Рішення

від 20.05.2015 по справі 461/15338/14-ц

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №461/15338/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2015 року Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого - судді Городецької Л.М.,

при секретарі - Скочиляс І.М.,

з участю представників

позивача ОСОБА_1,

відповідача Білинського-Гродзя Ю.М.,

третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Інституту народознавства Національної академії наук України, третя особа - Директор Інституту народознавства Національної академії наук України ОСОБА_3 про стягнення середньомісячного заробітку та моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з Інституту народознавства Національної академії наук України на її користь середньомісячний заробіток з моменту поновлення на роботі, а саме з 11 липня 2014 року по грудень 2014 року; стягнути з відповідача на її користь 10 000 гривень моральної шкоди.

Надалі позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до яких просить: стягнути з Інституту народознавства Національної академії наук України на її користь середньомісячний заробіток з моменту поновлення на роботі, а саме з 05 липня 2014 року по 19 січня 2015 року; стягнути з відповідача на її користь 10 000 моральної шкоди; керуючись ст.237 КЗпП України покрити шкоду, заподіяну Інститутом народознавства Національної академії наук України, у зв'язку з оплатою на її користь середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу за рахунок директора Інституту народознавства ОСОБА_3

В обґрунтування заявлених позовних вимог покликається на те, що рішенням Галицького районного суду м.Львова від 04 липня 2014 року її поновлено на роботі в Інституті народознавства Національної академії наук України на посаді провідного зберігача фондів МЕХП (Музей Етнографії та художнього промислу) та стягнено на її користь середньомісячний заробіток за один місяць за час вимушеного прогулу. Однак, фактично до виконання обов'язків провідного зберігача фондів МЕХП Інституту народознавства роботодавець не допустив. Відповідно до п.2 наказу №33-к від 11.07.2014 року її зобов'язано приступити до виконання обов'язків провідного зберігача фондів МЕХП з моменту набуття законної сили рішенням Галицького районного суду м.Львова. Вважає даний наказ неправомірним, оскільки відповідач лише формально відобразив у наказі про поновлення її на роботі, хоча дану посаду не ввів у штатний розклад, до робочого місця не допустив, роботу не надає, прихід на роботу свідомо не фіксує в табелі робочого часу, заробітну плату не виплачує. Такими діями відповідач порушує її законне право на працю, створює неналежні умови праці, які перешкоджають їй виконувати посадові обов'язки. Оскільки її середньоденний заробіток становить 118,92 грн., то відповідач зобов'язаний відповідно до ст.236 КЗпП України виплатити їй з 05 липня 2015 року по 19 лютого 2015 року 18 283, 68 гривень середньомісячний заробіток. Обов'язок щодо покриття шкоди, просить покласти на директора Інституту ОСОБА_3 Крім того, у зв'язку із виниклою ситуацією, їй завдано моральних страждань, які пов'язані з неотриманням заробітної плати, та відсутністю можливості утримувати сім'ю.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позов підтримали повністю, дали пояснення, аналогічні викладених у фабулі заяви. Просять позов задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов (а.с.41-43. Просить суд в задоволенні позову відмовити.

Третя особа - Директор Інституту народознавства Національної академії наук України ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав необґрунтованості позову. Вважає, що рішення Галицького районного суду м.Львова від 04 липня 2014 року було виконано, що підтверджується актом державного виконавця. Відповідно до чинного законодавства оплаті підлягає робота, виконана працівником за трудовим договором на підприємстві, установі, організації, в якій він працює. Таким чином, підставою для виникнення у позивача права на оплату праці має бути наявність факту виконання для відповідача певної трудової функції, що підлягає оплаті. Оскільки позивач не виконувала у спірний період жодної трудової функції, то відповідно позовна вимога про стягнення на її користь середньомісячного заробітку необґрунтована. Просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_4 слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 працювала в Інституті народознавства Національної академії наук України з 1991 року на посаді провідного зберігача фондів МЕХП (Музей Етнографії та художнього промислу).

Наказом №6-К від 16.01.2014 року ОСОБА_4 звільнено з посади провідного зберігача фондів МЕХП з 16.01.2014 року за ст.36 п.6 КЗпП України.

Даному наказу передував наказ №75-К від 11.11.2013 року про ліквідацію з 16.01.2014 року посади провідного зберігача фондів МЕХП, про що ОСОБА_4 було завчасно попереджено та запропоновано посаду доглядача МЕХП, на переведення якої позивач не давала погодження.

Наказом №5-К від 15.01.2014 року ОСОБА_4 переведено на посаду доглядача МЕХП з 17.01.2014 року з оплатою відповідно до штатного розпису.

Із наказом №5-к ОСОБА_4 ознайомилася, однак не погодилася, оскільки не подавала заяви на переведення на посаду доглядача.

16.01.2014 року ОСОБА_4 було звільнено з посади провідного зберігача фондів МЕХП.

Рішенням Галицького районного суду м.Львова від 04.07.2014 року ОСОБА_4 поновлено на посаді провідного зберігача МЕХП, та вирішено стягнути на користь ОСОБА_4 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 20 435,78 гривень. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_4 на роботі та виплату середнього заробітку в межах одного місяця в сумі 3 969,58 гривень допущеного до негайного виконання.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 21.01.2015 року рішення Галицького районного суду м.Львова від 04.07.2014 року в частині стягнення з Інституту народознавства Національної академії наук України на користь ОСОБА_4 середньомісячного заробітку в сумі 20 435,78 гривень за час вимушеного прогулу змінено та вирішено: "Стягнути з Інституту народознавства Національної академії наук України на користь ОСОБА_4 середньомісячну заробітну плату в сумі 6778,60 гривень за час вимушеного прогулу". В решті рішення суду залишено без змін.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання рішення Галицького районного суду м.Львова від 04.07.2014 року про поновлення на роботі ОСОБА_4, відповідачем видано наказ №33-к від 11.07.2014 року, а державним виконавцем Галицького ВДВС ЛМУЮ складено акт від 25.07.2014 року про виконання рішення суду.

В судовому засіданні встановлено, що посада провідного зберігача фондів МЕХП, яку обіймала позивач ОСОБА_4 до поновлення на роботі за рішенням суду, була скорочена з 16.01.2014 року відповідно до наказів Інституту народознавства Національної академії наук України №70 та №75-к від 11.11.2013 року (а.с.45-46).

Рішенням Галицького районного суду м.Львова вищевказана посада відновлена не була, а на час прийняття даного рішення діяла постанова Кабінету Міністрів України №65 від 01.03.2014 року "Про економію державних коштів та недопущення втрат бюджету", якою заборонено збільшення чисельності посад. Інститут народознавства є державною установою, що фінансується за рахунок коштів державного бюджету України.

Також встановлено, що позивачу ОСОБА_4 було запропоновано переведення її на посаду доглядача МЕХП із збереженням середньомісячної заробітної плати, яка передбачена відповідно до посади провідного зберігача фондів МЕХП, однак позивач не погодилася.

Інститут народознавства НАН України неодноразово звертався до уповноважених органів НАН України щодо внесення змін у штатний розпис Інституту шляхом введення додаткової посади провідного зберігача фондів МЕХП, перегляду кошторису видатків Інституту, однак листом №129/6 від 03.02.2015 року Відділення літератури, мови та мистецтвознавства НАН України запропонувало відповідачу перевести на іншу посаду позивача або розглянути можливість розірвання трудового договору (а.с.47).

Листом №12/1 від 10.02.2015 року Відділом фінансово-економічного забезпечення діяльності НАН України Інститут народознавства НАН України проінформовано про недопустимість збільшення чисельності працівників та внесення змін до штатного розпису лише у межах планованого фонду заробітної плати, затвердженого у кошторисах (а.с.48-49).

Відповідно до ст.94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці"та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст.98 КЗпП України, оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

З вищенаведеного випливає, що підставою для виникнення у позивача права на оплату праці має бути наявність факту виконання для відповідача певної трудової функції, що підлягає оплаті.

Відповідно до чинного законодавства, табель обліку робочого часу містить у собі список усіх працівників підприємства в цілому (або за кожним структурним підрозділом окремо), а також щоденні відмітки про використання робочого часу протягом періоду, що обліковується.

Встановлено, що позивач ОСОБА_4 не виконувала у спірний період жодної трудової функції, заробітна плата позивачу не нараховувалася, що підтверджується табелями обліку використання робочого часу.

У той же час, згідно ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини четвертої статті 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно статті 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

У процесі розгляду справи позивачем не було надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження позовної вимоги про стягнення з Інституту народознавства Національної академії наук України на її користь середньомісячного заробітку з моменту поновлення на роботі, а саме з 05 липня 2014 року по 19 січня 2015 року.

Крім того, позивачем ОСОБА_4 не подано жодного доказу на підтвердження завданої діями відповідача моральної шкоди, яку вона оцінює в розмірі 10 000 гривень. Судом в процесі розгляду справи не було здобуто доказів того, чим саме керувалася позивач ОСОБА_4 при визначенні розміру моральної шкоди.

Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_4 слід відмовити повністю.

в и р і ш и в :

у задоволенні позову ОСОБА_4 до Інституту народознавства Національної академії наук України, третя особа - Директор Інституту народознавства Національної академії наук України ОСОБА_3 про стягнення середньомісячного заробітку та моральної шкоди - відмовити повністю.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Львівської області протягом 10-ти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Л.М.Городецька