Рішення

від 18.05.2015 по справі 922/1592/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2015 р.Справа № 922/1592/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Семенов О.Є.

розглянувши справу

за позовом Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі", м. Харків до Харківська обласна Спілка інвалідів Афганістану, м. Харків про стягнення коштів у розмірі 63 434,31 грн. за участю представників:

позивача - Падалко О.О., за дов. №38-4425/395 від 23.11.2010 р.оку

відповідача - не з'явився

за відсутності клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснювалась

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі", звернувся до господарського суду Харківської з позовною заявою до відповідача - Харківської обласної спілки інвалідів Афганістану про стягнення вартості безпідставно спожитої теплової енергії в розмірі 63 434,31 грн., а також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати в розмірі 1 827,00 грн.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати поставленої теплової енергії до житлового будинку за адресою місто Харків, вулиця Гамарника, 9, а саме нежитлових приміщень 1-го поверху площею 72,4 кв.м. та 44,3 кв.м., загальною площею 116,7 кв.м. Дана обставина призвела до виникнення заборгованості за поставлену теплову енергію у сумі 63 434,31 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 березня 2015 року вказану позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 922/1592/15 та призначено її до слухання у судовому засіданні на 16 квітня 2015 року. Водночас даною ухвалою зроблено запит до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради стосовно питання чи знаходились нежитлові приміщення які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Гамарника, 9, в період з січня 2010 року по січень 2015 року у користуванні Харківської обласної спілки інвалідів Афганістану на підставі договорів оренди № 1220 від 28 вересня 2000 року та № 1559 від 06 серпня 2003 року.

16 квітня 2015 року ухвалою господарського суду Харківської області відкладено розгляд даної справи до 28 квітня 2015 року та повторно зроблено запит до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради.

Водночас, 16 квітня 2015 року господарським судом Харківської області у справі № 922/1592/15 винесено окрему ухвалу Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради за ненадання відповіді на запит суду.

27 квітня 2015 року через канцелярію суду від Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради надійшов лист (вх. № 16844 від 27 квітня 2015 року), який судом долучено до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28 квітня 2015 року розгляд даної справи було відкладено до 18 травня 2015 року.

06 травня 2015 року через канцелярію суду від представника позивача надійшли письмові пояснення по справі (вх. № 17907 від 06 травня 2015 року), дані пояснення судом долучено до матеріалів справи.

В призначене судове засідання 18 травня 2015 року з'явився представник позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідач свого уповноваженого представника в судове засідання не направив, витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суд не повідомляв, свою правову позицію з приводу позовних вимог до суду також не надав.

Судом перевірено адресу відповідача: згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та осіб фізичних осіб підприємців, станом на 18 травня 2015 року, місцезнаходження відповідача - 61036, Харківська область, місто Харків, Комінтернівський район, вулиця Дизельна, будинок 1-Б, саме на цю адресу судом надсилались процесуальні документи. Відповідно до вимог частини 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як визначено у п. п. 3.9. та 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року, розпочинаючи судовий розгляд суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Необхідно мати на увазі, що розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомлення суду стороною, а у разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважаються, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Так, процесуальні документи у даній справі (ухвала суду про порушення провадження у справі та ухвали про відкладення розгляду справи) направлялися всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідних документів.

Окрім того про обізнаність відповідача про час та місце розгляду справи свідчать наявне в матеріалах справи поштовим повідомлення з відміткою поштової установи "за закінченим терміном зберігання" (арк. спр. 91-94).

Таким чином, суд вважає, що сторони повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, але відповідач не з'явився у засідання суду, водночас судом вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК та статтею 33 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали ( пункт 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.

При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов'язку по доведенню своєї правової позиції.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи

Так, наявні в матеріалах справи ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи свідчать, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, витребувано в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього докази.

В судовому засіданні 18 травня 2015 року представник позивача не вияв наміру подавати додаткові докази чи пояснення по справі в обґрунтування своїх позовних вимог, а матеріали справи свідчать про достатність наявних в ній доказів для встановлення в повному обсязі фактичних обставин справи.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідач, Харківська обласна спілка інвалідів Афганістану, на підставі договорів оренди № 1220 від 28 вересня 2000 року та № 1559 від 06 серпня 2003 року користується нежитловими приміщеннями 1-го поверху площею 72,4 кв.м. та 44,3 кв.м. загальною площею 116,7 кв.м., розташованими за адресою: м. Харків, вул. Гамарника, буд. 9.

Даний факт підтверджується відповідями Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради № 3020 від 16 березня 2012 року, № 13915 від 30 листопада 2012 року; № 13291 від 23 листопада 2014 року, наданими на запити Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (арк. спр. 54, 55, 60 та зворотні аркуші), в яких зазначено, що згідно договору № 1559 від 06 серпня 2003 року нежитлове приміщення 1-го поверху площею 44,3 кв.м. та згідно договору № 1220 від 28 вересня 2000 року нежитлове приміщення 1-го поверху площею 72.4 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Харків. вул. Гамарника, буд 7-9, знаходяться в оренді Харківської обласної спілки інвалідів Афганістану.

Виходячи з вище викладеного вбачається, що в період, заявлений позивачем до стягнення за поставлену теплову енергію (з січня 2010 року по січень 2015 року) нежитлові приміщення 1-го поверху площею 72,4 кв.м. та 44,3 кв.м., загальною площею 116,7 кв.м., розташовані за адресою: м. Харків, вул. Гамарника, 9 на підставі договорів оренди № 1220 від 28 вересня 2000 року та № 1559 від 06 серпня 2003 року, перебували в користуванні Харківської обласної спілки інвалідів Афганістану.

Як свідчать досліджені судом матеріали справи, договір про постачання теплової енергії між позивачем та відповідачем не укладався.

Незважаючи на це, КП "Харківські теплові мережі" на підставі Розпоряджень Харківського міського голови про початок та кінець опалюваних сезонів 2009-2010 р.р., 2010-2011 р.р., 2011-2012 р.р., 2012-2013 р.р., 2013-2014 р.р., 2014-2015 р.р. здійснювало постачання теплової енергії до нежитлових приміщень житлового будинку за адресою: м. Харків. вул. Гамарника, буд. 9, в тому числі до нежитлових приміщень, що використовуються відповідачем.

КП "Харківські теплові мережі" позбавлено технічної можливості відключити приміщення відповідача від централізованої системи опалення будинку, в якому дані приміщення знаходяться, оскільки система опалення всього будинку єдина з системою опалення приміщенями відповідача і не має окремого теплового вводу. При цьому система опалення нежитлових приміщень відповідача є невід'ємною частиною системи опалення всього будинку, що підтверджується актом обстеження системи теплоспоживання об'єкта № 178/2928 від 27 грудня 2012 року, № 178/3392 від 26 листопада 2013 року, 178/874 від 30 грудня 2014 року (арк.спр. 21, 22, 53). Зі змісту актів вбачається, що представник відповідача був присутній при здійсненні обстеження, проте від підпису вказаних актів відмовився, заперечень щодо відомостей, зафіксованих в актах, не надав.

Факт постачання позивачем теплової енергії до приміщень, які займає відповідач, підтверджується також актами підключення споживача до джерела теплової енергії № 178/6549 від 28 жовтня 2009 року, № 178/7658 від 21 жовтня 2010 року; № 178/8140 від 06 жовтня 2011 року, № 178/8551 від 25 жовтня 2012 року, № 178/650 від 08 жовтня 2013 року, № 178/1384 від 24 жовтня 2014 року та актами відключення споживача від джерела теплової енергії № 178/6379 від 15 квітня 2010 року, № 178/6795 від 18 квітня 2011 року, № 178/7248 від 09 квітня 2012 року, № 178/138-В від 14 квітня 2013 року; № 178/360 від 14 квітня 2014 року.

На підставі вищевикладених обставин судом встановлено, що в періоди з 28 жовтня 2009 року по 15 квітня 2010 року; з 21 жовтня 2010 року по 18 квітня 2011 року; з 06 жовтня 2011 року по 09 квітня 2012 року; з 25 жовтня 2012 року по 14 квітня 2013 року; з 08 жовтня 2013 року по 14 квітня 2014 року; з 24 жовтня 2014 року по 01 січня 2015 року відповідач користувався наданою позивачем тепловою енергією на потреби опалення нежитлових приміщень без достатніх правових підстав.

Відповідно до ст. 1212, ч. 2 ст. 1213 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути потерпілому це майно, а у разі неможливості повернути майно в натурі відшкодувати його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна. При цьому встановлення вини в діях зобов'язаної особи не вимагається, оскільки безпідставно придбане майно може бути результатом події, поведінки самого потерпілого, третіх осіб.

Отже, сам лише факт не укладання сторонами письмового договору в даному випадку не звільняє відповідача від обов'язку оплатити одержану теплову енергію, оскільки відносини сторін мали позадоговірний характер і регулювалися вищенаведеними нормами ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Позивачем, в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України, було надіслано на адресу відповідача вимогу № 839/14 про сплату заборгованості за спожиту теплову енергію, яка залишена відповідачем без відповіді, а суму - без оплати.

Таким чином, судом встановлено, що у відповідача існує зобов'язання по оплаті позивачу вартості за безпідставно спожиту теплову енергію за періоди з 28 жовтня 2009 року по 15 квітня 2010 року; з 21 жовтня 2010 року по 18 квітня 2011 року; з 06 жовтня 2011 року по 09 квітня 2012 року; з 25 жовтня 2012 року по 14 квітня 2013 року; з 08 жовтня 2013 року по 14 квітня 2014 року; з 24 жовтня 2014 року по 31 січня 2015 року в розмірі 63 434,31 грн., яка до цього часу залишається непогашеною.

Згідно з п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 р. № 1198 у споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до максимального теплового навантаження. Максимальне теплове навантаження - це навантаження, що відповідає сумі максимальних теплових потоків на опалення, вентиляцію, кондиціювання, технологічні потреби, гаряче водопостачання й визначається проектом.

З матеріалів справи встановлено, що відповідач займає не окрему будівлю, а нежитлові приміщення у будівлі з централізованою системою опалення, опалення яких здійснюється автоматично при постачанні опалення у будівлю. Як пояснив представник позивача у судовому засіданні, у зв'язку з тим, що відповідач не надав позивачеві проекту на опалення приміщення, які він займає, та через відсутність у відповідача приладів обліку, позивач здійснив розрахунок спожитої відповідачем теплової енергії у відповідності до "Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутової потреби в Україні" КТМ 204 України 244-94, затверджених Держжитлокомунгоспом України 14.12.1993 р. Розрахунок теплових потоків (теплових навантажень) відповідно до КТМ 204 України 244-94 виконується при відсутності проектів на опалення, про що є пряма вказівка у п.2.1.5. даного КТМ.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Згідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та норми закону, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача вартості безпідставно спожитої теплової енергії за період 28 жовтня 2009 року по 15 квітня 2010 року; з 21 жовтня 2010 року по 18 квітня 2011 року; з 06 жовтня 2011 року по 09 квітня 2012 року; з 25 жовтня 2012 року по 14 квітня 2013 року; з 08 жовтня 2013 року по 14 квітня 2014 року; з 24 жовтня 2014 року по 31 січня 2015 року в розмірі 63 434,31 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України, покладаючи судові витрати у розмірі 1 827,00 грн. на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 16, 530, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 4-2, 4-3, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Харківської обласної спілки інвалідів Афганістану (61036, м. Харків, вул. Дизельна, буд. 1-Б, код ЄДРПОУ 06719413) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Доброхотова, 11; р/р 260333012313 в ВАТ "Державний ощадний банк України", МФО 351823, код ЄДРПОУ 31557119) 63 434,31 грн. вартості безпідставно отриманої теплової енергії та 1 827,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий.

Повне рішення складено 22.05.2015 р.

Суддя Н.В. Калініченко

справа № 922/1592/15