Постанова

від 19.05.2015 по справі 808/214/15

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2015 року о 10 год. 00 хв.Справа № 808/214/15 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Шари І.В.

за участю секретаря судового засідання Панасенка О.О.

представників сторін:

позивача - Власова Р.В.

відповідача - Корольова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТЛАЙФ", м. Запоріжжя

до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного Управління ДФС у Запорізькій області

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «АРТЛАЙФ», звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 13.08.2014 №0001362205 та №0001372205.

В обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність висновків податкового органу, яких він дійшов за результатами позапланової виїзної перевірки, по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Авіка-ЛТД», ТОВ «Сіті Продакшен-ЛТД», ТОВ «РестайлТрейд», ТОВ «ДеласТрейд», оскільки послуги, отримані від ТОВ «Авіка-ЛТД», ТОВ «Сіті Продакшен-ЛТД», ТОВ «РестайлТрейд», ТОВ «ДеласТрейд», позивачем оплачені, використовувалися у власній господарській діяльності, під час перевірки надані всі документи, які підтверджують фактичне здійснення даних операцій. Вказує, що жодною нормою Податкового кодексу України не поставлено в залежність право платника податку на податковий кредит від факту сплати або несплати податку на додану вартість контрагентами. Зазначає, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту та витрат суми податку на додану вартість від операцій з ТОВ «Авіка-ЛТД», ТОВ «Сіті Продакшен-ЛТД», ТОВ «РестайлТрейд», ТОВ «ДеласТрейд». В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечує. Зазначає, що перевіркою контрагентів позивача ТОВ «Авіка-ЛТД», ТОВ «Сіті Продакшен-ЛТД», ТОВ «РестайлТрейд», ТОВ «ДеласТрейд», встановлено, що особи відповідальні за здійснення господарської діяльності вказаних фірм не здійснювали жодної господарської діяльності, та ніколи не обіймали посаду в керівних органах ТОВ «Авіка-ЛТД», ТОВ «Сіті Продакшен-ЛТД», ТОВ «РестайлТрейд», ТОВ «ДеласТрейд». Крім того, представник відповідача до матеріалів справи надано вирок Шевченківського районного суду м. Києва, яким директора ТОВ «Авіка-ЛТД» визнано винною у вчиненні у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.358 Кримінального кодексу України (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів). Зазначає, що вказане свідчить про відсутність реального здійснення господарських між позивачем та ТОВ «Авіка-ЛТД», ТОВ «Сіті Продакшен-ЛТД», ТОВ «РестайлТрейд», ТОВ «ДеласТрейд», а тому відповідачем не правомірно віднесено кошти по операціях з ТОВ «Авіка-ЛТД», ТОВ «Сіті Продакшен-ЛТД», ТОВ «РестайлТрейд», ТОВ «ДеласТрейд» до складу витрат та податкового кредиту. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що співробітниками ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя проведено позапланову виїзну перевірку позивача по взаємовідносинах з ТОВ «Авіка-ЛТД» (код ЄДРПОУ 38506322), ТОВ «Сіті Продакшен-ЛТД» (код ЄДРПОУ 38671807), ТОВ «РестайлТрейд» (код ЄДРПОУ 38441370) та ТОВ «ДаласТрейд» (код ЄДРПОУ 38451792) за період з 01.01.2013 по 31.03.2014, за результатами якої складено акт №772/08-27-22-05/36648467 від 31.07.2014.

В акті перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем:

- пп.138.1.1 п.138.1 ст.138, п.138.2 ст.138, п.139.1.9 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 208 463,00 грн., в т.ч. за 2013 рік - 208 463,00 грн.;

- пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 236 715,00 грн., в т.ч. за квітень 2013 у сумі 9000,00 грн., за серпень 2013 - 26 408,00 грн., за вересень 2013 - 85 193,00 грн., за жовтень 2013 - 92 959,00 грн., за листопад 2013 - 5 875,00 грн., за березень 2014 - 17 280,00 грн.

На підставі акту перевірки №772/08-27-22-05/36648467 від 31.07.2014 податковим органом прийнято:

- податкове повідомлення - рішення №0001362205 від 13.08.2014, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 260 578,75 грн., в т.ч. за основним платежем 208 463,00 грн. та 52 115,75 грн. штрафні санкції;

- податкове повідомлення - рішення №0001372205 від 13.08.2014, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 295 893,75 грн., в т.ч. за основним платежем 236715,00 грн. та 59178,75 грн. штрафні санкції.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до ГУ ДФС у Запорізькій області та ДФС України. Рішеннями ГУ ДФС у Запорізькій області №194/10/08-07-10-04-13 від 24.10.2014 та рішенням ДФС України №7341/6/99-99-10-01-15 від 24.11.2014, у задоволенні первинної та повторної скарги було відмовлено, а оскаржувані податкові повідомлення - рішення залишено без змін.

Позивач, не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями, звернувся з позовом до суду.

Суд зазначає, що відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Положеннями п. 198.2 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Пунктом 201.6 ст.201 Кодексу встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Отже, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Відповідно до п.198.6 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 №969 (який набрав чинності з 10.01.2011), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Суд вважає за необхідне зазначити, що податкові накладні, наявні в матеріалах справи, виписані ТОВ «Авіка-ЛТД», ТОВ «Сіті Продакшен-ЛТД», ТОВ «РестайлТрейд», ТОВ «ДеласТрейд» для документального оформлення виконання умов договорів, містять відомості про адресу місцезнаходження покупця та продавців, одиниці виміру товару, кількість товару, ціну товару, тому відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів відсутні, що не заперечується і відповідачем в акті перевірки. За таких обставин, підстави для невключення сум податку на додану вартість по вказаних податкових накладних до складу податкового кредиту позивача відсутні.

Суд зазначає, що відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

З матеріалів справи судом встановлено, що підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання податку на додану вартість став висновок податкового органу про відсутність фактичного здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ «Авіка-ЛТД», ТОВ «Сіті Продакшен-ЛТД», ТОВ «РестайлТрейд», ТОВ «ДеласТрейд».

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «РестайлТрейд», суд зазначає наступне.

03.01.2013 між позивачем та ТОВ «РестайлТрейд» укладено генеральну угоду №1, відповідно до умов якої сторони дійшли до взаємної згоди про співпрацю в галузі надання комерційних послуг на рекламному ринку України (а.с.47 т.1).

Крім того, судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «РестайлТрейд» укладалися договори про надання послуг (по розробці та дизайну макетів, поклейку плівки)від 28.08.2013, 29.08.2013, 30.08.2013, 31.08.2013, 02.09.2013, 03.09.2013, 05.09.2013, 06.09.2013, 09.09.2013, 10.09.2013, 11.09.2013, 16.09.2013, 17.09.2013, 20.09.2013, 05.10.2013, 08.10.2013, 14.10.2013, 15.10.2013, 16.10.2013, 18.10.2013, 22.10.2013, 23.10.2014, 25.10.2013, 28.10.2013, 30.10.2013, 31.10.2013 (а.с.48-102 т.1).

Виконання вищевказаних договорів підтверджується наданими до матеріалів справи податковими накладними, актами приймання-здачі виконаних робіт (а.с.154-200), оплата наданих ТОВ «РестайлТрейд» послуг підтверджується наданими до матеріалів справи платіжними дорученнями (а.с. 143-153 т.1).

Стосовно господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Сіті Продакшен-ЛТД», суд зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Сіті Продакшен-ЛТД» 06.05.2013 укладено генеральну угоду №3 відповідно до умов якої сторони дійшли до взаємної згоди про співпрацю в галузі надання комерційних послуг на рекламному ринку України (а.с.121 т.1).

Крім того, з матеріалів справи судом встановлено, що в рамках генеральної угоди №3 між позивачем та ТОВ «Сіті Продакшен-ЛТД» укладено договори про надання послуг (по розробці та дизайну макетів, поклейку плівки) від 02.08.2013, 02.03.2014, 04.03.2014, 10.03.2014, 16.03.2014, 18.03.2014, 29.03.2014 (а.с.122-134 т.1).

На підтвердження виконання умов вказаних договорі до матеріалів справи надано податкові накладні, акти здачі-приймання виконаних робіт, рахунками-фактури (а.с. 201-227 т.1). Оплата наданих позивачу послуг підтверджується наданими до матеріалів справи платіжними дорученнями (а.с. 137-142 т.1).

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Авіка-ЛТД», суд зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Авіка-ЛТД» 08.01.2013 укладено генеральну угоду №2 відповідно до умов якої сторони дійшли до взаємної згоди про співпрацю в галузі надання комерційних послуг на рекламному ринку України (а.с.102 т.1).

Крім того, з матеріалів справи судом встановлено, що в рамках генеральної угоди №2 між позивачем та ТОВ «Авіка-ЛТД» укладено договори на надання послуг (по розробці та дизайну макетів, поклейку плівки) від 03.09.2013, 07.09.2013, 20.09.2013, 21.09.2013, 30.09.2013, 02.10.2013, 07.10.2013, 17.10.2013, 22.10.2013 (а.с.103-120 т.1).

На підтвердження виконання умов вказаних договорі до матеріалів справи надано податкові накладні, акти здачі-приймання виконаних робіт. Оплата наданих позивачу послуг підтверджується наданими до матеріалів справи платіжними дорученнями (а.с. 136-137 т.1).

Стосовно господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «ДеласТрейд», суд зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «ДеласТрейд» 01.04.2013 укладено генеральну угоду №4 відповідно до умов якої сторони дійшли до взаємної згоди про співпрацю в галузі надання комерційних послуг на рекламному ринку України. Крім того, з матеріалів справи судом встановлено, що в рамках генеральної угоди №2 між позивачем та ТОВ «ДеласТрейд» укладено договори на надання послуг від 30.04.2013.

На підтвердження виконання умов вказаних договорі до матеріалів справи надано податкову накладну, акт здачі-приймання виконаних робіт. Оплата наданих позивачу послуг підтверджується наданим до матеріалів справи платіжним дорученням (а.с.138).

Таким чином, суд дійшов висновку, що наявність первинних документів є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, а оскільки дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок відповідача щодо незаконності віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є необґрунтованим, що зумовлює відсутність підстав для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Суд не приймає посилання представника відповідача на протокол допиту гр. ОСОБА_3, який з 08.08.2013 зареєстрований директором ТОВ «ДеласТрейд», оскільки господарські операції між позивачем та ТОВ «ДеласТрейд» здійснювались у квітні 2013 року, коли директором ТОВ «ДеласТрейд» був гр. ОСОБА_4, яким і підписана первинна документація по угодам з ТОВ «Артлайф».

Стосовно посилань представника відповідача на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 09.07.2014 по справі №761/18698/14-к, яким директора ТОВ «Авіка-ЛТД» визнано винною у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.358 Кримінального кодексу України (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів), суд зазначає, що наявність обвинувального вироку суду відносно директора ТОВ «Авіка-ЛТД» за підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів, не може свідчити про нереальність здійснення господарських операцій між ТОВ «Артлайф», оскільки позивач не може нести відповідальність за порушення вимог чинного законодавства при здійсненні господарської діяльності його контрагентами, зокрема, в разі використання ними підроблених документів, печаток, штампів та бланків, оскільки вирішальним є надання послуг позивачу та здійснення оплати за надані послуги. Позивач здійснюючи господарську операцію з таким контрагентом об'єктивно не може бути обізнаний про порушення ним вимог чинного законодавства та використання підроблених документів.

Обставини відсутності реальності здійснення господарської операції в такому випадку повинно підтверджуватись відповідними актами перевірок сумнівного суб'єкта господарювання, перевіркою реальності надання послуг, та не може базуватися лише на вироку суду, не пов'язаним із засудженням засновників та керівників підприємства за статтею 205 Кримінального кодексу України (Фіктивне підприємництво).

Доказів притягнення посадових осіб ТОВ «Авіка-ЛТД» до кримінальної відповідальності за ст.205 Кримінального кодексу України, сторонами до матеріалів справи не надано.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що акт перевірки не містить жодної інформації про порушення вимог податкового та іншого законодавства ТОВ «Авіка-ЛТД», ТОВ «Сіті Продакшен-ЛТД», ТОВ «РестайлТрейд», ТОВ «ДеласТрейд», зокрема, щодо недекларування та/або несплати податкових зобов'язань вказаними контрагентами.

Крім того, суд зазначає, що в ході розгляду справи відповідачем не надано до суду доказів наявності обвинувального вироку відносно посадових (службових) осіб ТОВ «Сіті Продакшен-ЛТД», ТОВ «РестайлТрейд», ТОВ «ДеласТрейд» та наявності рішення суду про визнання угод недійсними. Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08 та від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10, відповідно до якої якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірність прийнятих рішень.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень - рішень відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТЛАЙФ».

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

У судовому засіданні, відповідно до ст.160 КАС України, сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст. 86, 158, 160-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТЛАЙФ" - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати винесені Державною податковою інспекцією у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного Управління Міндоходів у Запорізькій області податкові повідомлення рішення від 13.08.2014 року №0001362205 та №0001372205.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТЛАЙФ" судовий збір у розмірі 1112 грн. 95 коп. (тисяча сто дванадцять гривень дев'яносто п'ять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В.Шара