Рішення

від 21.05.2015 по справі 902/400/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 травня 2015 р. Справа № 902/400/15

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагротех"

до : Товариства з обмеженою відповідальністю "Погребищенське"

про стягнення 212749,38 грн. заборгованості

Господарський суд Вінницької області у складі

Головуючого судді Говор Н.Д.

Cекретар судового засідання Мовчан Г.М.

Представники

позивача : Чугаєнко О. М. (довіреність № б/н від 02.01.15р.)

відповідача : Глущенко О. І. (довіреність № 0-1/28 від 28.04.15р.)

Кудельський А. А. (довіреність № 2/04 від 28.04.15р.)

ВСТАНОВИВ :

До Господарського суду Вінницької області подана позовна заява про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Погребищенське" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагротех" 212749,38 грн., в тому рахунку 18531,44 грн. пені, 20413,54 грн. 30 % річних, 173804,40 грн. курсової різниці.

07.05.15р. відповідач подав клопотання про зупинення провадження у справі з підстав ч. 1 ст. 79 ГПК України до вирішення пов'язаної з нею господарським судом м. Києва № 910/11646/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Погребищенське" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагротех" про визнання недійсним договору купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу № 6 від 03.06.2014р.

Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Суд дійшов висновку, що встановлення обставин у справі Господарського суд м. Києва № 910/11646/15 не впливає на подання та оцінку доказів у справі № 902/400/15, а тому клопотання про зупинення провадження у справі № 902/400/15 судом відхилено.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 21.05.2015р. проти позову заперечив з тих підстав, що укладений 03 червня 2014 року між ТОВ «Хімагротех», в особі директора Александрова Віталія Валерійовича та ТОВ «Погребищенське», в особі директора Михальченка Миколи Івановича Договір купівлі продажу на умовах відстрочення платежу № 6 не відповідає вимогам законодавства та повинен бути визнаний судом недійсним з підстав ст. 203, 215 ЦК України.

Зазначає, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Стверджує, що не встановлення загальної ціни договору на момент його укладення суперечить приписам наведених вище норм матеріального права.

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Вважає, що договір купівлі-продажу є недійсним з підстав перевищення повноважень директором товариства, визначених п. п. 10.1., 11.1, 11.4. «т», 12.2. Статуту.

Відповідно до пункту «т» статті 11.4. Статуту ТОВ «Погребищенське» передбачено, що до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства відноситься прийняття рішень про укладення угод на суму, що перевищує суму у розмірі 50.000,00 тисяч гривень.

Як вбачається із тексту договору, директор ТОВ «Погребищенське» діяв при підписанні спірного правочину на підставі статуту, а відтак, позивач був обізнаний про обмеження повноважень директора на момент вчинення спірного правочину, при цьому відсутність у такому випадку відповідного запису в Єдиному державному реєстрі відомостей, пов'язаних із обмеженням щодо представництва від імені юридичної особи (ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців») не є підставою для тверджень щодо не обізнаності контрагента про такі обмеження.

Відповідач звертає увагу, що сума договору купівлі продажу від 03.06.2014 року склала 528435,60 гривень, відповідно до додатку до договору. При цьому з огляду на положення п. 11.4. Статуту ТОВ "Погребищенське", даний договір не був погоджений загальними зборами учасників товариства та загальні збори учасників не уповноважували директора на укладення даного договору. А отже, даний договір підписано директором ТОВ «Погребищенське» із перевищенням повноважень.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши в сукупності надані в справу докази суд встановив такі фактичні дані.

03.06.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Погребищенське" (в договорі "Покупець") та Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімагротех" (в договорі "Продавець") уклали договір купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу № 6 (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця - засоби захисту рослин (надалі - «Товар»), а Покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити за нього визначену грошову суму - ціну Товару, вказану у Додатках до даного Договору.

Відповідно до п. 2.4 Договору перехід права власності на Товар від Продавця до Покупця здійснюється в момент передачі Продавцю Товару та підписання Покупцем Додатку до договору та\або видаткової накладної.

Відповідно до п. 4.1 Договору Покупець провадить оплату ціни Товару в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточних рахунок Продавця. В призначені платежу, Покупець вказує обов'язково дату та номер Договору поставки.

Відповідно до п. 4.3 Договору умови оплати ціни Товару: 100 % (сто відсотків) ціни Товару, який буде передано Покупцем Продавцю за цим Договором, здійснюється Покупцем не пізніше 31 жовтня 2014 року.

Відповідно до п. 4.4 Договору сторони домовились, що Ціна на Товар встановлюється в доларах США та оплачується в Національній валюті України, виходячи з курсу дол. США на день оплати, який встановлено на Міжбанківському валютному ринку України. До проведення Покупцем кінцевого розрахунку, Ціна Товару може бути змінена (збільшена або зменшена) у разі збільшення/зменшення курсу долара США відносно гривні, за курсом Міжбанківського валютного ринку України.

Відповідно до п. 5.2 Договору у випадку порушення Покупцем умов п. 4.3 даного Договору, Продавець має право нарахувати, а Покупець зобов'язаний сплатити Продавцю пеню в розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожний день прострочення виконання грошового зобов'язання. Також, окрім цього, Покупець зобов'язаний сплатити Продавцю проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 30 % (тридцять відсотків) річних від суми боргу.

03.06.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Погребищенське" (в договорі "Покупець") та Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімагротех" (в договорі "Продавець") уклали додаток № 6 до договору купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу № 6 (далі Додаток).

Відповідно до п. 2 Додатку загальна ціна товару, що поставляється на умовах цього Додатку становить 43890 доларів США, що на день підписання цього Додатку становить 528435,60 грн., виходячи з курсу дол.. США, який встановлено на Міжбанківському валютному ринку України станом на день підписання цього Договору.

На виконання зобов'язань за Договором та Додатком № 6 позивач передав відповідачу товар на загальну суму 528435,60 грн., що стверджується видатковою накладною № РН-0000003 від 04.06.2014 р. (а.с. 17).

Відповідач свої Договірні зобов'язання щодо оплати товару в строк визначений договором не виконав, лише 17.12.2014р. перерахував позивачу грошові кошти за отриманий товар в розмірі 528435,60 грн., що стверджується банківською випискою (а.с. 20).

Таким чином, відповідач прострочив зобов'язання з оплати товару на 46 днів.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або приймання товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається , якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України , інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Заперечення відповідача, пов'язані з недійсністю договору купівлі-продажу № 6 від 03.06.2014р. не приймаються судом з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

В ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Як вбачається з ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

У письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами, що регламентується положеннями Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені ст. 203 Цивільного кодексу України, згідно з ч. ч. 1 - 3, 5 - 6 якої: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (абз. 4 п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 року № 11).

Згідно з ч. ч. 3, 5 ст. 65 Господарського кодексу України для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Судом встановлено, що відповідно до пункту 12.3 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Погребищенське", затвердженого протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Погребищенське" № 2 від 31.01.2011р. Директор за згодою Учасників Запільних Зборів Товариства:

- керує оперативною діяльністю Товариства, включаючи вирішення питань, пов'язаних з укладанням договорів (контрактів):

- без довіреності діє від імені Товариства, представляє його в установах, на підприємствах і в організаціях як в Україні, так і за кордоном;

- у встановленому порядку приймає на роботу і звільняє з роботи персонал Товариства, вирішує питання стимулювання праці, видає накази та розпорядження, обов'язкові для персоналу Товариства. Виконує інші функції, що випливають з цього Статуту.

На спірні договірні правовідносини поширюється дія ч. 1 ст. 241 ЦК України, згідно якої правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Водночас, стаття 241 ЦК України не обмежує дії, що можуть свідчити про схвалення правочину, певним вичерпним колом обставин. Зазначена норма також не встановлює обмежень щодо часу здійснення відповідних дій та не унеможливлює вчинення таких дій після подання позову про визнання правочину недійсним.

Визначальним у вчиненні дій щодо схвалення правочину, вчиненого з перевищенням повноважень, є зміст таких дій, оскільки вони мають свідчити про прийняття правочину до виконання. Схвалення правочину можливе у різних формах.

Відповідно до п. 3.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Матеріали справи містять докази того, що відповідач своїми діями вчинив дії по схваленню угоди шляхом прийняття товару.

Так, ТОВ "Погребищенське" прийняло до виконання Договір шляхом отримання товару, що стверджується видатковою накладною № РН-0000003 від 04.06.2014р., та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Позовні вимоги в частині стягнення курсової різниці стверджуються договором № 6 від 03.06.2014р., Додатком № 6, видатковою накладною № РН-0000003 від 04.06.2014р., банківською випискою, довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей, розрахунком, іншими матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню в сумі 173804,40 грн. відповідно до ст.ст. 525, 526, 527, 655, 692 Цивільного кодексу України.

Крім цього позивач пред'явив до стягнення 18531,44 грн. пені за період з 01.11.2014р. по 16.12.2014р., 20413,54 грн. 30% річних за користування чужими грошовими коштами за період з 01.11.2014р. по 16.12.2014р.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з п.2 ст. 551 Цивільного кодексу України - якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 5.2 Договору у випадку порушення Покупцем умов п. 4.3 даного Договору, Продавець має право нарахувати, а Покупець зобов'язаний сплатити Продавцю пеню в розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожний день прострочення виконання грошового зобов'язання. Також, окрім цього, Покупець зобов'язаний сплатити Продавцю проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 30 % (тридцять відсотків) річних від суми боргу.

Позивачем правомірно нараховано пеню в сумі 18531,44 грн.

21.05.2015р. відповідач подав клопотання про зменшення розміру пені до 10%. Дане клопотання мотивоване важким матеріальним становищем відповідача, а також тим, що з відповідача стягується курсова різниця та 30% річних, які покривають будь-які збитки позивача.

Суд вважає за можливе зменшити пеню до 10% до суми 1853,14 грн. на підставі п. 3 ст.83 ГПК України, виходячи з наступного.

П. 1 ст. 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до положень ст. 3, ч.3 ст. 509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Враховуючи ступінь виконання зобов'язання боржником, зокрема те, що прострочення виконання зобов'язання тривало не значний час, та те, що відповідач є сільськогосподарським виробником, має сезонний характер виробництва, суд вважає за можливе зменшити належну до стягнення пеню до суми 1853,14 грн.

Таким чином позовні вимоги в частині стягнення пені підтверджуються п. 5.2 Договору, розрахунком, іншими матеріалами справи і підлягають задоволенню судом в сумі 1853,14 грн. на підставі ст. 611 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України - боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги в частині стягнення 30 % річних за користування чужими грошовими коштами підтверджуються договором № 6 від 03.06.2014р., розрахунком, іншими матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню в 20413,54 грн. за період з 01.11.2014р. по 16.12.2014р. відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

З урахуванням викладеного, оцінивши подані позивачем докази та матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню відповідно до чинного законодавства в сумі 196071,08 грн., з яких:

курсова різниця - 173804,40 грн.;

пеня - 1853,14 грн.;

30 % річних за користування чужими грошовими коштами - 20413,54 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір підлягає покладенню на відповідача.

Керуючись ст. 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82-84, 115 Господарського процесуального кодексу України

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити в сумі 196071,08 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Погребищенське" (вул. Б. Хмельницького, 3, м. Погребище, Вінницька область, 22200, ідентифікаційний код 32701610) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркет" (вул. Інститутська, 22/7, оф. 6, м. Київ, 01021, ідентифікаційний код 39171217) 173804,40 грн. курсової різниці, 1853,14 грн. пені, 20413,54 грн. 30 % річних за користування чужими грошовими коштами, 4254,99 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 16678,26 грн. відмовити.

Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом.

Повне рішення складено 26 травня 2015 р.

Суддя Говор Н.Д.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Інститутська, 22/7, оф. 6, м. Київ, 01021)

3 - відповідачу (вул. Б. Хмельницького, 3, м. Погребище, Вінницька область, 22200)