Рішення

від 14.05.2015 по справі 908/2190/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 10/85/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2015 Справа № 908/2190/15-г

за позовом: Дружківської міської ради, м. Дружківка

до відповідача : Товариства з обмеженою "НТП Стройгипс", м. Дружківка

про зобов'язання оформити правовстановлюючі документи на земельну ділянку

Суддя: Алейникова Т.Г.

Представники сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився.

У судовому засіданні було винесено рішення.

До господарського суду Запорізької області звернулася Дружківська міська рада, м. Дружківка до Товариства з обмеженою "НТП Стройгипс", м. Дружківка про зобов'язання оформити правовстановлюючі документи на земельну ділянку.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., відповідно до довідки автоматичного розподілу справи між суддями від 02.04.2015 р., справу 908/2190/15-г передано на розгляд судді Алейниковій Т.Г.

Ухвалою господарського суду від 03.04.2015 р. порушено провадження у справі № 908/2190/15-г. Справі присвоєно номер провадження № 10/85/15, її розгляд призначено на 14.05.2015 р.

Представник позивача у судове засідання 14.05.2015 р. не з'явився та направив на адресу суду клопотання в якому просить суд розглядати справу за відсутністю їхнього представника. Суд заяву позивача прийняв та задовольнив. Відповідач у судове засідання 14.05.2015 р. не з'явився , відзив на позовну заяву не надав. Про час та місце проведення судового засідання представники сторін були повідомлені належним чином.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Статтею 64 ГПК України передбачено, що ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам спору за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином. Таким чином, відповідач є повідомленим належним чином, про час і місце розгляду справи судом.

Згідно п. 3.6 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" з наступними змінами та доповненнями, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У судовому засіданні 14.05.2015 р., розгляд справи був закінчений, судом винесено рішення.

Неявка представників сторін не перешкоджала вирішенню спору, у судовому засіданні 14.05.2015 р., розгляд справи був закінчений, судом винесено рішення.

Справа розглянута в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами та без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Вивчивши матеріали справи та проаналізувавши докази надані позивачем, суд

ВСТАНОВИВ:

Свої позовні вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що відповідно до ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", визначений статус Дружківської міської ради, як органу місцевого самоврядування, що представляє інтереси територіальної громади та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування.

Згідно п. 5 ст. 16 Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Одночасно з цим, ст. 83 Земельного кодексу України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

У відповідності до ст. 13 Конституції України, земля та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, являються об'єктами права власності народу України. Від імені українського народу право власника здійснюють органи державної влади і місцевого самоврядування.

На підставі ст. 12 Земельного кодексу України, до повноважень міської ради в сфері регулювання земельних відносин на території міста відноситься здійснення контролю за виконанням і охороною земель комунальної власності, дотримання земельного, екологічного законодавства, надання земельних ділянок в користування, передача їх у власність із земель комунальної власності.

Так, до Дружківської міської ради з листом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «НТП Стройгипс» (далі - ТОВ «НТП Стройгипс») від 20.09.2013 року з проханням надати дозвіл на підготовку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0289 га у оренду для обслуговування та експлуатації виробничих споруджень за адресою : вул.Нахімова,8.

Рішенням Дружківської міської ради від 16.10.2013 року №6/37-29 ТОВ «НТП Стройгипс» було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у оренду для обслуговування та експлуатації виробничих та допоміжних споруд за адресою: вул. Нахімова, 8, м. Дружківка, орієнтовною площею 2,0289 га із земель промисловості комунальної власності Дружківської міської ради.

Проте, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариством з обмеженою відповідальністю «НТП Стройгипс» на розгляд та затвердження міській раді в установленому законом порядку представлений не був та відповідно договір оренди вищезазначеної земельної ділянки не укладався, що підтверджується нижченаведеними документами.

Згідно листа в.о.начальника відділу Держземагенства у м. Дружківці Донецької області Являнської М.І. від 19.01.2015 року №17 станом на 01.01.2013 року правовстановлюючі документи на земельну ділянку кадастровим номером 1411700000:00:006:0768 за адресою: вул. Нахімова, 8 площею 2,0289 га втратили чинність або не були зареєстровані.

В Інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, шодо об'єкта нерухомого майна земельної ділянки кадастровим номером 1411700000:00:006:0768 зазначено, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості відсутні.

Відповідно до інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна право власності ТОВ «НТП Стройгипс» на нерухоме майно, а саме: навіс (під складом УПТК), будівлю пілорами, арматурний цех, склад тарного зберігання паливно-мастильних матеріалів, розташоване за адресою: Донецька область, м.Дружківка, вул.Нахімова, 8 виникло на підставі договору купівлі-продажу від 27.04.2010 р. Площа земельної ділянки під нерухомим майном складає 20289,0 кв.м.

Позивач в своїй заяві зазначає, що земельна ділянка площею 20289 кв.м. під розміщення навісу (під складом УПТК), будівлі пілорами, арматурного цеху, складу тарного зберігання паливно-мастильних матеріалів використовується без правовстановлюючих документів на земельну ділянку, що є порушенням вимог ст. 125 Земельного Кодексу України.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Тобто, приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі, одержання документа, що засвідчує право на неї та державної реєстрації забороняється. Документи про набуття права власності на землю або право користування земельною ділянкою, в тому числі на оренду земельної ділянки видаються на підставі відповідних рішень органів самоврядування.

Листами від 05.11.2014 №17-1709/1 та від 12.02.2015 №17-0210-01 директора ТОВ «НТП Стройгипс» було повідомлено про необхідність оформити документи на право користування цією земельною ділянкою, крім того у п.2 рішенні Дружківської міської ради від 16.10.2013 року № 6/37-29 «Про надання дозволу ТОВ «НТП Стройгипс» на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у оренду для обслуговування та експлуатації виробничих та допоміжніх споруд за адресою: вул. Нахімова, 8» було наголошено на необхідності представити на розгляд та затвердження міській раді в установленому порядку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Проте, на це прохання відповідач не відреагував.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України передача в користування земельних ділянок, які знаходяться в державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.120 ЗК України при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

Таким чином, на підставі зазначеної норми закону у відповідача виникло право користування земельною ділянкою, на якій розміщена їх нерухомість.

Згідно ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу, або права оренди земельної ділянки шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до приписів ст.ст.123,124 ЗК України відповідач як новий власник нерухомого майна зобов'язаний був звернутися до Дружківської міської ради для затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та з дотриманням порядку, який зазначений у вказаних приписах чинного законодавства укласти договір оренди земельної ділянки.

У зв'язку з неправомірним використанням земельної ділянки порушуються інтереси територіальної громади. На сьогоднішній день ТОВ «НТП Стройгипс» використовує земельну ділянку по вул. Нахімова, 8 м.Дружківка Донецької області без оформлення правоустановчих документів.

Позивач в своїй позовній заяві просить суд зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «НТП Стройгипс» (код ЄДРПОУ 36995821) оформити правовстановлюючі документи на право користування земельною ділянкою площею 20289 кв.м, яка розташована по вул.Нахімова,8 у м.Дружківці.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно умовам договору, відповідно до закону, інших правових актів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи вищевикладене, вивчивши матеріали справи та проаналізувавши надані докази, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, виходячи з наступного.

Згідно до ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу

Відповідно до ст. 173 Господарського Кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 16. Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Ч. 2. ст. 16 ЦК України містить наступні способи захисту цивільних прав та інтересів:

- визнання права;

- визнання правочину недійсним;

- припинення дії, яка порушує право;

- відновлення становища, яке існувало до порушення;

- примусове виконання обов'язку в натурі;

- зміна правовідношення;

- припинення правовідношення;

- відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

- відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

- визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Позивачем при зверненні до суд з даною позовною заявою, було помилково обрано невірний спосіб захисту своїх цивільних прав та інтересів.

Отже, позивач в своїй позовній заяві просить суд зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «НТП Стройгипс» оформити правовстановлюючі документи на право користування земельною ділянкою площею 20289 кв.м, яка розташована по вул.Нахімова,8 у м. Дружківці.

Статтею 20 ГК України зазначено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:

- визнання наявності або відсутності прав;

- визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

- відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;

- припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

- присудження до виконання обов'язку в натурі;

- відшкодування збитків;

- застосування штрафних санкцій;

- застосування оперативно-господарських санкцій;

- застосування адміністративно-господарських санкцій;

- установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

- іншими способами, передбаченими законом.

Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Переліки способів захисту прав, що місять ці статті ЦК та ГК, не передбачають такого способу захисту права як зобов'язання оформити правовстановлюючі документи на право користування земельною ділянкою. Отже, вимога яка заявлена позивачем в своєму позові не може бути предметом спору та розглядатись як самостійна позовна вимога.

Оскільки вибраний позивачем спосіб захисту не відповідає передбаченим законом способам захисту цивільних прав та охоронюваних законом інтересів, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог повністю.

Відповідач 14.05.2015 р. в судове засідання не з'явився, на адресу суду письмовий відзив не направив.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

Відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

Згідно розпорядження Голови Вищого господарського суду від 02.09.2014 № 28-р, у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя господарськими судами Донецької і Луганської областей, Донецьким апеляційним господарським судом у районі проведення антитерористичної операції, розгляд господарських справ, підсудних господарському суді Донецької області здійснюється господарським судом Запорізької області.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини, викладені у справі позивачем не були підтверджені належними доказами.

Відповідач в судове засідання 14.05.2015 р. не з'являвся, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» - судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подасться до суду; ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюється 2 % від ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається повністю на позивача, внаслідок неправильних дій якого виник спір у суді.

Керуючись ст. 22, 44, 49, 75, 82, 84, ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Дружківської міської ради, м. Дружківка до Товариства з обмеженою "НТП Стройгипс", м. Дружківка відмовити.

Суддя Т.Г. Алейникова

Рішення підписане 15.05.2015 р.