Ухвала

від 30.06.2015 по справі 802/1084/15-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/1084/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Богоніс М.Б.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

30 червня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Сушка О.О. Сторчака В. Ю. ,

секретар судового засідання: Лозінська Н.В.,

за участі:

представника позивача: Устінова К.О.

представників відповідача: Репея А.В., Гаєвик Я.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНАЙК" до Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

В квітні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "ЮНАЙК" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 18 травня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 травня 2015 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

Представники відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі, просили вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, головними державними ревізорами-інспекторами відділу податкового аудиту Жмеринської ОДПІ, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Юнайк" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами-постачальниками ТОВ "Бонус Інформ" та ТОВ "Гетьман" за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року.

За результатами перевірки складено акт № 262/22/37755168 від 05.12.2014 року.

В ході перевірки встановлені та зафіксовані в акті порушення ТОВ "Юнайк" вимог п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст.187, п.188.1 ст. 188, п.198.1 п.198.3 п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ "Юнайк" занижено податок на додану вартість за липень 2014 року в загальній сумі 19204 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0002542200 від 23.12.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 28806 грн., в тому числі за основним платежем - 19204 грн. та штрафними санкціями - 9602 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся із скаргою до Головного управління Державної фіскальної служби України у Вінницькій області. За результатами розгляду даної скарги податковим органом прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги №35/10/02-32-10-04 від 28.01.2015 року, яким податкове повідомлення-рішення Жмеринської ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області №0002542200 від 23.12.2014 року залишено без змін, а скаргу без задоволення.

В подальшому, позивач звернувся із скаргою до Державної фіскальної служби України. Розглянувши дану скаргу, Державною фіскальною службою України прийнято рішення про результати розгляду скарги №6986/6/99-99-10-01-01-25 від 03.04.2015 року, згідно якого податкове повідомлення-рішення Жмеринської ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області №0002542200 від 23.12.2014 року та рішення, прийняте за результатом розгляду первинної скарги залишено без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на наведені обставини позивач звернувся до суду з позовом про скасування вказаного податкового повідомлення-рішення.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Юнайк", суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими, а тому прийняте на їх підставі рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні податкових зобов'язань з ПДВ за результатами господарських операцій з ТОВ "Бонус Інформ" та ТОВ "Гетьман".

Податковий орган вважає, що позивач провів документальне оформлення фінансово-господарських операцій із ТОВ "Бонус Інформ" та ТОВ "Гетьман", які фактично не здійснювались в межах господарської діяльності ТОВ "Юнайк". Тобто, дані операції не мали реального характеру, а відбувалось лише документування цих операцій.

Даного висновку відповідач дійшов з огляду на акти перевірки, які проводились ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві № 2634/26-55-22-07/32416270 від 01.09.2014 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Гетьман" щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.04.2014 року по 31.08.2014 року" (т. 2, а.с. 238-249) та №2629/26-55-22-07/38898183 від 01.09.2014 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Бонус Інформ" щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.07.2014 року по 31.08.2014 року" (т.3, а.с. 1- 13).

Колегія суддів критично оцінює вказану позицію відповідача з огляду на наступне.

Встановлено, що між ТОВ "Юнайк" та ТОВ "Бонус Інформ" укладено договір поставки № 26/06/14-1 від 26.06.2014 року, відповідно до умов якого, продавець (ТОВ "Бонус Інформ") зобов'язується відповідно до умов даного договору поставляти покупцеві (ТОВ "Юнайк") продукцію, а саме продукти харчування, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар на умовах даного договору.

Виконання вказаного договору підтверджується податковими накладними (а.с.87-91 т.1), видатковими накладними (а.с.92-94 т.1), рахунками на оплату (а.с.95-98 т.1), актами звірки взаєморозрахунків з ТОВ "Бонус Інформ" (а.с.99 т.1), товарно-транспортними накладними (а.с. 193-200 т.1).

Крім того, судом встановлено, між ТОВ "Юнайк" та ТОВ "Гетьман" укладено договір про надання вантажно-розвантажувальних робіт №01/24-06-14 від 24.06.2014 року. Предметом даного договору є надання послуг замовнику (ТОВ "Юнайк"), пов'язаних з вантажно-розвантажувальним обслуговуванням за встановлену плату.

В підтвердження здійснення наданих послуг позивачем надано податкову накладну (а.с.80 т.1), рахунок-фактуру (а.с.81 т.1), акт здачі-прийняття робіт (а.с.82 т.1), акт звірки взаєморозрахунків з ТОВ "Гетьман" (а.с.83 т.1).

Факт використання придбаної продукції у господарській діяльності позивача підтверджується подальшою реалізацією придбаних товарів Київському зоологічному парку загальнодержавного значення про що свідчать договори поставки (а.с.235-249 т.1, а.с.1-49 т.2), видаткові накладні (а.с.50-83 т.2), податкові накладні (а.с.84-147 т.2).

Відповідно до п.200.1, п.200.2, п.200.3, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначений статтею 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Вказуючи на порушення позивачем зазначених норм податковий орган не заперечує факту наявності у позивача податкових накладних. Крім того, відсутні зауваження щодо їх оформлення.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з

визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" від 16.07.1999 року № 996-14 зі змінами і доповненнями встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів вважає, що вищенаведені документи відповідають вимогам до первинних документів, містять усі визначені законом необхідні реквізити, що дає підстави для врахування їх при формуванні податкового кредиту платника податків.

Стосовно посилань відповідача на акти перевірки ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві № 2634/26-55-22-07/32416270 від 01.09.2014 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Гетьман" та №2629/26-55-22-07/38898183 від 01.09.2014 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Бонус Інформ" колегія суддів звертає увагу, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину.

Також слід зазначити, що необхідною умовою для визнання угоди недійсною внаслідок її укладення з метою завідомо суперечливою інтересам держави і суспільства є з'ясування, у чому конкретно полягала така мета та наявність умислу хоча б однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Акт перевірки не містить жодного доказу укладення договору між позивачем та контрагентом з порушенням публічного порядку і спрямованості саме на це їх умислу.

Крім того, нормами чинного законодавства на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству правил ведення іншим учасником правовідносин господарської діяльності та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Отже, можливі порушення, допущені одним платником податків (наприклад, контрагентом позивача) у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків, у разі фактичного здійснення господарської операції.

Тобто, ПК України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Загальним принципом юридичної відповідальності є вина в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи.

Судом на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановлено, що факт надання послуг позивачеві зі сторони його контрагента, зазначеного в акті перевірки, документально підтверджується, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарських операцій.

Щодо позиції відповідача про наявність недоліків форми та змісту у наданих позивачем товарно-транспортних накладних (далі -ТТН), і як наслідок відсутності підтвердження фактично придбаного товару та не доведення факту їх використання у господарській діяльності, суд зважає на наступне.

Недоліки форми та змісту, допущені при складанні ТТН на перевезення товарів самі по собі не свідчать про безтоварність операцій їх поставки.

Як вбачається із преамбули наказу Мінтрансу від 14.10.97 р. № 363 "Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні", затверджені цим наказом, розроблені у виконання цілого ряду державних документів, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів, захисту їх від розкрадання, безпеки пасажирів на транспорті, боротьби зі злочинністю.

Дотримання Правил № 363, зокрема, вимоги про наявність ТТН під час перевезення вантажів є обов'язковим для перевізників. За їх порушення останні можуть бути притягнуті до відповідальності органами, що здійснюють контроль за дотриманням вимог законодавства про автомобільний транспорт у процесі виконання перевезень вантажів.

Правила № 363, розроблені Міністерством транспорту України, стосуються винятково порядку здійснення перевезень і не мають (і по визначенню не можуть мати) відношення до бухгалтерського й податкового обліку підприємств, які є відправниками вантажу й вантажоодержувачами, не можуть встановлювати правила ведення зазначених видів обліку.

Самі ТТН є документами, що регламентують тільки взаємини перевізника й замовника як учасників транспортного процесу. Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що ТТН не відносяться до обов'язкових документів податкової звітності, передбаченої ПКУ.

Крім того, суд зважає на те, що товарно-транспортна накладна є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, судова колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 травня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 07 липня 2015 року.

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Сторчак В. Ю.

Сушко О.О.