Постанова

від 21.05.2015 по справі 910/23371/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2015 року Справа № 910/23371/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П. - головуючого (доповідач), Мачульського Г.М., Шаргала В.І. розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з додатковою відповідальністю "Проектно-технологічний інститут "Укроргводбуд" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 26.03.2015 у справігосподарського суду м. Києва за позовомПершого заступника прокурора Дарницького району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради дотовариства з додатковою відповідальністю "Проектно-технологічний інститут "Укроргводбуд" провнесення змін до договору за участю представників сторін:

прокуратури: Збарих С.М. (прокурор Генеральної прокуратури України, посв. від 05.09.2014 № 028728),

позивача: Самелюк К.О. (представник за дов. від 13.03.2015 № 225-КР-667),

відповідача: Гарник В.К. (директор)

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора Дарницького району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до ТДВ "Проектно-технологічний інститут "Укроргводбуд" про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 06.04.2006 та пункту 4.2 договору, виклавши його у наступній редакції: "Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3 % (три відсотки) від її грошової оцінки".

Рішенням господарського суду м. Києва від 23.12.2014 у справі №910/23371/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2015, позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням та постановою, ТДВ "Проектно-технологічний інститут "Укроргводбуд" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, мотивуючи скаргу тим, що оскаржувані судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а саме ст.58 Конституції України, ст. 5 Цивільного кодексу України, ст. 21, 30 Закону України "Про оренду землі".

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі п. 16 рішення Київської міської ради від 06.09.2001 № 9/1443 між Київською міською радою (орендодавець) та відкритим акціонерним товариством проектно-технологічний інститут "УКРОРГВОДБУД" (орендар), правонаступником якого є ТДВ "Проектно-технологічний інститут "Укроргводбуд" , 06.04.2006 було укладено Договір оренди земельної ділянки, з наступними характеристиками: місце розташування - вул. Леніна, 34 у Дарницькому районі м. Києва; розмір - 0,8781 га; цільове призначення - для експлуатації та обслуговування дослідно-екпериментальних майстерень; кадастровий номер - 8000000000:90:175:0001.

Відповідно до п. 4.2. Договору, річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 1, 5 відсотка від її нормативної грошової оцінки.

Розмір орендної плати може змінюватись за згодою сторін шляхом прийняття відповідно рішення Київською міською радою та внесення змін до цього Договору (п.4.3. Договору).

Зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація провадиться без внесення змін та доповнень до даного договору у порядку та у випадках, передбачених законодавством України (пункт 4.4. Договору).

З метою приведення у відповідність до вимог законодавства істотних умов договорів оренди земельних ділянок, відповідно до ст. 30 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 40, 41, 286, 288 Податкового кодексу України 28.02.2013 Київською міською радою прийнято рішення № 89/9146 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України". Відповідно до вказаного рішення орган місцевого самоврядування вирішив внести зміни до договорів оренди земельних ділянок в частині річної орендної плати, встановивши її у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки. Зазначеним рішенням було покладено обов'язок на орендарів земельних ділянок, зокрема, на ВАТ проектно-технологічний інститут "УКРОРГВОДБУД", правонаступником якого є ТДВ "Проектно-технологічний інститут "Укроргводбуд", забезпечити оформлення внесення відповідних змін до договорів оренди земельних ділянок.

Рішення Київської міської ради від 28.02.2013 №№ 89/9146 було офіційно оприлюднено 02.04.2013 у газеті Київської міської ради "Хрещатик" та на офіційному веб-сайті Київської міської ради.

Відповідно до ч. 1 ст. 144 Конституції України та ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування" рішення органу місцевого самоврядування є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Згідно ч.1 ст.15 Закону України "Про оренду землі" однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за несплату.

Відповідно до ст.21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

З 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України, положеннями якого передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (стаття 288 Податкового кодексу України).

Статтею 288.5.1 Податкового кодексу України визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Згідно ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У визначених законом випадках застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст. 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі не досягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Судом встановлено, що на виконання зазначеного рішення міськради Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом №05704-12788 від 19.06.2013 повідомляв відповідача про необхідність приведення договору оренди від 11.04.2006 № 63-6-00342 у відповідність до вимог щодо розміру орендної плати, визначеного Рішенням Київської міської ради від 28.02.2013 №89/9146.

Однак, відповідач не забезпечив оформлення внесення відповідних змін до спірного Договору.

За таких обставин, оскільки нормами законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, а також те, що в матеріалах справи відсутні докази скасування чи визнання недійсним наведеного вище по тексту рішення Київської міської ради, колегія визнає правомірним та обґрунтованим висновок господарського суду першої та апеляційної інстанції про задоволення позову.

Зважаючи на викладене, колегія не вбачає порушення судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, котрі встановлюють правила доказування, розподілу обов'язків доказування, належності й припустимості доказів, порядку збирання і дослідження доказів, та вважає судові рішення такими, що відповідають чинному законодавству України та обставинам справи, отже і підстави для їх скасування відсутні.

Посилання відповідача у касаційній скарзі на порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права не приймаються до уваги з тих підстав, що процесуальні порушення не в будь-якому випадку є підставою для скасування судового рішення, а лише у випадках, передбачених ч.2 ст.111 10 ГПК України, та в разі, якщо такі порушення призвели до прийняття неправильного рішення, чого в даному випадку не відбулось.

Керуючись ст. 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2015 у справі № 910/23371/14 залишити без змін.

Головуючий суддя : Г.П. Коробенко

Судді: Г.М. Мачульський

В.І. Шаргало