Постанова

від 19.05.2015 по справі 816/154/15-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УКРАЇНА

Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2015 р. Справа № 816/154/15-а

Головуючий 1 інстанції: Удовіченко С.О.

Доповідач: Водолажська Н.С.

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.,

Суддя Калиновський В.А., Суддя Філатов Ю.М.

при секретарі Тітова А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.04.2015р. по справі № 816/154/15-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Магнітопровід»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «Магнітопровід», звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому після уточнення позовних вимог просив визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ Головного управління Міндоходів у Полтавській області № 0004562202/1830 від 26.09.14 р. про збільшення грошового зобов'язання по ПДВ в сумі 215953,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 53988,0 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.04.15 р. по справі № 816/154/15-а позов був задоволений.

Відповідач не погодився з судовим рішенням і подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.04.15 р. по справі № 816/154/15-а та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, де наполягає на законності судового рішення, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення, в частині, що оскаржена позивачем, є акт № 2187/16-03-22-02-12/30130963 від 12.09.14 р. (т. 1 а.с. 28-52) документальної позапланової виїзної перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Інтербуд-Центр» за лютий 2014 р. та з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ за травень 2014 р., в якому зафіксовані порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.4 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 ПК України, які призвели до заниження зобов'язань по ПДВ у травні 2014 р. в сумі 215953,0 грн.

За результатами оскарження даного податкового повідомлення-рішення в адміністративній процедурі воно було залишено без змін.

Виявлені порушення перевіряючі пов'язують з безпідставним формуванням податкового кредиту по операціям з ТОВ «Мірра Торг» та ТОВ «Рокфор Маркет», оскільки за наявною у відповідача інформацією, отриманою від Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, основний вид діяльності ТОВ «Мірра Торг» є неспеціалізована оптова торгівля і не має дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки, до перевірки не були надані документи про наявність у ТОВ «Мірра Торг» необхідної кількості працівників відповідної кваліфікації та допусків для виконання електромонтажних робіт; за інформацією, отриманою відповідачем від ДПІ Дзержинського району м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, основним видом діяльності ТОВ «Рокфор Маркет» є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, проте не були надані докази наявності у даного контрагента складських приміщень за адресою відвантаження, а перелік придбаних позивачем у цього постачальника товарів не відповідача переліку товарів, що фактично реалізовувалися ним у травні 2014 р.

Наведені дані стали підставою для висновків відповідача про нереальність здійснених операцій з вказаними контрагентами.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції навів зміст ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 1 ст. 2 КАС України, п. 1.1 ст. 1, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України, ч. 2 ст. 3, ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.95 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704, і зробив висновок про те, що для отримання права на податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності, а податкова звітність має ґрунтуватися на даних бухгалтерського обліку.

В судовому рішенні вказано, що суд першої інстанції дослідив укладений позивачем з ТОВ «Мірра-торг» договір підряду № 0303-2 від 03.03.14 р. (т. 1 а.с. 222-224), предметом якого є виконання будівельно-монтажних робіт на об'єктах замовника, обсяг, характер і вартість яких узгоджуються сторонами. Розрахунок здійснюється за фактично виконані роботи згідно акту прийому-передачі виконаних робіт форми КБ-2. Фактично виконані підрядником обсяги робіт оформлюються актами приймання-здачі, які представляються підрядником по закінченню виконання робіт.

Після огляду вказаного договору суд першої інстанції не знайшов підстав для висновку про невідповідність форми або змісту договору положенням закону, відсутності у сторін договору правоздатності або дієздатності суб'єктів господарювання, а тому визнає даний договір належним та допустимим доказом факту вчинення правочину в розумінні ст. 202 ЦК України. Також суд першої інстанції встановив, що у травні 2014 р. роботи з будівництва житлових будинків з вбудованими нежитловими приміщеннями та об'єктами соціального призначення проводилися на території по вул. Обухівській, 135-А у Святошинському районі м. Києва на загальну суму 710918,4 грн., в т.ч. ПДВ - 163394,77 грн.

Як зазначив суд першої інстанції, на виконання досягнутої домовленості позивачем отримано від вказаного контрагента будівельні роботи по об'єкту: будівництво житлових будинків з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями та об'єктами соціального призначення на території - по вул. Обухівській, 135А у Святошинському районі, м. Києва, житловий будинок № 1, внутрішнє електрозабезпечення на загальну суму 298886,83 грн.; будівництво житлових будинків з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями та об'єктами соціального призначення на території - по вул. Обухівській, 135А у Святошинському районі, м. Києва, житловий будинок № 2, внутрішнє електрозабезпечення на загальну суму 365650,54 грн.; будівництво житлових будинків з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями та об'єктами соціального призначення на території - по вул. Обухівській, 135А у Святошинському районі, м. Києва, житловий будинок № 3, внутрішнє електрозабезпечення на загальну суму 285831,23 грн. Оплата за виконані роботи проведена на підставі рахунків-фактур від 30.05.14 р. № 370, № 371 та № 372 (т.2 а.с. 12-14) платіжними дорученнями (т.2 а.с. 15-20).

По вказаним операціям позивач отримав від ТОВ «Мірра-торг» податкові накладні від 30.05.14 р. № 370, № 371 та № 372 (т. 2 а.с. 9-11), зареєстровані в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних (т. 2 а.с. 153), які суд першої інстанції визнав належним чином оформленими та достатніми для формування податкового кредиту.

За висновками суду першої інстанції фактичне виконанні будівельних робіт підтверджено також локальними кошторисами (т. 4 а.с. 50-61), договірними цінами (т. 1 а.с. 225, 237, 249), відомостями ресурсів (т. 1 а.с. 226-228, 234, 238-240, 246-148, 250-252, т.2 а.с.6-8), довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (т. 1 а.с. 229, 241, т.2 а.с. 1), актом приймання виконаних будівельних робіт (т. 1 а.с. 230-233, 242-245, т.2 а.с. 2-5), Ліцензію Державної архітектурно-будівельної інспекції України (т. 1 а.с. 219-220). Також судом першої інстанції були враховані пояснення позивача, що залучення вищевказаного контрагента необхідне було підприємству у зв'язку із проведенням великих обсягів електромонтажних робіт на замовлення ТОВ «Ей.Ді.Ленд», що підтверджено погодженням щодо залучення підрядних організацій (т. 2 а.с.133), Ліцензією Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві та дозвіл (т.1 а.с. 68-70), договором підряду № 0307 на виконання внутрішніх електромонтажних робіт житлових будинків з вбудовано-прибудованими нежитловими та об'єктами соціально-побутового призначення по вул. Обухівській, 135-А в Святошинському районі (т.1 а.с. 71-77), довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (т.1 а.с. 105), актом приймання виконаних будівельних робіт (т.1 а.с. 106-109, 117-120, 127-130), відомостями ресурсів (т.1 а.с. 110-115, 121-125, 131-136), довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (т.1 а.с. 116, 126), робочою документацією (т.3 а.с. 98-207).

В постанові суду зазначено, що суд першої інстанції визнав безпідставними твердження відповідача про необхідність мати ТОВ «Мірра-торг» дозвіл на виконання спеціальних робіт, передбачених постановою КМУ № 1107 від 26.10.11 р. «Про затвердження Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки», оскільки згідно актів приймання виконаних будівельних робіт контрагентом позивача здійснювалися електромонтажні роботи, пов'язані з прокладанням кабелів, а не їх підключенням до діючих електроустановок напругою понад 1000В. Крім того, дані монтажні роботи прямо зазначені в додатку до Ліцензії ДАБІ України, виданої ТОВ «Мірра-торг».

Зважаючи на вищенаведені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку про реальність здійснених операцій і правомірність формування по ній податкового кредиту за травень 2014 р.

Колегія суддів вважає необхідним вказати на те, що наявність у покупця (замовника) належно оформлених документів, які відповідно до ПК України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями (виконавцем) податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту по ПДВ, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій (постанова Верховного Суду України від 04.09.07 р.).

Згідно ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Колегія суддів зазначає, що крім обов'язків сторін за договором будівельного підряду, наведених в ст. 875 ЦК України, замовник зобов'язаний передати виконавцю затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладено на підрядника. Проектно-кошторисна документація - це сукупність документів, які визначають економічне і виробничо-технічне обґрунтування майбутнього будівництва, тобто обсяг і зміст робіт й інші вимоги, що ставляться до робіт та до кошторису. До такої документації входять креслення, пояснювальні записки, кошторис й інші матеріали і дана документація є не тільки техніко-економічною, а й юридичною підставою будівництва. У договорі будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст цієї документації, а також, яка із сторін і у який строк зобов'язана надати відповідну документацію (ч. 2 ст. 877 ЦК).

В порушення вимог наведених вище норм ЦК України при укладенні договору будівельного підряду № 0303-2 від 03.03.14 р. сторонами договору не був визначений склад і зміст цієї документації, а також договір не містить даних про те, яка із сторін і у який строк зобов'язана надати відповідну документацію.

В Порядку укладення та виконання договорів підряду на проведення робіт з нового будівництва, реконструкції будівель і споруд та технічного переоснащення діючих підприємств (капітальне будівництво об'єктів), а також комплексів і видів робіт, пов'язаних із будівництвом об'єктів, визначений загальними умовами укладення та виконання договорів підряду у капітальному будівництві, які прийняті відповідно до положень ЦК України та затверджені постановою КМУ № 668 від 01.08.05 р., вказано, що ці умови є обов'язковими для врахування під час укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві незалежно від джерел фінансування робіт, а також форми власності замовника та підрядника (субпідрядників) (п. 2 Загальних умов). У п. 3 Загальних умов наведено визначення поняття «проектна документація», відповідно до якого це текстові та графічні матеріали, затверджені в установленому порядку, якими визначаються містобудівні, об'ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні та технологічні рішення, а також кошториси об'єкта будівництва, та визначення поняття «кошторисна документація», відповідно до якого це кошториси та інші документи, пов'язані зі складанням (розрахунки, обґрунтування, пояснення, відомості про ресурси тощо) і необхідні для визначення кошторисної вартості будівництва та договірної ціни. Цим же пунктом Загальних умов встановлено, що договір підряду окрім складання та узгодження між сторонами самого тексту договору підряду передбачає складання та погодження договірної документації, до складу якої входять проектна, кошторисна, тендерна документація, тендерні пропозиції, акцепт тендерної пропозиції, повідомлення, запити, претензії тощо, які встановлюють, конкретизують, уточнюють або змінюють умови договору підряду.

Положеннями пунктів 5, 15, 16 Загальних умов визначено, що істотними умовами договору підряду є: найменування та реквізити сторін; місце і дата укладення договору підряду; предмет договору підряду; договірна ціна; строки початку та закінчення робіт (будівництва об'єкта); права та обов'язки сторін; порядок забезпечення виконання зобов'язань за договором підряду; умови страхування ризиків випадкового знищення або пошкодження об'єкта будівництва; порядок забезпечення робіт проектною документацією, ресурсами та послугами; порядок залучення субпідрядників; вимоги до організації робіт; порядок здійснення замовником контролю за якістю ресурсів; умови здійснення авторського та технічного нагляду за виконанням робіт; джерела та порядок фінансування робіт (будівництва об'єкта); порядок розрахунків за виконані роботи; порядок здачі-приймання закінчених робіт (об'єкта будівництва); гарантійні строки якості закінчених робіт (експлуатації об'єкта будівництва), порядок усунення недоліків; відповідальність сторін за порушення умов договору підряду; порядок врегулювання спорів; порядок внесення змін до договору підряду та його розірвання. У договорі підряду сторони можуть передбачати інші важливі для регулювання взаємовідносин умови. У договорі підряду сторони зобов'язані визначити найменування об'єкта будівництва та його місцезнаходження, основні параметри (потужність, площа, об'єм тощо), склад та обсяги робіт, які передбачені проектною документацією та підлягають виконанню підрядником, інші показники, що характеризують предмет договору. У разі внесення змін до проектної документації сторони уточнюють предмет договору підряду.

Як вбачається із залученого до матеріалів справи договору підряду, при його укладанні сторонами не були дотримані вищенаведені вимоги законодавства, зокрема, відсутні докази того що проектна документація та проектно-кошторисна документація були виготовлені, передані підряднику для погодження та подальшого використання під час укладання договору, відсутні дані про проектну документацію та проектно-кошторисну документацію та не передбачено складання та погодження договірної документації, на підставі якої повинні виконуватися роботи, не визначено яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію, порядок матеріально-технічного та іншого забезпечення будівництва; режим контролю якості робіт і матеріалів замовником; порядок прийняття об'єкта (робіт), а лише зроблено посилання на кошториси, які повинні складатися не до початку робіт, а під час їх виконання, та акти виконаних робіт. Тобто зміст договорів не відповідає приписам ст.ст. 875-886 ЦК України, чим порушені вимоги ч. 1 ст. 203 ЦК України.

За змістом ст. 879 ЦК України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Також слід зауважити, що кошторис це документ, в якому зазначається постатейний перелік витрат на виконання робіт і який є додатком до договору підряду, його невід'ємною частиною. Він дозволяє встановити не тільки розмір ціни, а і чітко визначити її складові елементи. Скласти його може як замовник так, і підрядник. Для договорів підряду в будівельному середовищі кошторис складається в обов'язковому порядку. Таким чином, посилання на проектно-кошторисну документацію, як підставу для виконання робіт, і наявність такої документації при виконанні робіт є обов'язковою.

У відсутності кошторису також не можливо встановити обсяги робіт, їх вартість, заплановані механізми та кількість працівників. Відсутність в договорі даних про проектно-кошторисну документацію не відповідає приписам вищенаведених норм, що є порушенням положень ч. 1 ст. 203 ЦК України, а тому до цих договорів можуть бути застосовані наслідки, передбачені ст. 215 та ст. 216 ЦК України.

В судовому рішенні вказано, що суд першої інстанції досліджував проектну документацію на роботи, проте до матеріалів справи надана робоча документація будівництва житлових будинків з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями та об'єктами соціально-побутового призначення на вул. Обухівській, 135, у Святошинському районі м. Києва, тоді як в залучених до матеріалів справи локальних кошторисах, актах виконаних робіт по роботах, що начебто виконувалися ТОВ «Мірра-торг», адресою будівництва зазначено: вул. Обухівська, 135А, у Святошинському районі м. Києва, що свідчить про те, що позивачем не надана проектна документація на роботи за вказаною адресою.

Колегія суддів вважає доцільним вказати також на те, що суттєвими умовами договору будівельного підряду є узгодження предмету договору підряду та строків початку та закінчення робіт (будівництва об'єкта). Проте, як вбачається з договору № 0303-2 від 03.03.14 р., в ньому взагалі відсутні дані про об'єкт, де мають виконуватися роботи, та про початок та закінчення проведення робіт, а є дише посилання на те, що це є об'єктами замовника (позивача) та терміни згідно графіку виконання робіт до цього договору. Як свідчать наявні в матеріалах справи документи, позивачем та ТОВ «Мірра-торг» не узгоджувалися (додатковими угодами або іншими, передбаченими в цьому випадку документами) перелік об'єктів для виконання робіт. Крім того, відсутній графік виконання робіт, що свідчить про те, що сторони не узгоджували строки початку та закінчення робіт (будівництва об'єкта).

За таких підстав колегія суддів дійшла висновку про те, що при укладанні даного договору сторони не мали наміру настання правових наслідків, що не відповідає приписам ч. 5 ст. 203 ЦК України.

Також слід відмітити, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. Для спрощення порядку прийняття робіт встановлені типові форми документів, необхідні для їх передання-прийняття, а саме: 1) «Акт приймання виконаних підрядних робіт» (ф. № КБ-2в); 2) «Довідка про вартість виконаних підрядних робіт» (ф. № КБ-3). В актах міститься інформація про вартість виконаних будівельно-монтажних робіт, зданих замовнику, а також про витрати, пов'язані з виконанням цього обсягу робіт. Саме ці суми формують доходи по будівельному контракту в конкретному звітному періоді. Зазначена в актах сума витрат, що відносяться до виконаних робіт, являє собою собівартість виконаних робіт. У довідці визначається вартість таких робіт. На підставі зазначених документів замовник робить розрахунки за виконаний підрядником обсяг робіт.

Необхідно відзначити, що «Акт приймання виконаних підрядних робіт» (ф. № КБ-2в) і «Довідка про вартість виконаних підрядних робіт» (ф. № КБ-3) призначені винятково для обліку виконаних підрядних робіт і їхньої вартості. Зазначені типові форми поширюються на будівельні підприємства і будівельні структурні підрозділи підприємств усіх видів економічної діяльності, незалежно від форми власності, які виконують будівельні і монтажні роботи; роботи з капітального і поточного ремонту будинків і споруджень; інші підрядні роботи незалежно від форм власності даного підприємства і джерел фінансування цих робіт.

Позивачем до матеріалів справи надані акти приймання виконаних будівельних робіт, в яких відсутнє посилання на локальні кошториси, а тому відсутні докази того, що вказані в них роботи доручалися позивачем підряднику (субпідряднику) і були ним виконані.

Зважаючи на те, що при ухваленні судового рішення в цій частині судом першої інстанції не були враховані вищенаведені обставини, колегія суддів дійшла до висновку про його неправомірність в цій частині.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вказав на те, що ним був досліджений укладений позивачем з ТОВ «Рокфор Маркет» договір № 0505-2 від 05.05.14 р. (т. 2 а.с. 24-25), предметом якого є поставка матеріалів, номенклатура, кількість, ціна якого, умови поставки, форма і порядок оплати визначаються в письмовій або усній формі. Договором також передбачено обов'язковість оформлення відповідних рахунків, накладних, додаткових угод а інших документів, які є підставою для переходу права власності на товар від продавця до покупця. Оглянувши вказаний договір, суд першої інстанції визнав його належним та допустимим доказом факту вчинення правочину в розумінні ст. 202 ЦК України.

Судом першої інстанції також було з'ясовано, що позивач придбав за вказаним договором у 2 кварталі 2014 р. у ТОВ «Рокфор Маркет» ТМЦ на загальну суму 315348,63 грн., в т.ч. ПДВ - 52558,1 грн., перелік якого наведений в судовому рішенні. Поставка товарів оформлена видатковими (т. 2 а.с. 27, 31, 35, 39, 43, 47, 51, 55, 59) та податковими накладними (т. 2 а.с. 28, 32, 36, 40, 44, 48, 52, 56, 60), що зареєстровані в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних (т. 2 а.с. 149-153). Факт отримання придбаних товарів гр. ОСОБА_1, підписи якого містяться у видаткових накладних, підтверджений копією журналу реєстрації доручень (т. 2 а.с. 136), а транспортування товару підтверджується ТТН (т. 2 а.с. 29, 33, 37, 41, 45, 49, 53, 57, 61). На підтвердження наявності у позивача транспортного засобу та фактичної можливості для здійснення перевезення придбаних ТМЦ надані договір оренди транспортного засобу та наказ № 17/12-1к від 17.12.12 р. про закріплення водія (т. 2 а.с. 62-64).

Вказані документи суд першої інстанції визнав належним чином оформленими і прийняв їх як доказ реальності здійснених операцій.

Також судом першої інстанції встановлено, що розрахунок за придбаний товар здійснювався позивачем у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням (т. 2 а.с. 68) та згідно договору про відступлення права вимоги № 198 від 19.08.14 р. (т. 2 а.с. 65-66), повідомлення про відступлення права вимоги (т. 2 а.с. 67) і платіжного доручення (т. 2 а.с. 69) оплату проведено ТОВ «Компанія Латерано».

На підтвердження наявності у позивача приміщень для зберігання придбаних ТМЦ надані договір оренди від 27.01.14 р. (т. 2 а.с. 137-138) та оборотно-сальдові відомості по рахунку 112 «Місце зберігання» (т. 2 а.с. 142). Придбаний товар внесений до карток складського обліку матеріалів із визначенням номенклатурного номера (т. 2 а.с. 226-251, т. 3 а.с. 1-8), а списання для виконання робіт оформлено накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів та актами прийому-передачі матеріалів (т. 3 а.с. 9-29). Також суд першої інстанції визнав належним доказом мети придбання у ТОВ «Рокфор Маркет» товарів пояснення представника позивача, в яких він стверджував, що ТМЦ придбавалися для забезпеченням робіт за замовленням ТОВ «Ей.Ді.Ленд» (т. 2 а.с. 125).

Наведені обставини та положення п. 201.8 ст. 201, п. 184.1 ст. 184 ПК України суд першої інстанції визнав достатніми для висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту по операціям з ТОВ «Рокфор Маркет», оскільки придбання товарів було пов'язано із власною господарською діяльністю.

Колегія суддів вважає необхідним вказати на те, що в договорі підряду № 0307 від 03.07.13 р., на виконання якого за твердженням позивача ним придбавалися ТМЦ, записано, що позивач (генпідрядник) зобов'язаний направити замовнику - ТОВ «Ей.Ді.Ленд» письмове звернення про вартість матеріально-технічних ресурсів, яке має бути затверджено протягом 7 днів. При цьому постачальника та ціну на матеріально-технічні ресурси генпідрядник зобов'язаний попередньо письмово узгоджувати з замовником (п. 3.3.1 договору). Проте позивачем не надано доказів дотримання вказаних узгоджених умов договору.

Також слід відмітити, що позивачем до матеріалів справи не була надана проектно-кошторисна документація на виконання внутрішніх електромонтажних робіт на житлових будинках № 1, № 2, № 3 за адресою: м. Київ, Святошинський район, вул. Обухівська, 135А (предмет договору № 0307 від 03.07.13 р.), де був би визначений перелік необхідних матеріалів, а тому є недоведеним факт використання придбаних у ТОВ «Рокфор Маркет» ТМЦ у власній господарській діяльності.

Як зазначено в судовому рішенні, суд першої інстанції в якості доказу реальності придбання позивачем у ТОВ «Рокфор Маркет» ТМЦ визнав надані до матеріалів справи ТТН (т. 2 а.с. 29, 33, 37, 41, 45, 49, 53, 57, 61).

Оскільки в даному випадку ТТН мають підтверджувати реальність проведених операцій, колегія суддів вважає необхідним вказати на те, що відповідно розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України N 363 від 14.10.97 р., товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а ТТН - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання ТМЦ, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. В п. 11.8 Правил вказано, що час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження замовник зобов'язаний зазначати відповідно п. 8.25 і п. 8.26 цих Правил. В п. 8.25 Правил передбачено, що час прибуття автомобіля для завантаження встановлюється у пункті вантаження з моменту проставляння в ТТН відмітки про фактичний час прибуття автомобіля для завантаження, а час прибуття автомобіля для розвантаження - з моменту пред'явлення водієм ТТН в пункті розвантаження.

Як вбачається з наданих позивачем ТТН, які визнані судом першої інстанції належним чином оформленими, вказаний пункт навантаження за адресою: м. Харків, пр. Леніна, 5, офіс 3 (тобто податкова адреса продавця), а місце розвантаження: м. Київ, вул. Обухівська, 135А. Перевезення здійснювалися кожного дня 5-8, 12-16 травня 2014 р. одним і тим же автомобілем, яким керував один і той же водій. В жодній з ТТН не вказаний час навантаження та розвантаження автомобілю (з урахуванням відстані між м. Харковом та м. Києвом), що свідчить про неналежне оформлення наданих позивачем ТТН.

Також слід відмітити, що в матеріалах справи відсутні дані про те, що за адресою: м. Харків, пр. Леніна, 5, офіс 3, знаходяться складські приміщення ТОВ «Рокфор Маркет» і там могли перебувати до моменту відвантаження придбані позивачем товари.

Зважаючи на встановлені обставини, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивач, з яким погодився суд першої інстанції, не довів належними та допустимими доказами реальність придбання у ТОВ "Рокфор Маркет" ТМЦ і їх подальше використання у власній господарській діяльності, а тому висновки суду першої інстанції про правомірність формування позивачем податкового кредиту по вказаній операції є безпідставними.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 14.04.15 р. по справі № 816/154/15-а і відмови у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.04.2015р. по справі № 816/154/15-а - задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2015р. по справі № 816/511/15-а - скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову ТОВ «Магнітопровід» про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ Головного управління Міндоходів у Полтавській області № 0004562202/1830 від 26.09.14 р. про збільшення грошового зобов'язання по ПДВ в сумі 215953,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 53988,0 грн.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий суддя (підпис)Водолажська Н.С. Судді (підпис) (підпис) Калиновський В.А. Філатов Ю.М.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 22.05.2015 року.