Постанова

від 18.05.2015 по справі 925/222/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2015 р. Справа№ 925/222/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Новікова М.М.

Зубець Л.П.

при секретарі Єременко К.Л.

за участю представників

від позивача: не з'явились

від відповідача: не з'явились

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного підприємства „Труба Транс"

на рішення Господарського суду Черкаської області

від 17.03.2015 р.

у справі № 925/222/15 (суддя Спаських Н.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Сівер Транс"

до Приватного підприємства „Труба Транс"

про стягнення 17 211, 80 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Сівер Транс" звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Приватного підприємства „Труба Транс" про стягнення 17 211, 80 грн.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 17.03.2015 р. у справі № 925/222/15 позов задоволено частково, стягнуто з приватного підприємства "Труба Транс" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сівер Транс" - 11 771,86 грн. за послугу перевезення, 4 979,04 грн. за простій транспорту та 1 827,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору, в решті вимог про стягнення коштів за простій транспорту у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Приватне підприємство „Труба Транс" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 17.03.2015 р. у справі № 925/222/15 в частині стягнення з Приватного підприємства „Труба Транс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Сівер Транс" 11 771, 84 грн., прийняти нове рішення по справі № 925/222/15, яким повністю відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю „Сівер Транс" у стягненні з Приватного підприємства „Труба Транс" 11 771, 84 грн., скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 17.03.2015 р. у справі № 925/222/15 про стягнення з Приватного підприємства „Труба Транс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Сівер Транс" простою в сумі 4 936 грн., прийняти нове рішення по справі № 925/222/15, яким стягнути з Приватного підприємства „Труба Транс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Сівер Транс" простою в сумі 4 000 грн.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2015р. у справі № 925/222/15 апеляційну скаргу Приватного підприємства „Труба Транс" прийнято до провадження та призначено розгляд на 18.05.2015р.

28.04.2015р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від скаржника Приватного підприємства „Труба Транс" надійшло клопотання, в якому просить долучити клопотання до матеріалів справи № 925/222/15, припинити провадження по справі у зв'язку із відсутністю предмету спору.

18.05.2015р. представники сторін у судове засідання не з'явились. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників сторін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Колегією суддів прийнято до уваги клопотання скаржника від 28.04.2015 р. про припинення апеляційного провадження, в якому він зазначає, що відповідно до вимог процесуального законодавства - рішення суду є обов'язковим для виконання, керуючись даним принципом апелянт в добровільному порядку виконав рішення Господарського суду Черкаської області від 17.03.2015 р. у справі № 925/222/15 про що свідчать платіжні доручення № 311 від 10.04.2015 р. на суму 4 934,04 грн. призначення платежу - „за простой по території України 01.09.14-16.09.14 а/м СВ4614АТ/СВ8161ХТ згідно рах. № 535 від 16.09.14 р. Без ПДВ" та згідно платіжного доручення № 310 від 10.04.2015 р. на суму 11 771,86 грн. призначення платежу: „за послуги між народ.перевез.вантажів по маршруту м. Волгоград (Росія) - м. Одеса (Україна) а/м СВ4614АТ/СВ8161ХТ згідно рах. № 535 від 16.09.14 р. Без ПДВ".

Колегія суддів відмовляє у задоволенні даного клопотання, у зв'язку з тим, що як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції рішення було винесено 17.03.2015 р., сплата заборгованості апелянтом була проведена 10.04.2015 р., про що свідчать платіжні доручення № 311 від 10.04.2015 р. на суму 4 934,04 грн. призначення платежу - „за простой по території України 01.09.14-16.09.14 а/м СВ4614АТ/СВ8161ХТ згідно рах. № 535 від 16.09.14 р. Без ПДВ" та згідно платіжного доручення № 310 від 10.04.2015 р. на суму 11 771,86 грн. призначення платежу: „за послуги між народ.перевез.вантажів по маршруту м. Волгоград (Росія) - м. Одеса (Україна) а/м СВ4614АТ/СВ8161ХТ згідно рах. № 535 від 16.09.14 р. Без ПДВ", що підтверджує про наявність спору на момент звернення Приватного підприємства „Труба Транс" до суду апеляційної інстанції (вих. № 7680/15 від 30.03.2015 р.) та спростовує посилання скаржника на відсутність предмету спору після проведення ним оплати заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.06.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Сівер Транс" та Приватним підприємством „Труба Транс" було укладено договір перевезення вантажу № 03/06/2014, у відповідності до якого відповідач (Замовник) доручає, а позивач (Виконавець) бере на себе обов'язок здійснити перевезення вантажу до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (п.1.1 договору).

Умови та маршрут перевезення, обсяг і строк доставки, пункт призначення, вказуються сторонами у заявці, яка є невід'ємною частиною цього договору (п.1.2).

Згідно розділу 3 договору перевезення вантажу № 03/06/2014 оплата послуг перевезення проводиться скаржником на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Сівер Транс" протягом 20 банківських днів на підставі отриманих оригіналів рахунків, товарно-транспортних накладних, CMR та податкових накладних.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі статтями 193, 202 ГК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Відповідно до статті 202 ГК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладений між сторонами договір № 03/06/2014 від 03.06.2014 року за своїм юридичним змістом відповідає договору перевезення, доказів його недійсності сторонами суду першої інстанції не було надано.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Сівер Транс" доводив, що на підставі оформленої заяви № 6 від 19.08.2014 року він на користь скаржника надав послуги з перевезення вантажу за маршрутом: м. Клайпеда (Литва) - м. Київ (Україна), РФ Волгоградська область, с. Сади Придоння - Україна м. Одеса.

Представники обох сторін підтвердили, що вантаж за вказаним маршрутом перевезення був доставлений вантажоодержувачу, що підтверджується CMR № 0698978 ( а.с. 9).

Доказів про існування спору між сторонами з приводу якості наданих послуг у справі немає, послуги перевезення Товариством з обмеженою відповідальністю „Сівер Транс" належним чином надавалися та прийняті скаржником без зауважень.

Між сторонами є спір лише щодо питання про вартість послуги перевезення, оскільки, як було встановлено судом першої інстанції, у сторін мається дві підписані заявки № 6 від 19.08.2014 року із різними сумами за послуги перевезення та за простій автотранспорту.

Так, на а.с. 28 міститься заявка № 6 від 19.08.2014 року на суму вартості перевезення 12000, 00 грн. із платою за простій в розмірі 250,00 грн. за добу, а на а.с. 32 міститься заявка № 6 від 19.08.2014 року на суму вартості перевезення 23771,86 грн. із платою за простій в розмірі 1000 руб. по курсу за добу.

Представники сторін в суді першої інстанції визнали, що ними підписано обидві заявки, однак Товариство з обмеженою відповідальністю „Сівер Транс" вказав, що заявка із вартістю привезення 23 771,86 грн. замінила собою попередню заявку через зміну вартості витрат за перевезення.

Як вбачається із наданих суду документів, скаржник сплатив за перевезення двома платежами 8 000,00 грн. (17.09.2014 року) та 4000,00 грн. (29.10.2014 року) із призначенням платежів - "за послуги міжнародного перевезення вантажів по марш. Волгорад (Росія) - Одеса (Україна) .... згідно рах. 514 від 17.09.14 року" ( а.с. 40, 42).

Товариство з обмеженою відповідальністю „Сівер Транс" надало рахунки-фактури № СФ-0000514 від 17.09.14 року на суму 23771,86 грн. за перевезення та № СФ-0000535 від 16.09.2014 року на суму 5439,94 грн. за простій ( а.с. 43,44).

З опису вкладення у цінний лист від 17.12.2014 року і пояснень Товариства з обмеженою відповідальністю „Сівер Транс" вбачається, що воно повторно надіслало скаржнику документи на підтвердження надання послуги перевезення, в т.ч і рахунок-фактуру № СФ-0000514 від 17.09.2014 року (а.с.с 11).

Скаржник не надав суду першої інстанції доказів того, що рахунок-фактура № СФ-0000514 від 17.09.2014 року, на який він посилався у призначеннях платежу при оплаті послуг перевезення, існує в іншому вигляді, ніж на суму 23771,86 грн. Представник скаржника у судовому засіданні також визнав, що ПП "Труба Транс" отримував від Товариства з обмеженою відповідальністю „Сівер Транс" лише цей рахунок за перевезення.

Надіслання скаржнику рахунку на суму 12000,00 грн. за послуги перевезення Товариство з обмеженою відповідальністю „Сівер Транс" заперечив. Скаржник доказів протилежного суду не надав.

Таким чином, оскільки скаржник при проведенні часткових платежів посилався на рахунок № СФ-0000514 від 17.09.14 року на суму 23771,86 грн. за перевезення, то саме ця вартість перевезення і була узгоджена сторонами остаточно у заявці № 6 від 19.08.2014 року.

Також проведення часткових платежів свідчить про те, що у скаржника були всі необхідні оригінали документів для сплати боргу і строк платежів по оплаті послуг перевезення для нього вже є таким, що настав.

Оскільки скаржник сплатив лише 12 000,00 грн. за послуги перевезення вантажу, то залишок заборгованої становить 11 771,86 грн., які зі скаржника слід стягнути примусово, оскільки доказів проведення повного розрахунку із Товариством з обмеженою відповідальністю „Сівер Транс" він не надав.

В своїй апеляційній скарзі Приватне підприємство „Труба Транс" зазначає, що судом першої інстанції рішення було прийнято на основі лише дослідження та вивчення поданої Товариством з обмеженою відповідальністю „Сівер Транс" заявки №6 від 19.08.2014 р., де зазначена сума перевезення становить 23 771,86 грн. та залишив поза увагою доводи скаржника з посиланням на заявку №6 від 19.08.2014 р. сума до оплати в якій складає 12 000 грн.

Також апелянт зазначає, що сума 12 000 грн. була сплачена платіжним дорученням № 158 та № 197, тому з поданих скаржником документів вбачається, що зі сторони Приватного підприємства „Труба Транс" взяті на себе зобов'язання виконані у відповідності до ст. 526 ЦК України, а саме належним чином та у встановлений строк.

Скаржник впевнено стверджує, що заявка №6 від 19.08.2014 р. на суму 23 771,86 грн. взагалі не могла бути прийнята в якості належного доказу, оскільки за своєю суттю заявка є договором, а договір має бути підписаний та скріплений печаткою сторони. В свою чергу, вищезазначена заявка містить лише штамп Товариства з обмеженою відповідальністю „Сівер Транс" без підпису керівника, що на думку скаржника є лише допоміжним штампом, який в основному використовується для спрощення роботи персоналу й внутрішнього контролю і ніяк не для посвідчення господарських договорів чи документів.

Отже, Приватне підприємство „Труба Транс" стверджує, що вищенаведене свідчить про недотримання вимог ст. 34 ГПК України.

Крім цього, скаржник вважає, що оскільки заявка №6 від 19.08.2014 р. на суму 23 771, 86 грн. та передбачена відповідальність за простій в розмірі 1000 руб. вважається такою, що взагалі не існує, внаслідок того, що не підписана Товариством з обмеженою відповідальністю „Сівер Транс", то не може бути застосована відповідальність у вказаному розмірі.

Оцінка та прийняття рішення, на думку апелянта, мали здійснюватись на основі наявній заявки №6 від 19.08.2014 р. на суму 12 000 грн. та визначеної відповідальності за простій у розмірі 250 грн. за добу, що загалом становить 4 000 грн.

Із заявки № 6 від 19.08.2014 року ( а.с. 32) вбачається, що сторонами було спеціально погодження оплату скаржником на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Сівер Транс" простою вантажу у розмірі 1000,00 руб. за кожний день.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Сівер Транс" просив стягнути з відповідача 5439,94 грн. за період простою з 01 по 16.09.2014 року.

Суд вважає, що виходячи із даних CMR (а.с. 9) простій слід рахувати починаючи з 27.08.2014 року, однак Товариство з обмеженою відповідальністю „Сівер Транс" в цій частині свої вимоги не змінив і просив стягнути за простій в період з 01 по 16.09.2014 року. Проти періоду обрахунку Товариством з обмеженою відповідальністю „Сівер Транс" простою апелянт також не заперечив.

Однак, за даними щоденного курсу рубля до гривні НБУ за робочі дні періоду з 01 по 16.09.2014 року, в які проводилися торги на міжбанку, суд прийшов до висновку про неправильний розрахунок Товариством з обмеженою відповідальністю „Сівер Транс" суми за простій вантажу. За належним розрахунком вартість простою складає лише 4 979,04 грн. із ПДВ, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю „Сівер Транс" не зміг пояснити, за яким курсом він рахував простій у вихідні дні, коли торги не проводилися і курс був відсутнім. Розрахунок суду знаходиться на а.с. 46.

Заперечень проти того, що за простій вантажу слід платити кошти і строк виконання цього зобов'язання вже є такими, що настав, скаржник не має. Рахунок - фактуру № СФ-0000535 від 16.09.2014 року на сплату коштів за простій Товариство з обмеженою відповідальністю „Сівер Транс" повторно надіслав апелянту цінним листом від 17.12.2014 року ( а.с. 11).

Оскільки суд приймає за належну заявку № 6 від 19.08.2014 року ( а.с. 32), то саме за її розцінками скаржнику слід сплачувати кошти як за перевезення, так і за простій.

На підставі викладеного, за простій вантажу скаржник повинен сплатити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Сівер Транс" лише 4 979,04 грн., а в решті вимог у частині цього платежу Товариству з обмеженою відповідальністю „Сівер Транс" відмовлено через безпідставне та необґрунтоване нарахування.

В свою чергу, скаржник не надав суду заперечень із доказами, які б повністю звільняли його від виконання зобов'язання по оплаті отриманих послуг перевезення вантажів і за простій транспорту.

Зобов'язання у відповідності з ст. 526 Цивільного Кодексу України та ст. 193 Господарського Кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Доказів про проведення з Товариством з обмеженою відповідальністю „Сівер Транс" повного розрахунку за позовними вимогами скаржник суду першої інстанції не надав, а тому до стягнення зі скаржника на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Сівер Транс" суд обгрунтовано визначив 11 771,86 грн. за послугу перевезення, 4 979,04 грн. за простій транспорту. Строк виконання цих зобов'язань є таким, що настав.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваного рішення Господарського суду Черкаської області від 17.03.2015 р. у справі № 925/222/15.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм законодавства, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги чи скасування рішення у суду не вбачається.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Черкаської області від 17.03.2015 р. у справі № 925/222/15 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства „Труба Транс" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 17.03.2015 р. у справі № 925/222/15 - без змін.

2. Матеріали справи № 925/222/15 повернути до Господарського суду Черкаської області.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді М.М. Новіков

Л.П. Зубець