Постанова

від 19.05.2015 по справі 906/1336/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2015 р. Справа № 906/1336/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Павлюк І. Ю.

суддя Грязнов В.В. ,

суддя Розізнана І.В.

при секретарі Ільчук Н.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Лукашин Є.В. - представник за довіреністю від 20.02.2012р. №547-О

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІРІТ Групп", м.Житомир

на рішення господарського суду Житомирської області

від 11.11.14 р. у справі № 906/1336/14 (суддя Машевська О.П.)

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", м.Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІРІТ Групп", м.Житомир

про стягнення 364784,48 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 11.11.2014р. у справі №906/1336/14 позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІРІТ Групп" про стягнення 364784,48грн. задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІРІТ Групп" на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк":

- 253118,54грн. заборгованості по тілу кредиту;

- 81310,81грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом;

- 13674,95грн. пені;

- 15680,18грн. штрафу за процентною складовою;

- 7295,69грн. судового збору.

У стягненні 1000,00грн. штрафу за фіксованою ставкою відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІРІТ Групп" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення змінити в частині задоволення позову в частині стягення з відповідача на користь позивача 253118,54грн. заборгованості по тілу кредиту, 81310,81грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 13674,95грн. пені, 15680,18 штрафу за процентною складовою, 7295,69грн. судового збору, та прийняти в цій частині нове рішення, яким задоволити позовні вимоги в частині стягнення 115082,57грн. боргу, в іншій частині позову відмовити.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:

- вважає рішення місцевого господарського суду незаконним та необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права та процесуального права;

- вказує, що всупереч приписам господарського процесуального кодексу України, позовна заява ПАТ КБ "Приватбанк" у даній справі не містила ні адреси місцезнаходження ТОВ "ІРІТ Групп", ні його ідентифікаційного коду. При цьому, зазначена позивачем адреса не відповідала дійсній юридичній адресі відповідача і про це було завідомо достеменно відомо позивачу, оскільки до апеляційної скарги додано документ, а саме: "Заявление о присоединении к условиям и правилам предоставления банковских услуг", датоване 21.05.2013р., з якого вбачається вірна юридична адреса і ідентифікаційний код відповідача. Також, про факт обізнаності про вказані обставини свідчить наявність на вказаному документі підпису керівника ПАТ КБ "Приватбанк" та печатка останнього. В подальшому на невірну адресу "м.Житомир, проспект Миру, 9 кв.114" замість відомої позивачу "м.Житомир вул.Бородія, 49" направлялась позовна заява з додатками. Таким чином, враховуючи викладене вище, судом порушено норми процесуального права, адже на підставі ст.63 ГПК України був зобов'язаний повернути позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, оскільки у позовній заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштових адрес та не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів;

- зазначає, що в судовових засіданнях 30.10.2014р., 11.11.2014р., представник позивача не поставив до відома суд про надходження та зарахування суми коштів в розмірі 300000,00грн. в рахунок погашення кредиту, відсотків, пені шляхом самостійного перенаправлення працівниками ПАТ КБ "Приватбанк" вказаних сум на погашення вказаної заборгованості за рахунок коштів, що надійшли на рахунок підприємства. Так, на стадії підготовки до розгляду справи по суті судом першої інстанції не виконано дій відповідно до ст.65 ГПК України щодо забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору, а саме зобов'язання сторони позивача виконати певні дії - звірити розрахунки, надати обґрунтований розрахунок суми боргу, розгорнутий розрахунок нарахування відсотків, пені, штрафу. Враховуючи невідповідність поданої позовної заяви п.5 ст.54 ГПК України, яка визначає, що позов повинен містити обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються, то вказані дії перешкодили винесенню вірного рішення;

- покликається на те, що місцевий господарський суд в ухвалі від 30.10.2014р. зобов'язав виконати вимоги ухвали від 09.10.2014р., хоча на адресу ТОВ "ІРІТ Групп" така ухвала не надходила внаслідок умисного зазначення невірної адреси позивачем в позові, а після встановлення судом вірної адреси відповідача вказана ухвала також на нашу адресу не направлялась всупереч вимогам ГПК України. Також, судом було прийнято рішення з справі за позовною заявою, яка так і не була направлена на нашу адресу;

- також, обґрунтовує те, що 30.10.2014р. ПАТ КБ "Приватбанк" здійснив в односторонньому порядку без погодження ТОВ "ІРІТ Групп" та ТОВ "МАРКОМІ - ЛІМІТЕД" зарахування коштів в сумі 300000,00грн. в рахунок погашення заборгованості по кредиту, по відсоткам, пені та комісії. При цьому, взагалі не зрозуміло яким чином проведено розрахунок суми боргу по кредиту, відсотками, які зазначені в позові, а відповідач при цьому має і інші відносини з позивачем, тому визначити суму заборгованості саме за вказаними заявками без врахування наявних інших сум неможливо. Так, відповідно до довідки ТОВ "ІРІТ Групп" від 21.11.2014р., загальна сума заборгованості підприємства перед ПАТ КБ "Приватбанк" станом на 11.11.2014р. становить всього 115082,57грн.. Тому незрозуміло, з яких розрахунків виходив суд при винесенні рішення від 11.11.2014р.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.12.2014р. у даній справі апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд на 23.12.2014р..

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.12.2014р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 12.01.2014р..

12.01.2015р. через канцелярію суду від ТОВ "ІРІТ Групп" надійшло клопотання від 12.05.2014р. про зупинення провадження у даній справі до вирішення господарським судом Дніпропетровської області пов'язаної з нею господарської справи №904/10500/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІРІТ Групп" до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" про визнання недійсними умов договору приєднання.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.01.2014р. провадження у справі №906/1336/14 зупинено до набрання законної сили рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/10500/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІРІТ Групп" до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" про визнання недійсними умов договору приєднання. Зобов'язано сторін повідомити апеляційний господарський суд про результати розгляду справи №904/10500/14, надіславши до суду належним чином засвідчені копії судових рішень. Також, ухвалено: відповідачу надати суду протягом трьох днів з дня отримання копії даної ухвали документально обґрунтований розрахунок заборгованості в сумі 115082,57грн. (основний борг, штрафні санкції тощо), яка визначена ТОВ "ІРІТ Групп" в апеляційній скарзі як така, що підлягає до задоволення, та письмові пояснення щодо зазначеної заборгованості; позивачу надати суду протягом трьох днів з дня отримання копії даної ухвали документально обґрунтований розрахунок заборгованості відповідача, враховуючи пояснення зазначені у письмовому відзиві на апеляційну скаргу.

21.01.2015р. на електронну адресу суду від ПАТ КБ "Приватбанк" надійшли пояснення від 20.01.2015р. з розрахунком заборгованості відповідача.

19.03.2015р. на електронну адресу Рівненського апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" надійшов лист - заява від 19.03.2015р., в якій останній зазначив, що відповідно до ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2015р. у справі №904/10500/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІРІТ Групп" до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" про визнання недійсними умов договору приєднання, позовна заява ТОВ "ІРІТ Групп" була залишена без розгляду, а тому просить провадження у даній справі поновити, оскільки підстави для її зупинення відпали. До зазначеної заяви позивачем додано роздруківку ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2015р. у справі №904/10500/14.

Крім того, 27.04.2015р. на електронну адресу Рівненського апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" надійшов лист - заява від 27.04.2015р., в якій останній зазначив, що відповідно до постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.04.2015р. у справі №904/10500/14 ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2015р. у справі №904/10500/14 залишено без змін, а тому просить провадження у даній справі поновити, оскільки підстави для її зупинення відпали. До зазначеної заяви позивачем додано копію постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.04.2015р. у справі №904/10500/14.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.04.2015р. провадження у справі №906/1336/14 поновлено, розгляд апеляційної скарги призначено на 19.05.2015р. та ухвалено відповідачу надати суду протягом трьох днів з дня отримання копії даної ухвали документально обґрунтований розрахунок заборгованості в сумі 115082,57грн. (основний борг, штрафні санкції тощо), яка визначена ТОВ "ІРІТ Групп" в апеляційній скарзі як така, що підлягає до задоволення, та письмові пояснення щодо зазначеної заборгованості.

В судовому засіданні 19.05.2015р. представник позивача Лукашин Є.В. заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважає її безпідставною та необґрунтованою. В своїх поясненнях покладається на доводи, наведені у письмовому відзиві на апеляційну скаргу та поясненнях про розрахунок заборгованості відповідача. Також, зазначив, що 30.10.2014р. на рахунок відповідача №26001060319921 надійшли кошти в розмірі 300000,00грн. Дана сума пішла на погашення заборгованості ТОВ "ІРІТ Групп" та була розподілена наступним чином: 287672,87грн. на погашення заборгованості по договору від 22.03.2013р. кредитного ліміту; 12327,13грн. на погашення пені по договору від 10.12.2013р. - за послугою "Гарантований платіж". Заборгованість ТОВ "ІРІТ Групп" станом на 11.11.2014р. становила, зокрема: по договору від 22.03.2013р. (кредитний ліміт на поточний рахунок) - 0 гривень; по договору від 10.12.2013р. (гарантований платіж) - 360910,73грн. (без врахування штрафів та судового збору), і складалась із заборгованості по тілу кредиту в сумі 253118,54грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом в сумі 97060,41грн., заборгованість з пені 10731,78грн.. Просить суд рішення господарського суду Житомирської області від 11.11.2014р. у справі №906/1336/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідачем вимоги ухвал Рівненського апеляційного господарського суду від 23.12.2014р., 12.01.2015р. та 30.04.2015р. в частині надання суду документально обґрунтованого розрахунку заборгованості в сумі 115082,57грн. (основний борг, штрафні санкції тощо), яка визначена ТОВ "ІРІТ Групп" в апеляційній скарзі як така, що підлягає до задоволення, та письмові пояснення щодо зазначеної заборгованості, не виконано.

Представник ТОВ "ІРІТ Групп" в судове засідання 19.05.2015р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Водночас, ухвалою суду від 30.04.2015р. про поновлення провадження у справі №906/1336/14 та призначення апеляційної скарги до розгляду участь учасників судового процесу в судовому засіданні визначалась на власний розсуд, нові докази не витребовувались та повідомлено, що неявка уповноважених представників сторін в судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті за наявними у ній матеріалами.

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду представника відповідача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, судова колегія розглянула апеляційну скаргу за відсутності представника останнього.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.01.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІРІТ Групп", ідентифікаційний код 26289466, м.Житомир, проспект Миру, 9 кв.114, в особі директора Стоколос В.В., що діє на підставі статуту та Публічним акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк", в особі голови правління Дублета О.В., що діє на підставі статуту, підписано заяву про відкриття поточного рахунку та картку зі зразками підписів і відбитком печатки, зокрема відкрито поточний рахунок №26001060319921 в гривнях, згідно якої сторони погоджуються із Умовами та правилами надання банківських послуг, у тому числі з Умовами та правилами обслуговування за розрахунковими картками (що розміщені в мережі Інтернет на сайті банку www.privatbank.ua, client-bank.privatbank.ua), тарифами банку, які разом з цією заявою та карткою зі зразками підписів і відбитками печатки складають договір банківського обслуговування. Цим підписом відповідач приєднався і зобов'язався виконувати умови, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, тарифах позивача - договорі банківського обслуговування в цілому. Відносини між банком і клієнтом можуть вирішуватись як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до цього договору, так і шляхом обміну інформацією/узгодження щодо банківського обслуговування з клієнтом через web-сайт банку (www.privatbank.ua, client-bank.privatbank.ua або інший інтернет-/sms ресурс, зазначений банком). Стверджую, що вся надано мною інформація є правильною. На час укладання договорів, а також додаткових угод до них банк і клієнт допускають використання факсимільного відтворення печатки банку і підпису особи. Уповноваженої підписувати договори й угоди до них від імені банку, здійсненого за допомогою засобів копіювання (а.с.7).

Заява від 25.01.2011р. про відкриття поточного рахунку та картку зі зразками підписів і відбитком печатки підписана представниками сторін та скріплена відтисками їх печаток.

Порядок надання кредиту за послугою "Гарантований платіж" визначено пунктами 3.1.1.73-31.1.1.86 та розділом 3.2.2. Умов та правил надання банківських послуг (далі - умови) (а.с.8-13).

Згідно п.3.1.1.73 умов, банк надає послугу гарантований платіж для виконання грошових зобов'язань за господарськими , що укладаються між клієнтом та його контрагентами. а також між клієнтом і банком (далі послуга). Послуга надається у вигляді виконання банком заявок на договірне списання коштів (далі - "гарантований платіж" або "заявка"), згідно якої клієнт - платник доручає банку зараховувати кошти на рахунок отримувача, в сумі і в дату, зазначені при створені зачвки. Послуга надається банком як за рахунок власних коштів платника, так і за рахунок кредитних коштів. Споживачами цієї послуги є платник і одержувач платежів за господарськими договорами.

Дата виконання гарантованого платежу може бути змінена відправником при отримані згоди на її зміну від одержувача (шляхом підтвердження через дистанційний канал банківського обслуговування інтернет - клієнт - банк "Приват24"). Гарантований платіж може бути відкликаний (відмінений) платником виключно при отриманні згоди на її відгук (скасування) від одержувача (шляхом підтвердження через дистанційний канал банківського обслуговування інтернет - клієнт - банк "Приват24").

У відповідності до 3.1.1.75 умов, після отримання банком за допомогою системи дистанційного обслуговування заявки, банк розглядає його на предмет надання або відмови в наданні послуги, у разі відсутності у платника власних коштів та / або не кредитоспроможності платника.

Пунктом 3.2.2.1 умов передбачено, що банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати клієнту кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії, з лімітом та на цілі, зазначені, в заявці на договірне списання коштів (надали - гарантованій платіж або заявка), в обмін на зобов'язання клієнта по поверненню кредиту, сплаті відсотків, винагороди в обумовлені цим договором строки. Відновлювана кредитна лінія (далі - "кредит") надається банком для виконання клієнтом платежів за заявками на договірне списання коштів з датою виконання в майбутньому за .господарськими договорами, яка не перевищує терміну повернення кредиту, та може бути змінена або скасована позичальником за згодою одержувача (шляхом підтвердження через дистанційний канал банківського обслуговування інтернет-клієнт-банк "Приват24"), шляхом перерахування банком кредитних коштів на рахунок 3648, з подальшим перерахуванням в дату виконання на поточний рахунок одержувачів, що вказані в заявці. Після видачі кредиту, подані позичальником банку заявки можуть бути відкликані Позичальником виключно при отриманні згоди на її відкликання від одержувача (шляхом підтвердження через дистанційний канал банківського обслуговування інтернет-клієнт-банк "Приват24"). Будь-які суперечки між платником (позичальником) та одержувачем грошових коштів, в тому числі ті, які виникли після видачі кредиту, вирішуються платником (позичальником) з отримувачем самостійно без пред'явлення платником (позичальником) до банку вимоги про відкликання заявки про платіж.

Відповідно до п.3.2.2.2 умов, термін повернення кредиту зазначений в заявці. Згідно зі ст. 212, 651 Цивільного кодексу України (далі-ЦКУ) у разі порушення Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбачених цим Договором, Банк на свій розсуд, починаючи з 91-го дня порушення будь-якого із зобов'язань, має право змінити умови цих Умов, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому Банк направляє Клієнту письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У разі не погашення Клієнтом заборгованості за цими Умовами у строк, зазначений у повідомленні, вся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою. У разі погашення заборгованості в період до закінчення 30 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов'язань, кінцевим терміном повернення кредиту є дата, зазначена в заявці.

Під датою виконання заявки Сторони погодили дату зарахування кредитних коштів на поточний рахунок одержувача, зазначеного у заявці Клієнта. Клієнт погашає заборгованість по кредиту в розмірі, зазначеному в заявці Клієнта, в строк до 30 днів з дати виконання заявки. За користування кредитам у період з дати ініціювання Клієнтом заявки до дати виконання заявки Клієнт сплачує винагороду за надання фінансового інструменту в розмірі 4% річних (але не менш ніж 5 гривень) від розміру кредиту, зазначеного у черговій заявці Клієнта. Винагорода за надання фінансового інструменту сплачується Клієнтом в дату надання в Банк чергової заявки. У період з дати виконання заявки за рахунок кредитних коштів до 30.06.2014г. Клієнт за користування кредитом сплачує Банку відсотки в розмірі 28% річних, а починаючи з 01.07.2014р. Клієнт за користування кредитом сплачує Банку відсотки в розмірі 36% річних від суми заборгованості. У випадку зміни вартості кредитних ресурсів на ринку грошових ресурсів, зміни облікової ставки НБУ, зміни курсу гривні до іноземної валюти класифікатору 1 групи іноземних валют понад на 5 та більше процентів Сторони на дату укладення цього Договору, узгодили про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом. При цьому, таке збільшення розміру процентів за користування кредитом не повинно перевищувати подвійного розміру процентної ставки зазначеної в цьому пункті. Інформацію про розмір узгодженої зміненої процентної ставки за користування кредитом, Банк розміщує для Клієнта одним з таких способів: в письмовій формі, через встановлені засоби електронного зв'язку Банку та Клієнта - системи клієнт-банк, інтернет клієнт-банк, "Приват 24", смс-повідомлення на останні відомі Банку номери телефонів, наданих Банку при ідентифікації та актуалізації відомостей про Клієнта, або іншими засобами. Узгоджений Сторонами змінений розмір процентів за користування кредитом є чинним з моменту розміщення його способом, зазначеним в цьому пункті, якщо інша дата не визначена в інформації про зміну розміру процентів. У разі не погашення заборгованості Клієнтом за кредитом у строк до 30 днів, включно, на 31-й день - заборгованість по кредиту стає простроченою. При цьому за користування кредитом Клієнт платить відсотки в розмірі 56% річних від суми заборгованості. Вказаний в цьому пункті строк може бути змінений згідно умов цього Договору.

У разі, якщо в дату виконання заявки або після неї, у клієнта на поточному рахунку недостатньо власних коштів - клієнт доручає банку в односторонньому порядку проводити списання коштів на погашення заборгованості як за рахунок власних коштів клієнта, що надходять на всі поточні рахунки. відкриті в банку, так і за рахунок невикористаних коштів по "кредитному ліміту на розрахунковому рахунку", подальші взаємини за яким регулюються розділом 3.2.1 справжніх "Умов та правил". Інші істотні умови кредитування наведено в заявці.

Пунктом 3.2.2.6.3 умов встановлено, що клієнт (відповідач) зобов'язаний повернути кредит у строки, встановлені у заяві, п.п.3.2.2.2, 3.2.2.6.16, 3.2.2.6.17, 3.2.2.7.2 цього договору.

Пунктом 3.2.2.6.6 умов передбачено, що клієнт доручає банку списувати кошти з усіх свої поточних рахунків для виконання зобов'язань з погашення кредиту, а також відсотків за його використання, для виконання зобов'язань з погашення винагороди, а також неустойки, в межах сум, що підлягають сплаті банку за цими умовами, при настанні термінів платежів (здійснювати договірне списання). Списання коштів здійснюється відповідно до встановленого законодавством порядку, при цьому оформлюється меморіальний ордер, у реквізиті "Призначення платежу" якого зазначається номер, дата і посилання на пункт 3.2.2.6.6 цього договору.

Пунктом 3.2.2.7.4 умов визначено, що банк має право списувати грошові кошти з поточних рахунків клієнта згідно п.3.2.2.6.6 цього договору при настанні термінів кожного з платежів, передбачених цим договором, в межах сум, що підлягають сплаті банку.

У випадку порушення клієнтом строків виконання будь-якого з грошових зобовязань, встановлених цим договором (при відсутності коштів у необхідних сумах на рахунках клієнта для здійснення повноважень банку згідно п.3.2.2.6.6 цього договору), а також для сплати передбачених цим пунктом комісійних винагород клієнт доручає банку здійснювати списання коштів із всіх поточних і депозитних рахунків клієнта в банку в порядку передбаченому законодавством та цими умовами, тощо (п.3.2.2.7.5 умов).

У відповідності до п.3.2.3.9.9 умов, зобов'язання за цим договором, при реалізації банком права на стягнення неустойки. виконуються в такій послідовності: кошти, отримані від клієнта, а також від інших уповноважених органів / осіб, для погашення заборгованості за цим договором. перш направляються для відшкодування витрат / збитків банку згідно п.п.3.2.2.6.15, 3.2.2.7.13 цього договору, далі для погашення неустойки згідно з розділом 5 цього договору, далі простроченої винагороди, далі - винагороди, далі - прострочених відсотків, далі - відсотків, далі - простроченого кредиту, далі - кредиту. Остаточне погашення заборгованості за цим договором здійснюється не пізніше дати зазначеної п.3.2.2.2 цього договору. У разі несплати винагороди. відсотків у відповідні їм дати сплати, визначені в цьому договорі, вони вважаються простроченими. При розрахунку витрат банку згідно п.п.3.2.2.6.15, 3.2.2.7.13 цього договору, за погодженням сторін можлива зміна термінів погашення кредиту, тощо.

Згідно п.3.2.2.10.1 умов, у разі порушення клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п.3.2.2.6.2, 3.2.2.9.1 -3.2.2.9.3 цього договору, термінів повернення кредиту, передбачених п.п.3.2.2.2, 3.2.2.6.3, 3.2.2.6.16, 3.2.2.7.2 цього договору, винагороди, передбаченого п.п.3.2.2.6.5, 3.2.2.9.4-3.2.2.9.6 цього договору, клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права, передбаченого п. 3.2.2.2 цього договору, клієнт сплачує банку пеню в розмірі, зазначеному в заявці, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Пунктом 3.2.2.10.8 умов передбачено, що в разі порушення клієнтом строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення банку до судових органів, клієнт сплачує банку штраф, який розраховується за такою формулою: 1000,00 гривень + 5 % від суми встановленого в заявці на цілі, відмінні від сплати страхових платежів і платежів для оплати реєстрації предметів застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Цей договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладання електронно-цифрового підпису всіма його сторонами (п.3.2.2.11.1 умов).

На виконання умов договору банківського обслуговування від 25.01.2011р. ПАТ КБ комерційний банк "Приватбанк" в системі інтернет-клієнт-банк Приват24 отримало від ТОВ "ІРІТ Групп" заявки від 23.01.2014р. №1453 (меморіальний ордер №1453, від 23.01.2014р.), від 11.02.2014р. №1489 (меморіальний ордер №1489 від 11.02.2014р.), від 14.02.2014р. №1495 (меморіальний ордер №1495 від 14.02.2014р.) на гарантований платіж, в яких останній просив надати йому можливість в користуванні послугою щодо обслуговування свого поточного рахунку №26001060319921 за рахунок кредитних коштів (а.с.14-16).

Водночас ПАТ КБ комерційний банк "Приватбанк" надало ТОВ "ІРІТ Групп" за його заявками на підставі розділу 3.1.1.73 та розділу 3.2.2. Умов та правил надання банківських послуг, яке регулює питання надання послуги "Гарантований платіж", зокрема на суми:

- по заявці від 23.01.2014р. №1453 на суму 234846,29грн. (дата зарахування коштів отримувачу 12.02.2014р.);

- по заявці від 11.02.2014р. №1489 на суму 500,00грн. (дата зарахування коштів отримувачу 17.02.2014р.);

- по заявці від 14.02.2014р. №1495 на суму 78257,52 грн. (дата зарахування коштів отримувачу 20.02.2014р.).

Таким чином, позивач у період з 23.01.2014р. по 14.02.2014р. виконав за відповідача грошові зобов'язання за господарськими договорами, укладеними з контрагентами, зокрема: ТОВ "Укрпропангаз" (ідент. код 36670686), ТОВ "МАРКОМІ Лімітед" (ідент. код13565293).

Однак, відповідач свої зобов'язання по поверненню позивачу кредитних коштів виконав лише на суму 60485,27грн., а тому як вбачається з матеріалів справи, зокрема, виписок з банківського рахунку ТОВ "ІРІТ Групп" №26001060319921 та розрахунку заборгованості (а.с.17, 38-50), в результаті невиконання відповідачем своїх зобов'язань за укладеним з позивачем договором банківського обслуговування від 25.01.2011р., за ТОВ "ІРІТ Групп" станом на 02.10.2014р. утворилась перед ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованість по кредиту в сумі 253118,54грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом в сумі 81310,81грн., заборгованість по пені за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань в сумі 13674,95грн., 1000,00грн штрафу фіксованої частини та 15680,18грн. штрафу за процентною складовою, всього - 364784,48грн.

В подальшому, позивач 26.08.2014р. звернувся до відповідача з претензією від 22.08.2014р. №36389466 про сплату суми заборгованості, що стверджується описом вкладення до цінного листа та фіскальним чеком від 26.08.2014р. (а.с.18).

Однак, відповіді на вказану вище претензію та докази погашення відповідачем заборгованості в повному обсязі перед позивачем в матеріалах справи відсутні.

За вказаних обставин, Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІРІТ Групп" про стягнення 364784,48грн. заборгованості, з яких: 253118,54грн. - заборгованість по тілу кредиту; 81310,81грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 13674,95грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань; 1000,00грн. - фіксований штраф; 15680,18грн. - штраф у відсотковому співвідношенні (а.с.2-3).

Обґрунтовуючи позовну заяву, враховуючи приписи визначає ст.ст.509, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, позивач послався на те, що відповідно до заявки відповідача від 25.01.2011р. було відкрито поточний рахунок №26001060319921; пунктами 3.1.1.73 - 3.1.1.86 "Умов та правил надання банківських послуг" регламентований порядок надання кредиту за послугою "Гарантований платіж"; починаючи з 10.12.2013р. відповідач активно використовує кредит за послугою "Гарантований платіж", який надавався для виконання грошових зобов'язань за господарськими договорами, укладеними з контрагентами; в порушення умов договору, відповідач свої зобов'язання по поверненню кредитів по заявкам №1453 від 23.01.2014р. на суму 234846,29грн. (дата зарахування коштів отримувачу 12.02.2014р.); №1489 від 11.02.2014р. на суму 500,00грн. (дата зарахування коштів отримувачу 17.02.2014р.); №1495 від 14.02.2014р. на суму 78257,52грн. (дата зарахування коштів отримувачу 20.02.2014р.) виконав частково; у зв'язку з неповерненням відповідачем кредитів гарантованих платежів по його заявкам у встановлений договором строк, відповідачу нараховані відсотки, а також пеня та штраф у фіксованій частині та штраф у процентній складовій за порушення грошового зобов'язання.

Як вже зазначалося, рішенням господарського суду Житомирської області від 11.11.2014р. у справі №906/1336/14 позов задоволено частково (а.с.59-62).

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб.

За приписами ч.1 п.4 ст.179 Господарського кодексу України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Пунктом 1 ст.193 ГК України та ст.526 ЦК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2. ст.639 ЦК України).

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що заявою від 25.01.2011р. про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів і відбитком печатки відповідач приєднався і зобов'язався виконувати умови, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, тарифах ПАТ КБ "ПриватБанк" - договорі банківського обслуговування в цілому.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Частиною 1 ст.1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частинами 1 та 2 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Водночас, ч.1 ст.1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.3 ст.1049 ЦК України).

Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 ЦК України, ч.7 ст.193 ГК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також, згідно ст.ст.610, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Питання надання послуги "Гарантований платіж" регулюються п.п.3.1.1.73 - 3.1.1.86 та розділом 3.2.2. Умов та правил надання банківських послуг.

Відповідно до п.3.2.2.2 Умов та правил надання банківських послуг, клієнт погашає заборгованість по кредиту в розмірі, зазначеному в заявці клієнта, в строк до 30 днів включно з дати виконання заявки. За користування кредитом у період з дати ініціювання Клієнтом заявки до дати виконання заявки Клієнт сплачує винагороду за надання фінансового інструменту в розмірі 4% річних (але не менш ніж 5 гривень) від розміру кредиту, зазначеного у черговій заявці Клієнта. Винагорода за надання фінансового інструменту сплачується Клієнтом в дату надання в Банк чергової заявки. У період з дати виконання заявки за рахунок кредитних коштів до 30.06.14р. клієнт за користування кредитом сплачує банку відсотки в розмірі 28% річних, а починаючи з 01.07.14р. - в розмірі 36; річних від суми заборгованості. У разі не погашення заборгованості клієнтом за кредитом у строк до 30 днів, включно, на 31-й день - заборгованість по кредиту стає простроченою. При цьому за користування кредитом клієнт платить відсотки в розмірі 56% річних від суми заборгованості.

При цьому, договір банківського обслуговування між сторонами складається із заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів і відбитка печатки та Умов і Правил надання банківських послуг, які оприлюднені через офіційний веб-сайт банку. Також, зазначений договір підписаний обома сторонами в установленому законом порядку не визнаний недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору банківського обслуговування від 25.01.2011р. ПАТ КБ комерційний банк "Приватбанк" в системі інтернет-клієнт-банк Приват24 отримало від ТОВ "ІРІТ Групп" заявки від 23.01.2014р. №1453 (меморіальний ордер №1453, від 23.01.2014р.), від 11.02.2014р. №1489 (меморіальний ордер №1489 від 11.02.2014р.), від 14.02.2014р. №1495 (меморіальний ордер №1495 від 14.02.2014р.) на гарантований платіж, в яких останній просив надати йому можливість в користуванні послугою щодо обслуговування свого поточного рахунку №26001060319921 за рахунок кредитних коштів (а.с.14-16).

Водночас ПАТ КБ комерційний банк "Приватбанк" надало ТОВ "ІРІТ Групп" за його заявками на підставі розділу 3.1.1.73 та розділу 3.2.2. Умов та правил надання банківських послуг, яке регулює питання надання послуги "Гарантований платіж", зокрема на суми:

- по заявці від 23.01.2014р. №1453 на суму 234846,29грн. (дата зарахування коштів отримувачу 12.02.2014р.);

- по заявці від 11.02.2014р. №1489 на суму 500,00грн. (дата зарахування коштів отримувачу 17.02.2014р.);

- по заявці від 14.02.2014р. №1495 на суму 78257,52грн. (дата зарахування коштів отримувачу 20.02.2014р.).

Наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості за договором від 10.12.2013р. та виписки з банківського рахунку ТОВ "ІРІТ Групп" №26001060319921 свідчать, що відповідач частково виконав зобов'язання по поверненню позивачу кредитних коштів лише на суму 60485,27грн..

Відповідач не надав господарському суду належних доказів на підтвердження виконання в повному обсязі свого зобов'язання щодо сплати заборгованості в сумі 253118,54грн. згідно наданого кредиту, перевіреного судом розрахунку суми заборгованості в період з 13.02.2014р. - 02.10.2014р. по відсоткам за користування кредитом в розмірі 81310,81грн. і не спростував наявність їх у вказаному розмірі.

З врахуванням наведеного вище, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 253118,54грн. заборгованості за кредитом, 81310,81грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом правомірно задоволені судом першої інстанції.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором правові наслідки, зокрема сплата неустойки - штрафу, пені, які обчислюється відповідно до ст.549 цього Кодексу.

У відповідності до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України встановлено, кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора.

Статтею 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1. ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Отже, одним із видів господарських санкцій згідно з ч.2 ст.217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч.4 ст.231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст.231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п.3.2.2.10.1 Умов та правил надання банківських послуг, у разі порушення клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п.3.2.2.6.2, 3.2.2.9.1 -3.2.2.9.3 цього договору, термінів повернення кредиту, передбачених п.п.3.2.2.2, 3.2.2.6.3, 3.2.2.6.16, 3.2.2.7.2 цього договору, винагороди, передбаченого п.п.3.2.2.6.5, 3.2.2.9.4-3.2.2.9.6 цього договору, клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права, передбаченого п.3.2.2.2 цього договору, клієнт сплачує банку пеню в розмірі, зазначеному в заявці, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Відповідно до п.3.2.2.10.8 розділу 3.2.2. Умов та правил надання банківських послуг, в разі порушення Клієнтом строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення Банку до судових органів, Клієнт сплачує Банку штраф, який розраховується за такою формулою: 1000,00 гривень + 5% від суми встановленого в заявці на цілі, відмінні від сплати страхових платежів і платежів для оплати реєстрації предметів застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Пунктом п.3.2.3.9.9 Умов та правил надання банківських послуг встановлено, зобов'язання за цим договором, при реалізації банком права на стягнення неустойки. виконуються в такій послідовності: кошти, отримані від клієнта, а також від інших уповноважених органів / осіб, для погашення заборгованості за цим договором. перш направляються для відшкодування витрат / збитків банку згідно п.п.3.2.2.6.15, 3.2.2.7.13 цього договору, далі для погашення неустойки згідно з розділом 5 цього договору, далі простроченої винагороди, далі - винагороди, далі - прострочених відсотків, далі - відсотків, далі - простроченого кредиту, далі - кредиту. Остаточне погашення заборгованості за цим договором здійснюється не пізніше дати зазначеної п.3.2.2.2 цього договору. У разі несплати винагороди. відсотків у відповідні їм дати сплати, визначені в цьому договорі, вони вважаються простроченими. При розрахунку витрат банку згідно п.п.3.2.2.6.15, 3.2.2.7.13 цього договору, за погодженням сторін можлива зміна термінів погашення кредиту, тощо.

При цьому, перевіривши наведений позивачем розрахунок штрафу з урахуванням визначеного Умовами та правилами надання банківських послуг порядку нарахування пені та штрафу, господарський суд прийшов до правомірного висновку, що вимоги позивача про стягнення на свою користь з відповідача штраф у розмірі 15680,18грн., є правомірним та таким, що підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача відповідної суми пені колегія суддів зазначає зокрема наступне.

Позивачем, крім іншого, заявлено до стягнення 13674,95грн. пені, яку нараховано за прострочення виконання зобов'язань в період з 01.08.2014р. по 02.10.2014р..

Як вбачається з доводів апеляційної скарги та не заперечується позивачем у письмовому відзиві від 12.12.2014р. на апеляційну скаргу, 30.10.2014р. з рахунку відповідача №26001060319921 були списані кошти в розмірі 300000,00грн..

Відповідно до довідки ПАТ КБ "ПриватБанк", 22.03.2013 р. ПАТ КБ "ПриватБанк" встановлено на поточний рахунок відповідача кредитний ліміт в розмірі 50000,00грн.. (внутрішній номер договору від 22.03.2013р.). В подальшому кредитний ліміт збільшувався та остаточна сума встановленого кредитного ліміту становила станом на 01.03.2014р. - 360000,00грн. (а.с.83).

Згідно довідки ПАТ КБ "ПриватБанк", у зв'язку з порушеннями зобов'язань за договором обслуговування кредитних лімітів на поточному рахунку відповідач на початок операційного дня станом на 30.10.2014р. мав заборгованість - 287672,87грн., яка складалась з наступного: заборгованість по тілу кредиту 237823,56грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом 30705,67грн., заборгованість з комісії 4433,84грн., заборгованість з пені 14709,80грн. (а.с.84).

30.10.2014р. на рахунок відповідача №26001060319921 надійшли кошти в розмірі 300000,00грн..

На виконання Умов та правил надання банківських послуг зазначена вище сума пішла на погашення заборгованості по кредитам ТОВ "ІРІТ Групп" та була розподілена наступним чином: 287672,87грн. на погашення заборгованості по договору б/н від 22.03.2013р. - кредитного ліміту; 12327,13грн. на погашення пені по договору б/н від 10.12.2013р. - за послугою "Гарантований платіж".

Таким чином, враховуючи вище зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що на момент прийняття 11.11.2014р. господарським судом Житомирської області рішення у даній справі розмір нарахованої позивачем пені зменшився на 12327,13грн. у зв'язку із списанням її в рахунок погашення заборгованості по пені, нарахованої за прострочення виконання зобов'язань по договору від 10.12.2013р. - за послугою "Гарантований платіж" в період з 01.08.2014р. по 02.10.2014р., а тому провадженні в цій частині підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, перевіривши наведений позивачем розрахунок пені з врахуванням визначеного Умовами та правилами надання банківських послуг порядку нарахування пені, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 1347,82грн. пені (13674,95грн. - 12327,13грн. = 1347,82грн.), яку нараховано за прострочення виконання зобов'язань в період з 01.08.2014р. по 02.10.2014р..

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у стягненні з позивача - 1000,00 грн. штрафу, оскільки встановлення у п. 3.2.2.10.8 розділу 3.2.2. Умов та правил надання банківських послуг також штрафу в певній, визначеній грошовій сумі, а саме - 1000,00 грн. за одне й те саме порушення ( порушення строку повернення кредитних коштів) суперечить ст.61 Конституції України, ч.2 ст.549 ЦК України та ч.6 ст.231 ГК України .

Покликання відповідача в апеляційній скарзі на те, що позовна заява ПАТ КБ "ПриватБанк" не відповідає ст.54 ГПК України, зокрема позовна заява не містила адреси місцезнаходження ТОВ "ІРІТ Групп" та його ідентифікаційного коду та твердження про те, що ПАТ КБ "ПриватБанк" було відомо про зміну юридичної адреси ТОВ "ІРІТ Групп", колегією суддів до уваги не береться, з огляду на таке.

З позовної заяви ПАТ КБ "ПриватБанк" вбачається, що у її вступній частині зазначено сторін, однак не було вказано ідентифікаційного коду ТОВ "ІРІТ Групп", однак даний код було вказано в прохальній частині позовної заяви, зокрема: "1. Стягнути з ТОВ "ІРІТ Групп" (код:36389466) на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" (49094, м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, буд.50, код ЄДРПОУ 143605770) заборгованість за кредитом за послугою "Гарантований платіж" в розмірі 364784грн. 48коп." тощо, також до позовної заяви додано додатки, в яких також зазначено ідентифікаційний код відповідача.

Крім того, не знаходить підтвердження і покликання відповідача відносно зазначення невірної адреси місцезнаходження ТОВ "ІРІТ Групп" у позовній заяві, а також те, що ПАТ КБ "ПриватБанк" було відомо про зміну юридичної адреси ТОВ "Іріт Групп", оскільки останній про це зазначив в Заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 21.05.2013р., оскільки в примірнику ПАТ КБ "ПриватБанк" "Заявления о присоединении к условиям и правилам предоставлення банковских услуг" від 21.05.2013р. (а.с.78) графа "Местонахождение" взагалі не заповнена. Крім того, із наявної у матеріалах справи Заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 11.09.2013р. (а.с.79) вбачається, що в графі "Местонахождение" представником ТОВ "ІРІТ Групп" зазначено адресу: м.Житомир, пр-т Миру 9, кв.114, що також і відображено у Заяві про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів і відбитка печатки від 25.01.2011р. (а.с.7).

Згідно абз.1 п.3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Як свідчать матеріали справи, місцевим господарським судом було належним чином та відповідно до законодавства повідомлено відповідача про час, місце та дату розгляду справи №906/1336/14, про що свідчать наявні у матеріалах справи відповідні повідомлення про вручення ТОВ "ІРІТ Групп" поштових відправлень (а.с.25, 53) з ухвалами господарського суду Житомирської області суду від 09.10.2014р. про порушення провадження у справі та призначення її до розгляду, яку було направлено за адресою: м.Житомир, пр-т Миру 9, кв.114, та 30.10.2014р. про відкладення розгляду справи, яку було направлено на юридичну адресу відповідача, зазначену у витязі з Єдиноого державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців розміщеному на Інтернет ресурсі Державного підприємства "Інформаційно-ресурсний центр", а саме:10001, м.Житомир, вул.Бородія, 49 (а.с.30-35).

Господарський суд відповідно до приписів ст.43 ГПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору, на основі вичерпних та достеменно підтверджених висновків, визначитись чи потребуються спеціальні знання для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" №6 від 23.03.2012р., рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

В силу приписів ч.1 ст.104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

У відповідності до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ІРІТ Групп" підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Житомирської області від 11.11.2014р. у справі №906/1336/14 слід скасувати в частині стягнення 12327,13грн. пені, прийнявши у цій частині нове судове рішення, яким припинити провадження у справі в цій частині, та змінити рішення в частині стягнення судових витрат, а в решті оскаржене рішення слід залишити без змін.

При цьому, інші доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи та наведеним вище, а тому відсутні підстави для її повного задоволення.

Відповідно до ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, на відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а на позивача витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги пропорційно розміру задоволення її вимог.

Крім того, з матеріалів апеляційної скарги вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ІРІТ Групп" при поданні апеляційної скарги сплачено судовий збір згідно платіжного доручення №614 від 24.11.2014р. в сумі 3600,00грн., однак, розмір судового збору, який підлягав до сплати відповідачем за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Житомирської області від 11.11.2014р. у справі №906/1336/14 становив 2487,02грн., тобто скаржником надлишково сплачено 1112,98грн. судового збору, який колегія суддів вважає за необхідне йому повернути на підставі ст.7 Закону України "Про судовий збір", про що винести відповідну ухвалу.

Видачу наказів на виконання даної постанови слід доручити господарському суду Житомирської області.

Керуючись ст.7 Закону України "Про судовий збір", ст.ст.80, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІРІТ Групп", м.Житомир задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 11.11.2014р. у справі №906/1336/14 скасувати в частині стягнення 12327грн. 13коп. пені, прийнявши в цій частині нове судове рішення, яким припинити провадження у справі в частині стягнення 12327грн. 13коп. пені, та змінити рішення в частині стягнення судових витрат.

В решті рішення залишити без змін.

Резолютивну частину рішення викласти у такій редакції:

"1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІРІТ Групп" (10001, Житомирська область, м.Житомир, вул.Бородія, буд. 49, ідентифікаційний код 36389466) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (49094, м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, буд.50, ідентифікаційний код 14360570, рахунок №29092829003111 - для погашення заборгованості, рахунок №64993919400001 - для відшкодування судових витрат, МФО 305299, адреса для листування: 10003, м.Житомир, вул.Перемоги, 99):

- 253118грн. 54коп. заборгованості по тілу кредиту;

- 81310грн. 81коп. заборгованості по відсоткам за користування кредитом;

- 1347грн. 82коп. пені;

- 15680грн. 18коп. штрафу за процентною складовою;

- 7029грн. 15коп. судового збору.

Видати наказ.

3. У стягненні 1000грн. 00грн. штрафу за фіксованою ставкою відмовити.

4. Провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІРІТ Групп", м.Житомир на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", м.Дніпропетровськ 12327грн. 13коп. пені - припинити.".

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (49094, м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, буд.50, ідентифікаційний код 14360570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІРІТ Групп" (10001, Житомирська область, м.Житомир, вул.Бородія, буд.49, ідентифікаційний код 36389466) 123грн. 27коп. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Ухвалою суду повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ІРІТ Групп", м.Житомир 1112грн. 98коп. надлишково сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги згідно платіжного доручення №614 від 24.11.2014р..

5. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду Житомирської області.

6. Справу №906/1336/14 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Павлюк І. Ю.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Розізнана І.В.

Віддрук. прим.:

1 - до справи,

2 - ПА КБ "Приватбанк" (49094, м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, 50),

3 - ТОВ "ІРІТ Групп" (10001, м.Житомир, вул.Бородія, 49),

4 - в наряд.