Постанова

від 23.07.2015 по справі 823/765/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/765/15 Головуючий у 1-й інстанції: Рідзель О.А.

Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 липня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача Приватного підприємства «Арт-Сервіс» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Арт-Сервіс» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головоного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2015 року Приватне підприємство «Арт-Сервіс» звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головоного управління ДФС у Черкаській області, в якому просили скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.03.2015 № 0000612301.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 18 травня 2015 року в задоволенні адміністративного позову - відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятою Постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати в повному обсязі Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18 травня 2015 року та ухвалити нову, якою позов задовольнити. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу ДПІ у м. Черкасах від 17.11.2014 № 1876 та направлення від 17.11.2014 №874/23-01-22-04, згідно із п. п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755 - VІ (із змінами та доповненнями) з 18.11.2014 по 20.11.2014 посадовою особою ДПІ у м. Черкасах проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного підприємства «Арт - Сервіс», (код за ЄДРПОУ 14216655) з питань дотримання вимог податкового законодавства при відображенні взаємовідносин з ТОВ «Гетьман», (код за ЄДРПОУ 32416270) за період з 01.08.2014 по 31.08.2014.

За результатами перевірки складено акт від 21.11.2014 №477/23-01-22-04/14216655, де зазначено встановлені під час перевірки порушення податкового законодавства України, зокрема, встановлено порушення ПП «Арт - Сервіс» вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за серпень 2014 року на суму 48197 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ у м. Черкасах винесено податкове повідомлення-рішення від 10.03.2015 № 0000612301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 63827 грн., в тому числі за основним платежем 42551 грн., за штрафними санкціями 21276 грн.

За результатами адміністративного (досудового) оскарження залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 10.03.2015 № 0000612301, а скарги ПП «Арт-Сервіс» - без задоволення.

Вважаючи, що відповідач при нарахуванні суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість, порушив вимоги чинного законодавства України, позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду за захистом свої справ, свобод та інтересів.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність доказів реальності операції, а тому Черкаський окружний адміністративний суд погодився з висновками контролюючого органу про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та, як наслідок, правомірності винесення спірного податкового повідомлення-рішення від 10.03.2015 № 0000612301.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може з наступних підстав.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.6 ст. 206 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в суді апеляційної інстанції, Приватне підприємство «Арт - Сервіс» зареєстроване як юридична особа 10.08.1993 виконавчим комітетом Черкаської міської ради за №10261050001000178, ідентифікаційний код 14216655.

Між Приватним підприємством «Арт-Сервіс» та ТОВ «Гетьман» було укладено договір поставки № 2014-06-30/1 від 30 червня 2014 року. Згідно вказаного договору в серпні 2014 року позивачем було придбано піддони дерев'яні.

Факт придбання вказаних піддонів документально підтверджено:

видатковими накладними від: 01.08.2014 року № ГМ-0000654, 08.08.2014 року № ГМ-0000655, 13.08.2014 року № ГМ-0000656, 15.08.2014 року № ГМ-0000962, 20.08.2014 року № ГМ-0000963, 22.08.2014 року № ГМ-0000964, 26.08.2014 року № ГМ-0000965, 29.08.2014 року № ГМ-0000966; податковими накладними від: 01.08.2014 року № 71, 08.08.2014 року № 72, 13.08.2014 року № 73, 15.08.2014 року № 311, 20.08.2014 року № 312, 22.08.2014 року № 313, 26.08.2014 року № 314, 29.08.2014 року № 315; рахунками-фактури; товаро-транспортними накладними; виписками з банківських установ про оплату придбаного товару.

Вказані обставини також зафіксовані в акті перевірки. Всі ці документи було надано до проведення перевірки як документальне підтвердження здійснення господарських операцій.

Проаналізувавши перелічені докази, колегією суддів встановлено, що первинні документи повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2 Положення про документальне - забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

При цьому, позивачем до матеріалів справи у суді першої інстанції надано витяг з журналу реєстрації довіреностей, який також засвідчує факт придбання позивачем товару від постачальника ТОВ «Гетьман».

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Крім того, колегія суддів, зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.

У свою чергу, право платника податку на додану вартість на отримання податкового кредиту не пов'язано зі сплатою особою, що видала податкову накладну, своїх податкових зобов'язань перед бюджетом, а також із порушенням правил ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Так, в ході проведення перевірки ПП «Арт - Сервіс», в розпорядженні податкового органу знаходився акт ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києва від 01.09.2014 №2634/26-55-22-07/32416270 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Гетьман» (податковий номер 32416270) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.04.2014 по 31.08.2014», за результатом якого встановлено наявність ознак відсутності факту реального здійснення господарських операцій між ТОВ "Гетьман" та контрагентами-покупцями та постачальниками за період з 01.04.2014 по 31.08.2014, внаслідок відсутності основних засобів, управлінського та технічного персоналу виробничих потужностей, складських приміщень та транспортних засобів. Згідно висновку ДПІ у Печерському районі м. Києва встановлено незнаходження посадових осіб ТОВ «Гетьман» за податковою адресою та відсутність будь-яких ознак ведення ТОВ «Гетьман» фінансово-господарської діяльності.

З урахуванням встановлених обставин, податковим органом за результатом проведеної перевірки позивача було поставлено під сумнів реальність господарського правочину та правомірність формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Гетьман».

Судова практика вирішення податкових спорів виходить із презумпції добросовісності платників податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презумується, що дії платника податків, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, які містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірними.

Подання платником податків до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо контролюючий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, які містяться у таких документах.

Доводи контролюючого органу про отримання платником податків необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватися на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника податків, зокрема, на формування податкового кредиту.

Акти перевірок контрагентів позивача не є імперативною ознакою протиправності діяльності такого суб'єкта господарювання та не може розцінюватись як беззаперечне свідчення фіктивності усіх господарських операцій, здійснюваних таким суб'єктом, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо формування відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, які свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Таким чином, допущені порушення одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків, а тому суб'єкт господарювання не несе відповідальність за можливу протиправну податкову поведінку свого контрагента. Таким чином, посилання податкового органу на акти про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача колегія суддів розцінює критично та до уваги не приймає.

Крім того, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що у податкових накладних, виписаних ТОВ «Гетьман» на ім'я ПП «Арт - Сервіс» зазначено номер цивільно-правового договору « 2014-06-30/1», однак в матеріалах адміністративної справи міститься договір поставки №2014-06-30/1.

З даного приводу, колегія суддів зазначає, що формальні недоліки в первинних документах повинні оцінюватися в сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу варто надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту, а не оформленню такої операції. В свою чергу, реальність господарської операції визначається фактом руху активів та зміною стану зобов'язань суб'єкта господарювання, а не неточності в назві договору.

Проаналізувавши вищевикладене в сукупності судова колегія дійшла висновку, що позивачем доведено факт здійснення господарських операцій належними первинними документами, дослідженими апеляційною інстанцією, які відповідають як за змістом, так і за своєю формою вимогам чинного законодавства, а тому, бюджетне відшкодування можливе за наявності належних документів, що підтверджують правомірність формування сум податкового кредиту платника податку.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження, а Постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 18 травня 2015 року прийнята за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 2, 41, 71, 160, 195, 196, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу позивача Приватного підприємства «Арт-Сервіс» на Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18 травня 2015 року - задовольнити .

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18 травня 2015 року - скасувати.

Ухвалити по справі нову постанову, якою адміністративний позов Приватного підприємства «Арт-Сервіс» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головоного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити .

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.03.2015 № 0000612301.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Безименна Н.В.

Кучма А.Ю.