Рішення

від 18.05.2015 по справі 904/2266/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.05.15 Справа № 904/2266/15

За позовом Прокурора Тернівського району м. Кривого Рога в інтересах держави Криворізької міської ради в особі Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Житлово-будівельного кооперативу "ГІРНИК-4", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення 64142, 46 грн.

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від прокуратури: Богомол О.М. - посвідчення № 011672 від 28.10.12

від Криворізької міської ради: не з'явились

від позивача: не з'явились

від відповідача: не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Тернівського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Криворізької міської ради в особі Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Гірник-4" про стягнення 53696, 28 грн. заборгованості за теплову енергію, 4085, 21 грн. пені, 5591, 19 грн. інфляційних втрат, 769, 78 грн. 3 відсотків річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на відпуск теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та пару № 113 від 01.01.2006 в частині повної та своєчасної оплати поставленої теплової енергії.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2015 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 06.04.2015.

Ухвалою суду від 06.04.2015 розгляд справи відкладено на 18.05.2015.

15.04.2015 через канцелярію Господарського суду Дніпропетровської області від прокурора надійшла заява про збільшення позовних вимог від 08.04.2015 № 65-39-15, в якій він просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 81430, 41 грн., пеню у сумі 5858, 68 грн., три відсотки річних у розмірі 824, 49 та інфляційні втрати у сумі 7431, 79 грн.

Відповідності до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Оскільки подана позивачем заява про збільшення позовних вимог не порушує чиї-небудь права та інтереси, вона прийнята судом до розгляду.

Представники Криворізької міської ради та позивача у судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили. Про дату, місце та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення цінних листів з ухвалами суду (арк. с. 56, 58).

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, відзив на позовну заяву та інші витребуванні судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення цінного листа з ухвалою суду (арк. с. 57).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 18.05.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2006 між Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" (далі - позивач, постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом "Гірник-4" (далі - відповідач, споживач) було укладено договір на відпуск теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та пару № 113 (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник відпускає споживачу теплову енергію у гарячій воді на потреби опалення, вентиляції, гарячого водопостачання у вигляді пару на технологічні потреби, а споживач сплачує отриману теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) у строки, передбачені цим договором.

Відповідно до пункту 1.3 договору постачальник відпускає споживачу теплову енергію на об'єкти, зазначені у таблиці № 2 у відповідності до встановленого плану теплоспоживання з 01.09.2008 по 01.09.2009 (арк. с. 15).

Відповідно до пункту 3.1 договору оплата за відпущену теплову енергію здійснюється споживачем щомісячно, самостійно, у грошовій формі, та іншими формами розрахунку за домовленістю сторін до 15-го числа місяця наступного за розрахунковим. В іншому випадку постачальник має право без додаткового попередження зупинити повністю або обмежити частково подачу теплової енергії споживачу.

Згідно з пунктом 6.1 договору цей договір діє з 01.01.2006 по 31.12.2007 і вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну не надійде заява однієї із сторін про відмову від цього договору або його перегляд.

На виконання умов договору, позивач здійснив поставку теплової енергії відповідачу за період з січня 2014- лютий 2015 на загальну суму 130303, 90 грн. та виставив відповідачу рахунки-фактури на оплату вищезазначеної суми (арк. с. 17-23, 50-51).

Відповідно до розрахунку позивача, відповідач здійснив часткову оплату поставленої теплової енергії (арк. с. 7, 47-48), у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем сумі 81430, 41 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання теплової енергії згідно виставлених рахунків-фактур та не надано доказів повної її оплати на суму 81430, 41 грн., а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню у повному обсязі у розмірі 81430, 41 грн.

У зв'язку з несвоєчасним виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 5858, 68 грн. за період з 15.04.2014 по 20.03.2015.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 3.3 договору, якщо споживач не здійснив оплату за відпущену теплову енергію у строк, встановлений п. 3.1 договору, він несе відповідальність у відповідності з п.п. 4-7 ст. 231 ГК України та Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені, задовольняє дану вимогу повністю у розмірі 5858, 68 грн.

За порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано три відсотки річних за період з 15.04.2014 по 20.03.2015 у розмірі 824, 49 грн. та інфляційні втрати за період травень 2014 - лютий 2015 у сумі 7431, 79 грн.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а три відсотки річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Відповідно до п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат, задовольняє дані вимоги повністю, а саме три відсотки річних у сумі 824, 49 грн. та інфляційні втрати у розмірі 7431, 79 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача в дохід Державного бюджету України у розмірі 1910, 91 грн.

Керуючись ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Гірник-4" (50047, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. 23 Лютого, 82; ідентифікаційний код 23066898) на користь Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (50026, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пров. Дежньова, 9; ідентифікаційний код 03342184) основний борг у сумі 81430, 41 грн., пеню у розмірі 5858,68 грн., три відсотки річних у сумі 824, 49 грн. та інфляційні втрати у розмірі 7431, 79 грн.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Гірник-4" (50047, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. 23 Лютого, 82; ідентифікаційний код 23066898) в дохід Державного бюджету України (одержувач: Управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, ЄДРПОУ 37989269, рахунок № 31214206783005 в ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, КБКД 22030001, код ЄДРПОУ господарського суду Дніпропетровської області 03499891) судовий збір у розмірі 1910, 91 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 25.05.2015

Суддя В.І. Ярошенко