Постанова

від 26.05.2015 по справі 826/4500/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 травня 2015 року 12:45 № 826/4500/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Пошторг Юей» до ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія ВПС» про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.02.2015 № 0001232204, В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Пошторг Юей» з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.02.2015 № 0001232204, відповідно до якого позивачу збільшено грошові зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 2 864 грн. за основним платежем та на 887 грн. за штрафними санкціями.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що висновки ДПІ, покладені в основу оскаржуваного рішення, ґрунтуються на аналізі взаємовідносин позивача із ТОВ «Компанія ВПС», в ході якого ДПІ дійшла висновку про недоведеність реальності здійснення операцій по відповідальному зберіганню майна та не пов'язаність таких операцій з фінансово-господарською діяльністю підприємства.

У той же час позивач зазначає, що операції по відповідальному зберіганню майна фактично виконані та документально оформлені первинними документами, проведені у бухгалтерському обліку підприємства, а відтак позивач мав всі підстави для формування спірних сум податкових вигод на підставі належним чином оформлених податкових накладних. При цьому позивач зазначає, що операції із придбання позивачем товарів, залишки яких в подальшому передавалися контрагенту на відповідальне зберігання, підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, що, на думку позивача, спростовує доводи ДПІ про не пов'язаність спірних операцій із господарською діяльністю позивача.

В свою чергу відповідач наполягав на законності та обґрунтованості висновків акту перевірки. Зазначив, що вважає спірне рішення правомірним та таким, що не підлягає скасуванню, оскільки не доведено реальності здійснення спірних операції, а відтак відсутній об'єкт оподаткування та підстави для формування спірних сум податкових вигод. Відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

Третя особа ТОВ «Компанія ВПС» підтримала позов. Представник товариства, який був присутній у судовому засіданні, надавши пояснення по суті справи та докази наявності в товариства трудових ресурсів, оренди приміщень (офісних, складських), необхідних для ведення господарської діяльності, у т.ч. надання послуг по зберіганню товарів, підтвердив фактичне виконання спірних операцій та просив позов задовольнити.

На підставі ч 4 ст. 128 КАС України та за згодою осіб, що беруть участь у справі, судом ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Пошторг Юей» (код ЄДР 37289753) по взаємовідносинам з ТОВ «Компанія ВПС» (код ЄДР 38358251) та ТОВ «Сімпатік груп» (код ЄДР 37422603) за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 13.02.2015 № 148/26-54-22-03-07/37289753 (далі - Акт перевірки).

Слід зазначити, що перевіркою по взаємовідносинам з ТОВ «Сімпатік груп» - порушень не встановлено .

Разом з тим, щодо взаємовідносин ТОВ «Пошторг Юей» із контрагентом ТОВ «Компанія ВПС» в Акті перевірки зазначено, що правові відносини між ними здійснювались на підставі Договору відповідального зберігання № 8-Вз від 18.09.2012 року, відповідно до умов якого ТОВ «Пошторг Юей» (Поклажодавець) передає, а ТОВ «Компанія ВПС» (Зберігач) приймає на відповідальне зберігання товар, згідно актів приймання-передачі. Зазначено, що згідно умов договору передбачено, що майно буде зберігатися за адресою Зберігача: м. Київ, пров. Куренівський, буд. 17, літ. А. Загальна площа зберігання майна - 232,72 кв. м.

В Акті перевірки зазначається, що ТОВ «Компанія ВПС» на виконання умов вказаного договору виписано позивачу податкові накладні: від 05.03.2014 № 7 на суму ПДВ 490 грн., від 13.02.2014 № 34 на суму ПДВ 1 187,2 грн. та від 10.01.2015 № 21 на суму ПДВ 1 187,2 грн.

Зазначено, що оформлено акти виконаних послуг від 31.03.2014 № 152 на суму ПДВ 490 грн., від 28.02.2014 № 109 на суму ПДВ 1 187,2 грн. та від 31.01.2014 № 22 на суму ПДВ 1 187,2 грн.

Надалі в акті перевірки ДПІ зазначає, що відповідно до умов даного договору не можливо встановити на підтвердження чого ТОВ Компанія ВПС» належить місце зберігання за адресою м. Київ, пров. Куренівський, буд. 17, літ. А. Також зазначено, що до перевірки не надано актів приймання-передачі майна, відповідно до яких можливо було б ідентифікувати який саме товар був на зберіганні.

Вказано, що ТОВ «Пошторг Юей» не доведено реальності здійснення спірних операцій у зв'язку з чим підтвердити операції з фінансово-господарською діяльністю підприємства не є можливим.

З урахуванням наведеного в Акті перевірки зроблено висновок (т.1., а.с. 17), що враховуючи наведене, на порушення вимог п. 198.6 статті 198 ПК України ТОВ «Пошторг Юей» занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 2 864 грн., у т.ч. за січень 2014 в сумі ПДВ 1 187 грн., за лютий 2014 в сумі ПДВ 1 187 грн. та за березень 2014 в сумі ПДВ 490 грн.

На підставі зазначених вище висновків ДПІ прийнято оскаржуване рішення.

Проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним положення ПК України (в редакції на час проведення спірних операцій та формування податкових вигод), а саме:

- п/п. 14.1.36. (щодо визначення терміну «господарська діяльність»), п/п. 14.1.185. (щодо визначення «постачання послуг»), п/п. 14.1.203 (щодо визначення «продаж результатів робіт (послуг), п/п. 14.1.191. (щодо визначення «постачання товарів»), п/п. 14.1.202. (щодо визначення «продаж (реалізація) товарів»),

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування»), п. 198.1. ПК України (щодо операцій, при здійсненні яких виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення сум податкового кредиту), п. 201.1. (щодо видачі п/п та її реквізитів), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

- а також п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження даних обліку) та положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути видані за фактично вчиненою операцією.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ, виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкових вигод та які є передумовою його формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (6) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою.

У той же час, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів, зареєстрованих у встановлених випадках в ЄРПН податкових накладних.

В даному випадку , як приходить до висновку суд, відповідач, в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, та з урахуванням приписів ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування), не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства, наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.

Висновки ДПІ по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах , з огляду на що висновки Акту перевірки не можуть бути підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства за відносинами із зазначеним контрагентом та підставою для прийняття спірного рішення.

Так, в даному випадку позивачем надано сукупність первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують виконання такого роду операцій , які не дають підстав для сумніву щодо фактичного здійснення спірних операцій, підстав для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентом позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод по взаємовідносинам із контрагентом ТОВ «Компанія ВПС».

Зокрема, до матеріалів справи залучено: Договір відповідального зберігання № 8-ВЗ від 18.09.2012 року з додатковими угодами до нього (т. 1 а.с. 27-32); підписані сторонами угоди акти приймання-передачі товарів на відповідальне зберігання, у яких визначено детальний опис майна (товарів) переданих на відповідальне зберігання (т. 1 а.с. 42-64); належним чином оформлені податкові накладні від 05.03.2014 № 7 на суму 2 940 грн. (ПДВ 490 грн.), від 13.02.2014 № 34 на суму 7 123,20 грн. (ПДВ 1 187,2 грн.) та від 10.01.2015 № 21 на суму 7 123,20 грн. (ПДВ 1 187,2 грн.) (т. 1 а.с. 33-35); акти надання послуг від 31.03.2014 № 152 на суму ПДВ 490 грн., від 28.02.2014 № 109 на суму ПДВ 1 187,2 грн. та від 31.01.2014 № 22 на суму ПДВ 1 187,2 грн. (т. 1 а.с. 36-38); банківські виписки (т. 1 а.с. 39-41).

До того ж, під час розгляду справи третьою особою ТОВ «Компанія ВПС» надано договір оренди нежитлового приміщення № 11/0309/12 від 03.09.2012 року, укладеного між ТОВ «Дім Пашкова» (орендодавець) та ТОВ «Компанія ВПС» (орендар), відповідно до якого ТОВ «Компанія ВПС» орендує будівлю виробничого корпусу для розміщення офісу і складу, який знаходиться за адресою м. Київ, пров. Куренівський, буд. 17, літ. А, а також акти приймання вказаного приміщення в користування. Тобто, наведеним підтверджується наявність у контрагента складських ресурсів, необхідних для здійснення спірних операцій щодо надання послуг по відповідальному зберіганню майна. При цьому місцезнаходження таких приміщень відповідає визначеному у договорі із позивачем місцю зберігання майна, а саме: м. Київ, пров. Куренівський, буд. 17, літ. А. Слід зазначити, що ДПІ не надано доказів витребування вказаних документів під час проведення перевірки.

При цьому, із звітності контрагента за січень 2014 року вбачається: штатна чисельність працівників - 116 осіб, кількість осіб, яким нараховані виплати - 115 осіб, сума нарахованої заробітної плати склала 155384,03 грн., що в свою чергу підтверджує наявність у контрагента трудових ресурсів, необхідних для виконання спірних операцій.

Слід зазначити, що позивачем до матеріалів справи надано первинні документи за відносинами позивача із продавцями товарів, залишки яких в подальшому передавалися контрагенту на відповідальне зберігання. При цьому номенклатура товарів, зазначена у вказаних документах, відповідає товарам, визначених в актах приймання-передачі товарів на відповідальне зберігання, що укладалися позивачем із ТОВ «Компанія ВПС».

З урахуванням наведеного та наявних первинних та інших документів, які супроводжували як власне діяльність позивача та його контрагента, так і власне спірні операції, у суду не виникає сумнівів щодо фактичного виконання спірних операцій.

При цьому сукупністю вказаних матеріалів підтверджується прямий зв'язок послуг по відповідальному зберіганню товарів з господарською діяльністю позивача, враховуючи обсяги товарів та необхідність у наявності приміщень для його зберігання, а відтак є пов'язаними із діяльністю позивача.

Що стосується доводів ДПІ відносно того, що під час перевірки не було надано актів приймання-передачі майна, відповідно до яких можливо було б ідентифікувати який саме товар був на зберіганні, слід зазначити, що під час розгляду справи з боку ДПІ не надано доказів витребування у позивача вказаних актів, як і не надано в порядку п. 85.6. ПК України доказів відмови позивача у наданні вказаних актів, які фактично наявні у позивача та додані до матеріалів даної справи.

Слід додати, що вищезгадані первинні документи, податкові накладні видані контрагентом позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20% (за звичайними правилами), що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, наведені в них данні відповідають та кореспондуються з даними первинних документів.

Контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових, накладних був зареєстрований платником ПДВ, що не заперечується в Акті перевірки, а отже видача ним податкових накладних є правомірною.

Суд, крім іншого та в контексті наведеного наголошує також на тому, що згідно з усталеною судовою практикою вищих судових інстанцій, можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача, чого в даному випадку і не доведено ДПІ, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та не є підставою для позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Під час розгляду справи відповідачем не надано вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагента позивача за спірними операціями, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями.

Слід також зазначити, що під час розгляду справи не надано рішення суду відносно контрагента позивача, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55-1 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання»).

У взаємозв'язку з наведеним, суд також зазначає, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочинів, тобто щодо вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано рішення суду про визнання правочинів з контрагентом недійсними з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України.

В контексті наведеного слід додати, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом.

В Акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Відповідачем по суті не надано в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкового кредиту з ПДВ та які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкових вигод за вищезгаданими операціями, які б свідчили про нездійснення спірних операцій та про юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості висновків акту перевірки та оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене в сукупності , суд приходить до висновку, що в даному випадку, в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем не доведено законності та обґрунтованості спірного рішення.

Відтак, позов підлягає задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування спірного рішення. На поверненні судового збору позивач у позові не наполягав.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.02.2015 № 0001232204, прийняте ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А.Кармазін