Постанова

від 18.05.2015 по справі 823/765/15

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2015 року справа № 823/765/15

16 год. 32 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Рідзеля О.А.,

при секретарі судового засідання - Педані О.В.,

за участю: представника позивача - Колотила Ю.П. (за довіреністю), представника відповідача - Зубенко С.М. (за довіреністю), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Арт - Сервіс" до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

встановив:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулося приватне підприємство "Арт - Сервіс" (далі - позивач) з адміністративним позов, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - відповідач) від 10.03.2015 № 0000612301.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач помилково дійшов висновку про заниження позивачем податку на додану вартість за серпень 2014 року на суму 48197 грн. по господарським правовідносинам з контрагентом ТОВ "Гетьман", оскільки із зазначеним контрагентом здійснені реальні господарські операції, на підтвердження яких наявні необхідні первинні документи. Представник позивача зазначав, що висновки акту перевірки не відповідають нормам чинного законодавства, базуються на припущеннях і не підтверджуються доказами.

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав в повному обсязі, з підстав зазначених вище та додаткових поясненнях по справі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, надавши суду письмове заперечення, в якому посилається на те, що проведеною фактичною перевіркою приватного підприємства "Арт - Сервіс" встановлено заниження податку на додану вартість за серпень 2014 року на суму 48197 грн., у зв'язку з відсутністю фактичного здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ "Гетьман". Представник відповідача також зазначив, що журнал реєстрації довіреностей, який засвідчував би факт придбання товару від постачальника ТОВ "Гетьман" був відсутній на момент перевірки. Таким чином, на думку відповідача, оскаржуване податкове повідомлення-рішення скасуванню не підлягає.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Приватне підприємство "Арт - Сервіс" зареєстроване як юридична особа 10.08.1993 виконавчим комітетом Черкаської міської ради за №10261050001000178, ідентифікаційний код 14216655.

На підставі наказу ДПІ у м. Черкасах від 17.11.2014 № 1876 та направлення від 17.11.2014 №874/23-01-22-04, згідно із п. п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755 - VІ (із змінами та доповненнями) з 18.11.2014 по 20.11.2014 посадовою особою ДПІ у м. Черкасах проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного підприємства "Арт - Сервіс", (код за ЄДРПОУ 14216655) з питань дотримання вимог податкового законодавства при відображенні взаємовідносин з ТОВ "Гетьман", (код за ЄДРПОУ 32416270) за період з 01.08.2014 по 31.08.2014.

За результатами вищезазначеної перевірки ДПІ у м. Черкасах складено акт від 21.11.2014 №477/23-01-22-04/14216655 (далі по тексту - акт перевірки).

В акті перевірки встановлено порушення ПП "Арт - Сервіс" вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за серпень 2014 року на суму 48197 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ у м. Черкасах винесено податкове повідомлення-рішення від 10.03.2015 № 0000612301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 63827 грн., в тому числі за основним платежем 42551 грн., за штрафними санкціями 21276 грн.

Вирішуючи даний спір, з огляду на аргументацію позивача, суд враховує, що згідно п. 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

В свою чергу, відповідно до п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1. ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України)

Згідно п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу(п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Також, відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

До складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В ході проведення перевірки ПП "Арт - Сервіс", в розпорядженні податкового органу знаходився акт ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києва від 01.09.2014 №2634/26-55-22-07/32416270 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Гетьман" (податковий номер 32416270) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.04.2014 по 31.08.2014», за результатом якого встановлено наявність ознак відсутності факту реального здійснення господарських операцій між ТОВ "Гетьман" та контрагентами-покупцями та постачальниками за період з 01.04.2014 по 31.08.2014, внаслідок відсутності основних засобів, управлінського та технічного персоналу виробничих потужностей, складських приміщень та транспортних засобів. Згідно висновку ДПІ у Печерському районі м. Києва встановлено незнаходження посадових осіб ТОВ "Гетьман" за податковою адресою та відсутність будь-яких ознак ведення ТОВ "Гетьман" фінансово-господарської діяльності.

З урахуванням встановлених обставин, податковим органом за результатом проведеної перевірки позивача було поставлено під сумнів реальність господарського правочину та правомірність формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Гетьман".

Перевіряючи правильність висновків податкового органу, суд вважає, що дійсно, у податковому праві відповідальність за порушення податкового законодавства є індивідуальною, у зв'язку з чим позивач не має нести несприятливі наслідки через проблеми у правовому стані свого контрагенту.

Разом з цим, для встановлення товарності проведених господарських операцій, суд має встановити певні обставини, серед яких: можливість реального здійснення платником податків зазначених господарських операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, наявність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської (економічної) діяльності, здійснення операцій з товаром, що вироблявся або міг бути виробленим в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Із наданих до матеріалів адміністративної справи договору поставки від 30.06.2014 №2014-06-30/1, податкових та видаткових накладних вбачається, що ПП "Арт - Сервіс" в серпні 2014 року ніби то придбало піддони дерев'яні, дошку обрізну хвойну та брус (хвоя) у ТОВ "Гетьман" на загальну суму 289184 грн. 80 коп., в тому числі податок на додану вартість 48197 грн. 45 коп.

Суд зауважує, що у податкових накладних, виписаних ТОВ "Гетьман" на ім'я ПП "Арт - Сервіс" зазначено номер цивільно-правового договору "2014-06-30/1", однак в матеріалах адміністративної справи міститься договір поставки №2014-06-30/1.

Як встановлено під час розгляду адміністративної справи, журнал реєстрації довіреностей, який засвідчував би факт придбання позивачем товару від постачальника ТОВ "Гетьман" був відсутній на момент перевірки та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності (п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України).

З врахуванням викладеного, суд вважає, що журнал реєстрації довіреностей був відсутній у позивача на час складення податкової звітності.

Отже враховуючи матеріали справи, суд дійшов висновку, що ПП "Арт - Сервіс" не здійснювало придбання товарів (піддони дерев'яні, дошку обрізну хвойну, брус хвоя) у контрагента-продавця ТОВ "Гетьман".

Суд не бере до уваги посилання позивача на первинні документи, що були надані ним для підтвердження подальшої реалізації придбаного товару, адже з наданих документів не можливо встановити походження самого товару (чи придбаний він саме у контрагента позивача - ТОВ "Гетьман"), а з урахуванням тих обставин, що судом не встановлено реальності укладених угод між позивачем та його контрагентом, надані документи не можуть вважатися підтвердженням реальності господарських зобов'язань саме між позивачем та ТОВ "Гетьман".

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Суд вважає, що вищезазначене свідчить про оформлення документів не у зв'язку із фактичним здійсненням реальних господарських операцій у хронологічному порядку, а у довільний (удаваний) спосіб, що підтверджує відсутність обставин та подій, пов'язаних з виконанням господарських договорів та відповідним їх відображенням у податковому обліку. Фінансової звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку позивачем не надано.

В інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-101112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" Вищий адміністративний суд України зазначив про те, що процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такий етап, як встановлення факту здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Тому в даному випадку наявність у платника податку (позивача у справі) виданих йому податкових накладних не є достатньою підставою для формування податкового кредиту та підставою для формування спірних сум валових витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість, з урахуванням відсутності підтвердження реального здійснення господарської операції.

Така правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною і у постанові від 05.03.2012 року, у якій Верховним судом України зазначено, що сама лише наявність у платника податків податкових накладних, виписаних від імені його контрагентів, не є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту, якщо особи, від імені яких складено такі документи заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Відповідно до положень ч. 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Враховуючи сукупність встановлених вище обставин справи, суд приходить до висновку про відсутність факту здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ "Гетьман", а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області від 10.03.2015 № 0000612301 є правомірним та скасуванню не підлягає.

Згідно із ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому в силу ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Керуючись статтями 160, 162, 163, 167, 185-187, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Стягнути з приватного підприємства "Арт - Сервіс" на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1637 (одна тисяча шістсот тридцять сім) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України

Постанова може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку, передбаченому статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України .

Суддя О.А. Рідзель

Повний текс рішення складено у повному обсязі 22 травня 2015 року