Постанова

від 18.05.2015 по справі 2а/0870/902/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2015 року м. Київ К/9991/21413/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Голубєвої Г.К.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника позивача Білюшова В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Приватного підприємства «Інвест-Ресурсбуд»

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10.03.2011

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2012

у справі № 2а- 0870/902/11

за позовом Приватного підприємства «Інвест-Ресурсбуд»

до 1.Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя;

2.Головного управління Державного казначейства України в Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Подано позов про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.02.2011 № 0000022305/0/2649 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2010 року в сумі 41913,00 грн. та про визначення податкового зобов'язання з цього податку в сумі 10478,25 грн., стягнення з Державного бюджету України на користь ПП «Інвест-Ресурсбуд» 41913,00 грн. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість згідно з декларацією за жовтень 2010 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10.03.2011, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2012, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя від 03.02.2011 № 0000022305/0/2649 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2010 року в сумі 41913,00 грн. та визначення податкового зобов'язання з цього податку в сумі 10478,25 грн. У задоволенні решти позову відмовлено.

ПП «Інвест-Ресурсбуд» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення в частині відмови в задоволенні позову та прийняти в цій частині нову постанову про задоволення позову та стягнення з Державного бюджету України на користь ПП «Інвест-Ресурсбуд» 41913 грн. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість згідно з декларацією з податку на додану вартість за жовтень 2010 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для зменшення позивачу за податковим повідомленням-рішенням відповідача від 03.02.2011 № 0000022305/0/2649 бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2010 року в сумі 41913,00 грн. та для визначення податкового зобов'язання зі штрафних санкцій з цього податку в сумі 10478,25 грн. слугували висновки позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2010 року, викладені в акті від 14.01.2011 № 01/23-5/35536459, про порушення позивачем вимог п. 1.8, п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Відповідач вважає, що порушення позивачем вказаних норм закону полягало у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту за червень 2010 року податку на додану вартість в сумі 41913 грн. та відповідно неправомірному декларуванні цього податку до бюджетного відшкодування за жовтень 2010 року за операціями з придбання абразивної продукції у ВАТ «Запорізький абразивний комбінат». Така позиція відповідачем обґрунтована тим, що між податковим кредитом та податковими зобов'язаннями в операціях ВАТ «Запорізький абразивний комбінат» з його контрагентами існує розбіжність, а також тим, що деякі контрагенти не знаходяться за місцезнаходженням або перебувають в стані припинення.

Інших фактичних та правових підстав податковим органом не зазначено, фактичне вчинення господарських операцій не заперечується.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Порядок визначення сум податку, що підлягають віднесенню до податкового кредиту, відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований п. 7.4, п. 7.5, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) (далі - Закону № 168/97-ВР), якого платник податків зобов'язаний дотримуватися.

За умови реального здійснення платником податків (покупцем) господарської операції з придбання товару, яка призвела до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог наведених норм закону при формуванні податкового кредиту, обчисленні від'ємного значення та заявленні податку на додану вартість до бюджетного відшкодування, підстави для позбавлення його права на зазначені кредит та відшкодування відсутні.

Судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на податковий кредит на підставі податкових накладних, виписаних платником податку на додану вартість, та на отримання бюджетного відшкодування.

Закон № 168/97-ВР не ставить право на заявлення до бюджетного відшкодування податку на додану вартість та на отримання такого відшкодування залежно від факту проведення зустрічних перевірок контрагентів в ланцюгу постачання та підтвердження такими перевірками дотримання вимог законодавства при веденні ними господарської діяльності.

Допущені постачальниками в ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару та заявлення до бюджетного відшкодування сплаченого податку на додану вартість.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції знаходить правильними висновки судів попередніх інстанцій щодо протиправності оспорюваного податкового повідомлення-рішення про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та визначення податкового зобов'язання зі штрафних санкцій.

Разом з тим суд касаційної інстанції не може визнати законними оскаржувані судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 41913,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову в цій частині, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що орган державної податкової служби не подав органу держказначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Однак такі висновки суди зробили в результаті неправильного застосування норм матеріального права.

У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника податку фактично порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету. Відповідно способом захисту такого порушеного права може бути вимога про стягнення зазначених коштів (бюджетне відшкодування заборгованості).

Установлений ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (чинного до 01.01.2011) та ст. 200 Податкового кодексу України порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Держбюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, не означає, що у разі виникнення спору щодо права платника податку на отримання бюджетного відшкодування способом захисту порушеного права в суді є інший, ніж стягнення з Держбюджету України суми бюджетного відшкодування.

Отже, з метою захисту прав та інтересів позивача від порушень органів державної влади, що є завданням адміністративного судочинства, всебічного та об'єктивного розгляду справи, слід також задовольнити позовні вимоги про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача бюджетної заборгованості податку на додану вартість в сумі 41913,00 грн.

Виходячи з того, що у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а оскаржувані судові рішення є помилковими тільки в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення на користь позивача бюджетної заборгованості з держбюджету, суд касаційної інстанції дійшов висновку про зміну таких судових рішень, в результаті якої позов буде задоволено також і в цій частині з відповідною зміною розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 225, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Інвест-Ресурсбуд» задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10.03.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2012 змінити, виклавши резолютивну частину постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 10.03.2011 в такій редакції:

«Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя від 03.02.2011 № 0000022305/0/2649 про зменшення Приватному підприємству «Інвест-Ресурсбуд» бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2010 року в сумі 41913 грн. та визначення податкового зобов'язання зі штрафних санкцій з цього податку в сумі 10478,25 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Інвест-Ресурсбуд» (ідентифікаційний код 35536459) заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2010 року в сумі 41913 грн. (сорок одна тисяча дев'ятсот тринадцять гривень).

Стягнути з Державного бюджету України користь Приватного підприємства «Інвест-Ресурсбуд» (ідентифікаційний код 35536459) судові витрати зі сплати судового збору в загальній сумі 422,53 грн. (чотириста двадцять дві гривні 53 коп.)».

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Г.К. Голубєва

Ю.І. Цвіркун