Постанова

від 18.05.2015 по справі 802/1084/15-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

18 травня 2015 р. Справа № 802/1084/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Богоноса М.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання: Кулика В.В.

представника позивача: Устінова К.О.

представників відповідача: Гаєвик Я.М., Кутняк І.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайк"

до: Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Юнайк" (далі - ТОВ "Юнайк", позивач) з адміністративним позовом до Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - Жмеринська ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002542200 від 23.12.2014 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Юнайк" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами-постачальниками ТОВ "Бонус Інформ" та ТОВ "Гетьман" за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року. За результатами перевірки був складений акт № 262/22/37755168 від 05.12.2014 року, на підставі якого Жмеринською ОДПІ винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Позивач вважає протиправними та необґрунтованими висновки викладені в акті перевірки, а податкове повідомлення-рішення незаконним, оскільки ТОВ "Юнайк" у липні 2014 року відносило до складу податкового кредиту суми сплаченого ПДВ, у зв'язку з придбанням товарів та отриманням послуг від контрагентів (ТОВ "Бонус Інформ", ТОВ "Гетьман"), що підтверджені податковими накладними, оформленими належним чином та іншими документами бухгалтерського обліку.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала. Посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та пояснення надані у судовому засіданні, просила позов задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечили та просили суд у задоволенні позову відмовити повністю. Як на підставу заперечень зіслалися на те, що правочини, укладені позивачем з ТОВ "Бонус Інформ" та ТОВ "Гетьман", не підтверджені первинними документами, що свідчить про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними суб'єктами господарювання.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши інші докази, які є у справі, суд доходить висновку, що заявлений адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Розглядаючи справу, суд встановив, що головними державними ревізорами-інспекторами відділу податкового аудиту Жмеринської ОДПІ, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Юнайк" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами-постачальниками ТОВ "Бонус Інформ" та ТОВ "Гетьман" за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 262/22/37755168 від 05.12.2014 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Юнайк" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами-постачальниками ТОВ "Бонус Інформ" та ТОВ "Гетьман" за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року (а.с.19-33).

Вказаним актом задокументовано, на думку контролюючого органу, порушення податкового законодавства, що допущені у своїй діяльності позивачем, а саме:

- п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст.187, п.188.1 ст. 188, п.198.1 п.198.3 п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ "Юнайк" занижено податок на додану вартість за липень 2014 року в загальній сумі 19204 грн.

Зазначені висновки акта перевірки № 262/22/37755168 від 05.12.2014 року стали підставою для прийняття податкового повідомлення - рішення № 0002542200 від 23.12.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 28806 грн., в тому числі за основним платежем - 19204 грн. та штрафними санкціями - 9602 грн. (а.с.40).

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся із скаргою до Головного управління Державної фіскальної служби України у Вінницькій області. За результатами розгляду даної скарги податковим органом прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги №35/10/02-32-10-04 від 28.01.2015 року, яким податкове повідомлення-рішення Жмеринської ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області №0002542200 від 23.12.2014 року залишено без змін, а скаргу без задоволення.

В подальшому, позивач звернувся із скаргою до Державної фіскальної служби України. Розглянувши дану скаргу, Державною фіскальною службою України прийнято рішення про результати розгляду скарги №6986/6/99-99-10-01-01-25 від 03.04.2015 року, згідно якого податкове повідомлення-рішення Жмеринської ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області №0002542200 від 23.12.2014 року та рішення, прийняте за результатом розгляду первинної скарги залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач з метою його скасування та захистом своїх прав, звернувся до суду.

Надаючи оцінку наведеним обставинам та визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд бере до уваги, що згідно п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

В силу п.201.6. ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

При цьому, п. 201.7 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Крім того, згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

При цьому нормами ч. 2 ст. 9 вказаного Закону встановлені вимоги до первинних документів. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Надаючи оцінку підставам прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення суд враховує, що основними видами діяльності ТОВ "Юнайк" за КВЕД є: оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, тощо.

Як встановлено з акту перевірки, пояснень представників сторін, підставою для винесення Жмеринською ОДПІ спірного податкового повідомлення-рішення слугувала інформація щодо контрагентів позивача та дефекти окремих первинних документів.

На підтвердження позовних вимог позивач надав суду для долучення до матеріалів справи копії первинних документів по взаємовідносинам зі своїми контрагентами ТОВ "Бонус Інформ" та ТОВ "Гетьман", а саме, договір про надання вантажно-розвантажувальних робіт, договір поставки, податкові накладні, тощо.

Судом встановлено, що між ТОВ "Юнайк" та ТОВ "Бонус Інформ" укладено договір поставки № 26/06/14-1 від 26.06.2014 року, відповідно до умов якого, продавець (ТОВ "Бонус Інформ") зобов'язується відповідно до умов даного договору поставляти покупцеві (ТОВ "Юнайк") продукцію, а саме продукти харчування, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар на умовах даного договору.

На виконання вказаного договору та в підтвердження господарської операції, позивачем надано суду податкові накладні (а.с.87-91 т.1), видаткові накладні (а.с.92-94 т.1), рахунки на оплату (а.с.95-98 т.1), акт звірки взаєморозрахунків з ТОВ "Бонус Інформ" (а.с.99 т.1), товарно-транспорті накладні (а.с. 193-200 т.1).

Крім того, судом встановлено, між ТОВ "Юнайк" та ТОВ "Гетьман" укладено договір про надання вантажно-розвантажувальних робіт №01/24-06-14 від 24.06.2014 року. Предметом даного договору є надання послуг замовнику (ТОВ "Юнайк"), пов'язаних з вантажно-розвантажувальним обслуговуванням за встановлену плату.

В підтвердження здійснення наданих послуг позивачем надано суду податкову накладну (а.с.80 т.1), рахунок-фактуру (а.с.81 т.1), акт здачі-прийняття робіт (а.с.82 т.1), акт звірки взаєморозрахунків з ТОВ "Гетьман" (а.с.83 т.1).

Суд зазначає, що первинні документи, якими позивач доводить здійснення господарських операцій з вказаними в акті перевірки контрагентами, оформлені належним чином, та містять необхідні реквізити, повністю відображають зміст господарських операцій ТОВ "Юнайк" і не мають недоліків, які б свідчили про їх невідповідність вимогам до первинних документів.

Суд, вирішуючи спір, також враховує, що посилання відповідача на відсутність мети реального здійснення господарських операцій, а саме ненадання доказів використання у господарській діяльності продукції є безпідставними, оскільки як вбачається з матеріалів справи, придбані товари ТОВ "Юнайк" в подальшому були реалізовані Київському зоологічному парку загальнодержавного значення, про що свідчать договори поставки (а.с.235-249 т.1, а.с.1-49 т.2), видаткові накладні (а.с.50-83 т.2), податкові накладні (а.с.84-147 т.2).

Отже, наявними в матеріалах справи доказами спростовуються твердження податкового органу про те, що взаємовідносини позивача з його контрагентом не мали реального характеру та господарського змісту (мети).

Окрім вказаного, суд зазначає, що заперечуючи правомірність відображення у податковому обліку господарських операцій позивача з ТОВ "Бонус Інформ" та ТОВ "Гетьман", податковим органом при оформленні матеріалів перевірки використано акти перевірки, які проводились ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві № 2634/26-55-22-07/32416270 від 01.09.2014 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Гетьман" щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.04.2014 року по 31.08.2014 року" (а.с. 238-249 т. 2) та №2629/26-55-22-07/38898183 від 01.09.2014 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Бонус Інформ" щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.07.2014 року по 31.08.2014 року" (а.с. 1- 13 т.3).

Даючи правову оцінку таким висновкам, суд враховує, що зустрічні звірки проводяться податковими органами відповідно до п.п.73.5 статті 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації. При цьому, зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження господарських виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Відповідно до п. 1 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010р. № 1232 зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

З аналізу вказаних норм вбачається, що зустрічна звірка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, в той час, як функція податкового органу щодо контролю за дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, реалізується останніми шляхом проведення перевірок у випадках та в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Таким чином, за своєю правовою природою акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є актом перевірки контролюючого органу та не може містити в собі аналізу господарських операцій платника податків та висновків про нікчемність укладених ним договорів. У зв'язку з цим, обґрунтування податковим органом виявлених порушень з посиланням на висновки такого акта є неправомірним. Відтак, суд відхиляє доводи відповідача про те, що вказаний Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання підтверджують безтоварність господарських операцій позивача із його контрагентами.

Крім того, в акті перевірки відповідач зазначає про те, що товариством не надано розрахункових документів (банківські виписки, платіжні доручення, тощо) на підтвердження розрахунків за придбаний товар з ТОВ "Бонус Інформ". Так, судом встановлено, що розрахунки між позивачем та його контрагентами у повному обсязі не проведені.

Разом з тим, в матеріалах справи міститься акт звірки взаєморозрахунків з ТОВ "Бонус Інформ" за період з 26.06.2014 року по 31.12.2014 року, згідно якого вбачається, що за ТОВ "Юнайк" існує дебіторська заборгованість в сумі 219920,00 грн. перед ТОВ "Бонус Інформ" за придбаний товар. Таким чином, те, що позивач не розрахувався за придбаний товар із контрагентом одразу після його придбання, не може свідчити про безтоварність господарських операцій, оскільки позивачем пояснено, що на даний час ведеться претензійно-правова робота з метою повернення коштів.

Також суд критично оцінює посилання відповідача на дефекти товарно-транспортних накладних, а також на відсутність документів щодо якості товару як на підставу для висновку про відсутність фактів поставки товару та надання послуг, оскільки сертифікати якості на товари свідчать лише про якість придбаного товару, а товарно-транспорті накладні засвідчують факт здійснення перевезення товару, тому їх відсутність або оформлення з деякими невідповідностями, не можуть свідчити про безтоварність господарських операцій.

Враховуючи вказане, висновки акта перевірки щодо вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по господарських операціях позивача з ТОВ "Бонус Інформ" та ТОВ "Гетьман", спростовується вищезазначеними нормами законодавства та дослідженими обставинами справи.

Отже, оспорювані висновки податкового органу про порушення позивачем норм п. 185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1 п.198.3 п.198.6 ст. 198 ПК України не знайшли свого підтвердження при розгляді справи у суді, наслідком чого є визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення - рішення № 0002542200 від 23.12.2014 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Вінницькій області від 23.12.2014 року № 0002542200.

Стягнути із Державного бюджету України в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайк" (код ЄДРПОУ 37755168) сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 182 грн. 70 коп. (сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Богоніс Михайло Богданович