Рішення

від 22.05.2015 по справі 927/527/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

" 18 " травня 2015 року Справа №927/527/15

За ПОЗОВОМ: Публічного акціонерного товариства "Чернігівська кондитерська фабрика "Стріла"

вул. Комунальна 2, м. Чернігів, 14000

До ВІДПОВІДАЧА: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Масльонок"

пр-т Перемоги, 62, м. Чернігів, 14000

Про невиконання договірних зобов'язань 245032,84 грн.

Суддя І.В. Кушнір

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від Позивача: Павлович О.М. - представник, довіреність №06/823 від 11.12.2014.

Від Відповідача: Васильєв О.М. - представник, довіреність б/н від 09.04.2015 - присутній у судовому засіданні 05.05.2015, у судове засідання 18.05.2015 не з'явився.

Рішення приймається після оголошеної в судовому засіданні на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України перерви з 05.05.2015 по 18.05.2015.

СУТЬ СПОРУ:

Господарським судом Чернігівської області порушено провадження у справі №927/527/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Чернігівська кондитерська фабрика "Стріла" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Масльонок" про стягнення 245032,84 грн., у тому числі 211786,80 грн. основного боргу, 6851,15 грн. пені, 2994,17 грн. - 10% річних, 5271,77 грн. штрафу та 18128,95 грн. інфляційних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов договору №71 від 26 грудня 2013 року.

10.04.2015 Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Масльонок" подано зустрічну позовну заяву до Публічного акціонерного товариства "Чернігівська кондитерська фабрика "Стріла" про визнання договору № 71 від 26.12.2013 недійсним.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 14.04.2015 зустрічну позовну заяву повернуто Позивачу без розгляду на підставі п.4 та п.6 ст.63 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до розпорядження в.о. керівника апарату господарського суду Чернігівської області від 20.04.2015 №02-01/10 "Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справи №927/527/15" у зв'язку з перебуванням судді Шестак В.І. на лікарняному проведений повторний автоматичний розподіл справи, згідно якого автоматизованою системою документообігу господарських судів справу визначено для розгляду судді Кушніру І.В.

До початку судового засідання 21.04.2015 від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи через неможливість направити у судове засідання уповноваженого представника, в зв'язку із його знаходженням у відрядженні.

Крім того, у клопотанні було зазначено, що ТОВ "Торговий дім "Масльонок" заперечує проти позовних вимог ПАТ "Чернігівська кондитерська фабрика "Стріла" та зауважив, що пояснення та доводи будуть надані суду у наступному судовому засіданні.

Ухвалою суду від 21.04.2015 розгляд справи відкладено та призначено на 05.05.2015.

30 квітня 2015 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Масльонок" подано зустрічну позовну заяву до Публічного акціонерного товариства "Чернігівська кондитерська фабрика "Стріла" про:

1. Визнання неправомірною бездіяльності Публічного акціонерного товариства "Чернігівська кондитерська фабрика "Стріла" щодо неприйняття від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Масльонок" 11,5 тон згущеного молока по договору поставки №05 від 16 серпня 2013 року.

2. Зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Чернігівська кондитерська фабрика "Стріла" прийняти від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Масльонок" 11,5 тон згущеного молока для зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до договору №71 від 26 грудня 2013 року та по договору поставки №05 від 16 серпня 2013 року.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 05.05.2015 повернуто зустрічну позовну заяву та додані до неї документів Позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Масльонок" без розгляду на підставі п.4 ч.1 ст.63 ГПК України.

У судовому засіданні 05.05.2015 представник Позивача надав заяву Позивача про уточнення розміру позовних вимог, відповідно до якої остаточно Позивач просить стягнути 238128,59 грн., в тому числі 211786,80 грн. основного боргу, 6851,15 грн. пені, 2994,17 грн. 10% річних, 5271,77 грн. штрафу та 11224,70 грн. інфляційних.

Відповідно до ч.ч.4,6 ст.22 Господарського процесуального кодексу України:

"Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови отримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси."

У пункті 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Як вбачається із вказаної вище заяви про уточнення позовних вимог, Позивачем фактично зменшено суму інфляційних.

Враховуючи, що зменшення позовних вимог є правом Позивача, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, ці дії не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд приймає вищевказану заяву про уточнення розміру позовних вимог як заяву про зменшення розміру позовних вимог.

У судовому засіданні 05.05.2015 представник Позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про уточнення (зменшення) розміру позовних вимог.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав, у судовому засіданні 05.05.2015 представник Відповідача виклав усні заперечення проти позову.

У судовому засіданні 05.05.2015 представник Відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду справи для надання додаткових доказів.

Судом було оголошено перерву в судовому засіданні до 18.05.2015.

Про дату, час та місце судового засідання представник Відповідача був повідомлений належним чином, що підтверджується відповідною розпискою, наявною в матеріалах справи.

У судове засідання 18.05.2015 представник Відповідача не з'явився, про поважність причин нез'явлення Відповідача у судове засідання останнім суд не повідомлено, жодних заяв, клопотань чи письмових пояснень до початку судового засідання не заявлено.

Враховуючи, що про судове засідання, призначене на 18.05.2015 Відповідач був повідомлений належним чином, проте не скористався своїм правом брати участь у судових засіданнях, заяв та клопотань суду не надав, в судовому засіданні 05.05.2015 виклав усні заперечення на позов, суд приходить до висновку про розгляд справи за наявними матеріалами та без участі представника Відповідача на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представників Позивача, суд,

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 11.03.2015 Публічне акціонерне товариство "Чернігівська кондитерська фабрика "Стріла" (Позивач) зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 06.09.1993, дата та номер запису в ЄДР 15.12.2004, №10641200000000731.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Масльонок" (Відповідач) відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 11.03.2015 зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 11.05.2012, номер запису в ЄДР 10641020000008596.

26.12.2013 між Позивачем та Відповідачем укладено договір №71 (далі - Договір).

Згідно з п.п.1.1.,1.2. Договору Продавець (Позивач) передає у власність Покупця кондитерські вироби, поіменовані далі "товар" у кількості, асортименті, якості та цінам, вказаних у товаро-транспортних накладних та/або специфікаціях, які оформляються Сторонами при прийомі-передачі кожної партії товару, і які є невід'ємними частинами даного договору. Партією товару вважається його кількість, яка зазначена в товаро-транспортних накладних виписаних в один день при відпуску товару Покупцю.

За умовами п.п.2.1.-2.2. Договору загальна сума договору складає сукупну вартість товару, переданого Покупцю за накладними протягом строку дії цього договору. Ціни на товар, що поставляються, встановлюються в специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного договору, та зазначаються у товаро-транспортних накладних на відпуск товару. Вартість тари входить до ціни товару.

Відповідно до п.п.3.1.-3.2. Договору поставка товару проводиться окремими партіями на підставі поданих Покупцем та затверджених до виконання Постачальником Заявок протягом строку дії договору на умовах СРТ-склад Покупця (Правила Інкотемс 2000), та здійснюється на підставі замовлень Покупця протягом узгодженого сторонами строку. Поставки товару можуть бути здійснені і на умовах EXW-склад Продавця на основі попередньої домовленості.

Згідно з п.3.3., п.3.5. Договору заявка на виготовлення і відчуження товару на адресу Покупця на наступний місяць подається Покупцем Постачальнику не пізніше 15-го числа попереднього місяця. Доставка товару на підставі даного договору у випадку поставки на умовах, передбачених п.3.1. даним договором, здійснюється силами та засобами та за рахунок Продавця в місце, визначене Покупцем.

Відповідно до п.3.6. Договору датою передачі товару Покупцю у власність вважається дата прийому-передачі товару, яка зазначена у відповідній товаро-транспортній накладній. Місце передачі (відвантаження) товару може бути зазначено у супровідних документах на відповідну партію товару.

За умовами п.п.4.1.-4.3. Договору оплата вартості партій товару здійснюється Покупцем прямо на розрахунковий рахунок Продавця протягом 21 календарних днів з моменту його отримання або на інших умовах, передбачених у специфікаціях на відповідну партію товару. Оплата товару може здійснюватись шляхом попередньої оплати на розрахунковий рахунок Продавця. Сторони періодично здійснюють звірки взаєморозрахунків, при цьому Покупець зобов'язаний оформити зі свого боку Акт звірки взаєморозрахунків та направити його Продавцю в межах 5 (п'яти) робочих днів з моменту одержання вимоги Продавця. У випадку неповернення Покупцем підписаного акту звірки взаєморозрахунків протягом 10 календарних днів з моменту його одержання або в будь-якому разі протягом 1 місяця з моменту його відправки Постачальником, акт звірки вважається підписаним Покупцем і він згоден із його змістом.

Згідно з п.5.1. Договору прийом-передача по кількості та якості здійснюються представниками сторін в узгодженому сторонами пункті передачі товару.

Відповідно до п.5.2. Договору перехід ризиків та права власності на товар відбувається в момент прийому-передачі товару (п.5.1.).

За умовами п.8.1., п.8.3. Договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014 року, але не раніше, ніж до дня проведення повного розрахунку за отриманий товар по даному договору. У випадку, якщо жодна із сторін даного договору за 1 місяць до його закінчення не заявить своє письмове волевиявлення щодо припинення її участі в даному договору, останній вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік на тих же умовах. Припинення дії договору не звільняє його сторін від необхідності виконання взятих на себе за цим договором зобов'язань в повному обсязі.

На виконання умов Договору за період з 28.12.2013 по 21.01.2015 Позивачем було передано Відповідачу товар на загальну суму 701794,72 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідач за поставлений товар розрахунок здійснив частково.

В матеріалах справи міститься копія акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 02.02.2015, підписаним між сторонами, згідно якого сторони дійшли згоди зарахувати зустрічні однорідні вимоги за зобов'язаннями у сумі 412329,27 грн., які виникли на підставі договорів №05 від 16.08.2013 та №71 від 26.12.2013.

Позивачем була направлена Відповідачу претензія щодо сплати вартості отриманого товару на суму 211786,80 грн. від 13.02.2015 №52.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 03.04.2015 про порушення провадження у справі №927/527/15 сторони було зобов'язано сторони провести звірку розрахунків та надати акт звірки в судове засідання. При цьому, ініціативу проведення звірки покладено на Позивача.

Як вбачається з акту звірки взаємних розрахунків станом за період з 01.01.2013-15.04.2015 за договором №71 від 26.12.2013, наданим Позивачем, заборгованість Відповідача за договором №71 від 26.12.2013 становить 211786,80 грн.

Супровідним листом від 16.04.2015 №144 цінним листом з описом вкладення 16.04.2015 акт звірки взаємних розрахунків був направлений Позивачем Відповідачу та отриманий останнім 18.04.2015, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого наявна в матеріалах справи.

Відповідач акт звірки взаємних розрахунків станом за період з 01.01.2013-15.04.2015 за договором №71 від 26.12.2013 не підписав, обґрунтованих заперечень щодо суми боргу суду не надав.

Позивач просить стягнути з Відповідача 211786,80 грн. основного боргу, який виник внаслідок неоплати Відповідачем за отриманий товар згідно видаткових накладних:

- №5165 від 23.12.2014 на суму 19541,17 грн., з яких несплачено 3442,41 грн.;

- №5257 від 25.12.2014 на суму 15488,45 грн.;

- №5320 від 29.12.2014 на суму 16214,32 грн.;

- №20 від 05.01.2015 на суму 35553,53 грн.;

- №80 від 09.01.2015 на суму 35138,46 грн.;

- №109 від 12.01.2015 на суму 15687,77 грн.;

- №132 від 13.01.2015 на суму 33004,16 грн.;

- №279 від 21.01.2015 на суму 57257,70 грн.

Згідно з ч.1 ст.265 Господарського кодексу України:

"За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму."

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України

"Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)."

Відповідно до ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України (далі ГКУ):

"Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Lо виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином."

Згідно зі ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з усних заперечень на позов Відповідача та його другого зустрічного позову, Відповідачем позов не визнається з наступних підстав.

Крім спірного Договору, що покладений в основу позовних вимог по даній справі, між сторонами був ще укладений Договір №05 від 16.08.2013, де Позивач по даній справі виступав в якості Покупця, а Відповідач - Поставщика.

Через відсутність можливості у Позивача погасити заборгованість перед Відповідачем за поставлене згущене молоко було прийняте спільне рішення про постачання один одному необхідних товарів та проводити розрахунки не грошовими коштами, а шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Наприкінці 2014 року від Позивача надійшло усне замовлення на 14 тон згущеного молока, які були відповідно придбані Відповідачем.

Разом з тим, Позивач придбав з них лише 2,5 тон, після цього замість придбання решти 11,5 тон, прислав претензію про сплату коштів.

Дані заперечення судом не можуть бути прийняті з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.208 Цивільного кодексу України:

«У письмовій формі належить вчиняти:

1) правочини між юридичними особами.»

За умовами п.п.4.1. Договору, що є предметом даної справи, оплата вартості партій товару здійснюється Покупцем прямо на розрахунковий рахунок Продавця протягом 21 календарних днів з моменту його отримання або на інших умовах, передбачених у специфікаціях на відповідну партію товару.

Тобто, даним Договором прямо передбачено, що погашення боргу здійснюється шляхом безготівкового перерахування саме грошових коштів.

Відповідачем на наведено ні пунктів обох вищевказаних Договорів, ні додаткових угод до них, ні інших письмових угод, підписаних обома сторонами, з яких вбачалося б встановлення сторонами зазначеної Відповідачем взаємопов'язаності між ними, в тому числі в плані розрахунків.

Дійсно, згідно представлених суду документів між сторонами здійснювалися зарахування зустрічних однорідних вимог по цим договорам.

Разом з тим, зарахування зустрічних однорідних вимог є правом сторін, прямо передбаченим ст.601 Цивільного кодексу в якості підстави припинення зобов'язання.

Проте, дана стаття не передбачає, що такі однорідні вимоги, як і факт їх зарахування сторонами, роблять взаємопов'язаними та взаємозобов'язуючими договори, з яких ці вимоги виникли.

Таким чином, суд доходить до висновку, що вищевказаний Договір №05 від 16.08.2013 є окремим, самостійним господарським договором, спірні правовідносини по якому між сторонами мають бути предметом окремого позову та окремого судового розгляду.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення 211786,80 грн. основного боргу є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГКУ:

"Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором."

Згідно з ч.1 ст.216 ГКУ:

"Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.217 ГКУ:

"Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції."

Згідно з ч.1 ст.218 ГКУ:

"Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання."

Відповідно до ч.1 ст.230 ГКУ:

"Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання."

Згідно з п.1 ст.546 Цивільного кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ч.1 ст.548 Цивільного кодексу виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з п.6.2. Договору у разі несвоєчасної оплати вартості кожної партії товару, Покупець зобов'язаний сплатити Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день про строчки, за весь час прострочення. Загальна сума пені розраховується за весь період дії цього договору.

Відповідно до п.8.4. Договору у випадку прострочки Покупцем оплати вартості товару більше ніж 60 днів, Покупець зобов'язаний крім установленої Договором пені, сплатити штраф у розмірі 15% від отриманого та не сплаченого в строк товару.

На підставі викладеного Позивач просить стягнути з Відповідача пеню в розмірі 6851,15 грн. за період 14.01.2015 по 24.03.2015 згідно наданого розрахунку та штраф у розмірі 15 %, що складає 5271,77 грн. від суми заборгованості 35145,18 грн., яка виникла за неоплачений товар згідно видаткових накладних: №5165 від 23.12.2014 на суму 19541,17грн., з яких несплачено 3442,41 грн.; №5257 від 25.12.2014 на суму 15488,45 грн.; №5320 від 29.12.2014 на суму 16214,32 грн.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання, як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Зазначену правову позицію наведено у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 та постанові Вищого господарського суду України від 12.06.2012 у справі №06/5026/1052/2011, а також у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 № 42/252, від 09.04.2012 № 20/246-08 .

На підставі викладеного суд вважає, що позов в частині стягнення з Відповідача штрафу в сумі 5271,77 грн. є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Разом з тим, Позивачем нарахована Відповідачу пеня в розмірі 6851,15 грн. за період 14.01.2015 по 24.03.2015.

Відповідно до п.1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

За умовами п.4.1. Договору оплата вартості партій товару здійснюється Покупцем прямо на розрахунковий рахунок Продавця протягом 21 календарних днів з моменту його отримання або на інших умовах, передбачених у специфікаціях на відповідну партію товару.

Як вбачається з наведеного Позивачем розрахунку, при нарахуванні пені за прострочення оплати згідно видаткової накладної №5320 від 29.12.2014 на суму 16214,32 грн. Позивачем нарахована пеня за період з 16.01 2015 по 24.03.2015.

З урахуванням положень п.4.1. Договору, суд приходить до висновку, що період прострочення оплати згідно видаткової накладної №5320 від 29.12.2014 на суму 16214,32 грн. фактично починається з 20.01.2015, а не з 16.01.2015, як зазначено Позивачем, тобто пеня має бути нарахована за період з 20.01.2015 по 24.03.2015.

Крім того, розрахунок пені Позивачем здійснено по кожній з видаткових накладних по окремих періодах, враховуючи зміну облікових ставок НБУ.

При цьому, Позивачем не враховано, що постановою Національного Банку України "Про врегулювання грошово-кредитного ринку " №719 від 12.11.2014 встановлено облікову ставку в розмірі 14,0% річних з 13.11.2014 , постановою Національного Банку України "Про врегулювання грошово-кредитного ринку " №81 від 04.02.2015 встановлено облікову ставку в розмірі 19,5% річних з 06.02.2015 , постановою Національного Банку України "Про врегулювання грошово-кредитного ринку " №154 від 02.03.2015 встановлено облікову ставку в розмірі 30% річних з 04.03.2015 . Позивачем при проведенні розрахунку застосовано облікові ставки НБУ: в розмірі 7% річних (подвійна - 14,0%) по 06.02.2015 включно, в розмірі 9,75% річних (подвійна - 19,5%) по 04.03.2015 включно, в розмірі 15% річних (подвійна - 30,0%) з 05.03.2015.

З урахуванням зазначеного, за результатами здійсненої судом перевірки нарахування Позивачем заявленої до стягнення суми пені встановлено, що розмір пені за період 14.01.2015 по 24.03.2015, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства, становить 13870,44 грн., а отже є більшим, ніж заявлено до стягнення Позивачем.

Враховуючи, що збільшення розміру позовних вимог є правом Позивача, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, яким Позивач не скористався, а суд не наділений правом самостійно збільшувати розмір позовних вимог, тому позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню в сумі, заявленій до стягнення Позивачем, а саме 6851,15 грн.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п.6.2. Договору окрім сплати пені, Покупець у разі несвоєчасної оплати товару, сплачує суму боргу та 10% річних від суми заборгованості.

Позивач, враховуючи вищевикладене, просить стягнути з Відповідача 10% річних у розмірі 2994,17 грн. за період з 14.01.2015 по 24.03.2015.

Як вбачається з наведеного Позивачем розрахунку, при нарахуванні 10% річних за прострочення оплати згідно видаткової накладної №5320 від 29.12.2014 на суму 16214,32 грн. Позивачем нараховані 10% річних за період з 19.01 2015 по 24.03.2015.

Оскільки, як було зазначено вище, з урахуванням положень п.4.1. Договору, суд дійшов висновку, що період прострочення оплати згідно видаткової накладної №5320 від 29.12.2014 на суму 16214,32 грн. фактично починається з 20.01.2015, тобто 10% річних мають бути нараховані за період з 20.01.2015 по 24.03.2015, позовні вимоги в частині стягнення 10% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 2989,74 грн.

В стягненні решти 10% річних має бути відмовлено.

Крім того, з урахуванням заяви про уточнення (зменшення) розміру позовних вимог Позивач просить стягнути з Відповідача 11224,70 грн. інфляційних за лютий 2015 року, нарахованих на суму 211786,80 грн.

За результатами здійсненої судом перевірки нарахування Позивачем заявленої до стягнення суми інфляційних встановлено, що розмір інфляційних за лютий 2015 року розрахований вірно, а тому підлягає стягненню з Відповідача.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів своєчасної повної оплати товару, як і доказів, які б спростовували вищевикладені обставини, не надав.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково в сумі 238124,16 грн., в тому числі 211786,80 грн. основного боргу, 6851,15 грн. пені, 2989,74 грн. - 10% річних, 5271,77 грн. штрафу, 11224,70 грн. інфляційних.

В решті позову має бути відмовлено з підстав, зазначених вище.

Згідно з ч.ч.1-2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України:

"Судовий збір покладається:

· у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

· у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору."

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (із змінами):

"Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має виходити, зокрема, з такого.

4.1. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; при задоволенні позову в повному обсязі відшкодування витрат позивача, що пов'язані зі сплатою судового збору, покладається на відповідача; в разі відмови у позові повністю ці витрати покладаються на позивача. Такі правила розподілу судового збору застосовуються у спорах як майнового, так і немайнового характеру.

Правило статті 49 ГПК України щодо розподілу сум судового збору у справах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, пропорційно розміру задоволених позовних вимог застосовується також і у випадках, коли судовий збір сплачено за мінімальною (визначеною Законом) ставкою."

Позивачем за подання даного позову сплачено 4900,65 грн., які Позивач просить стягнути з Відповідача.

Враховуючи, що у зв'язку із прийняттям судом заяви Позивача про уточнення розміру позовних вимог, що прийнята судом як заява про зменшення розміру позовних вимог, має місце нова ціна позову - 238128,59 грн., а позовні вимоги задоволено в сумі 238124,16 грн., з Відповідача підлягає стягненню 4762,48 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Масльонок" (пр-т Перемоги, 62, м. Чернігів, 14000, ідентифікаційний код 38179173) на користь Публічного акціонерного товариства "Чернігівська кондитерська фабрика "Стріла" (вул. Комунальна 2, м. Чернігів, 14000, ідентифікаційний код 00382295) 211786 грн. 80 коп. основного боргу, 6851 грн. 15 коп. пені, 2989 грн. 74 коп. - 10% річних, 5271 грн. 77 коп. штрафу, 11224 грн. 70 коп. інфляційних та 4762 грн. 48 коп. на відшкодування судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В стягненні 04 грн. 43 коп. 10% річних відмовити.

Повне рішення складено 22 травня 2015 року.

Суддя І.В. Кушнір

.