Постанова

від 18.05.2015 по справі 911/313/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2015 р. Справа№ 911/313/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Жук Г.А.

Сухового В.Г.

при секретарі судового засідання Євдокимові В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестекс»

на рішення Господарського суду Київської області

від 16.02.2015

у справі №911/313/15 (суддя - Щоткін О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газова будівельна компанія», Київська обл., смт Макарів,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестекс», Київська обл., м. Ірпінь,

про стягнення 149 940,00 грн та розірвання договору,

за участю представників:

від позивача: Бойко Г.В. - представник (довіреність №4 від 13.01.2015);

від відповідача: 1) Майко М.В. - представник (довіреність №б/н від 18.2015);

2) Джуган В.В. - директор (Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 20007994 від 30.01.2015)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газова будівельна компанія» (надалі - ТОВ «Газова будівельна компанія», позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестекс» (надалі - ТОВ «Інвестекс», відповідач) про стягнення 149 940,00 грн сплаченого авансу та розірвання договору від 22.11.2012 № 22/11/12-1 у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання з поставки товару.

Рішенням Господарського суду Київської області від 16.02.2015 у справі № 911/313/15 позов задоволено повністю. Розірвано договір поставки від 22.11.2012 № 22/11/12-1, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестекс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Газова будівельна компанія», стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестекс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газова будівельна компанія» 149 940,00 грн суми боргу та 4 216,80 грн судового збору.

Не погоджуючись із рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестекс» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 16.02.2015 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним і неповним дослідженням доказів, що є підставою для його скасування.

Зокрема, вимоги скаржника обґрунтовані тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестекс» належним чином виконано умови договору поставки від 22.11.2015 № 22/11/12-1, а саме, поставлено товар на суму оплаченого позивачем авансу - 149 940,00 грн, на підтвердження чого надано в матеріали справи копії видаткових накладних від 30.11.2012 № РН-0000007 на суму 99 960,00 грн та від 04.12.2012 № РН-0000010 на суму 49 980,00 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2015 апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження судовою колегією у складі: головуючого - судді Мальченко А.О., суддів Жук Г.А., Сухового В.Г., розгляд справи призначено на 18.05.2015.

Позивач скористався правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

В судовому засіданні представники відповідача доводи, викладені в апеляційній скарзі підтримали повністю, оскаржуване рішення просили скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, а рішення суду законним та мотивованим, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити та залишити оскаржуване рішення без змін.

18.05.2015 в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови апеляційного господарського суду.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Місцевим господарським судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 22.11.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестекс» (в тексті договору - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Газова будівельна компанія» (в тексті договору - покупець) укладено договір поставки №22/11/12-1 (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти його та своєчасно здійснити оплату.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що поставка товару здійснюється протягом 3 календарних днів після оплати за товар, згідно п. 6.3. договору. Поставку товару здійснити до 17 грудня за умови своєчасного фінансування. Постачальник у разі неможливості відвантажити товар у строки, передбачені п. 3.1. даного договору, повинен повідомити покупця за допомогою телеграфу, факсу тощо. Після цього сторони повинні письмово визначити новий строк поставки.

Згідно пункту 6.3. договору 100% вартості товару сплачується покупцем в якості попередньої оплати за товар на підставі наданого постачальником рахунку протягом трьох банківських днів з дати отримання покупцем відповідного рахунку постачальника.

Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (пункт 10.1. договору).

За правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки, за яким, відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні приписи містить стаття 712 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 вказаної статті визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець, відповідно до статті 691 Цивільного кодексу України, зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Відповідно до частини 1 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Отже, укладення між ТОВ «Інвестекс» та ТОВ «Газова будівельна компанія» договору поставки було спрямоване на отримання останнім товару і одночасного обов'язку зі здійснення його оплати.

У відповідності до статей 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо усіх умов договору та є обов'язковим до виконання.

За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

На виконання умов договору, позивач оплатив виставлені відповідачем рахунки № 00187 від 22.11.2012 на суму 99 960,00 грн та №СФ-0000019 від 04.12.2012 на суму 49 980,00 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями банківських виписок з особового рахунку позивача за 30.11.2012 та 06.04.2012 (а.с. 17-18).

Звертаючись з позовною заявою до суду позивач стверджував, що відповідач своїх зобов'язань за договором не виконав, товар на суму сплаченого авансу на поставив, про неможливість здійснити поставку не повідомив.

З метою досудового врегулювання спору позивач на адресу відповідача направив лист № 159 від 14.11.2014, в якому повідомив про намір розірвати договір поставки №22/11/12-1 та просив повернути кошти, перераховані в якості попередньої оплати за товар.

Вказаний лист залишений відповідачем без відповіді та належного реагування, у зв'язку з чим, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідачем поставку товару за спірним договором не здійснено, а відтак, наявні правові підстави для повернення оплаченого позивач авансу та розірвання договору.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що рішення Господарським судом Київської області прийнято за відсутності представника відповідача, відтак, у нього не було можливості подати до суду першої інстанції докази належного виконання ним своїх зобов'язань за договором.

До апеляційної скарги відповідачем додано видаткові накладні від 30.11.2012 № РН-0000007 на суму 99 960,00 грн та від 04.12.2012 № РН-0000010 на суму 49 980,00 грн, підписані у двосторонньому порядку та скріплені відбитками печаток підприємств (а.с. 78, 81).

На переконання скаржника дані документи спростовують висновок суду першої інстанції щодо невиконання відповідачем зобов'язання з поставки товару за договором та наявності підстав для повернення оплаченого авансу.

Згідно частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Під час апеляційного провадження відповідач неможливість своєчасного подання суду першої інстанції доказів, долучених до апеляційної скарги пояснив відсутністю у Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестекс» штатного юриста та недостатністю часу для забезпечення участі у справі фахівця в галузі права, який би представляв інтереси відповідача у судовому засіданні. Разом з тим відповідачем наголошено, що місцевим господарським судом було винесено рішення у першому судовому засіданні за відсутності його представника.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини 3 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зазначені конституційні принципи закріплені в статтях 4-2 та 4-3 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, для чого господарський суд створює їм необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено принцип, згідно з яким сторони користуються рівними процесуальними правами, у тому числі правом брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов'язків, передбачених процесуальним законом.

Судовою колегією встановлено, що справу № 911/313/15 ухвалою про порушення провадження від 31.01.2015 призначено до розгляду на 16.02.2015 та в цьому ж судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду, чим позбавлено відповідача можливості заперечити проти поданого позову.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку про наявність та обґрунтованість підстав для прийняття на стадії апеляційного провадження наданих апелянтом додаткових доказів та врахування їх під час перегляду рішення суду першої інстанції.

Таким чином, факт виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару за договором підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що надані апелянтом видаткові накладні не можуть бути оцінені судом як належні та допустимі докази поставки товару, оскільки останні не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а саме, у них відсутні посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення та дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надаючи оцінку вказаним доказам, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що спірні видаткові накладні оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку», затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 року № 88.

Разом з тим, судова колегія зазначає, що відсутність у видаткових накладних зазначення прізвища та посади особи, яка отримувала товар не свідчить про неналежність вказаних доказів, оскільки підписи представників обох сторін на вказаних видаткових накладних скріплені відбитками їх печаток, що є підтвердженням юридичними особами - позивачем та відповідачем, фактів здійснення господарських операцій з поставок товару.

До доводів позивача про підробку та недійсність печатки ТОВ "Газова будівельна компанія" колегія суддів ставиться критично, адже позивач не надав суду належних доказів, які б свідчили про незаконне заволодіння нею чи її підробки.

На підтвердження поставки товару апелянтом також надано до матеріалів справи копії податкових накладних від 30.11.2012 №2 та від 04.12.2012 №1, що виписані відповідачем на спірні поставки товару та квитанції про їх передачу до Державної податкової служби України (а.с. 79-80).

Відповідно до статті 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно зі статтею 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний, зокрема сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.178. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є, зокрема операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту.

Згідно зі статтею 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну складену за вибором покупця (отримувача) у паперовому вигляді або в електронній формі. Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до частин 198.1., 198.2. статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Колегією суддів встановлено, що зі спірних операцій поставки відповідачем було виписано позивачу податкові накладні з посиланням на укладений сторонами договір поставки №22/11/12-1 від 22.11.2012.

З огляду на вищевикладене, враховуючи надану правову оцінку спірним видатковим накладним та дані, що містяться в податкових накладних відповідача, колегія суддів дійшла висновку про доведеність факту виконання відповідачем спірної поставки товару, а відтак, помилковість висновку місцевого господарського суду про наявність підстав для стягнення з відповідача 149 940,00 грн авансу, оплаченого за договором.

Щодо позовної вимоги про розірвання договору поставки від 22.11.2012 № 22/11/12-1, укладеного між позивачем та відповідачем, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

В обґрунтування вказаної позовної вимоги позивач зазначав, що у зв'язку з простроченням виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару за договором, виконання втратило інтерес для кредитора, а тому наявні підстави для розірвання спірного договору на підставі статті 220 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно пункту 10.1. договору останній набирає чинності з моменту підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Колегією суддів апеляційного суду встановлено, що сторонами свої зобов'язання за договором виконано повністю, позивачем відповідно до пункту 6.3. договору сплачено 100 % попередньої оплати, а відповідачем згідно пункту 3.1. договору здійснено поставку товару до 17 грудня 2012 року.

Таким чином, на дату подання позовної заяви до суду першої інстанції (вх. №331/15 від 30.01.2015) дія договору була припинена на підставі пункту 10.1.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для розірвання договору, вважає його помилковим та таким, що не відповідає дійсним обставинам справи.

Згідно правової позиції пленуму Вищого господарського суду України, що викладена в абзаці 3 пункту 4.4. постанови від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" про те, що припинення провадження у справі на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд у відповідності до статті 43 Господарського процесуального кодексу України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду у відповідності до статті 104 ГПК України є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестекс» судова колегія визнає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Київської області від 16.02.2015 у справі № 911/313/15 - скасуванню.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у розмірі 2 109,00 грн у зв'язку з її задоволенням на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

Керуючись статтями 4-3, 32, 33, 43, 49, 96, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестекс» на рішення Господарського суду Київської області від 16.02.2015 у справі № 911/313/15 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 16.02.2015 у справі № 911/313/15 скасувати.

3. Постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газова будівельна компанія» (08000, Київська обл., Макарівський р-н, смт Макарівка, вул. Толстого, буд. 1, код ЄДРПОУ 30082501) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестекс» (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. 8-го березня, буд. 46, кв. 2, код ЄДРПОУ 34357825) 2 109 (дві тисячі сто дев'ять) грн 00 коп. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

4. Доручити Господарському суду Київської області видати наказ на виконання даної постанови.

5. Матеріали справи № 911/313/15 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Г.А. Жук

В.Г. Суховий