Постанова

від 25.05.2015 по справі 826/1809/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 травня 2015 року 09:20 № 826/1809/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Електротехсервіс» доДержавної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.08.2014 року №0002702203, №0002712203, №0002722203, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Електротехсервіс» (надалі - позивач або ТОВ «Фірма «Електротехсервіс») з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.08.2014 року №0002702203, №0002712203, №0002722203.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.02.2015 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, оскільки ТОВ «Фірма «Електротехсервіс» не порушувало вимог п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.198.1., п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Ратуш», які були надані податковому органу та засвідчують належне виконання позивачем вимог податкового законодавства України в частині правомірності формування валових витрат та підтвердження права на податковий кредит по взаємовідносинам з вказаним контрагентом.

У судове засідання 31.03.2015 року з'явилися представники сторін.

Представники позивача заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач у вказане судове засідання не з'явився, явку свого представника не забезпечив, хоча у відповідності до положень ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

При цьому, 26.02.2015 року від представника відповідача через канцелярію суду надійшли письмові заперечення проти позову, в яких зазначено, що в ході перевірки ТОВ «Фірма «Електротехсервіс» не підтверджено реальності здійснення господарських операцій та отримання позивачем товарів від ТОВ «Ратуш», а правочини, укладені між позивачем та вказаним контрагентом, здійснено без мети настання реальних наслідків.

Суд у судовому засіданні 31.03.2015 року на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, враховуючи неприбуття належним чином повідомленого відповідача та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, правонаступником якої наразі є ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві, було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Фірма «Електротехсервіс» з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Ратуш» за період листопада 2011 року, квітень 2012 року.

За результатами вказаної перевірки контролюючим органом складено акт від 04.08.2014 року №2166/26-52-22-03-14/21598157, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме:

пп. 198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість (далі по тексту - ПДВ), яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за листопад 2011 року в сумі 5 750 грн. та встановлено завищення залишку від'ємного значення суми ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у травні 2012 року в сумі 14 500 грн.;

пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 21 838 грн. у тому числі за 2-4 кв. 2011 року у сумі 6 613 грн та за 1 півріччя 2012 року у сумі 15 225 грн.

Даних висновків перевіряючими зроблено з огляду на те, що відповідно до вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 28.05.2013 у справі № 755/10669/13-к ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України. При цьому, первинні документи зокрема, податкові накладні, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит від імені ТОВ «Ратуш» були підписані гр. ОСОБА_1

Надавши оцінку викладеному, відповідач дійшов висновку про відсутність факту реального здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Ратуш», отже, фінансово-господарська діяльність позивача по взаємовідносинах з вказаним контрагентом здійснювалася поза межами правового поля, а фінансово-господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «Ратуш» вчинено без наміру і створення правових наслідків, які обумовлювались правочинами. Наслідком діяльності позивача з ТОВ «Ратуш» за період, що перевірявся є, виключно, чи переважно, формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів. Отже, складені по таким взаємовідносинам первинні документи, не можуть бути прийняті до уваги як первинні документи, які підтверджують правомірність формування позивачем податкового кредиту та валових витрат.

У зв'язку з виявленими порушеннями та на підставі висновків акта перевірки позивача №2166/26-52-22-03-14/21598157 від 04.08.2014 відповідачем винесено наступні податкові повідомлення-рішення від 26.08.2014 року:

№0002702203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 5 750,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 438,00 грн.

№0002712203, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 14 500,00 грн.;

№0002722203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 21 838,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 3 806,00 грн.;

За результатами адміністративного оскарження, у відповідності до рішень Головного управління Міндоходів від 30.10.2014 року №11173/10/26-15-10-06-15 та Державної фіскальної служби України від 26.12.2014 року №9930/6/99-99-10-01-15, вказані податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (надалі - Кодекс), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно п.177.1., п.177.2. ст.177 Кодексу, доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в п.167.1 ст.167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Відповідно до пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 Кодексу, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Кодексу, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп. «а» п.198.1, п.198.2., абз.1 п.198.3. ст.198 Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, крім іншого, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1. ст.201 Кодексу, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Приписами п.201.4 ст.201 Кодексу передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 Кодексу).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п. 201.7 ст. 201 Кодексу).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 Кодексу).

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 201.2 ст. 201 Кодексу).

Так, наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379 на виконання положень ст.201 Кодексу затверджено Порядок заповнення податкової накладної, який набрав чинності 16.12.2011 року та втратив чинність 01.03.2014 року, тобто діяв на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Порядок № 1379).

Відповідно до п. 5 Порядку №1379, сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку №1379).

Не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, зокрема: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду (п. 6.3 Порядку №1379).

Крім того, відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4, п.2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

З аналізу п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення вбачається, що забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Системний аналіз викладених законодавчих норм свідчить про те, що до складу валових витрат та податкового кредиту не відносяться витрати і суми сплаченого податку на додану вартість у складі ціни з придбані товари (роботи, послуги), які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами (податковими накладними), складеними у відповідності до вимог чинного законодавства, у тому числі, Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Як вбачається з матеріалів справи, донарахування позивачу податкових зобов'язань було здійснено податковим органом по взаємовідносинам позивача з контрагентом - ТОВ «Ратуш» - у листопаді 2011 року та квітні 2012 року.

У листопаді 2011 року між позивачем та ТОВ «Ратуш» шляхом складання документів, а саме: видаткової накладної, податкової накладної, платіжних доручень, було здійснено оформлення господарської операції купівлі продажу перетворювачів К2Т3-Р33 у кількості двох одиниць.

Так, відповідно до податкової накладної № 111 від 22.11.2011 року та № 116 від 23.11.2011 року, позивач придбав у ТОВ «Ратуш» перетворювач К2Т3-Р33 у кількості 1,04 на суму 18 000,00 грн., в тому числі ПДВ у сумі 3 000,00 грн., та перетворювач К2Т3-Р33 у кількості 0,96 на суму 16 500,00 грн., в тому числі ПДВ у сумі 2 700,00 грн., відповідно.

Також, ТОВ «Ратуш» було видано позивачу видаткову накладну № 111 від 23.11.2011 року та рахунок-фактуру № 1/11-11 від 22.11.2011 року.

Позивачем платіжними дорученнями № 168 від 23.11.2011 року та № 165 від 22.11.2011 року на користь ТОВ «Ратуш», згідно рахунку-фактури № 1/11-11 від 22.11.2011 року, перераховано грошові кошти у сумі 16 500,00 грн., в тому числі ПДВ 2 750,00 грн., та 18 000,00 грн., в тому числі ПДВ у сумі 3 000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні № 111 від 22.11.2011 року та № 116 від 23.11.2011 року від імені продавця ТОВ «Ратуш» підписані ОСОБА_1

Суд відзначає, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження отримання придбаного у ТОВ «Ратуш» товару, згідно податкових накладних № 111 від 22.11.2011 року та № 116 від 23.11.2011 року, зокрема, не надано доказів оприбуткування та обліку даного товару позивачем, не надано документального підтвердження транспортування даного товару та, відповідно, понесених у зв'язку з цим витрат.

Таким чином, враховуючи наявні у справі докази судом встановлено, що позивачем не доведено фактичного придання у ТОВ «Ратуш» вказаних вище товарів.

Також, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Ратуш» (продавець) укладено договір № 87 від 24.04.2012 року, відповідно до умов якого покупець купує, а продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупцю продукцію в асортименті, кількості і за цінами, які зазначені у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно специфікації № 1 від 24.04.2012 року, позивач замовив у ТОВ «Ратуш» верстат горизонтально-фрезирувальний мод. 6Р82Г, б/у у кількості 1 шт. за ціною 87 000,00 грн., в тому числі ПДВ 14 500,00 грн.

Відповідно до п. 2 специфікації № 1 від 24.04.2012 року, яка є невід'ємною частиною договору № 87 від 24.04.2012 року визначено, що поставка продукції по специфікації №1 здійснюється на умовах самовивозу м. Київ.

Пунктом 2.3 даного договору визначено, що разом з продукцією продавець передає наступні документи: рахунок; накладну; податкову накладну; паспорт на кожну одиницю продукції.

Договір № 87 від 24.04.2012 року та специфікацію № 1 від 24.04.2012 року до нього, від імені позивача було підписано директором ОСОБА_2, від імені ТОВ «Ратуш» підписано директором ОСОБА_3

На виконання договору № 87 від 24.04.2012 року ТОВ «Ратуш» видало позивачу податкову накладну № 79 від 26.04.2012 року на поставку горизонтально-фрезирувального верстата мод. 6Р82Г, б/у у кількості 1 шт. за ціною 87 000,00 грн., в тому числі ПДВ 14 500,00 грн. Дана податкова накладна від імені продавця ТОВ «Ратуш» підписана ОСОБА_1 Крім того, позивач отримав від ТОВ «Ратуш» накладну №87/01 від 14.05.2012 року про відпуск товару, а саме: верстату горизонтально-фрезирувального мод. 6Р82Г, б/у у кількості 1 шт. за ціною 87 000,00 грн., в тому числі ПДВ 14 500,00 грн.

Згідно рахунку-фактури №87/01-12 від 24.04.2012 року, позивач платіжним дорученням № 75 від 26.04.2012 року на користь ТОВ «Ратуш» за договором №87 від 24.04.2012 року, сплатив грошові кошти у сумі 87 000,00 грн., в тому числі ПДВ 14 500,00 грн.

На підтвердження реальності здійснення зазначеної господарської операції з придбання у ТОВ «Ратуш» горизонтально-фрезирувального верстата позивач зазначає, що після отримання даного верстату його було продано, згідно договору № 81 від 16.03.2012 року та додаткових угод до нього, ТОВ «ВелентТранс» м. Москва, Російська Федерація.

Однак, суд відзначає, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що позивач взагалі отримав горизонтально-фрезирувальний верстат мод. 6Р82Г від ТОВ «Ратуш», оскільки, позивачем не надано доказів перевезення даного товару відповідно до умов договору, зокрема п. 2 специфікації № 1 від 24.04.2012 року. Так, суду не надано доказів здійснення позивачем самовивозу від ТОВ «Ратуш» придбаного верстата, зокрема, товарно-транспортних накладних, не надано доказів оприбуткування даного товару в обліку позивача.

Таким чином, враховуючи наявні у справі докази судом встановлено, що позивачем не доведено фактичного придання у ТОВ «Ратуш» горизонтально-фрезирувального верстата згідно договору № 87 від 24.04.2012 року.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до наявних у справи витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом внесено відомості, що керівником ТОВ «Ратуш» з 17.01.2012 року є гр. ОСОБА_3. Отже, є незрозумілим, на якій правовій підставі та яким чином гр. ОСОБА_1 у відповідності до вимог чинного законодавства підписав податкову накладну № 79 від 26.04.2012 року від імені ТОВ «Ратуш» видану позивачу на виконання договору № 87 від 24.04.2012 року. Зазначене підтверджує, що між позивачем та ТОВ «Ратуш» не було здійснено реальної передачі товару, а мало місце лише документальне оформлення зазначених операцій.

Відповідно до ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, як зазначено у постанові Верховного Суду України від 07.02.2012 № 21-425во10, наявність у позивача податкових накладних, виданих контрагентом, за умови встановлення судом факту нездійснення самої господарської операції, не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011 року, судам необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Згідно постанови Верховного суду України від 08.09.2009 року у справі № 21-737во09, про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також письмові заперечення посадових осіб контрагентів, що будь-яких документів, угод, платіжних доручень, банківських та господарських документів вони не підписували.

Проаналізувавши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем не підтверджено реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «Ратуш» у листопаді 2011 року та квітні 2012 року.

Крім того, суд звертає увагу, що, відповідно до вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 28.05.2013 у справі № 755/10669/13-к гр. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України. Даним вироком встановлено, що придбавши ТОВ «Ратуш» гр. ОСОБА_1 у період з січня 2010 року по січень 2012 року підприємницької діяльності від імені товариства не здійснював, а з метою прикриття незаконної діяльності громадян, які для особистого збагачення організували протягом 2010-2012 років протиправну діяльність на території м. Києва «конвертаційного центру» з надання платних послуг для службових осіб легально діючих підприємств по приховуванню готівки, одержаної від реалізації продукції, з метою ухилення від сплати податків. Розробивши злочинну схему заволодіння грошовими коштами держави, як засіб вчинення злочину у сфері господарської діяльності, шляхом сплати грошової винагороди громадянам без постійного джерела прибутків, зареєстрували підконтрольні їх фіктивні підприємства ТОВ «Ратуш», ПП «Альфа-Ком», ТОВ «Харс».

Вироком суду також встановлено, що гр. ОСОБА_1 не маючи наміру здійснювати господарську діяльність від імені ТОВ «Ратуш», був достовірно проінформований про мету придбання підприємства - прикриття незаконної діяльності інших осіб.

Станом на 20.02.2015 року даний вирок набув законної сили (докази наявні у матеріалах справі).

Отже, первинно облікові документи (видаткові та податкові накладні), на підставі яких позивачем сформовано валові витрати та податковий кредит за результатами фінансово-господарських операцій з ТОВ «Ратуш», як вбачається з наявних у матеріалах справи копій останніх, підписані від імені гр. ОСОБА_1, який, з огляду на встановлені у вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 28.05.2013 у справі № 755/10669/13-к обставини даної справи, у період з січня 2010 року по січень 2012 року підприємницької діяльності від імені вказаного товариства не здійснював, не можна вважати належно оформленими та підписаними уповноваженою особою, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту та формування за рахунок останніх валових витрат є безпідставним.

Слід зазначити, що аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду України від 05.03.2012 року (№ЄДРСР 23740257), прийнятої за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

З урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку, що позивачем не спростовано висновків контролюючого органу, на підставі яких зазначено про нереальність (безтоварість) фінансово-господарських операцій, вчинених між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Ратуш», - у зв'язку з чим і винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а, відтак, такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, ч. 6 ст. 128, ст.ст. 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Електротехсервіс» відмовити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Електротехсервіс» (ідентифікаційний код: 21598757, адреса: 02217, м. Київ, вул. Закревського, 37, кв. 189) судовий збір у розмірі у розмірі 1 644,00 грн. (однієї тисячі шестисот сорока чотирьох грн. 00 копійок) на р/р №31218206784007, отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача - (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача - 820019, код класифікації доходів бюджету - 22030001.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок