Ухвала

від 14.05.2015 по справі 804/3486/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

14 травня 2015 рокусправа № 804/3486/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року у справі № 804/3486/14 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "НовоФарм" до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "НовоФарм" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0002912202 від 04.12.2013 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "НовоФарм" задоволено.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Доводи скарги відповідача зводяться до того, що ним вірно встановлено відсутність реальної можливості придбання товарів (робіт, послуг) у контрагентів-постачальників, за відсутності у останніх майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні.

Представники позивача заперечували проти доводів апеляційної скарги. Вказали, що суд повно дослідив обставини справи, прийняв законне і обґрунтоване рішення, тому підстави для його скасування відсутні.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що фахівцями податкового органу було проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинам з наступними контрагентами: ТОВ "Дніпроторгкомцентр" за період липень 2011, жовтень 2011; ТОВ "Лінер" за жовтень 2012, листопад 2012; ТОВ "Дніпропетровський завод промислової оснастки" за жовтень 2011 року; ПП "Гарант сервіс 2007" за вересень 2012 року; ПП ОСОБА_1 за лютий 2011 року; ТОВ "Стіомі-Холдінг" за січень 2012 року.

За наслідками перевірки складено акт №327/221/31040492 від 16 серпня 2013 року.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення- рішення форми "Р" від 11.09.2013 року №0001392201, яким позивачу донараховано 868377,00 гривень податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (з урахуванням штрафних санкцій).

В ході розгляду Головним управлінням Міндоходів у Дніпропетровській області первинної скарги позивача на податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 11.09.2013 року № 0001392201, було призначено повторну перевірку позивача.

Результати повторної перевірки оформлені актом №502/222/31040792 від 15.11.2013 року "Про результати позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "НовоФарм" з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по податковій декларації з ПДВ по взаємовідносинам з наступними контрагентами: ТОВ "Дніпроторгкомцентр" за період липень 2011, жовтень 2011; ТОВ "Лінер" за жовтень 2012, листопад 2012; ТОВ "Дніпропетровський завод промислової оснастки" за жовтень 2011 року; ПП "Гарант сервіс 2007" за вересень 2012 року; ПП ОСОБА_1 за лютий 2011 року; ТОВ "Стіомі-Холдінг" за січень 2012 року.

Документальною позаплановою невиїзною перевіркою встановлено, що в порушення п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 cт. 198, п.200.1, ст.200, п.201.7, п.201.4, п.201.10 cт. 201 Податкового кодексу України завищено податковий кредит за рахунок включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за період лютий 2011 року по вересень 2012 року, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 578918,56грн..

На підставі цього акту винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 04.12.2013 року № 0001392201 (далі - ПП"Р" № 0002912202) про сплату позивачем 865294,00 гривень податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (з урахуванням штрафних санкцій), у тому числі 578918,00 гривень збільшення за основним платежем та 286376,00 гривень за штрафними санкціями.

За наслідками адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення форми "Р" від 04.12.2013 року № 000139220, скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення без змін.

Позивач, вважаючи рішення відповідача від 04.12.2013р. протиправним, звернувся до суду з вимогами про його скасування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, який позовні вимоги задовольнив, враховуючи наступне.

Як встановив суд першої інстанції, позивач мав взаємовідносини з наступними контрагентами: ТОВ "Дніпроторгкомцентр" (код ЄДРПОУ 20201835) в липні 2011, жовтні 2011; ТОВ "Лінер" (код ЄДРПОУ 38299961) в жовтні 2012, листопаді 2012; ТОВ "Дніпропетровський завод промислової оснастки" (код ЄДРПОУ 32897053) в жовтні 2011 року; ПП "Гарант сервіс 2007" (код ЄДРПОУ 35341376) у вересні 2012 року; ПП ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1) в лютому 2011 року; ТОВ "Стіомі-Холдінг" (код ЄДРПОУ 32827667) в січні 2012 року.

Відповідач, досліджуючи господарські відносини позивача з вказаними підприємствами у перевіряємий період, не врахував надані позивачем первинні документи, та зробив висновки про неможливість фактичного здійснення таких господарських операцій через відсутність підтвердження поставки товару по ланцюгу постачання. Висновки ґрунтувалися на актах перевірки контрагентів позивача. Також, відповідачем зроблено висновок про дефектність товарно-транспортних накладних та подорожніх листів, якими оформлено транспортування продукції за договорами між ТОВзІІ "Новофарм" та ТОВ "Дніпроторгкомцентр", ТОВ "Дніпропетровський завод промислової оснастки".

На спростування таких висновків позивачем надано первинну документацію, що підтверджує як укладення, так і фактичне виконання зазначених договорів.

Первинні документи, що опосередковують господарські відносини позивача та оформлювались в рамках виконання умов вищезазначених договорів, в цілях їх відображення в бухгалтерському обліку, складені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

В акті перевірки відображено факт придбання товарів (послуг), що підтверджено належним чином оформленими первинними документами, здійснення розрахунків між сторонами, використання придбаних послуг позивачем у власній господарській діяльності.

Безтоварність операцій, на чому наполягає відповідач, не може підтверджуватися тільки дефектністю товарно-транспортних накладних. За наявності документів, які підтверджують фактичне одержання товару і його використання у власній господарській діяльності, ненадання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, оскільки відповідною транспортною документацією підтверджується надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару.

Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно до п.п.198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пункт 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Придбавши товари (послуги), для використання у власній господарській діяльності, та сплативши їх вартість, у т.ч. ПДВ у вартості послуг, позивач набув право на віднесення сплачених сум ПДВ до складу податкового кредиту підприємства.

З наданих позивачем первинних документів вбачається, що зобов'язання за договорами були виконані у повному обсязі, тобто було поставлено товар в кількості, за ціною, в строки і на умовах згідно з вказаними правочинами. Протягом дії угод сторонами було підписано ряд видаткових та податкових накладних, в яких визначались вид, ціна та кількість поставленого товару, наданих послуг. Розрахунки були здійснені шляхом перерахування грошових коштів.

Позивач виконав вимоги чинного законодавства України і правомірно, на підставі даних бухгалтерського обліку (первинних бухгалтерських документів), відобразив у даних податкового обліку операції із контрагентами.

Слід зазначити, що будь-яка неправомірна діяльність контрагентів не може впливати на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки згідно ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Посадові особи відповідача зробили висновок про незаконність віднесення позивачем витрат з виконання договорів до податкового кредиту лише на підставі актів перевірки підприємств-контрагентів, що не є належними доказами, та проігнорували факт наявності у позивача первинної документації, що підтверджує його податковий кредит.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або, якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідач, приймаючи оскаржене податкове повідомлення - рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція не підтверджена належними доказами чи рішенням суду про визнання угод позивача з зазначеними вище контрагентами недійсними.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо не доведеності відповідачем правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року у справі № 804/3486/14 - залишити без змін .

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали виготовлено 21.05.2015р..

Головуючий: Н.П. Баранник

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак