Постанова

від 20.05.2015 по справі 924/48/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2015 року Справа № 924/48/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Сініцина Л.М. ,

судді Олексюк Г.Є.

при секретарі судового засідання Юрчук Ю.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2, довіреність в справі

відповідача - Свідерок Людмила Ульянівна, директор, Сапожнік Тетяна Юріївна, представник, довіреність в справі

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Престижтранс"

на рішення господарського суду Хмельницької області від 23.03.15 р.

у справі № 924/48/15 (суддя Заверуха С.В. )

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 м. Хмельницький

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Престижтранс" в особі директора Свідерок Людмили Ульянівни смт. Віньківці

про визначення дій ТОВ "Престижтранс" порушенням договірних відносин за договорами про сумісну діяльність, пов'язану з обслуговуванням пасажирів автомобільним транспортом;

про стягнення заборгованості в сумі 7 172,67 грн.

в с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 23.03.2015 року по справі №924/48/15 позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Престижтранс" (далі - відповідач) про визначення дій ТОВ "Престижтранс" порушенням договірних відносин за договорами про сумісну діяльність, пов'язану з обслуговуванням пасажирів автомобільним транспортом; про стягнення заборгованості в сумі 7172,67 грн. задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Престижтранс" (Хмельницька область, Віньковецький р-н, смт. Віньківці, вул. Олега Кошового, 32, код 37614340) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 6849,99 грн. (шість тисяч вісімсот сорок дев'ять гривень 99 коп.) основного боргу, 37,37грн. (тридцять сім гривень 37 коп.) 3% річних, 261,23 грн. (двісті шістдесят одну гривню 23 коп.) інфляційні втрати, 1820,78 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять гривень 78 коп.) судового збору.

В решті частині позову про стягнення 3% в сумі 24,08грн. відмовлено.

У позові Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 м. Хмельницький до Товариства з обмеженою відповідальністю "Престижтранс" в особі директора Свідерок Людмили Ульянівни смт. Віньківці про визначення дій ТОВ "Престижтранс" порушенням договірних відносин за договорами про сумісну діяльність, пов'язану з обслуговуванням пасажирів автомобільним транспортом відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

На думку скаржника, рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин справи.

Зокрема, порушення норм процесуального права полягає в тому, що відповідач не був повідомлений про розгляд справи і не мав змоги, ані відповідним чином підготуватись до справи, ані скористатись правом подання зустрічного позову (хоча мало намір), оскільки в порядку ст. 60 ГПК України - відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом.

Щодо порушення норм матеріального права то скаржник зазнчає наступне.

Позивач у своїй позовній заяві посилається на вісім договорів про сумісну діяльність, пов'язану з обслуговуванням пасажирів автомобільним транспортом.

З даних договорів вбачається, що вони були укладені між ТОВ «Престижтранс» та Диспетчерською станцією «Кам'янецька» №5 в особі ПП ОСОБА_6 про сумісну діяльність, пов'язану з обслуговуванням пасажирів автомобільним транспортом (далі Договір).

В п.1.1. Договору зазначено, що на підставі цього договору сторони зобов'язуються сумісно діяти з метою забезпечення обслуговування пасажирів автомобільним транспортом на Диспетчерській станції «Кам'янецька» №5 за відповідним маршрутом.

Позивач у своїй позовній заяві посилається на п.1.3. Договору, відповідно до якого для організації відправлення пасажирів перевізник подає на Диспетчерську станцію автобуси згідно з розкладами руху, що затверджуються в установленому порядку. Також позивач зазначає про те, що в додатку до кожного примірника вищенаведеного договору прикріплений розклад руху автобусів на маршруті, затверджений начальником Головного управління промисловості та розвитку інфраструктури Хмельницької облдержадміністрації, де одним із обов'язкових пунктів зупинки вказано автобусну зупинку «Кам'янецька».

Проте, такі твердження позивача не відповідають дійсності, оскільки між сторонами не затверджувалось жодних розкладів руху до Договору, такі документи не підписувались сторонами та не є додатками до Договору. В положеннях Договору відсутнє посилання на автобусну зупинку «Кам'янецька». Крім того, не зрозуміло де знаходиться автобусна зупинка - за якою адресою.

Згідно п.4.1., п.4.2., п.4.3. Договору перевізник сплачує фіксовану оплату за заїзд на автобусну зупинку в розмірі 20% від вартості одного квитка проїзду до кінцевої зупинки маршруту, згідно таблиці вартості проїзду даного маршруту. Однак, сторонами Договору не погоджувалось жодних таблиць вартості проїзду маршруту, такі додатки до Договору відсутні та не підписувались. Тому визначити суму оплати неможливо. Таким чином, не зрозуміло на підставі чого позивач та суд визначили вартість білета до кінцевої зупинки проїзду.

Отже, твердження як позивача та суду про суму заборгованості є надуманим, а її розрахунок - необгрунтований та документально не підтверджені.

Також, відповідачем 23.03.2015 були надані додаткові пояснення по справі, які жодним чином не взяті судом до уваги, в яких повідомлялось, що між ТОВ «Престижтранс» та ФОП ОСОБА_6 велась довгострокова переписка, стосовно питання зменшення розміру розрахунків, в якій окрім питання розрахунків, піднімалось питання невиконання зі сторони Диспетчерської станції «Кам'янецька» №5 в особі позивача договірних зобов'язань визначених Розділом 3 «Обов'язки Автобусної зупинки».

Тобто, послуги з боку Диспетчерської станції «Кам'янецька» №5 в особі ПП ОСОБА_6 - не надавались, про що свідчать листи(звернення) ТОВ «Престижтранс» до ОСОБА_6 (копії листів додаються).

Окрім, того у відповіді на вказані листи самим ОСОБА_6 підтверджено цей факт, де вказано, що оголошуються усі відправлення, окрім відправлень ТОВ «Престижтранс» (копія листа додається).

Повідомляємо, що призначення диспетчерської станції - полягає саме в управлінні рухом автобусів та/або таксі.

Додатково повідомляю, відповідно до ст. 1 ЗУ "'Про автомобільний транспорт"-автостанція - це споруда або комплекс будівель, споруд, стоянок та під'їздів для прийняття, відправлення, управління рухом автобусів та обслуговування пасажирів; зупинка - це спеціально обладнаний пункт для очікування автобуса та посадки і висадки пасажирів, плата за зупинку не передбачена ні ЗУ "Про автомобільний транспорт", ні будь - яким іншим нормативно-правовим актом у галузі транспорту;

Отже, ТОВ «Престижтранс» виконуючи розклади руху затверджені Хмельницькою обласною державною адміністрацією, заїжджає на пункт зупинки по вул. Кам'янецькій.

Проте, ФОП ОСОБА_6 ніякого відношення до пункту зупинки по вул. Кам'янецькій - немає, оскільки відповідно до договору про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди №15 від 25.02.2013 року, - об'єктом є територія 50м квадратних (місце розташування павільйону).

Заїзд на територію ФОП ОСОБА_6 площею 50м квадратних, яка призначена для розташування павільйону і здійснення ним автостанційних послуг, під час здійснення перевезень пасажирів автобусами ТОВ «Престижтранс» - не відбувається.

Оскільки ФОП ОСОБА_6 не має права надавати автостанційні послуги і згідно із направленою ним відповіддю вказані послуги і не надавались - то вимога щодо оплати вказаних послуг є - протиправною.

Також, наголошуємо, що між сторонами по договорах Диспетчерською станцією «Кам'янецька» №5 в особі ПП ОСОБА_6 та ТОВ «Престижтранс» розклади руху та таблиці вартості, як додатки до договору - не затверджувались.

Крім того, незрозумілим залишається на підставі яких документів ФОП ОСОБА_6 уповноважений виступати від імені Диспетчерської станції «Кам'янецька» №5, в тому числі укладати Договір. Про такі документи в Договорі не зазначено.

ФОП ОСОБА_6 не є стороною Договорів, оскільки діє від імені Диспетчерської станції «Кам'янецька» №5.

У письмовому відзиві від 30.04.2015р. на апеляційну скаргу позивач заперечив проти її доводів, вважаючи оскаржене рішення суду першої інстанції законним та таким, що відповідає дійсним обставинам справи, з підстав викладених у відзиві.

Представники відповідача (скаржника) в судовому засіданні 20.05.2015 року підтримали доводи апеляційної скарги та надали пояснення на обґрунтування своєї позиції. Вважають, що рішення суду першої інстанції від 23.03.2015р. є незаконним та необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просять його скасувати, а апеляційну скаргу - задоволити.

Представники позивача в судовому засіданні заперечили проти доводів апеляційної скарги та надали пояснення на обґрунтування своєї позиції. Вважають, що рішення суду першої інстанції від 23.03.2015р. є законним та обґрунтованим, таким, що прийняте з дотриманням норм чинного законодавства, а тому просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення представникі сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперчення на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Хмельницької області від 23.05.2015 року у справі №924/48/15 слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів спарви, 05.07.2010р. між Хмельницькою обласною державною адміністрацією (Сторона 1) та приватним підприємцем ОСОБА_6 (Сторона 2) був укладений договір про сумісну діяльність, відповідно до п. 1.1. якого Сторони домовилися про організацію спільної діяльності в сфері надання послуг пасажирських перевезень на приміських та міжміських внутрішньообласних маршрутах загального користування; побудувати павільйон з облаштування зупинки для очікування пасажирами рейсових автобусів по вул. Кам'янецькій (м. Хмельницький); створити диспетчерський пункт по реєстрації прибуття та відправлення автобусів (а.с.11-12).

06.08.2010р. між комунальним підприємством по організації роботи міського пасажирського транспорту, в особі директора Слободянюка А.С., що діє на підставі Статуту про підприємство (надалі Сторона 1) та приватним підприємцем ОСОБА_6 (надалі Сторона 2) був укладений договір №12 на облаштування зупинки громадського транспорту (далі - Договір) (а.с.13-14).

Відповідно до п. 1.1. з метою покращення обслуговування пасажирів громадського транспорту області, шляхом облаштування зупинки очікування пасажирами громадського транспорту, з встановленням Павільйону для очікування та стаціонарних малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності на зупинці для очікування громадського транспорту, Сторона 1 строково надає Стороні 2 дозвіл на встановлення Павільйону та Приміщення на зупинці міського громадського транспорту "Обленерго", що розташована по вул. Кам'янецькій, 124/1в, за умови укладання Стороною 2 договору з управлінням торгівлі "Про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення малої архітектурної форми".

Згідно п. 1.6. Договору на підставі рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради №865 від 09.10.2003р. облаштовує вивіску з назвою зупинки освітленням в вечірній та нічний часи.

Співпраця між сторонами є безоплатною (п. 1.7. Договору).

В подальшому 06.03.2012р. між ТОВ "Престижтранс" (далі Перевізник) та Диспетчерською станцією "Кам'янецька" №5 в особі ПП ОСОБА_6 (далі Власник) було укладено 8 аналогічних за змістом договорів про сумісну діяльність, пов'язану з обслуговуванням пасажирів автомобільним транспортом, які відрізняються маршрутом (а.с.17-49).

Предметом вказаних договорів є зобов'язання сторін сумісно діяти з метою забезпечення обслуговування пасажирів автомобільним транспортом на Диспетчерській станції "Камянецька" №5 за маршрутами, а саме: Хмельницький-Віньківці ч/з Грим'ячку, рейс №896, рейс №898; Хмельницький-Віньківці, рейс №405; Хмельницький-Віньківці, рейс №772; Хмельницький-Віньківці-Калюсик, рейс №1021; Хмельницький-Віньківці, рейс №972; Хмельницький-Зоряне, рейс №381; Хмельницький-В.Олександрів, рейс №397; Хмельницький-Віньківці-Калюсик, рейс №403.

Позивачем надано розклад руху автобусів за вищевказаними маршрутами, затверджених начальником Головного управління промисловості та розвитку інфраструктури Хмельницької облдержадміністрації, де одним із пунктів зупинки вказано автобусну зупинку "Кам'янецька". Зокрема, рейси №896 та №898 виконуються: середа, п'ятниця, неділя; рейс №405 - щоденно; рейс №772 - щоденно; рейс №1021 - п'ятниця, неділя; рейс №972 - щоденно; №381 - щоденно, окрім середи; рейс №397 - щоденно; рейс №403 - щоденно та забезпечуються автобусами ТОВ "Престижтранс".

Автобусна зупинка забезпечує покращення умов очікування автобусів пасажирами, посадки в них, надає диспетчерські послуги на інформаційне забезпечення. Для організації відправлення пасажирів Перевізник подає на Диспетчерську станцію автобуси згідно з розкладами руху, що затверджуються в установленому порядку (п.п. 1.2, 1.3. Договорів).

Пунктом 4.1. Договорів визначено, що Перевізник сплачує фіксовану оплату за заїзд на Автобусну зупинку в розмірі 20% від вартості одного квитка проїзду до кінцевої зупинки маршруту, згідно таблиці вартості проїзду даного маршруту.

Перевізник зобов'язується систематично здійснювати заїзд на територію автостанції (п. 6.4 Договорів).

Згідно п. 4.2. Договорів кошти за надані послуги перевізник перераховує на р/р 2600501001366 МФО 300023 в Публічне акціонерне товариство Укрсоцбанк, або безпосередньо диспетчеру станції з отримання квитанції про оплату.

Пунктом 4.3. Договорів передбачено, що розрахунки Перевізника з Автобусною зупинкою проводяться на умовах попередньої оплати не пізніше останнього числа кожного місяця.

Термін дії договору встановлюється з 06.03.2012р. по 06.03.2013р. У разі відсутності (за місяць до кінця дії договору) заяви від будь-якої Сторони про перегляд умов цього договору термін його дії автоматично продовжується на наступний рік, і так кожного року (п. 6.1. договору).

В матеріалах справи наявні таблиці вартості проїзду на міжміському маршруті, а саме: Віньківці-Хмельницький ч/з Гримячку - вартість одного квитка проїзду до кінцевої зупинки маршруту складає 36,04 грн.; Віньківці-Хмельницький - вартість квитка 27,94 грн.; Калюсик-Хмельницький - вартість квитка 27,94 грн.

За твердженнями позивача ТОВ "Престижтранс" у період з 24 вересня 2014р. по 01 березня 2015р., що становить 158 днів, виконало 1196 рейсів, однак не сплатив позивачу фіксовану оплату за заїзд на автобусну зупинку, як це передбачено умовами договорів про сумісну діяльність.

У зв'язку з наведеним, позивач звернувся з позовом до суду про примусове стягнення з відповідача з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 25.02.2015р. (яка частково прийнята судом першої інстанції до розгляду) основного боргу в сумі 6849,99 грн., 3% річних в сумі 61,45 грн. та інфляційних втрат в розмірі 261,23 грн.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору.

Частиною 1 ст. 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.ст. 1130, 1131 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників. Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів про спільну діяльність.

Пунктом 4.3. Договору сторони перебачили, що розрахунки Перевізника з Автобусною зупинкою проводяться на умовах попередньої оплати не пізніше останнього числа кожного місяця. Інших умов та форм розрахунків сторони не погоджували.

Однак, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо розрахунків належним чином не виконав, не надав доказів оплати заборгованості, яка виникла на підставі договорів про сумісну діяльність від 06.03.2012р., а також не спростував факту подачі автобусів на автобусну зупинку Кам'янецька згідно наявних у справі розкладів.

Тобто, відповідач, всупереч приписів ст. 525 ЦК України в односторонньому порядку відмовився від виконання зобов'язань щодо оплати позивачу коштів за укладеними договорами.

Разом з цим, не всі рейси автобусів виконувалися щоденно, а тому здійснення оплати за заїзд на Автобусну зупинку повинен виконуватися згідно з розкладами руху автобусів наданими позивачем в судове засідання.

Іншого сторонами в процесі розгляду справи не доведено жодними належними та допустимими доказами, як і не доведено позиції позивача стосовно щоденного заїзду автотранспорту на зупинку з павільйоном поза межами розкладів наданих позивачем в матеріали справи.

Зі змісту таблиць вартості проїзду вбачається, що позивачем не правомірно взято до уваги вартість квитка до кінцевої зупинки з розрахунку 28,20 грн. по рейсам №1021, №972, №772, №896, №898, №405, №403; 27,45 грн. рейс №397 та 32,95 грн. рейс №381, оскільки вірним є 27,94 грн. №1021, №972, №772, №405, №403, №397, №381 та 36,04 рейси №№ 896 та 898 грн. Отже, основна сума боргу з огляду на вартість квитка до кінцевої зупинки встановленого в таблицях вартості проїзду, становить 7 049,50 грн.

Таким чином, враховуючи, що позивачем заявлено до стягнення основний борг в меншому розмірі в сумі 6849,99 грн., тому позовні вимоги в сумі 6849,99 грн. заборгованості підлягають задоволенню як такі, що відповідають чинному законодавству та обґрунтовані матеріалами справи.

Судова колегія не приймає до уваги посилання скаржника на те, що стронами не погоджувались таблиці вартості проїзду, оскільки сторони в Розділі 4 укладених договорів погодили розмір фіксованої оплати, яку має сплачувати відповідач позивачу. Погоджений сторонами фіксований розмір становить 20 % від вартості одного квитка проїзду до кінцевої зупинки маршруту згідно таблиці вартості проїзду даного маршруту. А таблиця вартості проїзду має бути обов'язково в кожному автобусі відповідача відповідно до приписів ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Крім того, відповідно до приписів ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" в кожному автобусі відповідача обов'язково має бути і розклад руху, який затверджується Головним управлінням промисловості та розвитку інфраструктури Хмельницької облдержадміністрації. В наданих суду розкладах руху Відповідача по вищезазначених маршрутах передбачений заїзд і на пункт зупинки Позивача - "Кам'янецька".

В матеріалах справи наявні розклади руху автобусів на маршрутах Віньківці-Хмельницький із розмежуванням по рейсах, які зазначені в договорах про сумісну діяльність від 06.03.2012р. Вказані розклади руху автобусів містять в собі посилання, що виконання рейсів забезпечується автобусами ТОВ "Престижтранс", а також затверджені Начальником Головного управління промисловості та розвитку інфраструктури Хмельницької облдержадміністрації.

Поряд з цим, судова колегія вважає за необхідне відмітити, що договорами про сумісну діяльність не передбачено вчинення додаткових дій, зокрема затвердження таблиць вартості проїзду чи розкладу руху, крім тих, які визначені у даних договорах.

Також, на переконання колегії суддів сторони не могли визначити іншу вартість проїзду та розклад руху ніж ті, які затверджені уповноваженими на це органами.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що договори про сумісну діяльність, пов'язану з обслуговуванням пасажирів автомобільним транспортом в судовому порядку недійсними не визнавались. Про їх наявність відповідачу було відомо з 06.03.2012р., останній погодився з умовами договорів, більше того відповідач виконував обов'язки передбачені цими договорами шляхом здійснення оплати за заїзд на автобусну зупинку, що підтверджується наявними в матеріалах справи фіскальними чеками. Наведене свідчить про схвалення відповідачем вищезазначених договорів.

Також враховується, що договори були укладені з одного боку ТОВ "Престижтранс", а з іншого Диспетчерською станцією "Кам'янецька" №5 в особі ПП ОСОБА_6, який діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, а не від імені та за дорученням Диспетчерської станції "Кам'янецька" №5, як стверджує відповідач. Договори підписані ФОП ОСОБА_6 та скріплені його печаткою. Тобто в даному випадку, враховуючи що Диспетчерська станція "Кам'янецька" №5 не є юридичною особою, зазначені в матеріалах справи договори укладені з фізичною особою підприємцем ОСОБА_6 та ТОВ "Престижтранс".

Суперечливими є доводи відповідача стосовно неукладення договорів з огляду на зміст листа відповідача від 05.02.2015р. №6 про розірвання договорів про сумісну діяльність, пов'язану з обслуговуванням пасажирів автомобільним транспортом від 06.03.2012р.

Довиди скаржника про те, що територія ПП ОСОБА_6 це павільйон, а не зупинка, і туди заїзд неможливий, судом оцінюються критично, з огляду на наявність в матеріалах справи акту №147від 28.12.2010 р. щодо визначення готовності до експлуатації об'єкта зупинки для очікування пасажирами громадського транспорту з павільйоном для надання автостанційних послуг загальною площею 44,70 кв.м. за адресою: м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 124/41В, схеми погодженої з УДАІ УМВС України в Хмельницькій області, договору на встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди від 25.02.2013 р.

Враховується, що зупинка - це спеціально обладнаний пункт для очікування автобуса та посадки і висадки пасажирів (ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт"), а згідно рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради №524 від 22.04.2010 р. та договору №12 від 06.08.2010 р. комунальним підприємством по організації роботи міського пасажирського транспорту надано дозвіл позивачу на встановлення павільйону та приміщення по вул. Кам'янецькій 124/1 в м. Хмельницькому.

Не заслуговують на увагу доводи відповідача стосовно зменшення фіксованої плати, оскільки зміни в договір вчиняються в тій формі, що й договір який змінюється (ст. 654 ЦК України), однак сторонами не заперечується той факт, що зміни в договір щодо зменшення фіксованої плати не вносились.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення заборгованості в сумі 6849,99 грн.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати в сумі 261,23 грн. та 3% річних в сумі 61,45 грн., які розраховані по кожному рейсу окремо.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тобто метою такого майнового захисту є компенсація втрат за увесь період користування чужими грошовими коштами, оскільки саме такий період прямо передбачений нормами ст. 625 Цивільного кодексу України.

Таким чином, судова колегія, перевіривши розмір заявлених позивачем інфляційних втрат та 3% річних погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача 37,37 грн. - 3% річних, 261,23 грн. - інфляційні втрати та відмову у стягненні 3% в сумі 24,08грн.

Щодо позовної вимоги про визначення дії ТОВ "Престижтранс" порушенням договірних відносин за договорами про сумісну діяльність, пов'язану з обслуговуванням пасажирів автомобільним транспортом судом враховується, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. При цьому розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Частиною 2 ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно п. 2 ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

При вивчені обставин обрання сторонами способів захисту прав, суд виходить з встановлення можливості відповідним способом поновити порушені права у разі існування останніх. Способом захисту прав є відповідні заходи, які дають об'єктивні підстави постраждалій особі відновити становище, яке існувало до порушення і отримати тим самих втрачені блага майнового або немайнового характеру. Відтак у разі, коли обраний спосіб не є таким, що спричинятиме поновлення порушених прав, суд не має правових підстав для задоволення відповідних позовних вимог.

Такий спосіб захисту як визначення дій ТОВ "Престижтранс" порушенням договірних відносин за договорами про сумісну діяльність, пов'язану з обслуговуванням пасажирів автомобільним транспортом не передбачений статтею 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 ГК України, іншими нормами права та укладеними договорами, при цьому, визнання дій ТОВ "Престижтранс" порушенням договірних відносин само по собі не направлено на відновлення порушеного права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову про визначення дій ТОВ "Престижтранс" порушенням договірних відносин за договорами про сумісну діяльність, пов'язану з обслуговуванням пасажирів автомобільним транспортом у зв'язку із невірно обраним позивачем способом захисту своїх прав.

Щодо посилань скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, то судова зазначає наступне.

Належним доказом надіслання копії скарги іншій стороні у справі є розрахунковий документ встановленої форми (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), реєстр поштових відправлень, поданий в оригіналі або в належній чином засвідченій копії, засвідчений належним чином витяг з реєстру поштових відправлень.

В матеріалах справи наявний фіскальний чек №8070 від 14.01.2015 року який підтверджує факт надіслання копії позовної заяви відповідачу.

Щодо посилання скаржника на відсутність належного опису вкладення то судова колегія зазначає, що відсутність опису вкладення не тягне за собою наслідків у вигляді повернення позовної заяви, оскільки чинним законодавством не передбачено обов'язкового оформлення відправником такого опису.

Крім того, представник відповідача в судовому засіданні 20.05.2015 року зазначила, що відповідач отримував примірник позовної заяви.

Поряд з цим, судова колегія звертає увагу на те, що за приписами ч. 2 ст. 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

З урахуванням вищевикладених встановлених обставин справи та вимог чинного законодавства, надавши юридичне обґрунтування доказам по справі в їх сукупності, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не ґрунтуються на вимогах діючого законодавства, що регулює дані правовідносини.

З огляду на викладене, доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст.99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 23.03.2015 року по справі №924/48/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Престижтранс" - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

3. Справу №924/48/15 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Сініцина Л.М.

Суддя Олексюк Г.Є.