Рішення

від 19.05.2015 по справі 903/361/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 травня 2015 р. Справа № 903/361/15 Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання - Шевчук Світлана Анатоліївна

за участю представників сторін:

від позивача: Копетюк В.С. (представник за дов. № 5 від 30.03.2015 р.)

Мисковець І.А. (представник за дов. № б/н від 27.04.2015 р.)

Луценко Т.В. (представник за дов. № 6 від 30.03.2015 р.)

від відповідача: Обушко Р.М. (представник за дов. № 67 від 18.03.2015 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні господарського суду Волинської області справу за позовом приватного підприємства "ВЛАДАР" до державного підприємства "Ратнівське лісомисливське господарство" про стягнення 19 533,54 грн.

В судовому засіданні 19.05.2015 р. у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "ВЛАДАР" звернулось до господарського суду з позовом до державного підприємства "Ратнівське лісомисливське господарство" про стягнення 17 737,65 грн.

Позов мотивувало тим, що між приватним підприємством "ВЛАДАР" та державним підприємством "Ратнівське лісомисливське господарство" укладено договір № 08.08.11 від 26.08.2011 р. на розробку науково-технічної продукції (послуг).

Відповідно до умов договору загальна вартість послуг становила 12 316,00 грн. Відповідач мав здійснити попередню оплату у розмірі 50% від загальної вартості.

Позивач зазначає, що в супереч умов договору відповідач не здійснив попередню оплату, однак незважаючи на порушення умов договору, позивачем наданні послуги замовнику у повному обсязі, про що свідчить акт готовності науково - технічної продукції (послуг) підписаний 29.03.2012 р. Приватне підприємство "ВЛАДАР" зазначає, що акт готовності науково-технічної продукції (послуг) позивачем було отримано 01.04.2012 р.

02.03.2015 р. з метою вжиття заходів досудового врегулювання спору позивачем направлено на адресу відповідача претензію-вимогу №1 про повернення боргу на загальну суму 12 316,00 грн. Відповідь на претензію-вимогу №1 позивач не отримав.

Беручи до уваги викладене позивач просив суд стягнути з відповідача 17 737,65 грн. з них: 12 316,00 грн. сума основного боргу, 1 109,45 грн. 3% річних, 4 312,20 грн. інфляційних втрат та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 827,00 грн.

Ухвалою господарського суду від 01.04.2015 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд останньої в судовому засіданні.

В судовому засіданні представник позивача подав додаткові пояснення та заяву про збільшення позовних вимог в частинні стягнення інфляційних втрат на суму 6 108,09 грн.

Суд прийняв подану заяву, а тому має місце нова ціна позову, а саме 19 533,54 грн. з них: 12 316,00 грн. основного боргу, 1 109,45 грн. 3% річних, 6 108,09 грн. інфляційних втрат.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнала та подала додаткові заперечення по суті заявленого позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази в справі, суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи між приватним підприємством «ВЛАДАР» та державним підприємством «Ратнівське лісомисливське господарство» укладено договір № 08.08.11 від 26.08.2011 р. на розробку науково-технічної продукції (послуг) (а.с.9).

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з договору. Між сторонами зобов'язання виникло з договору підряду № 08.08.11 від 26.08.2011 р. на розробку науково-технічної продукції (послуг) (а.с.9).

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за ззавданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до п. 1.1., 1.2., 1.3. замовник доручає, а виконавець бере на себе проект землеустрою щодо рекультивації земель порушених внаслідок розробки пісчаного грунту на території Жиричівського лісництва ДП «Ратнівське лісомисливське господарства» Волинської області. Науково-технічна продукція повинна відповідати вимогам діючого законодавства.

Згідно п. 2 договору за виготовлену науково-технічну продукцію «Замовник» відповідно до п. 4.5. договору перераховує «Виконавцю» 12 316,00 грн. Оплата проводиться в такому порядку: попередня оплата (перед початком робіт) - 50% від загальної вартості, решту вартості - після завершення робіт і підписання «Замовником» акта готовності науково технічної продукції.

У відповідності до п. 3 договору після завершення робіт «Виконавець» представляє науково технічну-продукцію на розгляд «Замовнику» разом з актом готовності науково-технічної продукції (послуг).

Згідно протоколу погодження договірної ціни науково-технічної продукції (а.с.9) сторонами було погоджено вартість наданих послуг в розмірі 12 316,00 грн.

29.03.2012 р. уповноваженими представниками сторін підписано та скріплено печатками приватного підприємства «ВЛАДАР» та державного підприємства «Ратнівське лісомисливське господарство» акт №12 готовності науково-технічної продукції (послуг) (а.с.10), що підтверджує схвалення сторонами наданих послуг.

З даного акту вбачається, що роботи виконані на загальну суму 12 316,00 грн. Загальна сума авансу, перерахована за виконані етапи або частини роботи склала 6 163,00 грн.

Тобто з дослідженого акту слідує, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 6 163,00 грн., яка підлягає до стягнення з останнього. У зв'язку із чим у стягненні 6 153,00 грн. основного боргу слід відмовити.

Відповідно до п. 4.2. договору після підписання акту акта готовності науково-технічної продукції (послуг) замовник зобов'язується провести повний розрахунок з «Виконавцем».

У зв'язку із невиконанням умов договору позивач нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 1 109,45 грн. та 6 108,09 грн. інфляційних втрат за прострочення виконання зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо нарахованих відповідачем 3% річних на суму 12 316,00 грн., суд зазначає, що проведений розрахунок є невірним, оскільки відповідач здійснив попередню оплату в розмірі 6 153,00 грн., що підтверджується підписаним актом № 12 готовності науково-технічної документації. Здійснивши власний розрахунок на суму 6 153,00 грн. за період з 30.05.2012 по 30.03.2015 р. сума 3% річних складає 523,43 грн.

Виходячи з цього за порушення строків оплати наданих послух згідно договору з відповідача підлягає до стягнення 523,43 грн. 3% річних.

Отже, в позові на суму 586,02 грн. нарахованих 3 % річних слід відмовити.

Що до стягнення з відповідача 6 108,09 грн. інфляційних втрат суд зазначає, що вони здійсненні позивачем невірно за період з 01.04.2012 р. по 30.03.2015 р.

У відповідності до листа Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997р. № 62-97р ., відповідно до якого індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу . При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Відповідно до Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць .

Отже, з врахування індексу інфляції можливе лише на суму простроченої заборгованості не менше як на один місяць та у порядку відповідальності боржника за порушення грошового зобов'язання.

Провівши власний розрахунок з відповідача підлягає до стягнення 2 670,04 грн. інфляційних втрат. Отже, в позові на суму 3 438,05 грн. нарахованих інфляційних втрат слід відмовити.

З огляду на викладене, враховуючи виконання належним чином зобов'язань позивачем та не неналежне виконання відповідачем умов договору, позовні вимоги підставні і підлягають до задоволення частково в розмірі 9 346,47 грн. з них 6 153,00 грн. основного боргу, 2 670,04 грн. інфляційних втрат, 523,43 грн. 3% річних.

Щодо клопотання позивача про відшкодування витрат на послуги адвоката, слід зазначити наступне.

Відповідно до приписів Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Із дослідженого в судовому засіданні договору про надання правової допомоги вбачається, що вартість наданих послуг становить 3 000,00 грн. (а.с. 134-135).

Крім того, представник позивача долучив до матеріалів справи квитанцію до прибуткового касового ордеру № 2/24 від 27.04.2015 р. на суму 3 000,00 грн. (а.с 136).

Однак, в даному випадку, представником позивача не доведено розумності витрат, які він просить відшкодувати за рахунок відповідача.

Суд вважає, що розмір понесених витрат на адвоката по даній справі є неспіврозмірним з обсягом отриманих юридичних послуг, тому суд прийшов до висновку, що розмір понесених витрат на послуги адвоката слід обмежити до 1 000,00 грн.

Що стосується поданих відповідачем пояснень від 21.04.2015 р. (а.с.41-44) стосовно застосування позовної давності, з огляду на те, що сальдо простроченої заборгованості по договору № 08.08.11 від 26.08.2011 р. виникло в період з вересня - жовтня 2011 р., тобто з цього часу почався перебіг позовної давності, то вони судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Оскільки лише після здачі робіт виконавець представляє науково-технічну продукцію на розгляд замовнику разом з актом готовності науково-технічної продукції (послуг). Замовник протягом п'ятнадцяти днів зобов'язується підписати даний акт, або мотивувати свою відмову. Відповідачем акт підписано 29.03.2012 р., а відтак термін позовної давності необхідно рахувати з моменту підписання акту готовності науково-технічної продукції (послуг).

Відповідно до ст. 51 ГПК України у випадках, коли останній день строку припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день. Строк позовної давності закінчився 29.03.2015 р. проте цей день припадав на вихідний, а позивач подав позовну заяву 30.03.2015 р., що в свою чергу дає можливість говорити, що позивач дотримався вимог щодо терміну позовної давності.

Позивач також в своїх поясненнях від 28.04.2015 р. зазначив, що між позивачем і відповідачем укладено два договори № 09.08.11 від 26.08.2011 р. та 08.08.11 від 26.08.11 р. За договором № 09.08.11, замовником сплачено аванс в розмірі 5 298,00 грн. Після прийняття робіт відповідачем, державне підприємство "Ратнівське лісомисливське господарство" 07.10.2011 р. відповідачем були перераховані кошти в сумі 6 163,00 грн.

По завершенню роботи по договору № 08.08.11 (що є предметом розгляду спору) замовнику наданий проект землеустрою щодо рекультивації земель порушених внаслідок розробки пісчаного грунту на території Жиричівського лісництва для прийняття разом з двома примірниками акту готовності науково-технічної продукції. В даному акті помилково зазначено сплачений залишок по договору №09.08.11 в сумі 6 163,00 грн., як аванс по договору № 08.08.11, що не відповідало дійсності. Дана помилка була виявлена та виправлена в бухгалтерському обліку підприємства. Дані доводи позивача до уваги не беруться з огляду на наступне.

У відповідності до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до виписки з банку відповідачем були перераховані грошові кошти в сумі 6 153,00 грн., які були перераховані за договором № 09.08.11 від 26.08.2011 р., як зазначає позивач. Однак дане твердження є невірним, оскільки з даного договору вбачається, що загальна вартість робіт за договором становила 11 461,00 грн., з попередньою передоплатою 50 % від загальної вартості, тобто 5 730,50 грн., що дає підстави стверджувати, що кошти в сумі 6 153,00 грн. не могли бути зараховані за договором № 09.08.11 від 26.08.2011 р.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки, спір до суду доведений з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 1 827,00 грн. згідно ст. 49 ГПК України слід покласти на нього.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства "Ратнівське лісомисливське господарство" (Волинська область, Ратнівський район, смт. Ратно, вул.. Б.Хмельницького, 67, код ЄДРПОУ 00991503) на користь приватного підприємства "ВЛАДАР" (м. Луцьк, вул. Рівсненська, 76 а, офіс 107, код ЄДРПОУ 32396684) 9 346,47 грн. (дев'ять тисяч триста сорок шість гривень сорок сім копійок) (з них: 6 153,00 грн. основного боргу, 2 670,04 грн. інфляційних втрат, 523,43 грн. 3% річних), витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень) та 1 000,00 грн. (одну тисячу гривень) витрат на правову допомогу.

В стягненні 6 153,00 грн. основного боргу, 586,02 грн. 3% річних та 3 438,05 грн. інфляційних втрат відмовити.

В стягненні 2 000,00 грн. понесених витрат на правову допомогу відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через господарський суд Волинської області до Рівненського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення

складено та підписано

25.05.2015 р.

Суддя І. О. Гарбар