Ухвала

від 18.05.2015 по справі 820/1463/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2015 р.Справа № 820/1463/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Водолажської Н.С. , Філатова Ю.М.

за участю секретаря судового засідання - Тітова А.В.

представник позивача - Болгова О.М.

представник відповідача - Гаєвська І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "1С-ТЕЛЛУР" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2015р. по справі № 820/1463/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "1С-ТЕЛЛУР"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "1С-ТЕЛЛУР", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просив суд визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення - рішення №7620302203 від 09.10.2014 року винесене державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення - рішення ґрунтується на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладене в акті перевірки відповідача, а відтак, суперечить ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладає на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України.

Представник відповідача проти позову заперечував, оскільки під час проведення перевірки та складання акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства. За результатами перевірки, в акті зафіксовані порушення вимог Податкового кодексу України, у зв'язку із чим позивачу визначене відповідне податкове зобов'язання.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2015 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "1С-ТЕЛЛУР" відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 198.1 ст. 198 ПК України, ч.1 ст. 9, ч. 2 ст. 71 КАС України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача наполягаючи на законності та обгрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що фахівцями державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ "1С-ТЕЛЛУР" (код ЄДРПОУ 24280116) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України в частині господарських взаємовідносин з товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХПРОМСФЕРА" (код 38935607) за період березень 2014 року, результати якої оформлені актом №3796/20-30-22-03/24280116 від 23.09.2014 року, яким зафіксовано порушення: ст.198, п. 200.1, п.200.2, п.200.3 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого ТОВ "1С-ТЕЛЛУР" занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахування) до бюджету у розмірі 98000,00 грн. за березень 2014 року (а.с. 8-12).

На підставі акту перевірки №3796/20-30-22-03/24280116 від 23.09.2014 року державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області прийнято податкове повідомлення - рішення від 09.10.2014 року №7620302203, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 147000,00 грн., з яких: основний платіж +98000 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 49000 грн. (а.с. 6).

Позивач не погодився зі вказаним податковим повідомленням - рішенням та звернувся до суду з даним позовом.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що 05.03.2014 року між позивачем (замовник) та ТОВ "ТЕХПРОМСФЕРА" (ВИКОНАВЕЦЬ) укладено договір №05/03-008, за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання виконати роботи в сфері інформатизації: програмування в системі "1С: Підприємство 8" по заявкам замовника. Заявки узгоджуються сторонами по телефону, електронній пошті, факсу або іншим прийнятним для сторін способом (а.с. 23).

На підтвердження реальності укладеного правочину позивачем надано звіт про виконані роботи (а.с. 31), актами надання послуг (а.с. 13-22), податковими накладними (а.с. 32-41), платіжним дорученням (а.с. 55), реєстром заявок (а.с. 70-76).

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що оскільки основним видом діяльності позивача є комп'ютерне програмування, консультування з питань інформатизації, інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем та наявність у штаті підприємства відповідних робітників, то є сумнівною доцільність укладання договору на виконання робіт у сфері інформатизації: програмування із контрагентом, який відповідно до його видів діяльності, таких робіт не здійснює та не міг виконувати зобов'язання по договору від 05.03.2014 року №05/03-008, що полягали у виконанні робіт в сфері інформатизації: програмування в системі "1С: Підприємство 8". Акти надання послуг та звіт від 28.03.2014 року не відповідають ні за змістом, ні за формою приписам ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік", тому вони не можуть визнаватися достатнім та допустимим доказом реальності здійсненої господарської операції. Наявність у товариства з обмеженою відповідальністю "1С-ТЕЛЛУР" виписаних ТОВ "ТЕХПРОМСФЕРА" податкових накладних, актів надання послуг, звіту за відсутністю виконання істотних умов договору у спірних правовідносинах не створює належного права для формування податкового кредиту позивача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно із приписами п.п. 14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту визначений приписами Податкового кодексу України.

Відповідно до приписів п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно до п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п.198.3 ст. 198 вищевказаного кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток та до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Положеннями п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Як свідчать матеріали справи, 05.03.2014 року між позивачем (замовник) та ТОВ "ТЕХПРОМСФЕРА" (ВИКОНАВЕЦЬ) укладено договір №05/03-008.

Відповідно до п. 2.3 якого здача-приймання наданих послуг оформлюється актом надання послуг.

На підтвердження реальності укладеного правочину позивачем надано звіт про виконані роботи (а.с. 31), актами надання послуг (а.с. 13-22), податковими накладними (а.с. 32-41), платіжним дорученням (а.с. 55), реєстром заявок (а.с. 70-76).

Колегія суддів вважає хибними доводи апеляційної скарги про те, що надані позивачем первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій відповідають вимогам чинного законодавства та в повній мірі дають підстави для формування податкового кредиту та підтвердження реальності господарських операцій, з огляду на наступне.

Так, позивачем на підтвердження виконання укладеного договору надано звіт від 28.03.2014 року, з якого вбачається, що надання робіт/слуг розпочалось 03.03.2014 року, тоді як сам договір на надання послуг укладено 05.03.2014 року, тобто на два дні пізніше ніж розпочались самі роботи /а.с. 24.

Також, в актах надання послуг №325024 від 25.03.2014 року, №324015 від 24.03.014 року, №321018 від 21.03.2014 року, №319033 від 19.03.2014 року, №318011 від 18.03.2014 року, №317010 від 17.03.2014 року, №314032 від 14.03.2014 року, №312010 від 12.03.2014 року, №311024 від 11.03.2014 року, №307017 від 07.03.2014 року не зазначені зміст та обсяг господарської операції (а.с. 13-22).

Крім того, зі спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців вбачається, що основними видами діяльності позивача за КВЕД є: 46.51 Оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням, 62.01 Комп'ютерне програмування, 62.02 Консультування з питань інформатизації, 62.09 інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем, 63.11 Оброблення даних, розміщення інформації на веб - вузлах і пов'язана з ними діяльність (а.с. 81-82).

Поряд із тим, з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців встановлено, що основним видом діяльності контрагента позивача, ТОВ "ТЕХПРОМСФЕРА" за КВЕД є: 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (а.с. 77-78).

Враховуючи, що основним видом діяльності позивача є комп'ютерне програмування, консультування з питань інформатизації, інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем та наявність у штаті підприємства відповідних робітників, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про сумнівність доцільності укладання договору на виконання робіт у сфері інформатизації: програмування із контрагентом, який відповідно до його видів діяльності, таких робіт не здійснює та не міг виконувати зобов'язання по договору від 05.03.2014 року №05/03-008, що полягали у виконанні робіт в сфері інформатизації: програмування в системі "1С: Підприємство 8".

За приписами ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Вимоги до оформлення первинних документів визначені ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", відповідно до ч.2 ст.9 яких первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оскільки акти надання послуг та звіт від 28.03.2014 року не відповідають ні за змістом, ні за формою приписам вищевказаних документів, тому вони не можуть визнаватися достатнім та допустимим доказом реальності здійсненої господарської операції.

Матеріалами справи підтверджено, що суми податку на додану вартість за договором позивачем віднесено до складу податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, наявність податкових накладних для визначення правильності формування податкового кредиту вважається достатньою підставою лише у випадку реальності господарської операції, на підставі яких сформовано податковий кредит.

Колегія суддів зазначає, що господарська операція може бути підтверджена лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст і обсяг наданих операцій та їх вартість. Визначальною підставою для віднесення сум по господарській операції до формування податкового кредиту є достовірне встановлення обставин щодо реальності господарської операції, наявності правових та фактичних підстав для витрат з придбання товарів, робіт, послуг.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів із метою використання таких товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платника податку.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що наявність у товариства з обмеженою відповідальністю "1С-ТЕЛЛУР" виписаних ТОВ "ТЕХПРОМСФЕРА" податкових накладних, актів надання послуг, звіту за відсутністю виконання істотних умов договору у спірних правовідносинах не створює належного права для формування податкового кредиту позивача.

З огляду на зазначене, враховуючи надання первинної документації оформленої не у відповідності до положень ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відсутності документів щодо підтвердження реальності проведеної операції, з якої можливо встановити зміст та обсяги надання послуг, позивач не підтвердив реальність господарських операцій, які можуть бути об'єктом оподаткування ПДВ.

Положеннями ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень доведено правомірність встановлених під час перевірки порушень позивачем вимог діючого законодавства, що призвело до неправомірного обрахування податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, та як наслідок обґрунтовано винесено спірне податкове повідомлення-рішення.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "1С-ТЕЛЛУР" є не законним, не обгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2015 року по справі № 820/1463/15 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "1С-ТЕЛЛУР" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2015р. по справі № 820/1463/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А. Судді (підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Філатов Ю.М. Повний текст ухвали виготовлений 25.05.2015 р.