Постанова

від 21.05.2015 по справі 820/1236/15

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

21 травня 2015 р. № 820/1236/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лук'яненко М.О.,

за участю секретаря судового засідання Звягіна Я.І.,

сторін:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

відповідача - Шестерікова О.О., Єфімова Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкова, в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до державної фінансової інспекції в Харківській області про визнання незаконними дій, поновлення на роботі та стягнення сум, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій, з урахуванням уточнень, просить суд: визнати незаконними та вчиненими з особистих мотивів дії відповідача щодо безпідставного звільнення ОСОБА_1 за п.3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України і скасувати наказ ДФІ в Харківській області від 06.01.2015 року №6-о "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення з посади"; поновити його на роботі з 06.01.2015 року; стягнути на його користь з державної фінансової інспекції в Харківській області середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06.01.2015 року до дня поновлення на роботі, який на день висунення позову (за місяць) становить 1253,0 грн.; стягнути з державної фінансової інспекції в Харківській області на його користь моральну шкоду в сумі 16443,0 грн.; стягнути з державної фінансової інспекції в Харківській області на його користь за період затримки розрахунку по заробітній платі з 06.01.2015 року по 16.01.2015 року середній заробіток, з урахуванням погашеної державною фінансовою інспекцією в Харківській області суми та з урахуванням індексу інфляції - 310,39 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач зазначив, що спірний наказ ДФІ в Харківській області від 06.01.2015 року №6-о "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення з посади" винесений відповідачем без дотримання приписів діючого законодавства, оскільки з його боку відсутні порушення посадових обов'язків та, на його думку, він виконував свої функціональні обов'язки сумлінно та своєчасно.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили позов задовольнити.

Представники відповідача, проти позову заперечували, надали до суду письмові заперечення, в яких зазначили, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивача звільнено обґрунтовано за систематичне неналежне виконання ним службових обов'язків та у зв'язку із попереднім застосуванням до нього заходів дисциплінарного стягнення у вигляді оголошення догани. На думку відповідача підстави для відшкодування позивачу сум середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди відсутні. Просили відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Вислухавши пояснення позивача, представника позивача, представників відповідача та свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач на час проведення службового розслідування працював на посаді провідного державного аудитора відділу операційного аудиту з 30.12.2013 року по 01.12.2014 року, а з 01.12.2014 року по 06.01.2015 року - провідного державного фінансового інспектора відділу контролю у сфері науки, що підтверджується копією трудової книжки (т. 1 а.с. 24-25).

Наказом начальника державної фінансової інспекції в Харківській області Косінова С.А. №6-о від 06.01.2015 року (т.1 а.с. 26-32), прийнятого на підставі наказів державної фінансової інспекції в Харківській області від 30.09.2014 року №471-о "Про проведення службового розслідування", від 28.11.2014 року № 585-о та від 30.12.2014 року № 619-о "Про внесення змін до наказу від 30.09.2014 року №471-о", відповідно до Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 року № 950, ОСОБА_1 звільнено з посади провідного державного фінансового інспектора відділу контролю у сфері науки (на час проведення службового розслідування - провідний державний аудитор відділу операційного аудиту) за систематичне невиконання без поважних причин службових обов'язків та у зв'язку із попереднім застосуванням до нього заходів дисциплінарного стягнення у вигляді оголошення догани, п. 3 ч. 1 статті 40 КЗпП України.

Підставами для прийняття спірного наказу зазначено: акт службового розслідування від 05.01.2015 року, пояснення ОСОБА_1 від 01.12.2014 року, від 05.01.2015 року, акт про ненадання пояснень ОСОБА_1 від 06.01.2015 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України орган державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно до ч. 1, 6 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті регулюються Законом України "Про державну службу".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державну службу" державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Етика поведінки державного службовця закріплена у статті 5 Закону України "Про державну службу", за приписами якої державний службовець повинен: сумлінно виконувати свої службові обов'язки; шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування; не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця.

Статтею 10 Закону України "Про державну службу" передбачені основні обов'язки державних службовців, серед яких: забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; а також сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі.

Згідно статті 30 зазначеного Закону серед підстав для припинення державної служби передбачено, як загальні - визначені Кодексом законів про працю України так і спеціальні - визначені цим Законом.

Згідно статті 14 Закону України "Про державну службу" за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків державним службовцем, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює, до державного службовця застосовуються дисциплінарні стягнення. До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу: попередження про неповну службову відповідність; затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

Статтею 147 Кодексу законів про працю України, в свою чергу, передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

При цьому підставами припинення трудового договору згідно статті 36 Кодексу законів про працю України є, зокрема розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового, чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Так, відповідно до ч. 3 статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

У той же час, згідно статті 149 Кодексу законів про працю України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться в пункті 22 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за підпунктами 3, 4, 7, 8 частини 1 статті 40 КЗпП України.

Зокрема, у справі про звільнення за пунктом 3 статті 40 КЗпП України суд повинен з'ясовувати, чи передував безпосередньо звільненню дисциплінарний проступок, за який не застосовувалися інші заходи дисциплінарного чи громадського стягнення, та чи можна вважати його вчинення систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Пленум Верховного Суду України в пункті 23 зазначеної постанови зазначив, що за передбаченими пунктом 3 частини 1 статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок, вчинений після застосування до нього дисциплінарного чи громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (статті 151 КЗпП України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни відповідно до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення не минуло більше одного року.

Таким чином, законодавцем чітко передбачено, що підставою для звільнення може бути лише безпосереднє порушення трудової дисципліни чи невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, за наявності застосованого й такого, що не втратив юридичної сили за давністю або не знятого заходу дисциплінарного чи громадського стягнення, а не фактична наявність сукупності застосованих заходів дисциплінарного стягнення.

Відповідно до звернення державної фінансової інспекції в Полтавській області від 14.07.2014 року №16-05-8-18/5982 (т. 1 а.с. 119-120) щодо проведення зустрічних звірок в ТОВ "Будівельно - монтажне підприємство "Газмонтажавтоматика" (код ЄДРПОУ 21245390) з метою документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій, що здійснювались між: суб'єктом господарювання та ПАТ "Укргазвидобування" в частині діяльності філії управління з переробки газу та газового конденсату та її структурного підрозділу Шебелинського відділення з переробки газового конденсату і нафти, а також: в частині діяльності філії Газопромислове управління "Полтавагазвидобування" та її структурного підрозділу Львівське відділення з видобутку нафти, газу та газового конденсату ГПУ "Полтавагазвидобування" за період з 01.01.2012 року по 31.05.2014 року та на підставі направлень від 12.08.2014 №1536, №1537 (т.1 а.с. 123-124), виданих виконуючим обов'язки начальника Держфінінспекції в Харківській області Калінніковим В.В., провідним державним аудитором Держфінінспекції в Харківській області ОСОБА_1 здійснений вихід на об'єкт зустрічної звірки за його адресою вказаною у зверненні Держфінінспекції в Полтавській області: м. Харків, вул. Мала Гончарівська, 8.

ОСОБА_1 з метою встановлення телефонного зв'язку з об'єктом зустрічної звірки, здійснено звернення до Служби телефонної довідки 109, якою надано інформацію про відсутність у службі довідки даних про наявність телефону ТОВ "Будівельно-монтажне підприємство "Газмонтажавтоматика".

Крім того, для з'ясування місцезнаходження ТОВ "Будівельно - монтажне підприємство "Газмонтажавтоматика" використані дані Інформаційно-ресурсного центру (пошук відомостей в ЄДР) відповідно до яких місце знаходження юридичної особи - 61052, м.Харків, вул.Мала Гончарівська, 8.

ОСОБА_1, вийшовши на адресу суб'єкта господарювання 13.08.2014 року встановив, що приміщення за вказаною адресою представляє собою приватний одноповерховий будинок, на якому відсутні будь - які таблички, вивіски. Доступ до будинку обмежений. Особа, що вийшла з даної будівлі повідомила позивачу, що керівництво та працівники ТОВ "Будівельно - монтажне підприємство "Газмонтажавтоматика" бувають за адресою: м. Харків, вул. Мала Гончарівська, 8 рідко та надала номер мобільного телефону, за яким можливо зв'язатись із керівництвом ТОВ "Будівельно - монтажне підприємство "Газмонтажавтоматика".

Відповідно до вимоги пункту 12 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.06.2006 року №550 визначено, що перед початком ревізії посадові особи контролюючого органу та залучені спеціалісти повинні під розписку на примірнику контролюючого органу видати керівнику об'єкта контролю чи його заступнику направлення на проведення перевірки.

А отже, ревізія може розпочатись тільки після вручення під розписку керівнику об'єкта контролю чи його заступнику направлення на проведення перевірки.

Враховуючи, що 13.08.2014 року позивачем встановлено відсутність посадових осіб об'єкту контролю за місцезнаходженням підприємства, він зателефонував за наданим йому номером, зв'язався з бухгалтером ТОВ "Будівельно - монтажне підприємство "Газмонтажавтоматика", яка пояснила, що керівник товариства перебуває у відряджені і буде лише 18.08.2014 року. Телефон та фактичну адресу керівництва надати відмовилась.

Про відсутність посадових осіб об'єкту контролю позивач невідкладно повідомив свого безпосереднього керівника ОСОБА_7, який на той час виконував обов'язки начальника відділу. Даний факт підтверджений у судовому засіданні свідком ОСОБА_7 при наданні пояснень з приводу заявленого позову.

В подальшому у зв'язку із затриманням термінів проведення зустрічної звірки ТОВ "Будівельно - монтажне підприємство "Газмонтажавтоматика" ОСОБА_1 направив до підприємства копії направлень на проведення перевірки та список необхідних документів електронною поштою (т.1 а.с. 129).

18.08.2014 року ОСОБА_1 знову здійснено вихід на адресу суб'єкта господарювання, що підлягає зустрічній перевірці.

Проте, за вказаною адресою керівництва ТОВ "Будівельно - монтажне підприємство "Газмонтажавтоматика" знову не було. У зв'язку із чим, позивач повторно зателефонував головному бухгалтеру ТОВ "Будівельно - монтажне підприємство "Газмонтажавтоматика", яка повідомила, що керівництво буде 22.08.2014 року.

ОСОБА_1 22.08.2014 року вийшов на адресу товариства в третій раз пересвідчився, що за даною адресою суб'єкт господарювання, що підлягає перевірці відсутній.

У зв'язку із відсутністю за місцезнаходженням ТОВ "Будівельно - монтажне підприємство "Газмонтажавтоматика" ОСОБА_1 із погодженням з начальником відділу ОСОБА_7 складено акт про відсутність об'єкта зустрічної звірки за юридичною адресою від 22.08.2014 року (т. 1 а.с. 122-123).

В подальшому для з'ясування юридичної та фактичної адреси об'єкта зустрічної звірки, сприяння в її проведенні позивачем складено листи до головного управління Міндоходів у Харківській області (т. 1 а.с. 212-213), відділу Державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції та УДСБЕЗ ГУМВС України в Харківській області (т.1 а.с. 210-211), однак зазначені листи не підписані начальником державної фінансової інспекції в Харківській області.

Згодом, на підставі наказів державної фінансової інспекції в Харківській області від 30.09.2014 року №471-о "Про проведення службового розслідування", від 28.11.2014 року № 585-о та від 30.12.2014 року №619-о "Про внесення змін до наказу від 30.09.2014 №471-о", відповідно до Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 №950, комісією в складі: голови комісії - заступника начальника Держфінінспекції в Харківській області ОСОБА_8 та членів комісії - начальника відділу внутрішнього аудиту ОСОБА_9, заступника начальника юридичного відділу ОСОБА_10, начальника відділу по роботі з персоналом ОСОБА_11 та начальника відділу контролю у сфері органів влади, оборони та місцевого самоврядування ОСОБА_12 проведено службове розслідування відносно ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 94-95).

Підставою проведення службового розслідування слугувало звернення головного бухгалтера ТОВ "Будівельно-монтажне підприємство "Газмонтажавтоматика" ОСОБА_13 від 26.08.2014 року щодо неправомірних дій посадової особи Держфінінспекції в Харківській області при проведенні зустрічних звірок в ТОВ "Будівельно-монтажне підприємство "Газмонтажавтоматика"; фактів, викладених у доповідній записці заступника начальника відділу операційного аудиту ОСОБА_7 б/д щодо неможливості проведення зустрічних звірок з причини відсутності підприємства за юридичною адресою та в акті про відсутність об'єкта зустрічної звірки за юридичною адресою від 22.08.2014 року, складеного провідним державним аудитором відділу операційного аудиту ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 44).

Так, в ході службового розслідування з'ясовано, що 22.08.2014 року на ім'я начальника Держфінінспекції в Харківській області Косінова С.А. надійшла доповідна записка (без зазначення дати) заступника начальника відділу операційного аудиту ОСОБА_7 щодо неможливості проведення 2-х зустрічних звірок в ТОВ "Будівельно-монтажне підприємство "Газмонтажавтоматика" з причини відсутності об'єкта контролю за юридичного адресою: м. Харків, вул. Мала Гончарівська, буд. 8, та скасування направлень на проведення зустрічних звірок.

Враховуючи зміст доповідної записки заступника начальника відділу операційного аудиту ОСОБА_7, начальником Держфінінспекції в Харківській області надано доручення начальнику відділу внутрішнього аудиту ОСОБА_9 перевірити на достовірність факти, викладені у доповідній записці заступника начальника відділу операційного аудиту ОСОБА_7 та в акті про відсутність об'єкта зустрічної звірки за юридичною адресою від 22.08.2014 року, складеного провідним державним аудитором відділу операційного аудиту ОСОБА_1

Здійсненою перевіркою встановлено, що за адресою: м. Харків, вул. Мала Гончарівська, буд. 8, знаходиться підприємство ТОВ "Будівельно-монтажне підприємство "Газмонтажавтоматика", де на підставі направлень від 12.08.2014 року №1536 та №1537 провідному державному аудитору відділу операційного аудиту ОСОБА_1 необхідно провести дві зустрічні звірки, та інформація, викладена в акті про відсутність об'єкту зустрічної звірки - ТОВ "Будівельно-монтажне підприємство "Газмонтажавтоматика" за юридичною адресою від 22.08.2014 року, складеного провідним державним аудитором відділу операційного аудиту ОСОБА_1, та в доповідній записці ОСОБА_7 (без зазначення дати) щодо неможливості проведення 2-х зустрічних звірок в ТОВ "Будівельно-монтажне підприємство "Газмонтажавтоматика" з причини відсутності об'єкта контролю за вказаною адресою, виявилась недостовірною, що підтверджено актом про виїзд за місцезнаходженням об'єкта зустрічної звірки від 26.08.2014 року, складеного за результатами перевірки (т. 1 а.с. 126).

Отже, комісія прийшла до висновку, що складати акт про відсутність об'єкту зустрічної звірки - ТОВ "Будівельно-монтажне підприємство "Газмонтажавтоматика" за юридичною адресою від 22.08.2014 року у провідного державного аудитора відділу операційного аудиту ОСОБА_1 не було підстав, оскільки об'єкт зустрічної звірки знаходиться за місцем юридичної адреси.

Крім того, комісією з проведення службового розслідування встановлено, що провідним державним аудитором відділу операційного аудиту ОСОБА_1 не виконано доручене йому завдання з проведення двох зустрічних звірок у ТОВ "Будівельно-монтажне підприємство "Газмонтажавтоматика" за зверненням Держфінінспекції в Полтавській області від 14.07.2014 року №16-05-8-18/5982 в рамках ревізії ПАТ "Укргазвидобування", що проводилися за централізованим дорученням Держфінінспекції України та викладено недостовірну інформацію в акті про відсутність об'єкта зустрічної звірки - ТОВ "Будівельно-монтажне підприємство "Газмонтажавтоматика" за юридичною адресою від 22.08.2014 року. Не проведення зустрічних звірок не надало можливість перевірити законність використання бюджетних коштів сумі 3 млн. грн.

Вказані дії провідного державного аудитора відділу операційного аудиту ОСОБА_1 на думку відповідача є наслідком неналежного виконання посадових обов'язків, зокрема: невиконання п.2.12 Посадової інструкції провідного державного аудитора відділу операційного аудиту, затвердженої начальником Держфінінспекції в Харківській області 31.08.2012 року (далі - Посадове інструкція), щодо виконання доручень керівництва Держфінінспекції в Харківській області в частині проведення або залучення до проведення інших контрольних заходів.

За результатами службового розслідування комісією з проведення розслідування складено акт від 05.01.2015 року (т. 1 а.с. 37-43).

Наказом начальника державної фінансової інспекції в Харківській області Косінова С.А. №6-о від 06.01.2015 року (т.1 а.с. 26-32), ОСОБА_1 звільнено з посади провідного державного фінансового інспектора відділу контролю у сфері науки (на час проведення службового розслідування - провідний державний аудитор відділу операційного аудиту) за систематичне невиконання без поважних причин службових обов'язків та у зв'язку із попереднім застосуванням до нього заходів дисциплінарного стягнення у вигляді оголошення догани, п. 3 ч. 1 статті 40 КЗпП України.

Надаючи оцінку правомірності звільнення ОСОБА_1 з державної фінансової інспекції в Харківській області, суд зазначає наступне.

Свідок ОСОБА_9 - начальник відділу внутрішнього аудиту, в судовому засіданні зазначила, що на вимогу доручення начальника Держфінінспекції в Харківській області нею перевірялась достовірність фактів, викладених у доповідній записці заступника начальника відділу операційного аудиту ОСОБА_7 та в акті про відсутність об'єкта зустрічної звірки за юридичною адресою від 22.08.2014 року, складеного провідним державним аудитором відділу операційного аудиту ОСОБА_1 Так, вийшовши 26.08.2014 року на адресу об'єкта перевірки нею встановлено факт знаходження товариства за місцем реєстрації, при цьому відсутність керівника та його заступника нею не заперечується. Також, зазначила, що, на її думку, ОСОБА_1 не виходив жодного разу на об'єкт для проведення перевірки та безпідставно склав акт про відсутність ТОВ "Будівельно-монтажне підприємство "Газмонтажавтоматика" за місцем знаходження, однак також підтвердила, що ОСОБА_1 вживались заходи щодо проведення зустрічної звірки через направлення запитів в електронному вигляді, однак, на її погляд, це не є належним виконанням ним службових обов'язків. Однак, свідок не змогла пояснити, як ОСОБА_1 міг розпочати перевірку за відсутності посадових осіб об'єкта зустрічної звірки на підприємстві, як і не змогла пояснити чому в акті про результати службового розслідування цьому факту не надано роз'яснень, як не надано роз'яснень і тому факту, що питання викладене ОСОБА_13 в її зверненні не перевірено, та не надано оцінки чи наявні у ОСОБА_1 повноваження здійснювати зустрічну звірку під час дії мораторію на проведення перевірок державними органами, введеному постановою Кабінету Міністрів України.

Крім того, свідок ОСОБА_13 - головний бухгалтер ТОВ "Будівельно-монтажне підприємство "Газмонтажавтоматика", у судовому засіданні надаючи пояснення підтвердила, що вона дійсно розмовляла 13.08.2014 року, 18.08.2014 року із ОСОБА_1 про проведення зустрічної звірки ТОВ "Будівельно-монтажне підприємство "Газмонтажавтоматика" і підтвердила відсутність керівника на місці 13.08.2014, 18.08.2014 року та 22.08.2014 року. Також, підтвердила отримання від ОСОБА_1 переліку необхідних документів та зазначила, що копії необхідних документів готові для надання державній фінансовій інспекції. При цьому, пояснила, що скаргу склала вже після спілкування зі ОСОБА_9, оскільки в неї виникли сумніви щодо повноважень ОСОБА_1 здійснювати зустрічну звірку, під час дії мораторію на проведення перевірок.

Свідок ОСОБА_7 - заступник начальника відділу операційного аудиту, пояснив, що ОСОБА_1 доповідав йому про відсутність ТОВ "Будівельно-монтажне підприємство "Газмонтажавтоматика" за місцем реєстрації та про відсутність керівництва товариства, у зв'язку зі чим, він звертався із доповідною запискою до начальника державної фінансової інспекції Косінова С.А. щодо анулювання направлень на перевірку з підстав викладених в акті про відсутність суб'єкта господарювання, що підлягає перевірці за місце знаходженням.

Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Зі змісту п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України встановлено, що для звільнення працівника за необхідно, щоб він вчинив конкретний дисциплінарний проступок, тобто допустив невиконання чи неналежне виконання трудових обов'язків, щоб це невиконання чи неналежне виконання носило систематичний характер і за попередні порушення трудової дисципліни до працівника застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення, але вони не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

Так, під терміном "невиконання працівником обов'язків" зазвичай розуміють вчинення працівником певних діянь, які мають протиправний характер. Тобто, вчинення дій, які працівник відповідно до законодавства, колективного договору, правил внутрішнього трудового розпорядку, трудового договору не мав права вчиняти, або, навпаки, про невчинення певних дій, які працівник на підставі зазначених актів зобов'язаний був учинити.

У пункті третьому статті 40 КЗпП під терміном "невиконання працівником обов'язків" треба розуміти вчинення працівником винної протиправної дії, тобто дисциплінарного проступку, за що до нього можуть застосувати передбачені законодавством заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Так як, відповідно до вимоги пункту 12 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.06.2006 року №550 визначено, що перед початком ревізії посадові особи контролюючого органу та залучені спеціалісти повинні під розписку на примірнику контролюючого органу видати керівнику об'єкта контролю чи його заступнику направлення на проведення перевірки.

Тобто, у зв'язку з відсутність керівника ТОВ "Будівельно-монтажне підприємство "Газмонтажавтоматика" та перебуванням його у відряджені ОСОБА_1 позбавлений можливості виконати свої посадові обов'язки та провести перевірку. А отже, неможливість вручення направлень, що передує проведенню зустрічної перевірки, сталась не з вини позивача.

Однак, даний факт не досліджений комісією під час проведення службового розслідування.

Також, суд звертає увагу на те, що ОСОБА_13 у своєму зверненні, як остання особисто підтвердила у судовому засіданні, ставилось питання щодо наявності повноважень у ОСОБА_1 для проведення зустрічної звірки під час дії мораторію на проведення будь-яких перевірок оскільки, згідно Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" №1622-VII від 31.07.2014 року перевірки підприємств, установ, організацій здійснюються протягом серпня-грудня 2014 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, однак комісія відповіді на це питання також не надала.

Таким чином, суд критично ставиться на посилання відповідача, що саме заява ОСОБА_13 є підставою для проведення службового розслідування, так як, в ході службового розслідування її заява та обґрунтованість її надіслання не досліджувалось перевіряючими, та за результатами розслідування відповідачем не надано належної оцінки обставинам викладеним у заяві від 26.08.2014 року.

Враховуючи вищенаведене, пояснення свідків, а також дії вчинені позивачем під час намагання провести зустрічну звірку, суд не вбачає в діях позивача навмисного невиконання чи неналежного невиконання покладених на нього трудових функцій.

Крім того, суд зауважує, що застосувати п. 3 ст. 40 КЗпП можливо для звільнення працівника, який неодноразово, без поважних причин, припускався навмисного невиконання (чи неналежного виконання) покладених на нього трудових функцій та до якого вже були застосовані дисциплінарні або громадські стягнення.

Однак, для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 ст. 40 КЗпП необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов'язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов'язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків повинно бути систематичним (тобто до працівника протягом року вже було застосовано дисциплінарне або громадське стягнення); враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які є чинними на момент звільнення працівника; з моменту виявлення порушення до дисциплінарного звільнення може минути не більше місяця.

Відповідно до приписів п.п.1.1 п.1 ст. 104 Трудового кодексу України трудовий договір за ініціативою роботодавця на підставі невиконання чи неналежного виконання працівником трудових обов'язків може бути розірвано у разі: 1) систематичного невиконання або неналежного виконання працівником трудових обов'язків без поважних причин. Систематичним вважається невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків працівником, до якого щонайменше двічі протягом року застосовувалося дисциплінарне стягнення та на день порушення ці стягнення не знято.

Як встановлено судом вище, зустрічну звірку ОСОБА_1 не розпочато через неможливість вручення направлень на проведення зустрічної звірки керівництву об'єкта зустрічної звірки, що сталось не з вини позивача.

Обґрунтовуючи системність невиконання трудових обов'язків, яка стала підставою для прийняття спірного наказу та звільнення ОСОБА_1, відповідач посилався на накази Державної фінансової інспекції у Харківській області: від 28.08.2014 року №11-д, від 27.12.2013 року №15-д, від 13.02.2014 року №3-д "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" за фактом неетичних дій, провідному державному аудитору відділу операційного аудиту ОСОБА_1 оголошено догани.

З приводу догани застосованої відповідачем на підставі наказу "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" від 28.08.2014 року №11-д, суд зазначає, що даний наказ скасовано постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2015 року.

Положення ч. 1 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

А догана винесена відповідачем у відношенні ОСОБА_1 наказом від 27.12.2013 року №15-д "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" не може бути підставою для звільнення, оскільки, після її винесення минуло більше року.

Наявність догани, яка винесена у відношенні позивача, наказом від 13.02.2014 року №3-д "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" свідчить про порушення положень діючого законодавства з боку позивача, однак ні як не свідчить про системність невиконання ОСОБА_1 своїх посадових обов'язків, оскільки, як зазначалось вище, системність невиконання або неналежного виконання працівником трудових обов'язків без поважних причин передбачає застосування до працівника дисциплінарного стягнення щонайменше двічі протягом року та не зняття на день порушення цих стягнень.

З урахуванням викладеного вище, беручи до уваги наявність тільки однієї догани, відсутність системності невиконання ОСОБА_1 своїх посадових обов'язків, яка є передумовою та єдиною підставою для звільнення за ч. 3 ст. 40 КЗпП України, суд дійшов висновку про необґрунтованість прийняття оскаржуваного наказу та звільнення ОСОБА_1 з посади провідного аудитора відділу оперативного аудиту. А тому, наказ ДФІ в Харківській області від 06.01.2015 року №6-о "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення з посади" підлягає скасуванню.

Позовні вимоги в частині визнання незаконними та вчиненими з особистих мотивів дії відповідача щодо безпідставного звільнення ОСОБА_1 за п.3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, задоволенню не підлягають, оскільки, до компетенції окружних адміністративних судів не входить вирішення питання щодо наявності або відсутності в діях сторін особистих мотивів при вчинені або утриманні від вчинення тих чи інших дій.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в сумі 16443,0 гривень, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого розгляду адміністративних справ.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди" відповідно до загальних підстав цивільно - правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Отже, з доказів по справі не вбачається, що внаслідок винних неправомірних дій відповідача позивачу заподіяно моральну шкоду, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення на користь ОСОБА_1 з державної фінансової інспекції в Харківській області в Харківській області середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06.01.2015 року до дня поновлення на роботі, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновленні на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати", цей Порядок застосовується у випадках вимушеного прогулу працівника (підпункт "з" пункту 1). У відповідності до частини 3 пункту 2 Порядку, збереження заробітної плати "у всіх інших випадках", до яких відноситься випадок й вимушеного прогулу, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно висновку юридичного відділу складеного на підставі доповідної записки начальника фінансового відділу - головного бухгалтера про проведення розрахунку при звільнені з посади провідного державного фінансового інспектора відділу контролю у сфері науки ОСОБА_1, судом встановлено, що заробітна плата ОСОБА_1 за 2 робочих дні становить 194,45 грн. Отже, оплата одного робочого дня позивача складає 97,23 грн. З моменту звільнення позивача до винесення судом рішення про його поновлення минуло 90 днів. А отже, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 8750,70 грн.

Враховуючи, що судом скасовано спірний наказ про звільнення позивача і останній підлягає поновленню, суд дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачеві середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06.01.2015 року до дня поновлення на роботі у розмірі 8750.70 (вісім тисяч сімсот п'ятдесят гривень сімдесят копійок) грн.

Щодо стягнення з державної фінансової інспекції в Харківській області на його користь за період затримки розрахунку по заробітній платі з 06.01.2015 року по 16.01.2015 року середній заробіток з урахуванням погашеної державною фінансовою інспекцією в Харківській області суми та з урахуванням індексу інфляції в розмірі 310,39 грн., суд зазначає наступне.

Положеннями ч. 1 ст. 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Приписами ст. 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Суд зауважує, що у своїй постанові №6-64 цс 13 від 03.07.2013 року Верховний суд України зробив правовий висновок щодо виплати працівнику при звільнені середнього заробітку.

Так, у постанові Верховний суд України зазначив, що згідно із ч.1 ст.116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, за положеннями ст.117 КЗпП обов'язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП.

Нетривалий час роботи працівника на підприємстві й незначна частка заборгованості підприємства перед працівником у виплаті заробітної плати також не є підставою для звільнення роботодавця від зазначеної відповідальності.

Судом встановлено, що відповідачем в добровільному порядку погашено за затримку розрахунку по заробітній платі з 12.01.2015 року по 15.01.2015 року у сумі 158,80 грн.

Проте, позивач зазначив, що з ним не проведено розрахунку та не виплачено суму за затримку виплати заробітної плати ще за два дні, а саме: 8, 9 січня 2015 року.

Суд з даними посиланнями не погоджується, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 року №1084-р, 8-9 січня 2015 року були вихідними днями, а тому, позивач безпідставно просить компенсувати йому затримку виплати заробітної плати за ці дні. Відтак, позовна вимога в цій частині задоволенню не підлягає.

Зі змісту ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

За правилами ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, що розглядає трудовий спір, порушене відповідачем право на проходження публічної служби підлягає відновленню шляхом його поновлення на попередній посаді, тобто на посаді провідного державного фінансового інспектора відділу контролю у сфері науки з 06.01.2015 року.

Враховуючи вище наведене, суд вважає за необхідне задовольнити позов в частині скасування наказу державної фінансової інспекції в Харківській області від 06.01.2015 року №6-о "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення з посади ОСОБА_1"; поновлення ОСОБА_1 на посаді провідного державного фінансового інспектора відділу контролю у сфері науки з 06.01.2015 року; стягнення на користь ОСОБА_1 (61085, АДРЕСА_1) з державної фінансової інспекції в Харківській області в Харківській області середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06.01.2015 року до дня поновлення на роботі у розмірі 8750.70 (вісім тисяч сімсот п'ятдесят гривень сімдесят копійок) грн. Решта позовних вимог задоволенню не підлягає.

З урахуванням положень ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України дана постанова в частині поновлення на посаді та стягнення на користь позивача грошового утримання за один місяць підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст. 7-11, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч. ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до державної фінансової інспекції в Харківській області про визнання незаконними дій, поновлення на роботі, скасування акту службового розслідування та стягнення сум - задовольнити частково.

Скасувати наказ державної фінансової інспекції в Харківській області від 06.01.2015 року №6-о "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення з посади ОСОБА_1".

Поновити ОСОБА_1 на посаді провідного державного фінансового інспектора відділу контролю у сфері науки з 06.01.2015 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (61085, АДРЕСА_1) з державної фінансової інспекції в Харківській області в Харківській області середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06.01.2015 року до дня поновлення на роботі у розмірі 8750.70 (вісім тисяч сімсот п'ятдесят гривень сімдесят копійок) грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова підлягає негайному виконанню в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в межах одного місяця в сумі 1555.68 (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят п'ять гривень шістдесят вісім) грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 26 травня 2015 року.

Суддя М.О. Лук'яненко