Рішення

від 19.05.2015 по справі 906/443/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "19" травня 2015 р. Справа № 906/443/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенка О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Глухенький О.С. (директор)

від відповідача: Колесник А.І., Шафранський С.Л., Бойчук А.А. (довіреності від

18.05.15.)

розглянув у судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "Сокіл"

до Державного вищого навчального закладу "Бердичівський коледж промисловості, економіки та права"

про стягнення 84888,51 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 84888,51 грн. заборгованості за здійснення централізованої охорони, з яких: 65600,00 грн. - основний борг, 10585,86 грн. - пеня, 656,47 грн. - 3% річних, 8046,18 грн. - інфляційні.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві.

Представники відповідача у судовому засіданні позов визнали. Надали клопотання про зменшення розміру пені на 99%, посилаючись на те, що борг виник не з вини відповідача, позивач не поніс збитків, договорами не передбачено стягнення пені за неналежне виконання зобов'язання, відповідач перебуває у важкому фінансовому становищі, має місце недофінансування із державного бюджету.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

01 вересня 2014 року між Приватним підприємством "Сокіл" (виконавець/позивач) та Державним вищим навчальним закладом Бердичівський коледж промисловості, економіки та права (замовник/відповідач) укладено Договори на здійснення централізованої охорони майна на об'єкті за № 090914 ц.о. (вх.№63,далі- Договір № 1), №090914 ц.о. (вх.№60,далі-Договір № 2), Договори на здійснення охорони об'єкта за №10914/1 ф.о. (вх.№64,далі -Договір № 3), № 10914/1 ф.о. (вх.№61, далі-Договір № 4), за умовами яких замовник передає, а виконавець приймає під охорону майно, що знаходиться на об'єктах, а також об'єкти, що перераховані в дислокаціях до вище вказаних Договорів (а.с.13-44).

У відповідності до п. 3.1. Договорів № 1 та № 2, сума Договору визначається сторонами на основі домовленості. Відповідно до п. 3.2 даних Договорів охорона майна у позадоговірний час оплачується згідно окремо виставлених додаткових рахунків. Згідно додатку № 2 до Договору № 1, протоколу домовленості про договірну ціну, замовник та виконавець визначили, що розмір договірної ціни за надані послуги згідно даного договору на протязі місяця буде становити 1 600,00 грн., згідно ж протоколу до Договору № 2 - 400,00 грн. за виконанні роботи на протязі місяця.

У відповідності до п. 2 Договорів № 3 та № 4, сума Договору визначається сторонами на основі розрахунку, або протоколу домовленостей про договірну ціну, що додається до даних Договорів. Згідно додатків № 2 до Договорів № 3 та №4, протоколу домовленості про договірну ціну, замовник та виконавець визначили, що розмір договірної ціни за надані послуги пов'язані з фізичною охороною згідно даних договорів на протязі місяця буде становити 11500,00 грн.

На виконання умов договору, за період з 01.09.2014 року по 31.12.2014 року, позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 104281,00 грн., що підтверджується рахунками-фактури, Актами здачі-приймання робіт (а.с.45-74).

Згідно п.11 Договорів №3,№4, оплата за охорону здійснюється щомісячно до 25 числа поточного місяця.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договорами №1 та №2 не передбачено строки оплати.

Відповідно до ст.530 ч.2 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

02.03.15 та 16.03.15 позивач звертався до відповідача з вимогами погасити заборгованість, які відповідач залишив без відповіді та задоволення (а.с.82,83).

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг виконав частково, сплатив позивачеві 38681,00грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с.75-77), внаслідок чого станом на день звернення позивача з позовом до суду та на час розгляду справи у суді перед позивачем існує заборгованість в розмірі 65600,00грн., що також підтверджується підписаним сторонами та скріпленим печатками Актом звірки розрахунків (а.с.11).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Згідно ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 65600,00грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п.9.4.1 Договорів №1 та №2, п.14.1 Договору №4, просить стягнути з відповідача пеню, що згідно розрахунку позивача становить 10585,86грн. (а.с8,9).

Відповідач просив зменшити розмір пені на 99%.

За нормами статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пункти договорів, на підставі яких позивач просить стягнути пеню, передбачають можливість дострокового розірвання договорів з наступною сплатою боргу та пені, у встановленому законодавством порядку, однак у договорах сторони не передбачили стягнення пені як відповідальніть за несвоєчасне виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, не передбачений розмір пені, тому суд відмовляє позивачу у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача 10585,86грн. пені.

Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, розмір яких згідно розрахунку позивача становить: 8046,18 грн. інфляційних та 656,47 грн. 3% річних.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних і 3% річних приходить до висновку, що він складений правильно і тому задовільняє позов у цій частині.

За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином , відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач позов визнав, доказів сплати боргу не надав.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в розмірі 74302,65грн., з яких: 65600,00грн. боргу, 656,47грн. 3% річних, 8046,18грн. інфляційних. У стягненні 10585,86грн. пені слід відмовити за необгрунтованістю.

Витрати , пов'язані з оплатою судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог , оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Державного вищого навчального закладу "Бердичівський коледж промисловості, економіки та права" (13300, Житомирська обл., м. Бердичів, вул. Молодогвардійська, 2А; код ЄДРПОУ 00220032) на користь Приватного підприємства "Сокіл" (13300, Житомирська обл., м. Бердичів, вул. Європейська, 15; код ЄДРПОУ 32794862) - 65600,00грн. боргу, 656,47грн. 3% річних, 8046,18грн. інфляційних, 1599,17грн. судового збору.

3.Відмовити в позові в частині вимоги про стягнення пені.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 22.05.15

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1- в справу