Ухвала

від 18.05.2015 по справі 820/259/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2015 р.Справа № 820/259/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Старостіна В.В.

Суддів: Рєзнікової С.С. , Бегунца А.О.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

представника відповідача Гаєвської І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2015р. по справі № 820/259/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокбізнестрейд"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

14 січня 2015 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Брокбізнестрейд", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просив суд визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 29.12.2014 року № 0004622201.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Так, підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, слугували висновки контролюючого органу про те, що правочини укладені між позивачем та контрагентами- ТОВ "Векстор Консалтинг" та ТОВ «ТПК Укртогімпорт» не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Разом з тим, оскільки у позивача наявні всі первині документи які підтверджують факт взаємовідносин із вищезазначеними контрагентами, то він мав встановлене законом право на їх віднесення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2015 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокбізнестрейд" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення - задоволено.

Визнано незаконним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 29.12.2014 року № 0004622201.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокбізнестрейд" (61050, м. Харків, вул. Ахсарова, 4/6-А, код ЄДРПОУ 37576886) судовий збір в сумі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача, не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що на підставі наказу від 09.12.2014 року № 2517, виданого ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, фахівцями відповідача на підставі п.п.78.1.1, п.78.1, ст.78, п.79.1, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України 19.12.2014 року проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Брокбізнестрейд» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Векстор Консалтинг" за серпень 2014року та ТОВ «ТПК Укртогімпорт» за листопад-грудень 2013року та січень 2014року, за результатами якої був складений акт від 19.12.2014 р. №5964/20-30-22-01-14/37576886.

Під час перевірки були встановлені наступні порушення:

- відсутність факту реального здійснення господарських операцій ТОВ "Брокбізнестрейд» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Векстор Консалтинг» за серпень 2014 року та ТОВ «ТПК Укртогімпорт» за листопад,грудень 2013 року, січень 2014 року;

- ст. 185, ст. 186 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 п. 198.6, ст. 198, ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ, зі змінами та доповненнями, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 54819,57 грн., в тому числі за: листопад 2013 року на суму ПДВ 11847,50 грн.; грудень 2013 року на суму ПДВ 23905,40 грн.; січень 2014 року на суму ПДВ 6266,67 грн.; серпень 2014 року на суму ПДВ 12800,00 грн.;

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010і року № 2755-УІ, підприємством ТОВ «Брокбізнестрейд» занижено податок на додану вартість на загальну суму 54819,57 грн., в тому числі за: листопад 2013 року на суму ПДВ 11847,50 грн.; грудень 2013 року на суму ПДВ 23905,40 грн.; січень 2014 року на суму ПДВ 6266,67 грн..;серпень 2014 року на суму ПДВ 12800,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення 29.12.2014 року № 0004622201.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, чим порушено законні інтереси платника податків.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно приписів п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку або дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.10 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних. Податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Брокбізнестрейд» пройшло передбачену законодавством процедуру державної реєстрації (зареєстроване 21.02.2011 року в Виконавчому комітеті Харківської міської ради відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи № 14701020000049390 від 21.02.2011 року), набуло правового статусу юридичної особи та знаходиться на обліку як платник податків (зборів) у ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Щодо правомірності формування позивачем суми податкового кредиту по взаємовідносинам із вищезазначеними контрагентами, слід зазначити наступне.

Відповідно до частини першої ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до вимог п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Щодо взаємовідносин ТОВ «Брокбізнестрейд» та ТОВ «Векстор Консалтинг» колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Брокбізнестрейд» (Замовник) та ТОВ "Векстор Консалтинг" (Виконавець) укладено договір від 01.06.2014 року № 27/06ТР на надання транспортних послуг по перевезенню вантажів у міжнародному та внутрішньому автомобільному сполученні.

Відповідно до п. 1.1 договору передбачено, що дійсним договором регулюються взаємовідносини, які виникають між замовником та Виконавцем при плануванні, здійсненні та шпаті транспортних послуг при перевезенні вантажів у міжнародному та внутрішньому автомобільному сполученні.

Згідно п. 1.2 договору, Виконавець приймає на себе зобов'язання доставити вантаж до пункту призначення та передати його уповноваженій на отримання вантажу особі, а Замовник зобов'язується сплатити встановлену за перевезення плату.

На кожне окреме відвантаження оформлюється транспортне замовлення, яке містить опис умов і особливостей кожної перевозки і є додатком до даного договору. (п. 2.3 Договору).

Відповідно до приписів п. 3.1-3.2 Договору, замовник інформує Виконавця про строки та об'єми наступних перевозок, кількості та необхідному типу рухомого складу. Інформація передається у вигляді транспортного замовлення, прийняття якого письмово підтверджується.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження факту належного виконання умов вищезазначеного договору, позивачем надано до суду відповідні заявки, акти приймання-передачі послуг (т.1 а.с. 148-149, 153-154, 158-159, 52-54).

Згідно з п. 5.1 Договору, розрахунки за фактично надані Замовнику транспортні послуги здійснюються в національній валюті України шляхом банківського переводу грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця.

На виконання умов вище наведеного договору на надання транспортних послуг по перевезенню вантажів у міжнародному та внутрішньому автомобільному сполученні ТОВ «Брокбізнестрейд» отримано від ТОВ «Векстор Консалтинг» відповідні податкові накладні (т.1 а.с. 45-47)

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до складу податкового кредиту за серпень 2014 року, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, який відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за серпень 2014 року.

ТОВ «Брокбізнестрейд» здійснило оплату ТОВ «Векстор Консалтинг» на підставі банківських виписок за 07.08.2014 року на загальну суму 17000,00 грн., 15.08.2014 року на загальну суму 11000,00 грн., 18.08.2014 року на загальну суму 11000,00 грн.

Як було встановлено під час розгляду справи судом першої інстанції, необхідність укладення вищезазначеного договору від 01.06.2014 року № 27/06ТР зумовлена необхідністю виконання договірних зобов'язань з ТОВ «ТД Курськезинотехніка-Україна» за договором № 8Б від 01.08.2011 року про надання послуг з перевезення і транспортно-експедиторське обслуговування вантажів на території України та інших держав та договором № 16-01-12-т від 16.01.2012року про надання послуг митного брокер. На підтвердження факту реальності виконання умов вищезазначених правочинів, позивачем надано довідки проведення транспортних витрат ТОВ «Брокбізнестрейд» (як перевізником) та митні декларації, які оформлені за допомогою позивача, у якості брокера (т.1 а.с. 151-152, 156-157, 161-162) та рахунок на оплату (т.1 а.с. 160)

Також, як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Брокбізнестрейд» (Замовник) та ТОВ «Векстор Консалтинг» (Юридична фірма) було укладено договір від 01.08.2014 року № 01/08 ЮУ про надання юридичних послуг.

Відповідно до п. 1.2 розділу 1 «Юридична фірма» на підтвердження факту надання Юридичною фірмою замовнику юридичних послуг відповідно до умов договору складається акт в строк 5 днів.

Додатковою угодою № 1 від 01.08.2014 року конкретизовано обсяг послуг юридичної фірми із зазначенням договірної ціни окремо за кожний вид послуг (т.1 а.с. 163).

На виконання умов вищенаведеного договору про надання юридичних послуг ТОВ «Брокбізнестрейд» отримано від ТОВ «Векстор Консалтинг» податкові накладні та підписано акти надання послуг (т.1 а.с. 48-51, 55-58). Вказані обставини не ставились під сумнів податковим органом.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до складу податкового кредиту за серпень 2014 року, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, який відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за серпень 2014 року.

ТОВ «Брокбізнестрейд» здійснило оплату ТОВ «Векстор Консалтинг» на підставі банківської виписки за 17.09.2014 року на загальну суму 7500,00 грн.

Надаючи правову оцінку вищезазначеним договірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зауважити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Посилання відповідача на не надання підприємством під час перевірки податковому органу документів, є недоцільним, оскільки таке право, а не обов'язок, виникає у платника податку, коли посадова особа контролючого органу, яка здійснює перевірку відмовляється від врахування документів, наданих платником податків.

Також слід зазначити, що форма та зміст документів первинної бухгалтерської звітності, наданих суду на підтвердження виконання договорів поставки, відповідають вимогам закону і свідчать про реальність операцій проведених договірними сторонами. Зокрема, податкові накладні, що в силу приписів податкового закону є підставою для формування податкового кредиту, не містять недоліків форми або змісту, що зумовлюють для них втрату доказової сили в розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" або виключають можливість їх використання платником при відображенні при декларуванні та (або) підтвердженні показників податкової звітності.

Окрім того, будь-яких інших доказів того, що отриманий від вищезазначеного контрагента (ТОВ «Векстор Консалтинг») товар не використовувався позивачем у власній господарській діяльності ні акт перевірки, ні матеріали даної адміністративної справи на містять.

Як вбачається з акту перевірки, контролюючий орган зауважив, що по вищезазначеним контрагентам позивачем не надано ТТН, які б підтверджували фактичне відвантаження товару на адресу покупця.

Слід зазначити, що дія наказу Міністерства транспорту України та Державного комітету статистики України № 228/253 від 07.08.96 р. "Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи" зупинена публікацією в "Урядовому кур'єрі" від 07.03.2000 р. № 43 Державним комітетом України з питань регуляторної реформи та підприємництва відповідно до Указу Президента України від 03.02.98 р. № 79/98 "Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності". Відновлення дії зазначеної Інструкції можливе лише у разі внесення змін, зазначених у рішенні Держпідприємництва від 16.10.98 р. № 17-02/10 "Про необхідність усунення порушень вимог Указу Президента України від 03.02.98 р. № 79/98 "Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності" Мінтрансом України та Держкомстатом України". Отже, дія нормативного акта, що регулює порядок застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи зупинена, тому застосування ТТН в будь-якому вигляді не є обов'язковим. Отже, дані обставини свідчать про те, що твердження відповідача про обов'язковість оформлення ТТН, які виключно мають підтвердити факт поставки товарів на користь позивача, є необгрунтованими.

Окрім того, серед залучених до матеріалів справи документів відсутній додаток № 3 до акту перевірки, в якому має бути узагальнений перелік документів, які були використані при проведенні перевірки. Таким чином висновки контролюючого органу про відсутність факту передачі товару від продавця до покупця, у зв`язку з відсутністю документів, які підтверджують факт транспортування ТМЦ, зроблені на припущеннях без дослідження необхідних доказів.

Також, контролюючий орган посилався на необхідність надання довіреностей на отримання ТМЦ.

Вказані вимоги відповідача про необхідність позивачу мати копії довіреностей, є безпідставними, оскільки довіреність оформлюється в одному екземплярі і не є бланком суворої звітності. Умови та порядок видачі довіреностей на одержання ТМЦ регламентовані Інструкцією "Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей", дія якої поширюється на підприємства, установи та організації, їх відділення, філії, інші відокремлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності. Відповідно п. 3 даної Інструкції товари відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів. При цьому видача бланків довіреностей (типова форма № М-2) здійснюється після їх реєстрації у журналі реєстрації довіреностей (типова форма № М-3), який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. При цьому нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною.

Щодо взаємовідносин ТОВ «Брокбізнестрейд» та ТОВ «ТПК Укрторгімпорт» колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Брокбізнестрейд» (Замовник) та ТОВ «ТПК Укртогімпорт» (Юридична фірма) було укладено договір від 01.11.2013 року № 01-11/13ЮУ про надання юридичних послуг.

Відповідно до п. 1.2 розділу 1 «Юридична фірма» на підтвердження факту надання юридичною фірмою замовнику юридичних послуг відповідно до умов договору складається в строк 5 днів.

Також, додатковим договором від 01.11.2013року до вищезазначеного договору про надання юридичних послуг № 01-11/13 ЮУ від 01.11.2013 року між сторонами було узгоджено порядок та обсяги розрахунку вартості наданих юридичних послуг.

На виконання умов вище наведеного договору про надання юридичних послуг ТОВ «Брокбізнестрейд» отримано від ТОВ «ТПК Укртогімпорт» податкові накладні та підписано акти надання послуг (т. 1 а.с. 75-119). Вказані обставини не заперечувались контролюючим органом.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до складу податкового кредиту за листопад, грудень 2013 року, січень 2014 року, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, який відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за листопад, грудень 2013 кет, січень 2014 року.

ТОВ «Брокбізнестрейд» здійснило оплату ТОВ «ТПК Укртогімпорт» на підставі йшківських виписок за 18.11.2013 року на загальну суму 29145,00 грн., 25.11.2013 року на загальну суму 8040,00 грн., 28.11.2013 року на загальну суму 8800,00 грн., 29.11.2013 року на загальну суму 25100,00 грн., 04.12.2013 року на загальну суму 20100,00 грн., 06.12.2013 року на загальну суму 12600,00 грн., 10.12.2013 року на загальну суму 16582,50 грн., 11.12.2013 року на загальну суму 10050,00 грн., 13.12.2013 року на загальну суму 15200,00 грн., 18.12.2013 року на загальну суму 19300,00 грн., 19.12.2013 року на загальну суму 11000,00 грн., 24.12.2013 року на загальну суму 34000,00 грн., 27.12.2013 року на загальну суму 4600,00 грн., 14.01.2014 року на шпальну суму 10000,00 грн., 15.01.2014 року на загальну суму 4600, 00грн., 23.01.2014 року на суму 7000. 00грн., 28.01.2014року на загальну суму 3800, 00грн., 31.01.2014 року на загальну суму 12200, 00грн.

Доказів того, що отримані від контрагента ТОВ «ТПК Укртогімпорт» послуги не використовувалися позивачем у власній господарській діяльності ні акт перевірки, ні матеріали даної адміністративної справи на містять.

Отже, враховуючи наведене, надані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесення УАСП ТОВ «КАІС», витрат у спірних правовідносинах шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб'єкта господарювання (в оплату вартості придбаного товару) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Відповідно до положень п. 14.1.18 ст.14 ПК України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно із приписами п.п. 14.1.181 ст.14, п.198.3, п. 198.6. ст.19 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). (пункт 201.7 статті 201 ПК України).

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Отже, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий ними товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

З положень ч.1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, усі суми податкового кредиту у спірних правовідносинах підтверджені відповідними податковими накладними, а також належним чином складеними первинними документами.

Таким чином, твердження податкового органу про порушення суб'єктом господарювання пп.201.1 та пп. 201.4 ст.201, з огляду на те, що вказана обставина сама по собі не призводить до неможливості ідентифікації факту та змісту господарської операції, за умови належного заповнення інших реквізитів податкової накладної не тягне за собою втрати нею статусу належного податкового документа є необгрунтованими.

Відповідна правова позиція викладена в ухвалі ВАС України від 22.10.2013 року у справі № 2а-14640/12/2670.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Отже, з огляду на зазначене, наявність податкових накладних, платіжних доручень щодо сплати податку на додану вартість в ціні товару хоч і є обов'язковими підставами для визначення податкового кредиту та бюджетного відшкодування, але не вичерпними, оскільки предметом доказування у даній справі є обставини, що підтверджують обґрунтованість визначення суми бюджетного відшкодування.

Законом передбачено чіткий перелік підстав, які дають право на податковий кредит. Ці підстави дотримані позивачем в повному обсязі.

Листом Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" зазначено, що у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Крім того, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства та сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо декларування чи сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи. Оскільки, позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст. 61 Конституції України.

В силу ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Також, слід зазначити, що чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми до складу витрат, що підлягають оподаткуванню та формування суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

Вказана правова позиція узгоджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес"АД проти Болгарії"ЄСПЛ дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Отже, господарські операції між позивачем та його контрагентами ТОВ "Векстор Консалтинг" та ТОВ «ТПК Укртогімпорт» мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення 29.12.2014 року № 0004622201 Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області діяла всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, чим порушено законні інтереси платника податків.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2015 року по справі № 820/259/15 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2015р. по справі № 820/259/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Старостін В.В. Судді (підпис) (підпис) Рєзнікова С.С. Бегунц А.О. Повний текст ухвали виготовлений 22.05.2015 р.