельних ділянок не може бути перешкодою для визнання сільськогосподарських угідь як таких що знаходяться у користуванні товаровиробника для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку, а зареєстрований належним чином договір оренди не може вважати єдиним обов'язковим документом, що підтверджує правомірність перебування особи у статусі платника фіксованого сільськогосподарського податку.

Відтак, дефекти оформлення відповідного договору оренди не можуть впливати на правильність врахування доходів від реалізації продукції рослинництва при розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва, а тому продукція, вирощена на земельній ділянці, орендованій платником фіксованого сільськогосподарського податку в юридичної та/або фізичної особи, є сільськогосподарською продукцією в розумінні глави 2 розділу XIV Податкову кодексу України незалежно від того, чи зареєстровані належним чином договори оренди такої ділянки.

Відповідно, така продукція повинна враховуватися при визначенні частки сільськогосподарського товаровиробництва у розмірі 75 %, необхідної для набуття та підтвердження особою статусу платника сільськогосподарські товаровиробника.

За таких обставин відсутні будь-які підстави для розмежування сільськогосподарської продукції на ту, що отримана на належно оформлених земельних ділянках, право оренди яких зареєстровано, та на ту, що вирощена на ділянках, оренда та інше право користування якими оформлені з недоліками.

Таким чином, перебування особи у статусі платника фіксованого сільськогоспо дарського податку є правомірним, якщо при цьому дотримано критерії щодо мінімального обсягу частки сільськогосподарського товаровиробництва, встановлений ст.301 ПК України. Цей критерій дотримується в тому разі, якщо продукція рослинництва вирощена на сільськогосподарських угіддях, що знаходяться у користуванні платника податку, незалежно від стану державної реєстрації договорів оренди відповідних ділянок.

Оскільки ПП Агрофірма «Бондарь» як платником фіксованого сільськогосподарського податку дотримані встановлені ст.301 ПК України критерії щодо мінімального обсягу частки сільськогосподарського товаровиробництва, висновок податкового органу про обов'язок позивача за перевірений період часу сплачувати податки на загальних підставах, та нарахування грошових зобов'язань зі сплати податку на прибуток та податку на додану вартість згідно оскаржуваних податкових повідомлень - рішень №0000802201, № 0000822201 від 15.11.2013 року протирічить чинному податковому законодавству.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи те, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого податкового законодавства України , суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є обґрунтованим та вірним.

Суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 94 КАС України правомірно стягнув з Державного бюджету України на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати в сумі 599 грн.

Доводами апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовуються.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Т.С. Прокопчук

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова