Рішення

від 19.05.2015 по справі 914/45/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2015 р. Справа№ 914/45/15

Господарський суд Львівської області у складі головуючої судді Чорній Л.З., судді Морозюка А.Я. та судді Цікало А.І. розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Енергомонтаж», м. Боярка Києво-Святошинського району Київської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Техносервіс ЛТД», м. Львів

третя осба, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ДП «Укравтогаз» НАК «Нафтогаз України», м. Київ

про розірвання договору та стягнення збитків в сумі 201 000,00 грн.

Представники:

від позивача: Севера Н.В. - представник

від відповідача: Яшин В.Ю.

від третьої особи: не з'явився

Судом роз'яснено зміст ст.ст.20,22 ГПК України, а саме, процесуальні права та обов'язки, зокрема, право заявляти відводи. Відводу не заявлено.

Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Енергомонтаж», м. Боярка Києво-Святошинського району Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техносервіс ЛТД», м. Львів про розірвання договору та стягнення збитків в сумі 201 000,00 грн.

Ухвалою суду від 13.01.2015 року порушено провадження у справі та справу призначено до розгляду в засіданні на 04.02.2015 року. Ухвалою суду від 04.02.15 р. розгляд справи відкладено на 25.02.15 р. Ухвалою суду від 25.02.15 р. розгляд справи відкладено на 04.03.15 р. Ухвалою суду від з метою витребування додаткових доказів у справі розгляд справи відкладено на 11.03.15 р. Ухвалою суду від 11.03.15 р. продовжено строк вирішення спору, розгляд справи відкладено на 18.03.15 р. Ухвалою суду від 18.03.15 р. розгляд справи відкладено на 25.03.15 р. В судовому засіданні 25.03.15 р судом вирішено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучити ДП "Укравтогаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», а також призначити колегіальний розгляд даної справи у складі трьох суддів про що винесено відповідну ухвалу; розгляд справи призначено на 22.04.15 р. Ухвалою суду від 22.04.15 р. розгляд справи відкладено на 19.05.15 р.

19.05.14 р. представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить суд розірвати договір укладений між сторонами договір №12.012.2 від 26.11.12 р. та стягнути з відповідача збитки в сумі 201 000,00 грн.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти позовних заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, через канцелярію господарського суду подав письмові пояснення по суті позовних вимог відповідно до яких повідомив суд, що рішенням господарського суду Київської області від 22.01.2015 р. вирішено розірвати договір №79/12-У від 18.09.2012 р. між Дочірним підприємством "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Компанія "Енергомонтаж" щодо підрядних робіт на автомобільній газонаповнювальній компресорній станції Львів-2. Крім того, сторонами названого договору укладено угоду про повернення виконаного замовником за договором та оплати підряником на рахунок замовника невикористаних коштів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази, які мають значення для справи , суд встановив наступне.

26 листопада 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Енергомонтаж» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Техносервіс ЛТД» (відповідач) укладено договір № 12.012.2.

Відповідно до п.1.1 договору замовник (позивач) доручив, а підрядник (відповідач) зобов'язався на власний ризик та з використанням власних матеріалів відповідно до проектної документації та умов договору виконати будівельні, монтажні та інші роботи, пов'язані з будівництвом об'єкта, в тому числі провести випробування змонтованого обладнання та устаткування у передбачених регламентом режимах роботи і здати об'єкт будівництва позивачу у встановлений договором строк, а також разом із позивачем ввести об'єкт будівництва в експлуатацію шляхом отримання у встановленому законодавством України порядку сертифіката, що видається інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю за місцем знаходження об'єкта будівництва.

В свою чергу позивач зобов'язався забезпечити своєчасне фінансування будівництва та прийняти завершений будівництвом об'єкт (пункт 1.2 договору).

Відповідно до п. 1.3 договору сторони погодились, що об'єктом будівництва за цим договором є: діюча автомобільна газонаповнювальна компресорна станція (АГНКС) Львів-2, що розташована за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Холодновідка, вул. Кільцева,14.

Відповідно до пункту 3.1 договору, його ціна склала 257 909 грн. 57 коп.

Для забезпечення виконання робіт, Позивач передав Відповідачу затверджену проекту документацію, що підтверджується актом приймання-передачі затвердженої проектної документації Технічне переоснащення АГНКС Львів-2 від 26 листопада 2012 року.

Крім того, позивач на підставі виставленого Відповідачем рахунку № 28/11-2 від 28 листопада 2012 року перерахував на користь відповідача попередню оплату за виконання робіт по договору в сумі 201 000 грн. 00 коп. Проведення вищезазначених розрахунків підтверджується випискою з особового рахунку за 28 листопада 2012 року. Сторонами також погоджено термін виконання робіт за договором: з дати його підписання до 18 червня 2013 року (пункт 2.2 договору).

Проте, зазначає позивач, у встановлений договором строк відповідач не виконав передбачені договором роботи, чим допустив порушення взятих на себе зобов'язань. Враховуючи вказане, з вини відповідача, вказує позивач, він повністю позбавися того, на що розраховував при укладенні договору, а також зазнав збитків на суму 201 000,00 грн. Відповідно просить суд розірвати укладений між сторонами договір та стягнути з відповідача збитки, завдані порушенням договору.

В сою чергу відповідач проти позовних заперечив в повному обсязі мотивуючи це тим, що позивачем всупереч умов договору не забезпечено доступ підрядника до об'єкта, на якому повинні виконуватись роботи, відтак вини відповідача у невиконанні умов договору немає, а, отже, останній не повинен нести відповідальність за порушення взятого на себе зобов'язання.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи укладений між сторонами 26.11.12 р. договір №12.012.2 є за своєю правовою суттю договором підряду, а фактично - договором субпідряду.

Предметом укладеного між сторонами спору договору виступило зобов'язання відповідача на власний ризик та з використанням власних матеріалів відповідно до проектної документації та умов договору виконати будівельні, монтажні та інші роботи, пов'язані з будівництвом об'єкта, в тому числі провести випробування змонтованого обладнання та устаткування у передбачених регламентом режимах роботи і здати об'єкт будівництва позивачу у встановлений договором строк, а також разом із позивачем ввести об'єкт будівництва в експлуатацію шляхом отримання у встановленому законодавством України порядку сертифіката, що видається інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю за місцем знаходження об'єкта будівництва.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем на виконання умов договору на підставі виставленого відповідачем рахунку перераховано на користь відповідача попередню оплату за виконання робіт в сумі 201 000,00 грн.

Сторонами обумовлено термін виконання робіт за цим договором - до 18.06.13 р.

Об'єктом будівництва за цим договором є: діюча автомобільна газонаповнювальна компресорна станція (АГНКС) Львів-2, що розташована за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Холодновідка, вул. Кільцева,14. Як встановлено судом АГНКС Львів-2 діє в межах регіонального виробничого управління «Львівгаз», яке є структурним підрозділом ДП «Укравтогаз», яке є дочірнім підприємством НАК «Нафтогаз України». Таким чином, замовник - ТзОВ «Компанія «Енергомонтаж», не є власником об'єкта, однак ні з положень договору, ні з переданої проектної документації на об'єкт вказане не вбачається. Відповідно відповідачу по справі не було відомо, що ТзОВ «Компанія «Енергомонтаж» є фактично генеральним підрядником, а відповідач- субпідрядником по виконаню встановлених договором робіт.

Однак з метою належного виконання зобов'язань згідно умов договору відповідачем здійснено вихід на об'єкт, зазначений у договорі. З пояснень представника відповідача в судовому засіданні стало відомо, що головним інженером об'єкту - АГНКС Львів-2 не допущено відповідача на об'єкт, що унеможливило початок виконання робіт на об'єкті. Вказане підтверджується Протоколом №1 від 11.02.13 р. технічної наради за участю РВУ «Львівавтогаз» та ТзОВ «Техносервіс ЛТД» на порядок денний якої поставлено питання визначення можливості початку виконання ТзОВ «Техносервіс ЛТД» робіт з монтажу електротехнічної частини та КВПіА об'єкту : "Технічне переоснащення АГНКС Львів-2» згідно договорів №12.012.1 та 12.012.2 від 26.11.12 р. між ТзОВ «Компанія «Енергомонтаж» та ТзОВ «Техносервіс ЛТД». Зокрема, представником робочої групи ТзОВ «Техносервіс ЛТД» зазначено, що станом на 11.02.12 р. не було можливості почати роботи на діючій АГНКС-2 та монтажу електротехнічної частини та КВПіА у зв'язку з неготовністю об'єкта - не змонтовано нове технологічне обладнання. Враховуючи вказане, за результатами наради ухвалено: 1) почати роботи з демонтажу та монтажу електротехнічної частини та КВПіА на об'єкті АГНКС-2 після монтажу нового технологічного обладнання; 2) РВУ «Львівавтогаз» повідомити ТзОВ «Компанія «Енергомонтаж» про неможливість початку виконання робіт на об'єкті АГНКС Львів-2 згідно договорів №12.012.1 та №12.012.2 від 26.11.12 р.

Відповідно до умов договору, п.7, обов'язок постачання обладнання і матеріалів підряднику покладено на замовника , передача підряднику обладнання у монтаж здійснюється на підставі акту приймання-передачі обладнання у монтаж .

З наведеного вище вбачається, що умови, за яких би відповідач міг розпочати роботи на об'єкті станом на лютий 2013 р. відсутні.

Крім цього, як вбачається з переписки, що велась між сторонами, зокрема листа ТзОВ «Компанія «Енергомонтаж» №89 від 26.12.13 р., адресованого директору ТзОВ «Техносервіс», (по спливу одного року з моменту укладення договору), де позивач зазначає, що «…роботи на об'єкті фактично призупинені. …враховуючи, отримані кошти спрямовані вашим підприємством на закупівлю матеріалів для виконання будівельно-монтажних робіт тільки частково, пропоную повернути на наш розрахунковий рахунок частину отриманої передплати…взаєморозрахунки між нашими підприємствами відкладаються до поновлення робіт на об'єкті…» позивачу було відомо, що відповідач не приступив до виконання робіт, причини такого невиконання позивачу також були відомі.

Положенням ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ч.4 цієї ж статті прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Враховуючи вищенаведене, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи по суті та з'ясуванні всіх обставин справи судом ухвалою від 25.03.15 р. до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено ДП "Укравтогаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», яке повідомило суд, що рішенням господарського суду Київської області від 22.01.2015 р. розірвано договір №79/12-У від 18.09.2012 р., укладений між дочірним підприємством "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Компанія "Енергомонтаж" щодо підрядних робіт на автомобільній газонаповнювальній компресорній станції Львів-2. Крім того, як вбачається із вказаного рішення у поданих поясненнях ТзОВ компанія "Енергомонтаж" вказує на те, що в процесі виконання взятих на себе за договором зобов'язань будівництво об'єкту припинялось у зв'язку з виробничою необхідністю. ДП "Укравтогаз" неодноразово вчинялись дії, що унеможливлювали своєчасне виконання ТзОВ "Компанія "Енергомонтаж" своїх договірних зобов'язань, що полягали у систематичному недопущенні працівників останнього на об'єкт будівництва, про що повідомлялось листами №06 від 09.01.2013 р. "Про допуск на об'єкт будівництва АГНКС Львів-2", №19/12-01 від 19.12.2012 р. "Стосовно ходу виконання БМР об'єкту АГНКС Львів-2".

Відповідно до частини 1 статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

До матеріалів справи долучено докази, з яких вбачається невиконання позивачем обов'язку щодо передачі будівельного майданчика відповідачу, про що свідчать протокол технічної наради №1 від 11.02.2013 р. представників РВУ "Львіватогаз" та ТзОВ "Техносервіс ЛТД", лист відповідача від 20.02.2013 р. №20/02-3, в якому повідомлено, що виконання умов Договору є неможливим з незалежних від нього причин, оскільки АГНКС-2 немає можливості допустити підрядника до виконання робіт. Більше того, сам позивач звертався до відповідача із листом від 26.12.2013 р. №89, в якому повідомляв, що у зв'язку з відсутністю фінансування замовника та браком власних коштів генпідрядника, роботи на вищевказаному об'єкті фактично призупинені.

Частиною другою статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинно вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати. Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13.

Враховуючи ту обставину, що закон покладає на замовника (позивача) обов'язок надати підрядникові (відповідачу) будівельний майданчик (фронт робіт), а невиконання такого обов'язку створило перешкоди підряднику для виконання кореспондуючих зобов'язань щодо здійснення будівельних робіт за умовами договору, суд не вбачає у діях відповідача істотного порушення умов договору наслідком чого є відмова у задоволенні позовних вимог щодо розірвання договору.

Що стосується позовної вимоги про стягнення з відповідача 201 000,00 грн. збитків, завданих порушенням договору, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно із статтями 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. З аналогічної позиції виходить і Верховний Суд України у постанові від 22.01.2013 р. №3-72гс12.

За обставин, коли підрядник не приступив до виконання своїх зобов'язань за умовами договору у зв'язку з невиконанням зобов'язань замовником, у діях відповідача суд не вбачає складу цивільного правопорушення. Таким чином, немає правових підстав для стягнення з нього збитків. Відтак, у задоволенні цієї вимоги позивачу також слід відмовити.

Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з положеннями ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

В ході судового розгляду, позивач не спростував доводів відповідача, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а матеріалами справи не підтверджується виконання позивачем своїх обов'язків.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Судові витрати на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За таких обставин, коли у задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати залишаються за позивачем.

Враховуючи наведене, керуючись статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 11, 22, 526, 546, 530, 610, 611, 629, 875 Цивільного кодексу України, статтями 1, 49, 80, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати по справі залишити за позивачем.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 20.05.2015 р.

Головуючий суддя Чорній Л.З.

Суддя Морозюк А.Я.

Суддя Цікало А.І.