Постанова

від 19.05.2015 по справі 910/28742/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2015 р. Справа№ 910/28742/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

За участю представників:

Від позивача: Бондар О.В. - представник;

П"яних Т.А.-представник;

Борисенко В.М.- представник;

Від відповідача: Файчак В.І. - представник;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гепард"

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2015

у справі № 910/28742/14 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Бюджетної установи "Служба координації авіаційних робіт з пошуку і рятування" ДСНС України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гепард"

про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Бюджетна установа "Служба координації авіаційних робіт з пошуку і рятування" ДСНС України звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гепард" про стягнення 13 674,70 літрів бензину А-95 вартість якого станом на дату подання позову становила 232 333,15 грн. ( з урахуванням уточнень).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі договорів купівлі-продажу: №01458К від 04.08.2011, №01732К від 20.12.2011, №01744К від 27.12.2011, №02185К від 04.10.2012, №02472К від 04.09.2013 набув у відповідача у власність пальне, проте, відповідач через свою мережу відпустив позивачу лише 2 117,3 літрів цього пального, в зв'язку з чим у мережі АЗС відповідача накопичився невибраний позивачем залишок пального в кількості 13 674,70 літрів, які відповідач в добровільному порядку відмовляється передавати позивачу.

Рішенням Господарського суду міста Києва 16.02.2015 позовні вимоги задоволено повністю.

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Гепард" (місцезнаходження: 03058, м. Київ, вул. Гетьмана, буд. 30, код ЄДРПОУ 31455586) передати Бюджетній установі "Служба координації авіаційних робіт з пошуку і рятування" ДСНС України (місцезнаходження: 01030, м. Київ, вул. Рибалка, буд. 3-А, код ЄДРПОУ 30971145) бензин неетильований А-95 (код УКТ ЗЕД 2710114599) в кількості 13 674,70 (тринадцять тисяч шістсот сімдесят чотири цілих сім десятих) літрів, вартість якого станом на дату подання позову становила 232 333 (двісті тридцять дві тисячі триста тридцять три) грн. 15 коп.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Відповідно до довідки про автоматичний розподіл справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гепард" у справі № 910/28742/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючого судді Отрюха Б.В, суддів Михальської Ю.Б. та Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2015 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 14.04.2015.

10.04.2015 через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу; 10.04.2015 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2015 розгляд справи відкладено на 19.05.2015

В судовому засіданні 19.05.2015 сторони надали свої пояснення по справі.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Між Бюджетною установою "Служба координації авіаційних робіт з пошуку і рятування" ДСНС України (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гепард" (продавець, відповідач) були укладені договори купівлі-продажу:

- №01458К від 04.08.2011 , термін дії - 31.12.2011 року (п.8.2);

- №01732К від 20.12.2011, термін дії - 31.12.2011 року (п.8.2);

- №01744К від 27.12.2011, термін дії - 31.12.2011 року (п.8.2);

- № 02185К від 04.10.2012, термін дії - 31.12.2012 року (п.8.2);

- №02472К від 04.09.2013, термін дії - 31.12.2013 року (п.8.2).

Відповідно до п. 2.1 зазначених договорів продавець протягом строку їх дії зобов'язався передавати у власність покупця смарт-картки та нафтопродукти, і відпускати через мережу АЗС визначених у додатках №1 до договорів нафтопродукти (товар) в асортименті: дизельне пальне, ДП-Євро, неетильовані бензини А-98, А-98 Super, А-95, А-95 Premium, А-92 та А-76/80, належної якості (підтвердженої сертифікатом якості), Газ-пропан, що відповідає державним стандартам, в кількості та за цінами, визначеними відповідно до видаткових накладних, а покупець зобов'язався приймати товар та оплачувати його на обумовлених договорами умовах.

Відповідно до п. 6.1 договорів кількість товару визначається в додатках до цього договору.

Специфікаціями №1 (додаток №2 до договорів) сторони погодили найменування, кількість та вартість товару, а саме:

за договором №01458К від 04.08.2011: бензин А-95, 7 874,00 літри, вартістю 80 000,00 грн.;

за договором №01732К від 20.12.2011: бензин А-95, 3 782,00 літри, вартістю 39 143,70 грн.;

за договором №01744К від 27.12.2011: бензин А-95, 2 243,00 літри,

вартістю 22 990,75 грн.; за договором №02185К від 04.10.2012 року: бензин А-95, 893,00 літри, вартістю 9 992,67 грн.;

за договором №02472К від 04.09.2013: бензин А-95, 1 000,00 літрів, вартістю 10 990,00 грн.

За умовами договорів покупець зобов'язався:

своєчасно сплачувати продавцю вартість товару в строк 5 банківських днів з моменту отримання видаткової накладної (п.4.1);

отримувати товар на АЗС, перелік яких є невід'ємною часиною цього договору та визначений у додатку №1 (п.4.2).

Відповідно до п. 3.1 договорів продавець зобов'язався: передавати у власність покупця товар (за наявності такого товару) в обсягах та за цінами визначеними у видаткових накладних.

На виконання умов вищезазначених договорів, позивач передав, а відповідач прийняв товар - бензин неетильований А-95 у кількості 15 792,00 літрів, що підтверджується накладними:

№101075406 від 04.08.2011 на суму 80 000,00 грн., відповідно до якої відповідач передав, а позивач прийняв бензин неетильований А-95 у кількості 7 874,00 літри;

№101086427 від 21.12.2011 на суму 39 143,70 грн., відповідно до якої відповідач передав, а позивач прийняв бензин неетильований А-95 (УКТ ЗЕД 2710114599) у кількості 3 782,00 літри;

№101086685 від 27.12.2011 на суму 22 990,75 грн., відповідно до якої відповідач передав, а позивач прийняв бензин неетильований А-95 (УКТ ЗЕД 2710114599) у кількості 2 243,00 літри;

№101104704 від 04.10.2012 на суму 9 992,67 грн., відповідно до якої відповідач передав, а позивач прийняв бензин неетильований А-95 (УКТ ЗЕД 2710114599) у кількості 893,00 літри;

№113707 від 04.09.2013 на суму 10 990,00 грн., відповідно до якої відповідач передав, а позивач прийняв бензин неетильований А-95 (УКТ ЗЕД 2710114599) у кількості 1 000,00 літрів.

Бензин в кількості 15 792,00 літрів, у відповідності до п. 2.1 договорів, був переданий позивачу за накладними протягом строків дії зазначених договорів, а саме: у кількості 7 874,00 літри, згідно накладної №101075406 від 04.08.2011 в період дії договору №01458К від 04.08.2011, термін дії - 31.12.2011; 3 782,00 літри, згідно накладної №101086427 від 21.11.2011 в період дії договору №01732К від 20.12.2011, термін дії - 31.12.2011 ; 2 243,00 літри, згідно накладної №101086685 від 27.12.2011 в період дії договору №01744К від 27.12.2011, термін дії - 31.12.2011; 893,00 літри, згідно накладної №101104704 від 04.10.2012 в період дії договору № 02185К від 04.10.2012 , термін дії - 31.12.2012; 1 000,00 літрів, згідно накладної №113707 від 04.09.2013 в період дії договору №02472К від 04.09.2013, термін дії - 31.12.2013 року.

Відповідачем були виставлені позивачу рахунки-фактур:

№83530 від 04.08.2011 на суму 80 000,00 грн.;

№105295 від 20.12.2011 на суму 39 143,70 грн.;

№106345 від 27.12.2011 на суму 22 990,75 грн.;

№45153 від 04.10.2012 на суму 9 992,67 грн.;

№32286 від 04.09.2013 на суму 10 990,00 грн.

В свою чергу, позивач виконав свої зобов'язання за договорами та оплатив відповідачу в повному обсязі вартість отриманого за вищезазначеними накладними товару, що підтверджується платіжними дорученнями: №379 від 08.08.2011 на суму 80 000,00 грн., №812 від 21.12.2011 на суму 39 143,70 грн., №841 від 27.12.2011 на суму 22 990,75 грн., №521 від 11.10.2012 на суму 9 992,67 грн., №207 від 06.09.2013 на суму 10 990,00 грн.

Пунктом 3.2 договорів сторони погодили, що відповідач зобов'язаний здійснювати відпуск товару покупцю на АЗС, згідно визначеного переліку.

З огляду на викладене, на підставі, укладених між сторонами договорів, у відповідача виникли зобов'язання щодо передачі товару у власність позивача за видатковими накладними та щодо відпуску цього товару позивачу на визначених договорами АЗС.

Проте, як зазначав позивач, відповідач через свою мережу АЗС відпустив позивачу лише 2 117,30 літрів, переданого за вищезазначеними накладними та оплаченого позивачем, бензину, в зв'язку з чим у мережі АЗС відповідача накопичився невибраний позивачем залишок бензину в кількості 13 674,70 літрів.

В зв'язку з чим та на виконання розпорядження Державної служби України з надзвичайних ситуацій про передачу залишку пального позивача до Спеціального авіаційного загону оперативно-рятувальної служби цивільного захисту (м. Ніжин), позивач звернувся до відповідача з листом №96-25/375 від 27.08.2014 про передачу залишку пального, з визначенням АЗС, дати і порядку передачі цього пального.

Листом №203 від 08.09.2014 відповідач відмовив позивачу у передачі залишку пального.

11.09.2014 позивач надіслав відповідачу претензію №96-25/396 з вимогою передати фактичний залишок придбаного позивачем бензину в кількості 13 731,46 грн.

Однак, листом №244 від 13.10.2014 відповідач повторно відмовив позивачу в передачі бензину в кількості 13 731,46 грн.

В зв'язку з чим позивач звернувся до суду, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, з позовом про зобов'язання відповідача передати позивачу бензин неетильований А-95 (код УКТ ЗЕД 2710114599) в кількості 13 674,70 літрів.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до норм частини 1 та частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Згідно зі статтею 689 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.

Згідно з частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, скаржник не визнає право власності позивача на пальне та посилається на Договір № 433-4/1-111- від 01.11.2010, укладений відповідачем з ТОВ «РН-КАРТ Україна» як на доказ того, що у позивача не виникло право власності на пальне.

Наведене не береться колегією суддів до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.

З аналізу тексту вказаного Договору № 433-4/1-111- від 01.11.2010 вбачається, що вказаний договір стосується договірних правовідносин відповідача з ТОВ «РН-КАРТ Україна», а не правовідносин позивача і відповідача, а тому вказаний договір не є належним доказом для вирішення справи.

При цьому твердження відповідача про те, що у позивача начебто не виникло право власності на пальне, спростовується письмовими доказами, які були оформлені позивачем та відповідачем та містяться в матеріалах справи.

Так, умовами вищенаведених договорів, сторони не встановили момент переходу до позивача права власності на товар та з огляду на приписи ст. 334 Цивільного кодексу України, право власності на бензин неетильований А-95 в кількості 15 792,00 літрів, виникло у позивача з моменту передання його за накладними, а саме: на бензин неетильований А-95 у кількості 7 874,00 літри - 04.08.2001 року, згідно накладної №101075406; бензин неетильований А-95 (УКТ ЗЕД 2710114599) у кількості 3 782,00 літри - 21.11.2011 року, згідно накладної №101086427; на бензин неетильований А-95 (УКТ ЗЕД 2710114599) у кількості 2 243,00 літри - 27.12.2011 року, згідно накладної №101086685; бензин неетильований А-95 (УКТ ЗЕД 2710114599) у кількості 893,00 літри 04.10.2012 року, згідно накладної №101104704; бензин неетильований А-95 (УКТ ЗЕД 2710114599) у кількості 1 000,00 літрів - 04.09.2013 року, згідно накладної №113707.

Викладені в апеляційній скарзі доводи скаржника стосовно того, що видаткові накладні, на підставі яких було зроблено висновок про передачу відповідачем палива і право власності на нього позивачу не є належними доказами по справі , не беруться колегією суддів до уваги, оскільки накладні, які містяться в матеріалах справи, є первинними обліковими документами у розумінні ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Крім того, матеріали справи свідчать про те,що копіями чеків за період з лютого 2014 року по вересень 2014 року, довідкою з програмно-апаратного комплексу PETROL PLUS (оборот по картам БУ "СКАРП" ДНСН України), позивач через мережу АЗС відповідача отримав лише 2 117,30 літрів, переданого за вищезазначеними накладними, бензину, в зв'язку з чим у мережі АЗС відповідача накопичився невибраний позивачем залишок бензину в кількості 13 674,70 літрів.

Згідно ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частинами 1, 2 статті 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Як хахначалось раніше, позивач листами №96-25/375 від 27.08.2014 та №96-25/396 від 11.09.2014 звертався до відповідача з вимогою про передачу фактичного залишку придбаного позивачем бензину в кількості 13 731,46 грн., проте, листами №203 від 08.09.2014 року та №244 від 13.10.2014 року відповідач відмовив позивачу в задоволенні зазначеної вимоги.

Твердження відповідача про те, що за період строку дії договорів купівлі-продажу №01458К від 04.08.2011 , №01732К від 20.12.2011, №01744К від 27.12.2011, № 02185К від 04.10.2012; №02472К від 04.09.2013, позивач не отримав придбане паливо, а оскільки, строки дії договорів закінчились, позивач втратив право вимагати від відповідача передачі палива по цим договорам, натомість у позивача виникло право вимагати від відповідача повернення попередньої оплати за цей бензин не беруться колегією суддів до уваги, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч.ч. 1, 2 Цивільного кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 202 осподарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Статтями 598, 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 631 Цивільного кодексу України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Як вже зазначалось, відповідачем було передано, а позивачем прийнято, згідно накладних, бензин неетильований А-95 в кількості 15 792,00 літрів під час строку дії договорів, відповідач же не в повному обсязі виконав свої зобов'язання за договорами, щодо відпуску переданого позивачу бензину через мережу АЗС, проте, закінчення строків зазначених вище договорів не є підставою для припинення визначених цими договорами зобов'язань, зокрема, зобов'язань відповідача щодо відпуску пального через мережу АЗС.

Умовами договорів сторони не врегулювали свої відносини щодо наслідків невибрання позивачем пального в мережі АЗС відповідача під час дії договорів, а тому позивач, як власник переданого за накладними пального має право вимагати його передання, оскільки визначений договором обов'язок відповідача щодо відпуску бензину в мережі АЗС не припинився ні в силу умов договору, ні в силу вимог законодавства.

Також колегією суддів не беруться до уваги доводи відповідача про те, що отримане позивачем в мережі АЗС пальне в кількості 2 117,30 літрів в період з 20.02.2014 по 06.09.2014 було придбане на підставі публічних договорів роздрібної торгівлі купівлі-продажу, оскільки, відповідно до наявних в матеріалах справи чеків POS-терміналів, пальне в кількості 2 117,30 літрів в період з 20.02.2014 по 06.09.2014, було отримане позивачем по картках за рахунок залишку пального згідно зазначених вище накладних.

Як вбачається з матеріалі справи, а саме з відзиву відповідача, поданого в процесі розгляду справи судом першої інстанції, відповідач наголошує на тому, що у позивача перед ним наявна заборгованість в розмірі 32 389,56 грн., в зв'язку з чим просить суд здійснити залік зустрічних однорідних вимог Бюджетної установи "Служба координації авіаційних робіт з пошуку і рятування" ДСНС України в розмірі 163 117,12 грн. та ТОВ "Гепард" в розмірі 32 389,56 грн.

Враховуючи те, що чинним законодавством України передбачено зарахування зустрічних однорідних вимог шляхом надсилання відповідної заяви на адресу позивача та наданням доказів такого надсилання суду, вказана заява відповідача про зарахування зустрічних однорідних правомірно не прийнята судом першої інстанції до розгляду, оскільки матеріали справи не містять доказів надсилання такої заяви відповідачем позивачу.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог та задовольняючи позов, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які грунтуються на належних та допустимих доказах.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що рішення у даній справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених в рішенні, дійсним обставинам справи, тому рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування або зміни вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гепард" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2015 у справі № 910/28742/14 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/28742/14 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська