Рішення

від 14.05.2015 по справі 910/6445/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2015Справа №910/6445/15-г

За позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ-LTD»

про стягнення 135 593, 00 швейцарських франків, що еквівалентно 3 523 363, 77 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі-позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ-LTD» (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 135 593, 00 швейцарських франків, з якої: 123 700, 00 швейцарських франків – кредитна заборгованість, 11 893, 00 швейцарських франків – заборгованість по процентам, 70 396, 59 грн. – пеня за порушення термінів повернення кредиту та сплати процентів за кредит, 41 734, 01 грн. – пеня за прострочення сплати кредиту, 28 662, 58 грн. – пеня за прострочення сплати процентів.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором № 11169797000 від 15.06.2007 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.03.2015 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 02.04.2015 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався в порядку п.п. 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У дане судове засідання представники сторін не з'явилися, причин неявки суду не повідомили.

Суд відзначає, що позивач був обізнаний про час та дату судового засідання, що підтверджується розпискою останнього, а відповідач повідомлявся ухвалами суду про час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву не подав, в судове засідання своїх представників не направив, заявлені позовні вимоги не заперечив.

Так, частиною 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб–підприємців» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 01023, м. Київ, вул. Л. Первомайського, буд 5, оф. 11.

Ухвали господарського суду міста Києва від 18.03.2015 р. та від 02.04.2015 р. судом направлено на зазначену у витязі адресу відповідача, проте до суду повернулися конверти з ухвалами суду 18.03.2015 р. та від 02.04.2015 р. з відмітками «за закінченням встановленого строку зберігання».

Так, відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Приймаючи до уваги, що представники сторін були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників сторін не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 14.05.2015 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.06.2007 р. між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (змінено найменування на Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк») (далі – банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УМ-LTD» (далі – позичальник, відповідач) укладено кредитний договір №11169797000 (далі - Договір) відповідно до умов якого, банк зобов'язується надати позичальнику, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 340 000,00 швейцарських франків, в порядку та на умовах, визначених цим договором. Вказана сума дорівнює еквіваленту 1 380 323,16 грн. за курсом НБУ на день укладення цього Договору.

Відповідно до п. 1.2.2 договору, Позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту (додаток №2 до Договору), але не пізніше 15 червня 2018 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного терміну (достроково) відповідно до умов розділу 11 цього Договору на підставі будь-якого з п.п. 2.2, 2.4, 5.3, 5.5, 5.6, 5.9, 5.10, 5.11, 7.4. Договору.

Згідно п. 1.3.1. кредитного договору, за користування кредитними коштами з 15.06.2007 р. по 17.09.2007 р. встановлюється процентна ставка в розмірі 8,99% річних, а після 17.09.2007 р. процентна ставка встановлюється у розмірі 9,99%, якщо не встановлена інша ставка згідно умов цього договору.

За користування кредитними коштами понад встановлений договором строк процентна ставка – 8,99 % річних (п. 1.3.2. договору).

Згідно п. 1.3.5. кредитного договору позичальник зобов'язується сплачувати проценти у строк – з 01 по 10 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, на який були нараховані банком такі проценти за користування кредитом.

Пунктами 1.3.4. та 1.3.5 кредитного договору, обумовлені умови нарахування процентів за договором.

Відповідно до п. 1.5. договору, кредит надається шляхом зарахування Банком коштів на поточний рахунок відповідача №26007132074100 у Банку, для подальшого використання за цільовим призначенням.

Пунктом 4.6. договору передбачено, що Відповідач зобов'язується достроково повернути в повному обсязі кредит та плату за кредит у випадках застосування банком будь-якого з пунктів, зокрема, пункту 5.5. договору.

За умовами п. 5.5. договору, у випадку порушення відповідачем термінів повернення кредиту та/або термінів сплати плати за кредит строком більше ніж на 5 календарних днів, позивач має право змінити терміни погашення кредиту та плати за кредит за цим договором.

Пунктом 7.1 договору встановлено, що за порушення відповідачем термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов'язань, передбачених “Кредитним договором”, зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів та/або комісій, позивач має право вимагати від відповідача додатково сплатити позивачу пеню в розмірі 0,40% від суми зазначеної заборгованості, розрахованої за кожен день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості.

Згідно додатку №2 до договору, сторони погодили графік погашення кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було перераховано на поточний рахунок відповідача згідно умов договору грошові кошти на загальну суму 340 000,00 швейцарських франків, що підтверджується банківською випискою по рахунку.

Проте відповідач, надані кредитні кошти в строк визначений додатковими угодами не повернув, внаслідок чого станом на 03.03.2015 р. за відповідачем утворилась заборгованість зі сплати по тілу кредиту у розмірі 123 700,00 швейцарських франків, що еквівалентно 3 214 325,95 грн. та зі сплати процентів за користування кредитом у розмірі 11 893,00 швейцарських франків, що еквівалентно 309 037,82 грн.

18.12.2014 р. позивач направляв відповідачеві претензію №30-11/20037 від 04.12.2014 р. з вимогою оплати простроченої суми кредиту та відсотків, та повідомив, що у випадку невиконання такої вимоги, банк буде стягувати достроково всю суму неповернутого кредиту та нарахованих відсотків за його користування.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо повернення наданих грошових коштів та просив стягнути з відповідача 123 700, 00 швейцарських франків – кредитна заборгованість, 11 893, 00 швейцарських франків – заборгованість по процентам, 70 396, 59 грн. – пеня за порушення термінів повернення кредиту та сплати процентів за кредит, 41 734, 01 грн. – пеня за прострочення сплати кредиту, 28 662, 58 грн. – пеня за прострочення сплати процентів.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, перерахував на поточний рахунок відповідача грошові кошти згідно умов договору.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідач надані кошти в передбачені договором строки не повернув, доказів зворотного суду не надав.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови кредитного договору №11169797000 від 15.06.2007 р., положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати кредиту у розмірі 123 700,00 швейцарських франків, що еквівалентно 3 214 325,95 грн.

Приймаючи до уваги положення п.п. 1.3.3.-1.3.5. договору, а також виходячи із наявної у матеріалах справи виписки з банківського рахунку відповідача, суд дійшов про обґрунтованість вимог позивача про стягнення заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом у розмірі 11 893,00 швейцарських франків, що еквівалентно 309 037,82 грн.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунку пені за порушення строку повернення кредиту та сплати відсотків на підставі п. 7.1 кредитного договору і встановлено, що останній відповідає вимогам чинного законодавства.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ-LTD» (01023, м. Київ, вул. Л. Первомайського, буд. 5, оф. 11, ідентифікаційний код - 32078078), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (61050, м. Харків, пр-т. Московський, буд. 60, ідентифікаційний код - 09807750) заборгованості у розмірі 123 700 (сто двадцять три тисячі сімсот) швейцарських франків, 11 893 (одинадцять тисяч вісімсот дев'яносто три) швейцарських франків - заборгованості по процентам, 70 396 (сімдесят тисяч триста дев'яносто шість) грн. 59 коп. - пені за порушення термінів повернення кредиту та сплати процентів за кредит, 41 734 (сорок одна тисяча сімсот тридцять чотири) грн., 01 коп. – пені за прострочення сплати кредиту, 28 662 (двадцять вісім тисяч шістсот шістдесят дві) грн., 58 коп. – пеня за прострочення сплати процентів та 71 875 (сімдесят одну тисячу вісімсот сімдесят п'ять) грн. 21 коп. – судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 20.05.2015 р.

Суддя                                         Бондарчук В.В.